печерський районний суд міста києва
Справа № 757/970/25-п
04 лютого 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Гридасова А.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Азербайджану, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 124 КУпАП,-
ОСОБА_1 , 16 грудня 2024 року о 10 год 45 хв., за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 21, керуючи транспортним засобом марки "Mercedes" н.з. НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки "Volkswagen" д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що призвело до дорожньо-транспортної пригоди. В результаті дорожньо-транспортної пригоди вище вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно зі ст. 124 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Заяву про відкладення розгляду справи до суду не направляв, що підтверджується матеріалами справи.
Оскільки, відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124 КУпАП, не є обов'язковою суддя вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Вина водія у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме: даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №197685 від 16.12.2024 року, схемою ДТП, поясненнями водіїв - учасників ДТП.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР України зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Суд зауважує, що ОСОБА_1 як водій, хоча і є іноземцем зобов'язаний знати та неухильно дотримуватися ПДР України, а відтак вважає, що вина його у вчиненні правопорушення доведена.
Статтею 16 КУпАП передбачено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець, - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом; особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює відповідно до положень КУпАП особливості відповідальності іноземців та осіб без громадянства за правопорушення. Згідно загальної норми ст. 23 Закону, а також норми ст. 16 КУпАП, іноземці та особи без громадянства, які вчинили адміністративні правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону в загальному порядку, тобто на рівні з громадянами України.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У розумінні Європейського Суду з прав людини справа про адміністративні правопорушення (проступки) є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що ст. 6 Конвенції не може застосовуватися з точки зору «кримінального обвинувачення» до такої міри покарання як негайне позбавлення посвідчення водія (Комюніке Секретаря Європейського Суду з прав людини стосовно рішення у справі «Ескубе проти Бельгії»).
Очевидно, що право і покарання в одній державі можуть складатись інакше, ніж в іншій державі. Держава вправі встановлювати на своїй території будь-які норми закону, для регулювання суспільних відносин. Позбавлення спеціального права наданого громадянину, є адміністративним стягненням, яке застосовується на особу, не залежно від юрисдикції органу який його видав. Тобто форма видачі спеціального права та орган який його видав, не можуть впливати на покарання (стягнення), яке застосовує суд від імені держави, оскільки у такий спосіб влада будь-якої держави виконує свій обов'язок по забезпеченню безпеки та правопорядку на своїй території незалежно від того, хто вчиняє правопорушення. Для позбавлення права керування транспортним засобом не встановлено у законі застереження, щодо можливості застосування такої санкції у випадках коли спеціальне право видане лише внутрішніми органами, установами або організаціями України. Головним критеріями для такого стягнення повинно бути наявність відповідного спеціального права і можливість ним вільно користуватись. Порушення правопорядку в України за допомогою спеціального права виданого поза межа держави України, вимагає припинення такого порушення від відповідних правоохоронних органів та в подальшому від правосуддя законної реакції на встановлене порушення на умовах і в порядку передбаченому законом для громадян України.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя вважає, що дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, протокол складено у відповідності до вимог законодавства, а вина особи безумовно, "поза розумним сумнівом", доведена та підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі і повністю встановлена під час судового розгляду.
При призначенні стягнення правопорушнику суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що обтяжують і пом'якшують відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень необхідним і достатнім буде адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 40-1,124, 221, 251, 252, 283, 284 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу у порядку примусового виконання постанови відповідно до ст. 308 КУпАП.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя А.М. Гридасова