Вирок від 04.03.2025 по справі 643/2692/25

Провадження № 1-кп/643/691/25

Справа № 643/2692/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілого - ОСОБА_7

обвинуваченого - ОСОБА_8

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові кримінальне провадження №42018220000000661, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 13.06.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, громадянина України, одруженого, маючого малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з вищою освітою, працюючого поліцейським СПП №3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2023 постановлено кримінальне провадження №42018220000000661 від 13.06.2018, направити до Московського районного суду м.Харкова для розгляду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 справу розподілено судді ОСОБА_1 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15.11.2023, крім іншого, виділено з матеріалів кримінального провадження № 42018220000000661 від 13.06.2018 в окреме провадження матеріали щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.28 ч.2 ст.365, ч.1 ст.366 КК України.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.02.2025 звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності. Закрито кримінальне провадження №42018220000000661, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2018, у частині обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності та виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 , відповідно до наказу начальника ГУ Національної поліції в Харківській області № 96 о/с від 24.04.2018 займав посаду поліцейського сектору патрульної поліції № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, має спеціальне звання старшого сержанта поліції, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» являється представником центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

При цьому ОСОБА_8 було достовірно відомо, що відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Згідно зі ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

Також, відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський сектору патрульної поліції № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 , як працівник поліції у межах повноважень, наданих законодавством України, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим. Поліцейські зобов'язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Будучи наділеним від імені держави службовими повноваженнями працівника правоохоронного органу під час охорони громадського порядку у м. Харкові, що передбачені Конституцією України, Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015, посадовою інструкцією поліцейського сектору патрульної поліції №3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області затвердженої наказом начальника відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області, ОСОБА_8 21.08.2018 перевищив свої службові повноваження, явно та умисно вийшов за межі наданих йому прав та повноважень, свідомо порушив норми чинного законодавства.

Так, 21.08.2018 ОСОБА_8 виконував службові повноваження з охорони громадського порядку на території станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові, розташованій за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, 1 разом з поліцейськими СПП № 3 ВП в метрополітені ГУ НП в Харківській області Особа 1, Особа 2, Особа 4, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження.

Під час виконання службових обов'язків, Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження разом з Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, зупинили громадянина ОСОБА_7 , який зробив зазначеним співробітникам поліції зауваження про їх неправомірні дії стосовно сторонньої особи та доставили ОСОБА_7 до кімнати № 51 приміщення поліції на станції метро «Південний вокзал» за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, 1. Далі, Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, провів особистий огляд ОСОБА_7 та огляд його речей, у присутності Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження.

Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, приблизно о 19.02 год. являючись працівником правоохоронного органу, з метою демонстрації своєї переваги над потерпілим ОСОБА_7 , в порушення ст.ст. 7,42,43,44 Закону України «Про Національну поліцію», діючи умисно та протиправно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, обома руками штовхнув ОСОБА_7 в область грудної клітини, від чого останній відчув фізичний біль та втративши рівновагу впав спиною на підлогу. З метою недопущення втручання сторонніх осіб у подальші незаконні дії, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, бажаючи продовжити побиття ОСОБА_7 зачинив двері у кімнату.

Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, продовжуючи свої протиправні дії, бажаючи застосувати до потерпілого фізичний вплив, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, діючи у порушення ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», обома руками вдруге штовхнув у верхню частину тулуба ОСОБА_7 , який піднявся з підлоги, а потім застосував спеціальний прийом боротьби, тримаючи ОСОБА_7 за шию обома руками, повалив останнього на підлогу. Після чого, скориставшись тим, що потерпілий не міг належним чином захиститись через перебування на підлозі в оточенні працівників поліції, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з метою спричинити фізичний біль ОСОБА_7 , наніс не менше чотирьох ударів ногами в область грудної клітини потерпілого. Від отриманих ударів ОСОБА_7 , перебуваючи на підлозі, перемістився до дверей кімнати намагаючись уникнути подальшого побиття, однак Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, проявляючи зухвалість, ображаючи людську гідність, розуміючи протиправність своїх дій, схватив ОСОБА_7 за праву ногу та потягнув його по підлозі, не даючи можливості піднятися і захистити себе, продовжив наносити численні удари ногами по життєво важливим ділянкам тіла - грудній клітини, голові, тулубу, чим завдав ОСОБА_7 фізичного болю та страждань.

