Справа № 489/6635/24
Номер провадження 2/489/314/25
Ухвала
04 березня 2025 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого Микульшиної Г.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 про відвід головуючому судді Микульшиній Г.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання припинити зловживання правами шляхом припинення дій,
встановив:
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_2 припинити зловживання своїми правами шляхом припинення дій, які порушують права ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач 06.04.2023 звернулась до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 15.11.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва за рішенням від 12.09.2011 у справі № 2-2633, про стягнення із позивача, який на даний час знаходиться за кордоном, на користь відповідача аліментів на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.06.2011 і до досягнення дитиною повноліття. При цьому відповідач просила стягнення аліментів здійснити з 22.03.2018, у період з 15.11.2011 до 06.04.2023 не зверталась до органів державної виконавчої служби із заявами про стягнення з позивача аліментів. Позивач, починаючи з 2014 року, працював у Литві, два рази на рік повертався до України з метою зустрічі з донькою, проживав в цей період у відповідача, надавав їй грошові кошти у значних розмірах. У період з березня 2022 року по листопад 2022 року включно дитина знаходилась у нього в Литві, перебуваючи на повному його забезпеченні. Постановою державного виконавця від 27.10.2023 позивачу встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тому коли в 2023 році він приїхав на похорони свого сина ОСОБА_3 , який загинув внаслідок бойових дій, він не зміг повернутись до Литви, відповідно не має можливості заробляти кошти та утримувати себе і свою доньку. Доказом відсутності у відповідача права вимоги до позивача щодо виплати ним аліментів на дитину вважає нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Ягужинською К.Т. заяву від 02.04.2019, згідно якої ОСОБА_4 заявила, що не має до ОСОБА_1 вимог по виплаті аліментних платежів, договірних та інших невиконаних зобов'язань.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 головуючим у справі визначено суддю Коваленка І.В.
Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва (суддя Коваленко І.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У відповідності до ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.10.2024 суддя Коваленко І.В. заявив собі самовідвід від розгляду цивільної справи № 489/6635/24 (провадження № 2/489/2448/24) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Цивільну справу передано до канцелярії суду для вирішення питання про її повторний автоматичний розподіл.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2024 головуючою по справі визначено суддю Микульшину Г.А.
Ухвалою від 17.10.2024 судом у складі головуючого Микульшиної Г.А. постановлено прийняти до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання припинити зловживання правами шляхом припинення певних дій; перейдено від розгляду вказаної цивільної в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи - до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання у справі на 15.11.2024 о 09:00 год. в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва; встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив.
04.12.2024 канцелярією суду отримано заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Микульшиної Г.А., яка 05.12.2024 передана головуючому судді для розгляду після 13:30 год. у зв'язку з відсутністю світла за графіком з 08:00 до 10:00 год. (та з 14:00 до 16:00 год.) та надходженням повідомлення про мінування суду, у зв'язку з чим всі працівники суду були евакуйовані.
Ухвалою суду від 06.12.2024 заявлений судді Микульшиній Г.А. відвід визнано необґрунтованим, заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді Микульшиній Г.А. передано до канцелярії Ленінського районного суду м. Миколаєва для внесення до системи авторозподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою суду від 09.12.2024 (суддя Коваленко І.В.) відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Микульшиної Г.А. у цивільній справі № 489/6635/24.
09.01.2025 суду надійшла заява ОСОБА_1 про те, що йому відомо, що розгляд справ призначено на 10.01.2025 та просив розглядати справу за його відсутності та відсутності його представника (відомостей про останнього матеріали справи не містять).
Врахувавши вказану заяву, судом постановлено ухвалу від 10.01.2025, якою постановлено закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання припинити зловживання правами шляхом припинення певних дій; призначити справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 06.03.2025 на 11:00 год., в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів 81, 4-й поверх, зал судових засідань № 8 (каб. 406).
При цьому згідно акту про відсутність знаків поштового відправлення Ленінського районного суду від 06.01.2025 з 17.10.2024 по час складення акту (06.01.2025) вихідна кореспонденція суду не відправляється у зв'язку з відсутністю знаків поштової оплати (марок).
14.02.2025 від позивача надійшла заява про повторний відвід головуючому Микульшиній Г.А.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказував, що 17.10.2024 головуюча постановила ухвалу у справі № 489/6635/24, згідно якою призначила підготовче судове засідання у справі на 15.11.2024, що є порушенням норм процесуального права та прав позивача на думку останнього. Також позивач вказав, відсутня ухвала від 15.11.2024 про відкладення розгляду справи за його заявою або про продовження строку підготовчого провадження до 10.01.2025. Також посилався, що 10.01.2025 суддя Микульшина Г.А. постановила ухвалу про закриття підготовче провадження у справі та призначення справу до судового розгляду по суті у на 06.03.2025 з порушенням вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК, де значено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через 60 днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Також просив врахувати той факт, що 13.01.2025 суддя Микульшина Г.А. повідомила позивача судовою повісткою про те, що справа буде розглянута 19.03.2025.
Ухвалою суду від 14.02.2025 відвід позивача вдруге визнано необґрунтованим,заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 про відвід головуючому судді Микульшиній Г.А. вдруге передано до канцелярії Ленінського районного суду м. Миколаєва для внесення до системи авторозподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою суду від 18.02.2025 (суддя Кокорєв В.В.) вдруге відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ленінського районного суду міста Миколаєва Микульшиної Г.А. у цивільній справі № 489/6635/24.
19.02.2025 позивачу направлено лист про дорущення описки в повістці від 13.01.2025 щодо дати розгляду справи по суті, в якому наголошено, що розгляд справи по суті відбудеться саме 06.03.2025 об 11:00 год. та повторно направлено повістку від 19.02.2025 на 06.03.2025 на 11:00 год., які отримано ОСОБА_1 21.02.2025, про що свідчить зворотне повідомлення.
24.02.2025 позивач втретє подав заяву про відвід судді Микульшиній Г.А.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 знову вказував, що 17.10.2024 головуюча постановила ухвалу у справі № 489/6635/24, згідно якою, на думку останнього, не зазначила всіх обставин, на які позивач посилається при зверненні до суду із позовом. Також позивач знову вважає, що 15.11.2024 головуюча неправомірно відклала розгляд справи на 10.01.2025 та не винесла ухвалу про продовження строку підготовчого засідання. Також знову посилався, що 10.01.2025 суддя Микульшина Г.А. постановила ухвалу про закриття підготовче провадження у справі та призначення справу до судового розгляду по суті у на 06.03.2025 з порушенням вимог ч. 1 ст. 210 ЦПК, де значено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через 60 днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Також знову просив врахувати той факт, що 13.01.2025 суддя Микульшина Г.А. повідомила позивача судовою повісткою про те, що справа буде розглянута 19.03.2025.
Вказана поведінка судді Микульшиної Г.А. на думку заявника свідчить про умисне та незаконне затягування розгляду справи та є ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364 КК України.
Також заявник посилався на порушення його прав суддею Рум'янцевою Н.О. при розгляді його звернення, та суддями Коваленком І.В., Кокорєвим В.В. при вирішенні його відводів судді Микульшиній Г.А., які на думку заявника зробили це за попередньою змовою, з метою отримання неправомірної вигоди для судді Микульшоної Г.А., та не виконали рішення Європейського суду з прав людини та рішення КСУ від 17.06.2019 та від 30.01.2003, що є ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 364 та ч. 4 ст. 382 КК України відповідно.
У зв'язку з цим позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення суддями Микульшиною Г.А., Рум'янцевою Н.О. Коваленком І.В. та Кокорєвим В.В. тяжких злочинів, передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 382 КК України.
Зазначені обставини викликають у ОСОБА_1 сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Микульшиної Г.А., у зв'язку з чим він просить втретє відвести суддю Микульшину Г.А. від розгляду справи.
Дослідивши заяву про відвід, підстави заявленого відводу, суд приходить до висновку про його необґрунтованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Вказана заява подана суду 24.02.2025 за три дні до призначеного на 06.03.2025 судового засідання, однак в період з 24.02.2025 по 03.03.2025 включно головуюча перебувала на лікарняному, тому питання про вказаний відвід вирішується 04.03.2025 у перший робочий день після лікарняного.
Всі обставини, викладеним в заяві ОСОБА_1 про відвід від 24.02.2025, окрім обставини звернення його до офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення злочинів суддями Микульшиною Г.А., Рум'янцевою Н.О. Коваленком І.В. та Кокорєвим В.В., передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 382 КК України, вже були розглянуті при вирішенні його інших відводів та ним надана оцінка в ухвалах суддів.
При цьому, згідно із ст.36 Цивільного процесуального кодексу України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до положень та приписів Цивільного процесуального кодексу України, цивільні справи вирішуються на основі закону, за умов, що виключають сторонній вплив на них. Процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу. Можливість заявити відвід суду має забезпечити надійний захист процесу від ймовірного негативного впливу з боку упередженого суду. Метою відводу судді є недопущення до вирішення справи упередженого судді.
Підстави для відводу судді можуть мати об'єктивний чи суб'єктивний характер. Об'єктивною підставою для відводу судді є його попередня участь у справі, а саме те, що під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання. Зазначена обставина є безумовною підставою для відводу і у разі її наявності суддя повинен заявити самовідвід. Під попереднім вирішення справи слід розуміти усі випадки, коли справа розглядалася в судовому засіданні незалежно від того, чи завершився її розгляд постановленням рішення суду. Підставою для відводу може бути лише безпосередня участь судді, про відвід якого йдеться, у цій справі.
Об'єктивною підставою для відводу є родинні стосунки з особами, які беруть участь у справі. Зокрема, суддя підлягає відводу, якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі. З цих підстав суддя підлягає відводу і тоді, коли зазначені у ній особи вступили або залучені у справі після початку розгляду справи. Перелік родичів є виключний.
Пряма чи побічна заінтересованість судді у результаті розгляду справи може бути підставою як для відводу, так і для самовідводу. Заінтересованість може мати юридичний або побутовий характер. Юридична заінтересованість судді має місце, якщо від результату вирішення спору у нього виникнуть, зміняться або припиняться певні права або обов'язки. Побутова або фактична заінтересованість полягає в тому, що рішення суду може мати вплив на особисті стосунки судді з оточуючими. Наприклад, суддя може заявити самовідвід з цієї підстави, якщо він або його близькі родичі у тій чи іншій мірі залежні від однієї з сторін. Якщо заяву про відвід з цієї підстави подає особа, яка бере участь у справі, підстави відводу потребують доказування.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.39 Цивільного процесуального кодексу України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Право заявляти відвід повинно реалізовуватися відповідно до порядку, встановленого законом. У зазначеній статті поміщена законодавча вимога про те, що заява про відвід (самовідвід) має бути вмотивованою. Нічим не підтверджена вимога відводу судді, експерта, спеціаліста, перекладача чи секретаря судового засідання не може бути задоволена. Вмотивованою можна вважати заяву про відвід, в якій міститься:
- правильний виклад та аналіз фактичних підстав, що вказують на упередженість судді (суддів), секретаря судового засідання, експерта, спеціаліста чи перекладача;
- якомога більша деталізація цих фактів;
- зазначення того, що підстави для заявленого відводу викликають сумнів у безсторонності вищезазначених суб'єктів, та зазначити чому;
- посилання на засоби доказування та докази, які в них містяться (наприклад, допит та показання свідків, письмові докази тощо), якими підтверджуються наведені обставини, що свідчать про юридичні підстави для відводу;
- додатки, на які проводиться посилання в заяві про відвід;
- чітко сформульована вимога до суду.
Суд вважає, що звернення позивача до Офісу Генерального прокурора із заявою про вчинення злочинів суддями Микульшиною Г.А., Рум'янцевою Н.О. Коваленком І.В. та Кокорєвим В.В. , передбачених ч. 1 ст. 356 та ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 192, ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 382 КК України, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість судді Микульшиної Г.А. при розгляді справи № 489/6635/24.
Виходячи з вищевказаного, проаналізувавши матеріали справи та доводи третьої заяви ОСОБА_1 про відвід від 24.02.2025 суд приходить до висновку, що вона не обґрунтована та фактично є суб'єктивною думкою заявника.
Суд звертає увагу, що у відповідності до ч. 1 ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, так як на них поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Проте, суд вважає, що подання подібних заяв про відвід судді є зловживанням своїми процесуальними правами, які реалізуються в протиріччі зі своїм призначенням, що, зокрема, виражено у безпідставному і необґрунтованому небажанні для розгляду цієї справи суддею Микульшиною Г.А.
У висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Тому доводи позивача про наведені вище процесуальні порушення відносно головуючого судді є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.
З огляду на те, що відповідно до ч. 5 ст. 36 ЦПК України заявлений відвід є необґрунтованим, суд вважає, що наявні правові підстави для передачі заяви до канцелярії Ленінського районного суду м. Миколаєва для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Микульшиній Г.А.
Керуючись ст. 36, 40 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 про відвід судді Микульшиній Г.А.- визнати необґрунтованою.
Заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 про відвід головуючому судді Микульшиній Г.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання припинити зловживання правами передати до канцелярії Ленінського районного суду м. Миколаєва для внесення до системи авторозподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 04.03.2025.
Суддя Г.А. Микульшина