03 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3689/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго", Київська область, Обухівський район, смт. Козин, (вх.№3102 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 (суддя Добреля Н.С., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 11.12.2024)
за позовом: Публічне акціонерне товариство "Центренерго", Київська область, Обухівський район, смт. Козин,
до відповідача: Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, Харківська область, Чугуївський район, смт.Слобожанське,
про стягнення коштів,
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якому просило суд стягнути заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 7060,02грн., а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 16.07.2024 №386991370) квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності органу місцевого самоврядування - Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23.
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 14.11.2023, визнано відумерлою спадщину померлого ОСОБА_1 ; передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину, у комунальну власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області.
Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, в період з червня 2022 по червень 2024 року (включно) він надавав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення за особовим рахунком № НОМЕР_1 , на якому обліковується житлове приміщення, а саме: квартира АДРЕСА_1 .
Однак, незважаючи на те, що послуги надавалися своєчасно, якісно та в повному
обсязі, Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області не здійснювала їх оплату у встановлені діючим законодавством строки, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2024 у справі №922/3689/24 в позові відмовлено повністю.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 334, 1216, 1218, 1222, 1277 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.
Судом було встановлено, що спадщина на квартиру АДРЕСА_1 набула статусу відумерлої після набрання рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23, а саме - 14.11.2023. Право власності на вказану квартиру набуто відповідачем 03.01.2024, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2024 №386991370. Таким чином, саме з 03.01.2024 у відповідача - Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області виник обов'язок щодо утримання майна, яке знаходиться у його власності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати заборгованості за надані позивачем комунальні послуги в період з червня 2022 року до грудня 2023 року (включно) по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт. Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за вказаний період в розмірі 5458,64грн.
Крім того, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані комунальні послуги за період з січня 2024 року до червня 2024 року у розмірі 1601,38грн., як такої, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам викладеним в позовній заяві, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24; встановлено відповідачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 ухвалено розпочати з 06.01.2025 без повідомлення учасників справи.
15.01.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№646), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго", рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 03.01.2025 року.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції відповідно до Статуту та Положення про Зміївську ТЕС, а також на підставі ліцензій серія АД №041967 на постачання теплової енергії від 28.02.2013, серія АД №041970 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами від 28.02.2013, серія АЕ №194660 на виробництво теплової енергії від 03.06.2014, серія АГ №500012 з централізованого водопостачання та водовідведення здійснює свою господарську діяльність, одним з видів якої є надання мешканцям смт. Слобожанське Чугуївського району Харківської області послуг з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 16.07.2024 №386991370 т.1 а.с.58) квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності органу місцевого самоврядування - Слобожанській селищній раді Чугуївського району Харківської області на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23.
Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили 14.11.2023, визнано відумерлою спадщину померлого ОСОБА_1 ; передано квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину, у комунальну власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (т.1 а.с.17-18).
Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, в період з червня 2022 року по червень 2024 року (включно) він надавав послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення за особовим рахунком №3222, на якому обліковується житлове приміщення, а саме: квартира АДРЕСА_1 .
Однак, незважаючи на те, що послуги надавалися своєчасно, якісно та в повному
обсязі, Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області не здійснювала їх оплату у встановлені діючим законодавством строки, у зв'язку із чим на теперішній час виникла заборгованість у розмірі 7060,02грн., про що свідчать відповідні розрахунки нарахування оплати за житлово-комунальні послуги (т.1 а.с.24-25).
З метою досудового врегулювання спору, 19.09.2024 Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції було направлено на адресу Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області досудову вимогу №25/1403-4659, відповідно до якої вимагалося у семиденний строк від дня її отримання сплатити заборгованість за надані комунальні послуги (т.1 а.с.13).
04.10.2024 на адресу Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" надійшла відповідь №03-03/5796 від Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якій було повідомлено про те, що селищна рада набула у власність квартиру АДРЕСА_1 з моменту її державної реєстрації - 03.01.2024. Отже, за наведених обставин, на думку селищної ради досудова вимога щодо погашення заборгованості за надані комунальні послуги в період з червня 2022 є необґрунтованою (т.1 а.с.57).
Вказані обставини і стали підставою для звернення 17.10.2024 Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до господарського суду Харківської області з позовом до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги в сумі 7060,02грн. (т.1 а.с.1-60).
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2024 у даній справі в позові відмовлено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.98-104).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Предметом позову у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області про стягнення заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 7060,02грн., а саме: централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення квартири АДРЕСА_1 , яка визнана відумерлою спадщиною на підставі рішення суду, а відтак перейшла у власність відповідача.
Згідно з частиною першою статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частиною першою статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Тобто, територіальна громада, яка набуває майно у власність після визнання спадщини відумерлою, не підпадає під перелік спадкоємців, визначених частиною першою статті 1222 Цивільного кодексу України.
Положеннями частини першої, другої статті 1277 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Судова колегія зазначає, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою.
До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Поряд з цим інтересом, у територіальної громади існує обов'язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №202/5154/21, від 10.01.2024 у справі №522/17859/19).
При цьому, норми чинного законодавства не передбачають видачу свідоцтва про право на спадщину територіальній громаді. Рішення суду є єдиною підставою переходу майна у власність громади.
Отже, територіальна громада набуває права власності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а на підставі судового рішення, яким воно визнано відумерлим.