Через отримані численні удари та розуміння подальшого його побиття іншими співробітниками поліції, які знаходились у кімнаті, ОСОБА_7 намагався встати на ноги, проте Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, задля спричинення найбільш болісних ушкоджень, зі значною силою, наніс потерпілому металошукачем «Garrett» два удари в область грудної клітини та кінцівок, а потім схвативши офісний стілець наніс удар по голові ОСОБА_7 , від чого останній відчув фізичний біль. З метою захиститися від ушкоджень, ОСОБА_7 закрив руками голову, проте Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, намагаючись продовжити спричинення тілесних ушкоджень та користуючись своєю перевагою, наніс ОСОБА_7 правою ногою три удари по голові, тулубу та кінцівках.

Приблизно о 19.04 год. 21.08.2018 ОСОБА_7 перебуваючи на підлозі у кімнаті № 51 станції метро «Південний вокзал» за адресою: м. Харків, Привокзальний майдан, 1, після отриманих ударів доповз до лавки та сів на неї. У цей же час до ОСОБА_7 підійшов Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та продовжуючи незаконні дії у присутності Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, спричинив ОСОБА_7 шість ударів кулаками обох рук по голові і тулубу.

Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, перебуваючи увесь час у кімнаті, розуміючи протиправність дій свого підлеглого, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, та діючи у групі з ним, у присутності Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 , з метою продовжити протиправні дії всієї групи та остаточно зломити волю потерпілого, користуючись своєю кількісною перевагою над потерпілим ОСОБА_7 , діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому повноважень, приблизно о 19.05 год. 21.08.2018 спричинив удар долонею правої руки в обличчя ОСОБА_7 , від чого останній відчув фізичний біль.

Приблизно о 19.06 год. 21.08.2018 до кімнати поліції № 51, яка розташована на станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові, зайшов начальник сектору патрульної поліції № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Особа 3, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження.

Продовжуючи протиправні дії приблизно о 19.09 год. Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, діючи у групі з Особа 2 і Особа 3, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 , перевищуючи свої службові повноваження, демонструючи неповагу до ОСОБА_7 , взявши офісний стілець, підбіг до потерпілого та наніс два удари стільцем по верхній частині тулубу та кінцівках ОСОБА_7 . У подальшому повалив ОСОБА_7 на підлогу та діючи умисно і протиправно, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, для спричинення найбільш болісних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 , який знаходився на підлозі не менше п'яти ударів ногами по голові, тулубу і кінцівках. При цьому не даючи ОСОБА_7 покинути кімнату шляхом відтягнення його за праву ногу до середини кімнати №51.

