Справа № 716/335/25
"04" березня 2025 р. м. Заставна
Суддя Заставнівського районного суду Чернівецької області Сірик І.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки і піклування при виконавчому комітету Горішньошерівецької сільської ради про призначення опікуна,
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про призначення її опікуном ОСОБА_2 , який згідно рішення Заставнівського районного суду від 02.11.2004 визнаний недієздатним.
Перевіривши матеріали заяви з доданими до неї матеріалами, суд дійшов висновку про залишення заяви без руху з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ст. 41 ЦК України правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Заявник ОСОБА_1 визначаючи склад учасників справи, не вказала саму особу, стосовно якої вирішується питання про призначення опікуна, та права і інтереси якої, у випадку ухвалення рішення суду про задоволення заяви, будуть суттєво обмежені, та участь якої в судовому засіданні також вимагається за законом.
У пункті 68 рішення Європейського Суду з прав людини від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти Росії» №44009/05, в контексті пункту 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський Суд з прав людини виходив з того, що в справах осіб, які страждають на психічні розлади, національні суди користуються деякою свободою розсуду: наприклад, вони можуть вживати відповідні процесуальні підходи для забезпечення належного здійснення правосуддя, захисту здоров'я відповідної особи і подібне. Однак такі підходи не повинні зачіпати саму суть права заявника на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції. При оцінці того, чи був необхідним той чи інший процесуальний підхід, такий як слухання без участі особи, Європейський Суд з прав людини бере до уваги всі відповідні чинники, такі, як сутність і складність питань, що розглядалися національним судом, їх значення для особи, реальність загроз для інших чи самої особи в разі слухання за її участі і т. п.
У пункті 71 цього рішення вказано, що особа з психічними розладами повинна мати можливість брати участь у слуханнях своєї справи безпосередньо або, за необхідності, в інший спосіб (через представника), адже вирішується питання обмеження прав особи практично в усіх сферах життя.
Отже, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про призначення опікуна має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи.
Зокрема, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження, повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз'яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених належними і допустимими доказами застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт з такою особою, а краще опитати її (за необхідності - дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи окремого провадження особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.
Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №753/4146/18 (провадження №61-389св19).
Розгляд справи за заявою про визнання особи недієздатною за відсутності особи щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною є грубим порушенням вимог процесуального закону, зокрема статті 299 ЦПК України, подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №756/6838/17 (провадження №61-10584св20).
Отже, у поданій заяві до суду не зазначена особа, щодо якої розглядається заява про призначення опікуна, як заінтересована особа ( ОСОБА_2 ), його місце проживання чи перебування, його реєстраційний номер облікової картки платника податків та не надано копії заяви з додатками до нього для надсилання цій особі (частина перша статті 177 ЦПК України).
Крім того, фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов'язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров'я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).
Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров'я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.
Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.
Всупереч вищезазначеному, заявником до заяви не надано акт обстеження матеріально-побутових умов особи щодо якої заявник ставить вимогу про призначення його опікуном, не зазначені докази, які підтверджують можливість ОСОБА_1 бути опікуном, а саме: характеристики (з місця роботи або місця проживання), не надано відповідної письмової заяви останньої.
Крім того, заявниця вказує, що ОСОБА_3 у відповідності до ріщення Заставнівського районного суду від 02.11.2004 здійснювала за сином догляд та піклувалася за нього, повністю контролювала його поведінку, забезпечувала лікування.
Всупереч вищезазначеному, заявницею до заяви не надано документів, які б підтверджували, що саме ОСОБА_3 була опікуном недієздатного ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 175, 185, 353 ЦПК України, суддя -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки і піклування при виконавчому комітету Горішньошерівецької сільської ради про призначення опікуна - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Сірик І.С.