79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" лютого 2025 р. Справа №907/635/24
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
судді-доповідача Кравчук Н.М.
суддів Матущака О.І.
Скрипчук О.С.
секретар судового засідання Процевич Р.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 18.12.2024 (вх. №ЗАГС 01-05/3661/24 від 18.12.2024)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2024 (повний текст рішення складено та підписано 29.11.2024, суддя Худенко А.А.)
у справі № 907/635/24
за позовом: Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород
в інтересах держави в особі
позивача-1: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
позивача-2: Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі ДП "Ліси України"), м. Київ в особі філії "Ужгородське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (надалі філії "Ужгородське лісове господарство" ДП "Ліси України"), с.Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області
про: стягнення 205 643,46 грн. шкоди
за участі представників:
прокуратура: Місінська М.А.;
від позивача 1: не з'явились;
від позивача 2: не з'явились;
від відповідача: Никитюк Н.О.;
10.07.2024 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила позовна заява Закарпатської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Дубинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області до ДСГП «Ліси України» в особі філії "Ужгородське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 205 643,46 грн. шкоди.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем обов'язків постійного лісокористувача щодо вчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев на підвідомчій відповідачу території, що встановлено в межах кримінального провадження. При цьому, зазначає прокурор, Закарпатською обласною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме - виявлено факт наявності невідшкодованих збитків, завданих кримінальним правопорушенням в сфері охорони навколишнього природного середовища. Так, під час опрацювання матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140160000020 від 22.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді. За результатами судового розгляду обвинувального акту у вказаному кримінальному провадженні 20.02.2024 (справа №298/251/24) Великоберезнянським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 . В даній судовій справі, як вказує прокурор, встановлено, що внаслідок неналежного виконання майстром лісу Білоберезівського лісництва державного підприємства Велокоберезнянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, у період з 01.12.2019 по 31.05.2020 невстановленими досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва проведено незаконну рубку 20 дерев, що спричинило шкоду в розмірі 205 643, 46 грн. Відтак, прокурор вважає, що ДСГП «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач у зазначених правовідносинах, зобов'язано відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 205643,46 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про залучення третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_1 , б/н від 26.07.2024 (Т-1,а.с.196-198),
В задоволенні даної заяви судом першої інстанції відмовлено, про що зазначено в рішенні суду, з посиланням на те, що така не містить достатнього обґрунтування, в тому числі викладу фактичних обставин з посиланням на докази, яким саме конкретним чином задоволення позову або відмова в задоволенні такого буде впливати безпосередньо на права та обов'язки даної особи.
19.08.2024 в задоволенні даної заяви відмовлено протокольною ухвалою, що вказано в протоколі судового засідання від 19.08.2024 (Т-2, а.с.18-24).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2024 у справі №907/635/24 позов задоволено. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП «Ліси України» на користь держави в особі Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області кошти в сумі 205 643,46 грн. Стягнуто з ДСГП «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП «Ліси України» на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 3084,65 грн.
При ухваленні даного рішення суд першої інстанції встановив факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, в підтвердження чого послався на протокол огляду місцевості від 21.10.2022. Також встановив, що у період з 01.12.2019 по 31.05.2020 невстановленими особами, на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва проведено незаконну рубку 20 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони лісів. Розмір шкоди в сумі 205643,46 грн. підтверджується висновками експертів. Відповідач, в свою чергу, не надав жодних доказів, які би об'єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів вірогідність відповідних обмірів та розрахунків спеціалістів Держекоінспекції, висновку експертизи в рамках кримінального провадження або спростували б взагалі факт наявності незаконної рубки дерев, або заперечили б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев. Відповідно до цього, позовні вимоги задоволено.
Відповідач - ДСГП «Ліси України», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, недотриманням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи внаслідок невірної оцінки наданих сторонами доказів, ненадання оцінки всім аргументам відповідача про відсутність підстав для задоволення позову. Зокрема, скаржник зазначає, що судом без належної правової оцінки відмовлено в задоволенні заяви про залучення третьої особи, без самостійних вимог ОСОБА_1 і не надано належної оцінки нормам матеріального права та фактичним обставинам, які надають право відповідачу, у разі відшкодування ним шкоди завданої винними, кримінально-протиправними діями свого найманого працівника ОСОБА_1 заявити до нього регресну вимогу. Також, на думку апелянта, судом першої інстанції не враховано, що не було проведено перевірки Державною екологічною інспекцією та не було складено відповідного акта за результатами проведеного планового чи позапланового заходу державного контролю. Вказує, що ця обставина позбавила ДП «Ужгородське лісове господарство» та його правонаступника скористатись правом на подання заперечення на акт перевірки, оскарження її результатів , що місцевим господарським судом залишено без належної оцінки.