Зазначеними умисними, протиправними діями, які виразились у нанесенні Особа 2 та Особа 1, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, потерпілому ОСОБА_7 ударів руками, ногами, стільцем та металошукачем, що спричинило, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-3135/2018 легкі тілесні ушкодження у вигляді синця у ділянці 7-8 ребер зліва, а також завдали ОСОБА_7 фізичний біль, моральні страждання та принизили його людську гідність.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.2 ст. 365 КК України не визнав та показав, що у 2018 році він займав посаду поліцейського сектору патрульної поліції № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області, має спеціальне звання старшого сержанта поліції. В кінці серпня 2018 року, точної дати не пам'ятає, близько о 09-00год. він заступив на службу разом з поліцейським СПП № 3 ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, виконував службові повноваження з охорони громадського порядку на території станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові. Приблизно між 19-30год. та 20-00год., того ж дня, один з його керівників надав йому вказівку скласти адміністративний матеріал стосовно раніше невідомого йому громадянина, який знаходився в кімнаті поліції у п'яному вигляді. Уточнив, що в кімнату поліції він зайшов о 19год.30хв., де побачив громадянина, який на його прохання надав паспорт громадянина України, як стало відомо ОСОБА_7 . Хто доставив ОСОБА_7 у кімнату поліції і за яких обставинах не знає. Ним було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 та постанова про притягнення останнього до відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП. ОСОБА_7 не скаржився на біль, чи на те, що йому хтось наносив тілесні ушкодження. При складанні адмінматеріалу були залучені поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Під час, коли він знаходився в кімнаті поліції, ОСОБА_7 ніхто не бив, він такого не бачив. Бачив, як поліцейські в кімнаті спілкувались, дурачились. На відео, яке було відтворено в судовому засіданні він впізнає ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. Себе на відео він не впізнає, зазначив, що особа є схожою на нього, на відео відбуваються якісь незрозумілі дії, як поліцейські між собою штовхаються, при цьому, чи є між поліцейських ОСОБА_7 не може сказати, повідомив, що людина є схожа на ОСОБА_7 . Якби при ньому якійсь особі наносились тілесні ушкодження, то він би про це доповів рапортом. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 не визнав. Просив виправдати його.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, показав, що у серпні 2018 року, приблизно о 19-00год., точної дати не пам'ятає, він повертався з роботи додому. У метро, на станції «Південний вокзал» у м. Харкові, побачив як п'ятеро робітників поліції, четверо були у форменому одязі, а один у цивільному, голосно висловлювались в нецензурній формі на адресу невідомого йому чоловіка. Тому він втрутився і зробив поліцейським зауваження. Після цього, ці поліцейські схопили його та затягнули у кімнату поліції, яка знаходиться у метро та почали його бити. Його били двоє поліцейських, наносили удари руками, ногами, стільцем та металошукачем по різним частинам тіла, по голові. Інші поліцейські стояли і дивилися як його б'ють. Обвинувачений ОСОБА_8 був присутнім коли його били. Робітників поліції він впізнав, бо бачив їх коли вони вели його у кімнату поліції. Поліцейські розбили його планшет і в нього зникли гроші з барсетки 5000грн. Він казав поліцейським, що з цього приводу звернеться з заявою в поліцію, прохав поліцейських, щоб вони відремонтували йому планшет. Потім його відпустили та він пішов у відділ поліції де повідомив, що з ним трапилось, написав заяву про побиття та прийняття мір до цих осіб. Ще дзвонив у поліцію, повідомляв про побиття. Підстав обумовлювати поліцейських у нього немає. Алкогольні напої в той день він не вживав, був у тверезому стані. Поліцейські йому не пояснювали причини затримки, не роз'яснювали права, не висловлювали звинувачень з приводу того, що він п'яний. У судовому засіданні уточнив вимоги позову, просив задовольнити цивільний позов та стягнути з обвинувачених 250 000,00грн. моральної шкоди, 5 000,00грн матеріальної шкоди.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що у 2018 році точної дати та часу не пам'ятає, він їхав з роботи додому, після зміни, яка закінчилась о 20-00год. Виходив з метро станції «Південний вокзал», йшов по вестибюлю, це було десь о 20-10год., до нього підійшли робітники поліції та попрохали бути понятим, на що він дав свою згоду. Він пройшов у кімнату поліції, де підписав якісь документи, зміст яких не читав. Потерпілого не бачив.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показав, що у 2018 році він працював охоронцем в метрополітені на станції «Південний вокзал», увечері, точної дати та часу не пам'ятає, бачив чоловіка в метро, який скаржився людям на поліцію, що вони йому розбили телефон. Поліцейські декілька разів його виганяли з метро, але той повертався. Потім його запросив поліцейський до кімнати поліції в метро, де повідомили, що склали документи на чоловіка який скаржився, що йому розбили телефон. Він підписав ці документи, не читаючи їх зміст.

