04.02.2025 Справа № 756/7198/24
Справа № 756/7198/24
Провадження № 2/756/3593/24
Іменем України
04 лютого 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Діденко Є.В.,
за участю секретаря - Павлишина О.О.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
провівши судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
У червні 2024 року позивач ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 звернулась до суду зі вказаним позовом, у якому просить: позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між нею і відповідачем 02.07.2021 року зареєстровано шлюб. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Мілан, Італія. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитина зареєстрована громадянкою України. З народження дитина проживала і проживає з матір'ю, та з початком війни перебуває за кордоном у статусі біженця, що потребує додаткового захисту. Відповідач відмовився надавати допомогу під час вагітності, тому позивачка виїхала до Італії, де проживає її матір, і там народила дитину. Жодних витрат, пов'язаних із народженням і медичною допомогою, відповідач на себе не взяв. Після укладення шлюбу відповідач поводив себе по відношенню до позивачки зверхньо, ображав і принижував. Зазначав, що згідно з його релігійним віруванням вони не подружжя, не спілкувався з родичами позивачки і також навіть дистанційно не показував дитину своїм родичам у Алжирі , оскільки не хотів ганьбити свою сім'ю, оскільки дитина народжена не у шлюбі за переконаннями відповідача. Через декілька місяців після народження дитини в Україні розпочалась війна, і з міркувань безпеки позивачка не повернулась в Україну, залишилась за кордоном. Відповідач мав посвідку на постійне проживання в Україні, перетинав кордон України до Європейського Союзу, але до позивачки і дитини не приєднався. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22.02.2024 року між Позивачем і Відповідачем шлюб розірвано. З часу народження дитини, відповідач не бере участі у її вихованні і матеріальному забезпечення, не проявляє батьківської турботи. 22.09.2023 року був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, однак аліменти відповідач не сплачує. Наведені у сукупності обставини свідчать, що відповідач свідомо не виконує свої батьківські обов'язки, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.
25 червня 2024 року ухвалою Оболонського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено в якості третьої особи Службу у справах дітей та сім?ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, призначено підготовче засідання на 03.09.2024 р.
03.09.2024 року підготовче засідання не відбулось через відсутність в суді електропостачання, наступне засідання призначено на 29.10.2024 року.
Ухвалою суду від 29.10.2024 року відкладено підготовче засідання на 10.12.2024 року, зобов'язано орган опіки і піклування надати суду висновок щодо розв'язання спору.
25.11.2024 року до суду на виконання ухвали надійшов висновок Дніпровської районної у міста Києві державної адміністрації.
Ухвалою суду від 10.12.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 04.02.2025 року.
27.01.2025 року надійшли додаткові письмові пояснення від представника позивача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з викладених у ньому підстав.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, повідомлялась про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення повістки за зареєстрованим місцем проживання, яка вручена не була через відсутність адресата. На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає відповідача належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до суду уповноваженого представника не направив, надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, рішення прийняти в інтересах дитини, враховуючи висновок органу опіки та піклування.
Дослідивши зібрані у справі докази у сукупності, вислухавши учасників справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом установлено, що 02.07.2021 року між сторонами зареєстровано шлюб.
Від цього шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Мілан, Італія, що підтверджено Витягом із реєстрації актів про народження.
Згідно з довідкою Посольства України у Французькій Республіці від 12.04.2022 р. № 61215-536-093, дитина ОСОБА_4 зареєстрована громадянкою України.
Відповідач є громадянином Алжиру, має посвідку на постійне проживання в Україні.
Згідно з копіями наданих документів, позивачка разом із дитиною проживає за кордоном, проживає у готелі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22.02.2024 року, шлюб між сторонами розірвано.
22.09.2023 року Оболонським районним судом м. Києва виданий судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини.
Повідомленням Оболонського відділу ДВС у м. Києві від 11.04.2024 року, стягувачу повернений виконавчий документ без виконання через відсутність дати народження боржника.
Згідно з висновком Органу опіки і піклування - Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, вказано про неможливість об'єктивно дослідити питання, оскільки дитина разом із матір'ю перебувають за кордоном.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.01.2025 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, у зв'язку з наявність рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вона, він, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Як зазначено у постанові Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позивач посилається на те, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов'язків одразу після народження дитини.
Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, суд зазначає, що позивачем не надано доказів свідомого ухилення відповідача від обов'язків щодо виховання дитини.
З досліджених доказів слідує, що позивачка за власною ініціативою виїхала за межі України ще до початку військових дій, народила дитину у Італії, і після цього до України не поверталась.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача можливості за таких умов приймати участь у вихованні, спілкуванні і забезпеченні дитини, суду не надано. Так само не надано доказів ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Лише та обставина, що відповідач звертався до суду з позовом про розірвання шлюбу не свідчить про свідоме і систематичне ухилення відповідача від виконання його батьківських обов'язків.
На переконання суду, позивачем не було доведено, що відповідач систематично, протягом тривалого часу і свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, отже позов подано передчасно.
Крім того, суд враховує, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, позбавлення батьківських прав є втручанням у право особи на повагу до приватного і сімейного життя, що передбачено статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому в даному випадку суду необхідно оцінити, наскільки таке втручання є необхідним у демократичному суспільстві (п. 47 рішення у справі «Савіни про України», п. 49 рішення у справі «Хант проти України»).
З урахуванням встановлених судом обставин, позивач не довів суду, що застосування такого виключного заходу, як позбавлення відповідача батьківських прав є необхідним і виправданим, та буде перш за все відповідати інтересам дитини.
Тому, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у вказаному випадку є передчасним, підстав для його застосування не доведено, а тому у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складене 03.03.2025 р.
Суддя Є.В. Діденко