Щодо висновків експертів, то скаржник зазначає, що такі не містять відомостей щодо натурного обстеження експертами місця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підставі яких було здійснено розрахунок. Окрім того, звертає увагу на те, що оскільки ні ДП «Ужгородське лісове господарство», ні ДП «Ліси України» не набули жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні №42022070000000093 від 03.06.2022, це позбавило можливості постійного лісокористувача реалізувати свої права учасника процесу, зокрема, ставити на вирішення експертизи свої питання.
Також скаржник звертає увагу на те, що місцевий суд не надав належної правової оцінки доводам про те, що в ході проведення у 2022 році планової весняної ревізії у ДП «Ужгородське лісове господарство», в лісовому обході №7 у кварталі 40 виділ 13 Білоберезівського лісництва було виявлено незаконну рубку 20 дерев, що зафіксовано актом планової весняної ревізії №7 від 19.04.2022. Дані матеріали, як вказує відповідач, надіслані супровідним листом №03-406 від 02.05.2022 до органів національної поліції для початку досудового розслідування.
Представник прокуратури в судовому засіданні 25.02.2025 та у відзиві на апеляційну скаргу від 13.01.2025 (поданий через підсистему «Електронний суд» в порядку ст. 263 ГПК України) проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх необґрунтованими. Щодо не залучення до участі у справі в якості третьої особи майстра лісу ОСОБА_1 судом першої інстанції, то, на думку прокурора, рішення у даній справі не буде впливати на права та обов'язки вказаної особи, такий вплив здійснить лише рішення у справі щодо розгляду позовної заяви ДСГП «Ліси України» в особі філії «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу). Щодо неврахування аргументів відповідача про не проведення заходу державного контролю, то прокурор зазначає, що матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується, що на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва постійним лісокористувачем є відповідач, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідач. Також зазначає, що судом встановлено, що у період з 01.12.2019 по 31.05.2020 невстановленими особами, на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва проведено незаконну рубку 20 дерев, що спричинило шкоду в розмірі 205 643,46 грн. Розмір шкоди підтверджується висновками експертів за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.04.2023 №197-Е та №5305-Е від 08.01.2024, а давність вирубки дерев, пнів від яких виявлені на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва Великоберезнянське лісомисливське господарство підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 02.12.2022. В свою чергу будь-яких доказів на спростування експертиз, правильності проведених розрахунків завданої шкоди відповідач не надав. Відтак, просить, рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2024 у справі №907/635/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивачі - Державна екологічна інспекція у Закарпатській області та Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області не скористались правом, передбаченим ст. 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.
24.02.2025 через підсистему Електронний суд від представника відповідача поступило клопотання від 24.02.2025 про долучення до матеріалів справи ордера від 29.01.2025 серія АО №1160741 ДП «Ліси України» на ОСОБА_2 .
В судове засідання 25.02.2025 з'явились прокурор та представник відповідача, які надали свої пояснення щодо поданої апеляційної скарги.
Позивачі - Державна екологічна інспекція та Дубриницька сільська рада участі уповноважених представників в судове засідання 25.02.2025 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 06.01.2025, шляхом надсилання такої до електронних кабінетів і така отримана ними 06.01.2025 о 21:11.
Вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський встановив таке.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №62024140160000020 від 22.01.2024 за обвинуваченням гр. ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України 20.02.2024 (справа №298/251/24) Великоберезнянським районним судом Закарпатської області постановлено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності гр. ОСОБА_1 .
Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20.02.2024 встановлено, що майстер лісу Білоберезівського лісництва ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов'язків, у зимовий період 2019-2020 років та весняний період 2020 року (з 01.12.2019 по 31.05.2020), в порушення вимог статей 19, 86, 89, 90, 105 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 року №976 та посадової інструкції майстра лісу Білоберезівського лісництва не забезпечив перевірки стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва та їх фіксування, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, незаконної рубки дерев, не вжив заходів щодо виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово керівництву підприємства про факт незаконної рубки дерев на ввірені йому території лісу, не провів оглядів місць незаконної рубки дерев, не склав актів (протоколів) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва (Т-1, а.с.107-115).