За клопотанням сторони захисту допитаний свідок ОСОБА_13 , який у судовому засіданні показав, що він працює поліцейським ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області. У серпні 2018 року, точної дати та часу не пам'ятає, він знаходився на службі з охорони громадського порядку на території станції метро «Південний вокзал» у м. Харкові. У вестибюлі метро бачив чоловіка у нетверезому стані, як стало відомо ОСОБА_7 , який конфліктував з заступником начальника сектору ПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. Він спитав, що трапилось, на що Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, повідомив, що ОСОБА_7 йшов по вестибюлю метро, хитався, на що Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, спитав чи потрібна якась допомога, але той почав нецензурно висловлюватись в бік поліцейського. Було прийнято рішення скласти на ОСОБА_7 адмініматеріал за ч.1 ст.178 КУпАП. Хто прийняв таке рішення, не пам'ятає. Він з Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, запросили ОСОБА_7 до кімнати поліції. Він провів поверхневий огляд ОСОБА_7 у якості особистої небезпеки. При останньому була сумка і телефон великого розміру, яка модель не пам'ятає. Після того як він з Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, привели ОСОБА_7 до кімнати поліції, зайшли Особа 1 та Особа 3, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. ОСОБА_8 зайшов десь через 15-20хв. Що відбувалось у кімнаті поліції у ці 15-20 хв. він не знає, так як виходив. Чи застосовував хтось із робітників поліції до ОСОБА_7 фізичну силу, чи завдано шкоди майну ОСОБА_7 поліцейськими, він не пам'ятає.

Під час судового розгляду судом безпосередньо досліджено надані стороною обвинувачення докази, зокрема:

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018220000000661 від 13.06.2018, правова кваліфікація: ч.3 ст.368 КК України (т.3, а.п.66);

-копії рапорту оперуповноваженого Харківського управління ДВБ НП України ОСОБА_14 від 15.06.2018 про встановлення фотознімків для використання їх при проведенні впізнання та фотознімків начальника СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Особа 3, заступника начальника СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Особа 2, поліцейських СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області Особа 1, Особа 5, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження (т.3, а.п.156-158);

- копії рапорту оперуповноваженого Харківського управління ДВБ НП України ОСОБА_14 від 03.07.2018 та фото, яким встановлено, що кімната поліції на станції «Південний вокзал» м.Харкова розташована у службових приміщеннях станції за номерами 50 та 51. Вхід у приміщення №50 здійснюється з вестибюлю станції через дерев'яні двері коричневого кольору. Вхід у приміщення №51 здійснюється з приміщення №50 через дерев'яні двері сірого кольору. Приміщення №51 складається з двох відсіків, що розділені між собою перегородкою та дверима сірого кольору, що замком не обладнані (т.3, а.п.170-175);

- копії клопотань слідчого прокуратури Харківської області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-відеоконтролю особи від 09.07.2018 в рамках кримінального провадження № 42018220000000661 від 13.06.2018 (т.4, а.п.177-178; 181-182);

- копії ухвал слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018, згідно яких клопотання слідчого задоволені та надано прокуратурі Харківської області дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-відеоконтролю особи, а саме Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, в публічно доступних та недоступних місцях з метою фіксації розмов, рухів та дій останніх строком 50 днів до 30.08.2018 (т.4, а.п.179-180; 183-184);

- копія клопотання слідчого прокуратури Харківської області про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 09.07.2018 в рамках кримінального провадження № 42018220000000661 від 13.06.2018, а саме обстеження публічно недоступних місць - службових приміщень №№50 та 51, розташованих на станції метро «Південний вокзал» у м.Харкові, з метою встановлення засобів аудіо,-відео контролю за Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження (т.4, а.п.185-186);

- копія ухвали слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018, згідно якої клопотання слідчого задоволено та надано прокуратурі Харківської області дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: обстеження публічно недоступних місць - службових приміщень №№50 та 51, розташованих на станції метро «Південний вокзал» у м.Харкові, з метою встановлення засобів аудіо,-відео контролю за Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, строком на 50 днів до 30.08.2018 (т.4, а.п.187-188);

- копія доручення у порядку ст.40 КПК України слідчого прокуратури Харківської області від 11.07.2018 про виконання вищевказаних Ухвал апеляційного суду Харківської області (т.4, а.п.189);

- копія заяви від 29.09.2018 про вчинення кримінального правопорушення, подана ОСОБА_7 старшому слідчому другого слідчого відділу Слідчого управління Прокуратури Харківської області про те, що 21.08.2018, приблизно о 20-00год він знаходився на станції метро «Південний вокзал» де побачив чоловіка, приблизно 30 років, з яким 3 співробітники поліції, та один в цивільному, спілкувались в грубій формі, зухвало, тому він зробив зауваження. Після цього співробітники поліції силою заштовхали його до кімнати з написом поліція та почали наносити удари руками, ногами та стільцем (т.4, а.п.58);

- копія витягу з ЄРДР № 42018220000001178 від 29.09.2018 до якого були внесені відомості про те, що 21.08.2018, приблизно о 20-00 годині співробітники поліції на станції «Південний вокзал» м. Харкова нанесли тілесні ушкодження заявнику, яким є ОСОБА_7 , правова кваліфікація: ч.2 ст.365 КК України (т.3, а.п.87);

- копія постанови прокурора прокуратури Харківської області від 01.10.2018 якою матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення за ч.2 ст.365 КК України у кримінальному провадженні № 42018220000001178 від 29.09.2018 були об'єднані з матеріалами досудового розслідування під № 42018220000000661 від 13.06.2018 (т.3, а.п.85-86).

-копія витягу з ЄРДР № 42018220000000661 від 13.06.2018 №4 до якого були внесені відомості про те, що 21.08.2018, приблизно о 20-00 годині співробітники поліції на станції «Південний вокзал» м. Харкова нанесли тілесні ушкодження заявнику, яким є ОСОБА_7 , правова кваліфікація: ч.2 ст.365 КК України, серед осіб яким повідомлено про підозру вказаний ОСОБА_8 (т.3, а.п.124-127);

-копія протоколу обшуку від 26.09.2018 проведеного в кімнаті №51 приміщення поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області на станції метро «Південний вокзал» на підставі Ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 21.09.2018, флеш-носій з фіксацією обшуку, відповідно до яких, серед іншого, виявлено та вилучено металошукач Garrett; копії протоколу огляду речей і документів від 12.10.2018 та постанови про визнання речовими доказами від 14.03.2019, а саме металошукача (т.4, а.п.148-154, т.6, а.п.1);

- копія заяви потерпілого ОСОБА_7 подана на ім'я слідчого прокуратури Харківської області про відмову від проведення слідчих дій за участю поліцейських які його побили на станції метро «Південний вокзал» та за участю їх захисників у зв'язку з побоюванням за своє життя та здоров'я (т.4, а.п.101);

- протокол пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018, фотознімки, довідка до вказаного протоколу з яких убачається, що старший слідчий у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 19год.35хв. по 19год.55хв., у присутності двох понятих, яким відповідно до статей 11, 13, 15, 66, 223 КПК роз'яснені їхні права й обов'язки, провів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На запитання слідчого, свідок ОСОБА_7 заявив, що особа зображена на фото №1 - ОСОБА_8 знаходився в кімнаті поліції під час нанесення йому тілесних ушкоджень 21.08.2018 (т.4, а.п.60-63);

- копії протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018, фотознімків, довідки до вказаного протоколу з яких убачається, що старший слідчий у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 20год.00хв. по 20год.25хв., у присутності двох понятих, яким відповідно до статей 11, 13, 15, 66, 223 КПК роз'яснені їхні права й обов'язки, провів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На запитання слідчого, свідок ОСОБА_7 заявив, що особа зображена на фото №1 - Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, знаходилась в кімнаті поліції під час нанесення йому тілесних ушкоджень 21.08.2018 (т.4, а.п.64-67);