Слід зазначити, що у даному випадку це не є спадкуванням територіальною громадою майна. Спадкування територіальною громадою або державою майна відбувається, якщо спадкодавець заповість їм своє майно (повністю чи частково) в установленому порядку. Внаслідок заповіту держава або територіальна громада набуває прав спадкоємця. Прийняття ними спадщини здійснюється на загальних підставах з дотриманням процедури подання заяви до нотаріальної контори та строків прийняття спадщини.
Отже, за наведених обставин є безпідставними посилання апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин норм Цивільного кодексу України, які регулюють порядок прийняття спадщини спадкоємцями, оскільки відповідач, в розумінні частини першої статті 1222 Цивільного кодексу України, не є спадкоємцем фізичної особи та не приймав спадщину, що відкрилась після неї, тому на територіальну громаду не розповсюджуються норми законодавства, які регулюють спадкові правовідносини.
Згідно з частиною третьою статті 1277 Цивільного кодексу України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно набувається з моменту реєстрації цього права.
З аналізу вказаних правових норм випливає, що спадщина набуває статусу відумерлої саме після набуття чинності рішенням суду про визнання її такою, а право власності на зазначене майно набувається у територіальної громади з моменту реєстрації цього права за громадою (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц).
Судова колегія зазначає, що спадщина на квартиру АДРЕСА_1 набула статусу відумерлої після набрання рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 13.10.2023 у справі №621/3013/23, а саме - 14.11.2023 (т.1 а.с.17-18).
Право власності на вказану квартиру набуто відповідачем 03.01.2024, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.07.2024 №386991370 (т.1 а.с.58).
Таким чином, саме з 03.01.2024 у відповідача - Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області виник обов'язок щодо утримання майна, яке знаходиться у його власності.
Тобто, за період з червня 2022 по грудень 2023 відповідач не набув прав на утримання майна, оскільки реєстрація права власності за останнім відбулась 03.01.2024, та відповідно відповідач не був споживачем цих послуг у вказаний вище період.
Крім того, колегія суддів зауважує, що єдиним обов'язком територіальної громади в даному випадку є обов'язок звернення до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, а не обов'язок задовольняти вимоги кредиторів, що існували до моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (частина четверта статті 1277 Цивільного кодексу України).
Так, згідно з частинами 1, 4 статті 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов'язок, зокрема відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Судова колегія зазначає, що невиконані грошові зобов'язання спадкодавця зі сплати за надані комунальні послуги не є збитками. До особи, яка набула права власності на майно у порядку визнання спадщини відумерлою, не переходить обов'язки спадкодавця (боржника у зобов'язання) зі сплати за надані послуги.
З наведеного випливає, що до відповідача внаслідок набуття права власності на майно у зв'язку із визнанням спадщини відумерлою не перейшов обов'язок сплатити позивачу вартість наданих комунальних послуг до моменту набуття відповідачем права власності на майно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для покладення на відповідача обов'язку зі сплати заборгованості за надані позивачем комунальні послуги в період з червня 2022 до грудня 2023 (включно) по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області, та як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги за вказаний період в розмірі 5458,64грн.
Щодо решти заборгованості за надані комунальні послуги за період з січня 2024 до червня 2024 у розмірі 1601,38грн., судова колегія зазначає, що в силу приписів статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
У відповідності до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Враховуючи вищевикладені положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у відповідача, як індивідуального споживача, з моменту реєстрації права власності (03.01.2024) на квартиру №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт. Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області виник обов'язок сплачувати комунальні послуги, які надаються позивачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в період з січня 2024 до червня 2024 по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт. Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області здійснювалося нарахування наступних комунальних послуг, зокрема: опалення (січень-березень 2024) та абонентської плати з водопостачання, водовідведення, опалення, гарячої води (січень-червень 2024) на загальну суму 1601,38грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем було додано до матеріалів справи розрахунок нарахування оплати за житлово-комунальні послуги станом на 30.06.2024 за підписом бухгалтера та начальника ВЖКП (т.1 а.с.24-25).
Судова колегія зазначає, що доведення суми заборгованості є обов'язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення такої суми. Суд зобов'язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків.
Проте, ані в позовній заяві, ані в своєму розрахунку позивачем не зазначено всіх вихідних даних, які використовувались останнім під час визначення кількості спожитої теплової енергії (опалення) в період січень-березень 2024 років, що свідчить про неможливість перевірити правильність їх нарахування.
Також, позивачем не було надано будь-яких документів, які б підтверджували встановлені тарифи на опалення та абонентську плату з водопостачання, водовідведення, опалення, гарячої води.
Окрім цього, матеріали справи не містять договорів щодо надання комунальних послуг, первинних документів (рахунків, актів), які виставлялись позивачем для оплати наданих комунальних послуг у період з січня 2024 року до червня 2024 року.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві зазначається про особистий рахунок №3222. Проте, позивачем не було надано жодного індивідуального договору про надання комунальних послуг по квартирі №142 в будинку №16 по вул. Спортивній у смт Слобожанське, Чугуївського району, Харківської області.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані комунальні послуги за період з січня 2024 року до червня 2024 року у розмірі 1601,38грн., як такої, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2024 справі №922/3689/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 03.03.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий