Справа № 702/846/24
Провадження № 1-кп/702/37/25
27.02.2025 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання м. Монастирище клопотання публічного обвинувача ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_4 , що надійшло в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2023 за №22023250000000070, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2, ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2, ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ч.3 ст.358 КК України, за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
У провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2, ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч.2 ст.369-2, ч.3 ст.358 КК України; ОСОБА_4 за ч.3 ст.358 КК України.
27.02.2025 до суду надійшло клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_4 .
Подане клопотання прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Прокурор вказує, що зазначені ризики існують, оскільки обвинувачена ОСОБА_4 , будучи без запобіжного заходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, в т.ч. аналогічного характеру. Існують ризики введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку для уникнення покарання за злочини, у скоєнні яких обвинувачується.
На думку публічного обвинувача найдоцільнішим та найдієвішим буде обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
При цьому прокурор переконаний, що на обвинувачену необхідно покласти ряд обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, зміну контактного номеру телефону; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, експертами у вказаному кримінальному провадженні; не відлучатися з Уманського району Черкаської області без дозволу суду.
Прокурор вважає, що дані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в обранні до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
За змістом обвинувального акту ОСОБА_10 , працюючи на підставі наказу № 5-кл п.9 від 29.01.2021 на посаді лікаря-невропатолога консультативно-діагностичної поліклініки КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» Монастирищенської міської ради Черкаської області (далі - КНП «Монастирищенська БЛ»), будучи медичним працівником, професійними обов'язками якого у відповідності до вимог Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» № 2801-ХІІ від 19.11.1992 є запобігання і лікування захворювань, надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги, діючи за попередньо змовою із медичною сестрою цієї лікарні ОСОБА_6 , у грудні 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлений), достовірно знаючи, що мешканець с. Летичівка Монастрищенської ОТГ Уманського району Черкаської області ОСОБА_11 жодного разу не звертався до неї як до лікаря-невропатолога за медичною допомогою, вчинила підроблення офіційних документів - виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форм № 027/о), шляхом внесення до цих документів завідомо неправдивих відомостей про проходження ОСОБА_11 лікування у КНП «Монастирищенська БЛ» в умовах денного стаціонару і наявність у нього захворювань, з метою подальшого використанням останнім вказаних підроблених офіційних документів у комунальному закладі «Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради» для отримання групи інвалідності і як наслідок уникнення мобілізації до Збройних Сил України (далі - ЗСУ) чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань по стану здоров'я.
Так, у жовтні 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлений) ОСОБА_6 запропонувала ОСОБА_11 з її допомогою і допомогою лікарів КНП «Монастирищенська БЛ» і КНП «Монастирищенський центр первинної медико-санітарної допомоги» Монастирищенської міської ради Черкаської області (далі - КНП «Монастирищенський ЦПМСД») оформити фіктивні медичні документи з метою подальшого їх використання для оформлення групи інвалідності, яка б надала можливість ОСОБА_11 уникнути мобілізації до лав ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань. При цьому ОСОБА_6 пояснила, що для цього необхідно буде оформити декілька виписок про нібито перебування ОСОБА_11 на стаціонарному і амбулаторному лікуванні у КНП «Монастирищенська БЛ», а також наповнити його медичну картку амбулаторного хворого (форму № 025/о) записами про нібито звернення ОСОБА_11 за медичною допомогою до лікарів КНП «Монастирищенська БЛ» і КНП «Монастирищенський ЦПМСД» через погіршення стану здоров'я, які виникли в нього у зв'язку з перенесеним у грудні 2021 року мозковим ішемічним інсультом, виписку про який із Уманської центральної районної лікарні попередньо надавав ОСОБА_11 . Також ОСОБА_6 вказала, що за оформлення таких документів ОСОБА_11 повинен буде заплатити грошові кошти як їй, так й іншим лікарям, які братимуть у цьому участь.
У подальшому, у грудні 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлений) ОСОБА_6 , діючи на виконання злочинного умислу, направленого на підробку офіційних документів на користь ОСОБА_11 , в інтересах останнього, перебуваючи на своєму робочому місці у будівлі КНП «Монастирищенська БЛ» за адресою: Черкаська область, Уманський район, м. Монастирище, вул. Соборна, б. 1, звернулася до лікаря-невропатолога цієї лікарні ОСОБА_4 з проханням виготовити медичні документи про нібито перебування ОСОБА_11 на денному стаціонарі у неврологічному відділенні КНП «Монастирищенська БЛ» у зв'язку із нібито погіршенням його стану здоров'я для подальшого використання таких документів на МСЕК з метою оформлення ОСОБА_11 відповідної групи інвалідності і як наслідок уникнення мобілізації до ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань по стану здоров'я, на що ОСОБА_4 погодилася. При цьому ОСОБА_6 пред'явила ОСОБА_4 виписку із медичної картки стаціонарного хворого № 5583, із якої вбачалося, що у період з 22.12.2021 по 30.12.2021 ОСОБА_11 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Уманська центральна районна лікарня» із основним діагнозом «мозковий ішемічний інсульт в лівій тім'яній ділянці при гіпертонічній хворобі ІІІ ступеню, поміркований правобічний парез правої руки» для використання відомостей, що містяться у цій виписці, для послідуючого виготовлення медичних документів із завідомо неправдивими відомостями про стан здоров'я ОСОБА_11 .
Після цього, у грудні 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлений) ОСОБА_4 , будучи медичним працівником, професійними обов'язками якого є запобігання і лікування захворювань, надання своєчасної та кваліфікованої медичної допомоги, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що ОСОБА_11 не звертався до КНП «Монастирищенська БЛ» за наданням медичної допомоги і не проходив лікування в умовах денного стаціонару у неврологічному відділенні цієї лікарні, не пересвідчившись належним чином у наявності на теперішній час у нього відповідних захворювань, без фізичного обстеження ОСОБА_11 , в інтересах останнього, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виготовила виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15569 від 11.03.2022 (від імені ОСОБА_12 ) і від 29.12.2023 (від імені ОСОБА_4 ), складення яких передбачено Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я № 110 від 14.02.2012, до яких відповідно внесла завідомо неправдиві відомості про проходження ОСОБА_11 лікування в умовах денного стаціонару у неврологічному відділенні КНП «Монастирищенська БЛ» у періоди з 02.03.2022 по 11.03.2022 та з 18.12.2023 по 29.12.2023 з основними діагнозами відповідно: «ХПМК НЗ на тлі гіпертонічної хвороби із перенесеним МІІ в басейні лівої середньої мозкової артерії (22.12.2021 р.) із вираженим правобічним геміпарезом, правобічною гемігіпестезією, стійким цефалгічним, вестибуло-атактичним синдромами» і «ХПМК НЗ на тлі гіпертонічної хвороби із перенесеним МИ в басейні лівої середньої мозкової артерії(22.12.2021 р.), повторним гострим порушенням мозкового кровообігу в лівій СМА і частково в ВБК (14.10.2023 р), повторною транзиторною ішемічною атакою в ВБК із вираженим правобічним геміпарезом, правобічною гемігіпестезією, стійким цефалгічним, вестибуло- атактичним синдромами», а також завідомо неправдиві відомості про нібито безпосередній огляд ОСОБА_11 на особистих прийомах лікаря-невропатолога і його стан здоров'я при цьому.
В цей же період часу ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_6 , достеменно знаючи про недостовірність відомостей, які внесені у вищевказані виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форми № 027/о), перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, підписала ці документи своїми особистими підписами і завірила ці документи своєю власною печаткою лікаря-невропатолога КНП «Монастирищенська БЛ», надавши таким чином вказаним документам статус офіційних. Після цього вказані виписки на прохання ОСОБА_4 були підписані завідувачем поліклінікою КНП «Монастирищенська БЛ» ОСОБА_13 , який не був обізнаний про злочинні дії ОСОБА_4 і ОСОБА_6 .
Після підписання виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 15569 від 11.03.2022 і від 29.12.2023 ОСОБА_4 передала ОСОБА_6 для подальшого направлення у сукупності з іншими документальними матеріалами на МСЕК для оформлення ОСОБА_11 групи інвалідності з метою подальшого уникнення мобілізації до ЗСУ чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань на цій підставі.
В той же час ОСОБА_11 на лікуванні в умовах денного стаціонару у неврологічному відділенні КНП «Монастирищенська БЛ» у періоди з 02.03.2022 по 11.03.2022 та з 18.12.2023 по 29.12.2023 не перебував і за медичною допомогою до лікаря-невропатолога консультативно-діагностичної поліклініки КНП «Монастирищенська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_14 ніколи не звертався.
Публічний обвинувач висунув ОСОБА_4 обвинувачення у підробленні іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його іншою особою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_7 підтримав подане клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно ОСОБА_4 на шістдесят днів, посилаючись на ризики, передбачені п. п. 1- 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_4 будучи без запобіжного заходу, може вчинити інше кримінальне правопорушення, в т.ч. аналогічного характеру. Існують ризики введення в оману суду або іншого уповноваженого органу, перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку для уникнення покарання за злочини, у скоєнні яких обвинувачується.
Обвинувачена ОСОБА_4 проти клопотання прокурора заперечень не висловила, пояснила, що паспорт для виїзду за межі України вона має з 2013 року, поновила його у 2024 році, рідних та близьких осіб за межами держави не має.
Суд, вислухавши думки прокурора ОСОБА_15 , обвинуваченої ОСОБА_4 , дослідивши клопотання, обвинувальний акт з додатками, дійшов до таких висновків і такого рішення.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення.
До них, згідно статті 131 КПК України, віднесені запобіжні заходи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим у статті 177 КПК України ризикам.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу( ч.2 ст. 331 КПК України).
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Клопотання про обрання запобіжного заходу публічний обвинувач обґрунтовує наявністю ризиків, що обвинувачена ОСОБА_4 може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023250000000070 від 22.02.2023 підтверджує, що досудове розслідування у справі розпочате 22.02.2023.
Підозра ОСОБА_4 оголошена 20.08.2024.
На стадії досудового розслідування запобіжний захід щодо обвинуваченої не застосовувався.
Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, публічний обвинувач 27.08.2024 склав обвинувальний акт та передав його на розгляд до суду.
30.08.2024 обвинувальний акт одержаний Монастирищенським районним судом Черкаської області, а 02.09.2024 прийнятий до розгляду і в справі відкрите провадження.
Вирішуючи клопотання прокурора суд враховує, що відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Конвенційна норма перегукується зі ст. 62 Конституції України, в якій зазначено, зокрема, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Крім того, це конституційне положення відображено і в ст. 17 КПК України.
У рішенні від 25 березня 1983 року у справі «Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland) ЄСПЛ зробив висновок, що принцип презумпції невинуватості є одним з елементів справедливого судового процесу у кримінальних справах у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
Крім іношого, ЄСПЛ зазначив, що цей принцип поширюється на весь кримінальний процес, незалежно від результатів розслідування, а не тільки на час судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року у справі «Енглерт проти Німеччини» (Englert v. Germany)).
Принцип презумпції невинуватості поширюється насамперед на стадію досудового розслідування. Від самого початку кримінального провадження і до завершення судового перегляду цей принцип має дотримуватися.
У рішенні від 6 грудня 1988 року у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain) ЄСПЛ зауважив про те, що п. 2 ст. 6 Конвенції вимагає, щоб судді, виконуючи свої завдання, відійшли від упередженої думки, що обвинувачений учинив інкримінований йому злочин. Тягар доказування лежить на обвинуваченні, а кожний сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого.
На підтвердження доводів клопотання прокурор доказів не надав; стверджує, що відомостями про спроби ОСОБА_4 уникнути відповідальності, впливати на свідків чи інших підозрюваних, знищити чи спотворити докази у справі сторона обвинувачення не володіє.
Також прокурор не володіє відомостями щодо спроб обвинуваченої перетнути кордон України для постійного проживання за межами нашої держави.
Суд переконаний, що на відсутність визначених ст. 177 КПК України ризиків вказує факт не застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу в період досудового розслідування, коли на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню, орган досудового розслідування лише збирав докази.
Суд враховує, що наразі стадія досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчена, прокурор склав обвинувальний акт і передав його на розгляд до суду, тобто усі докази на підтвердження обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зібрані і знаходяться у публічного обвинувача.
Ініціюючи клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор не вказує в який спосіб обвинувачена може знищити, пошкодити чи спотворити уже зібрані стороною обвинувачення докази, які, до того ж, знаходяться в публічного обвинувача.
Також суд відхиляє доводи прокурора про можливий вплив обвинуваченої на потерпілого, оскільки учасника провадження з таким статусом немає.
Посилання прокурора на можливість вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовжити уже вчинений злочин суд вважає декларативним, позаяк обвинувачена, як зазначено в обвинувальному акті, до кримінальної відповідальності притягується вперше, їй інкримінується закінчене діяння, тобто діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, тому продовжити вчинення закінченого злочину неможливо.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 17,176, 177, 181, 193, 194, 331, 369-372, 376, 392, 395 КПК України, суд
У задоволенні клопотання публічного обвинувача ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання обвинуваченому за ч.3 ст.358 КК України ОСОБА_4 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_16