Внаслідок неналежного виконання майстром лісу Білоберезівського лісництва державного підприємства Велокоберезнянське лісомисливське господарство ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, у період з 01.12.2019 по 31.05.2020 невстановленими досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва проведено незаконну рубку 20 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, в особі Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області шкоду в розмірі 205 643, 46 грн. (Т-1, а.с.123, 124).
Розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства у вказаній сумі підтверджується, зокрема, висновками експертів за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.04.2023 №197-Е (Т-1, а.с.48-65) та №5305-Е від 08.01.2024 (Т-1, а.с.66-83), а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва Велокоберезнянське лісомисливське господарство підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 02.12.2022 (Т-1, 48-54).
Згідно з інформацією директора філії «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», наданої на запит обласної прокуратури, встановлено, що вищевказана незаконна рубка дерев проведена на території кварталу 40 виділу 1З Білоберезівського, які належать на праві постійного користування Філії «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та відноситься до територіальної приналежності Дубриницько-Малоберезнянської ОТГ (т-1, а.с.127-141).
Прокурор зазначає, що ним попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області (Т-1, а.с.119-120) та Дубриницьку сільську раду (Т-1, а.с.116-117). Однак, уповноваженими органами не вжито належних заходів для відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема, шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих кримінальним правопорушенням збитків.
Отже, така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову. Вказує, що дана позиція узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також постанови Верховного Суду від 17.08.2020 у справі №924/1240/18. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Зі змісту з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області, на яку законодавством покладено обов'язок, щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та в інтересах Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Статтею 15 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Дубриницька сільська рада Ужгородського району Закарпатської області є органом, до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища якого мають стягуватися збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів. Територія кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва, у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини перебуває у адміністративно-територіальних межах Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.
Як вбачається з обставин справи, прокуратурою попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області та Дубриницьку сільську раду (Т-1, а.с.116-117,119-120), однак, уповноваженими органами не вжито належних заходів для відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема, шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення завданих кримінальним правопорушенням збитків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначила, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів.
Статтею 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах тощо.
Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання 11 лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів. Також відповідно до підпунктів 3, 8 пункту 4 даного Положення проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Закарпатської області є Державна екологічна інспекція у Закарпатській області. Таким чином, іншим органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, є Державна екологічна інспекції в Закарпатській області.
Відповідно до викладеного, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що у прокурора є належні підстави для представництва Закарпатською обласною прокуратурою в інтересах Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області у зв'язку з нездійсненням ними захисту інтересів територіальної громади у сфері охорони та захисту лісів шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Крім того, позов заявлено прокурором також в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ч. 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані: 1) забезпечувати посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших корисних властивостей лісів з метою поліпшення навколишнього природного середовища та охорони здоров'я людей; 2) забезпечувати безперервне, невиснажливе і раціональне використання лісових ресурсів для задоволення потреб виробництва і населення в деревині та іншій лісовій продукції; 3) здійснювати відтворення лісів; 4) забезпечувати підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження біотичного та іншого природного різноманіття в лісах; 5) здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень; 6) раціонально використовувати лісові ділянки (стаття 64 Лісового кодексу України).
Частиною 2 статті 86 Лісового кодексу України визначено, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Згідно зі статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Відповідно до статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.
При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Частинами 1, 2 статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва постійним лісокористувачем є відповідач, а відтак, обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено протоколом огляду місцевості від 21.10.2022 (Т-1, а.с.40-44).
Встановлено, що у період з 01.12.2019 по 31.05.2020 невстановленими особами, на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва проведено незаконну рубку 20 дерев, що спричинило шкоду охоронюваним законом державним інтересам у сфері охорони, відтворення, сталого і раціонального використання лісових ресурсів та громадським інтересам, які полягають у порушенні гарантованих Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля та користування природними ресурсами, в особі Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області шкоду в розмірі 205 643,46 грн.
Розмір завданої шкоди за порушення лісового законодавства в даній сумі підтверджено висновками експертів за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 06.04.2023 №197-Е та №5305-Е від 08.01.2024 (Т-1, а.с.55-83), а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва Великоберезнянське лісомисливське господарство підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 02.12.2022 (Т-1, а.с.48-83).
Слід також зазначити, що відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України №673 від 21.10.2022 «Про припинення Державного підприємства Великоберезнянське лісове господарство та затвердження складу комісії з припинення» ДП «Великоберезнянське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до ДП «Ужгородське лісове господарство» (Т-1, а.с138-140). Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №245 від 31.01.2022 затверджено передавальний акт ДП «Великоберезнянське лісове господарство (Т-1, а.с.137). Відповідно до відомостей, викладених у додатках до відповіді директора філії Ужгородське лісове господарство ДСГП «Ліси України», наданих на запит обласної прокуратури, встановлено, що ДП «Ужгородське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22114655) станом на даний час припинено в результаті реорганізації (Т-1, а.с.127-136).
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).
Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Розмір шкоди встановлено в сумі 205 643,46, що підтверджується висновками експертів, які проведені в рамках кримінального провадження а саме судово-інженерної екологічної експертизи від 06.04.2023 №197-Е та №5305-Е від 08.01.2024, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва Великоберезнянське лісомисливське господарство підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 02.12.2022. В свою чергу відповідачем (скаржником) не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України в спростування вищевказаної суми шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положення вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Обов'язок, доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.
У даній справі відповідач не довів відсутності його вини в незаконній порубці на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва 20 дерев.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодного акта перевірки органу державного контролю чи іншого належного доказу про виявлені порушення та недоліки, допущені підприємством щодо охорони лісів від порубки. Однак, дане твердження, жодним чином не спростовує факту незаконного вирубування дерев та розміру завданої цим шкоди.
Як зазначалося вище, незаконна рубка дерев встановлена в межах кримінального провадження за участю представників Держекоінспекції та посадових осіб відповідача внаслідок проведення огляду лісового фонду зазначеного лісництва, а протоколи огляду, відомості попневого переліку підписані відповідними посадовими особами відповідача без зауважень та заперечень і містять інформацію, яка входить в предмет доказування у даній справі.
Водночас, такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/2).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.
Тобто, докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічні за змістом висновки сформовані Верховним Судом постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 903/255/23.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, адже відсутність акта Державної екологічної інспекції не може бути вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства чи єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.
Скаржник наголошує, що місцевий суд не надав належної правової оцінки доводам про те, що саме відповідачем в ході проведення у 2022 році планової весняної ревізії у ДП «Ужгородське лісове господарство» в лісовому обході №7 у кварталі 40 виділ 13 Білоберезівського лісництва було виявлено незаконну рубку 20 дерев, що зафіксовано актом планової весняної ревізії №7 від 19.04.2022.
Даний факт підтверджує, що саме їхніми працівниками поряд з іншим було виявлено незаконну порубку, проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний факт не звільняє його від відповідальності як постійного лісокористувача. Відповідачем також надано докази про звернення 02.05.2022 до органів поліції ДП «Ужгородське лісове господарство» по факту незаконного вирубування 20 дерев на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезувського лісництва.
Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що за стандартом вірогідності доказів прокурор з розумною впевненістю довів, що факт незаконного вирубування 20 дерев в лісовому фонді на території кварталу 40 виділу 13 Білоберезівського лісництва, тобто, на підвідомчій території лісового господарства відповідача, мав місце у встановлених в протоколах огляду місця події та відомостях попневого переліку обсягах, що судом першої інстанції правомірно визнано встановленим.
Відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина) та наявність підстав для стягнення з відповідача завданої шкоди.
Доводи відповідача про не проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами й усі інші доводи апеляційної скарги безпідставні, які жодним чином не спростовують факту незаконного вирубування дерев.
Щодо незалучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (майстра лісу), який як вважає, скаржник, мав би бути залучений, вказуючи при цьому на те, що у випадку задоволення позовних вимог та стягнення шкоди, що є предметом даної справи, у відповідача виникне право зворотної вимоги (регресу) до працівника, з вини якого завдана шкода.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає дане твердження хибним, оскільки безпосередньо рішення у даній справі не вплине на права та обов'язки вказаної особи, такий вплив здійснить лише рішення у справі щодо розгляду позовної заяви ДСГП «Ліси України» в особі філії Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» щодо реалізації права зворотної вимоги (регресу).
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч. ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 126, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2024 у справі №907/635/24 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарському суду Закарпатської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді О.І. Матущак
О.С. Скрипчук