Справа №760/34917/19 2-з/760/129/25
03 березня 2025 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усачука Олексія Івановича про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, про визнання недійсними правочинів,
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М., про визнання недійсними правочинів.
26 лютого 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 47,30 кв. м, жилою площею 27,90 кв. м.
Заява мотивована тим, що у жовтні 2019 року позивачу стало відомо про договір позики від 26 лютого 2019 року, який нібито укладений між ним, з однієї сторони, та його рідною сестрою - громадянкою Іспанії ОСОБА_2 , з іншої сторони. При цьому, він ніколи не укладав вищенаведений договір позики із ОСОБА_2 , не підписувався на цьому договорі та не отримував жодних грошових коштів за цим договором позики від відповідача.
Крім того, з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 також стало відомо, що на забезпечення виконання вищевказаного договору позики, між ним, в особі ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В. М. 18 лютого 2019 року та зареєстрованої в реєстрі за № 195 , з однієї сторони, та відповідачем, з іншої сторони, було нібито укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Т. М. 07 березня 2019 року та зареєстрований в реєстрі за № 1848.
Однак ОСОБА_1 ніколи не уповноважував жодних осіб на укладення вищенаведеного договору іпотеки.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
При цьому, як вбачається з договору позики остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійсненим не пізніше 26 лютого 2025 року. При неповерненні суми позики вчасно позикодавець (відповідач) буде вправі пред'явити цей договір до стягнення.
Відповідно до пункту 5.1.5 іпотечного договору у разі невиконання позичальником своїх обов'язків іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки. Пунктом 5.1.7. визначено, що у разі порушення позичальником обов'язків іпотекодержатель має право переуступити право вимоги за цим договором третім особам без згоди іпотекодавця. Відповідно до пунктів 6.8, 6.9 іпотечного договору сторони узгодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу права власності на предмет іпотеки або шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі.
Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позивачем ставиться під сумнів справжність документів, якими визначено строк виконання зобов'язання 26 лютого 2025 року, існують обґрунтовані підстави вважати, що позивач може втратити свою квартиру, яка є його місцем проживання після настання вказаного строку.
Зокрема, існує ризик, того, що відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 до вирішення спору по суті, за допомогою державних реєстраторів, можуть бути вчинені подальші протиправні дії спрямовані на відчуження квартири на користь третіх осіб, які можуть змінити праве становище або зробити неможливим виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду та унеможливити ефективний захист прав позивача, тому заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Сторони в судове засідання не з'явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог частини першої статті 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.
Суд, вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову до пред'явлення позову приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Мета забезпечення позову - це хоч і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії (пункт 2 частини першої татті 150 ЦПК України).
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявником подано позов про визнання недійсними правочинів, а саме: договору позики від 26 лютого 2019 року та іпотечного договору від 07 березня 2019 року, предметом якого є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 . Строк виконання зобов'язання за вказаними договорами настав 26 лютого 2025 року.
Відповідно до статті 2, частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій що набрало законної сили.
Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та заборонити державним реєстраторам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної квартири.
До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, та з урахуванням того, що існують реальні ризики відчуження та перереєстрації вищевказаної квартири відповідачем на підставі правочинів, що оскаржуються позивачем, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Враховуючи вище викладене, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про задоволення заяви.
Керуючись статтями 149-154, 157 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Усачука Олексія Івановича про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею - 47,30 кв. м, житловою площею 27,90 кв. м.
Зазначити дані заявника (позивача): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначити дані відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Зазначити дані третіх осіб: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяна Миколаївна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Тургенєвська, 69, прим. 10; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кударенко Віра Миколаївна, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульвано-Кудрявська, 37/14.
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна