ЄУН: 336/1359/25
Провадження №: 1-кс/336/133/2025
12 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання дізнавача СД відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна,
Дізнавач за погодженням із прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання зазначає, що у 27.01.2025 до відділу поліції №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, надійшло повідомлення про те, що 20.01.2025 невідома особа, під приводом продажу авто на інтернет сайті «ОЛХ», спілкуючись в месенджері «Viber», до якого закріплений м.т. 0983895285 останнього, шляхом довіри, заволоділа грошовими коштами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовий ВЧ НОМЕР_1 , який зі своєї картки АТ «Приват Банк» НОМЕР_2 перерахував на банківську картку АТ «Таскомбанк» НОМЕР_3 грошові кошти шістьома транзакціями. Загальна сума матеріальної шкоди становить 145 000 гривень.
Допитано в якості потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив, про те, що 20.01.2025, на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 знайшов оголошення ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо продажу авто марки «Mitsubishi», моделі «Рejero Sport», в кузові чорного кольору, під розмитнення у продавця, який був зазначений, як м.т. НОМЕР_4 . Дане оголошення зацікавило ОСОБА_5 , та під час подальшої переписки та спілкування приблизно о 11:00 годині, по телефону з продавцем через месенджер «Viber» за номером НОМЕР_4 , останній представився, як ОСОБА_6 , була укладена домовленість про покупку зазначеного автомобіля.
Зі свого боку ОСОБА_7 надав фото документів (паспорту, водійського посвідчення, посвідчення учасника бойових дій). Запевнивши потерпілого, про те, що 20.01.2025 процес зняття авто з Польської реєстрації почався та авто вже буде прямувати в Україну продавець надіслав перелік документів, які потрібно вже надати.
Так, ОСОБА_7 надіслав фото зазначених документів, а також приблизно о 19:57 годині того ж дня, останній перерахував грошові кошти у розмірі 6 7000 гривень (трьома транзакціями: 25000 грн., 25000 грн. та 17000 грн.) на номер банківської карки АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_3 зі своєї банківської картки АТ «Приват Банк» № НОМЕР_2 .
Після чого продавець запевнив потерпілого, що авто вже на митниці і проходить процес зняття з обліку (підтвердив це фотоматеріалами) і сказав, що потрібна ще сума у розмірі 78 000 гривень для сплати штрафів, які є за цим авто в Польщі. Далі, приблизно о 23:00 годині 20.01.2025, після розмови з продавцем по телефону ОСОБА_7 зі своєї картки АТ «Приват Банк» НОМЕР_2 відправив продавцю трьома транзакціями, о 23:07 годині на цей же номер банківської картки АТ «Таскомбанк» НОМЕР_3 відправив 78 000 гривень (трьома транзакціями: 26000 грн., 26000 грн., 26000 грн.).
Після всієї оплати коштів продавець, відправив фото документів, поруч зі своїм обличчям та окремо паспорт гр. України на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та пообіцяв за 5 днів привезти вказане авто в місто Запоріжжя та разом потерпілим переоформити його в Сервісному центрі. Після сплати коштів ОСОБА_5 оголошення було видалено із зазначеного веб-сайту.
На даний момент автомобіль за домовленостями відсутній, гроші ніхто не повернув. Матеріальну шкоду було завдано на загальну суму 145 000 гривень.
Оперативним шляхом було встановлено, банківська картка що АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Дізнавач просить накласти рахунок у банку «Таскомбанк», до якого випущена картка за № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також у клопотанні викладено прохання про його розгляд без повідомлення власника майна.
Дізнавач у судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за їх відсутності.
Відповдіно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотанян розглядажтьчя без повідомлення власника майна.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього докази, доходить таких висновків.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Дослідивши клопотання, матеріали, якими дізнавач обґрунтовує його доводи, , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
За положеннями частини 3 зазначеної статті, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (тобто з метою збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частина 1 ст.98 КПК України визначає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як випливає із змісту клопотання, арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.
Долучені до клопотання матеріали свідчать, що слідчими СВ відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025087080000035, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Згідно з протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.01.2025, було встановлено, що потерплій переказав грошові кошти на карту № НОМЕР_3 .
Отже майно, на яке просить накласти арешт дазнавач, відповідає критерію речового доказу, а тому з метою збереження речових доказів на вказане майно слід накласти арешт.
Отже, слідчий суддя, враховуючи можливість використання майна як доказу в даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 170-173,309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти на арешт на рахунок у банку «Таскомбанк», до якого випущена картка за № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1