-копії протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018, фотознімків, довідки до вказаного протоколу з яких убачається, що старший слідчий у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 20год.30хв. по 21год.05хв., у присутності двох понятих, яким відповідно до статей 11, 13, 15, 66, 223 КПК роз'яснені їхні права й обов'язки, провів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На запитання слідчого, свідок ОСОБА_7 заявив, що особа зображена на фото №2 - Особа 3, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, на станції метро «Південний вокзал» 21.08.2018 наносив йому тілесні ушкодження, а саме: удари руками, під час доставлення до кімнати затриманих, під час перебування у кімнаті особа на фото №2 тілесні ушкодження не наносила (т.4, а.п.68-71);

- копії протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018, фотознімків, довідки до вказаного протоколу з яких убачається, що старший слідчий у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 21год.07хв. по 21год.15хв., у присутності двох понятих, яким відповідно до статей 11, 13, 15, 66, 223 КПК роз'яснені їхні права й обов'язки, провів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На запитання слідчого, свідок ОСОБА_7 заявив, що особа зображена на фото №2 - Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, на станції метро «Південний вокзал» 21.08.2018 наносив йому тілесні ушкодження, а саме бив ногами та стільцем, а також штовхав (т.4, а.п.72-75);

- копії протоколу пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018, фотознімків, довідки до вказаного протоколу з яких убачається, що старший слідчий у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 у період часу з 21год.20хв. по 21год.35хв., у присутності двох понятих, яким відповідно до статей 11, 13, 15, 66, 223 КПК роз'яснені їхні права й обов'язки, провів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками. На запитання слідчого, свідок ОСОБА_7 заявив, що особа зображена на фото №1 - Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, на станції метро «Південний вокзал» 21.08.2018 наносив йому тілесні ушкодження (т.4, а.п.76-79);

- копії електронних рапортів Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області ЄО №17733 від 21.08.2018, Відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області ЄО №833 від 12.09.2018, відповідно до яких зареєстровано заяви ОСОБА_7 про події 21.08.2018 на станції метро «Південний вокзал» (т.4, а.п.113-114);

- копія довідки КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» від 01.09.2018 відповідно до якої, у ОСОБА_7 маються забиття грудної клітини зліва. Зі слів: побили співробітники поліції 21.08.2018, в районі станції метро «Південний вокзал» (т.4, а.п.90);

- копії витягу з Єдиного обліку Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області №18607 від 01.09.2018 та електронного рапорту від 01.09.2018 відповідно до яких, надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 01.09.2018 о 10-00год. за адресою: м.Харків, площа Привокзальна, буд.1, самозвернення до 25 лікарні, потерпілий ОСОБА_7 , діагноз: забій грудної клітини зліва. Пояснення: 21.08.2018 побили на Південному вокзалі, нібито працівники поліції. Заявник: 25 лікарня (т.4, а.п.91, а.п.118 звор.бік);

- копія висновку експерта №09-3135/2018 від 12.10.2018, відповідно до якого, на підставі даних судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 з урахуванням даних із наданої документації встановлено: згідно медичної довідки КЗОЗ «ХМКБЛ №25» та протоколу допиту від 03.10.2018 у ОСОБА_7 мав місце синець у ділянці 7-8 лівих ребер (ближче до пахової ділянки). Дане ушкодження утворилось, вірогідніше за все, внаслідок травматичної дії тупого твердого предмету, за механізмом удару або удару-стиснення. Враховуючи його морфологічні ознаки, що вказані у протоколі допиту від 03.10.2018, дане тілесне ушкодження могло бути отримане за 10-14 діб до проведення огляду, тобто можливо, що і у строк вказаний в Ухвалі. За ступенем тяжкості, синець викликає незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.4, а.п.92-93);

- копія протоколу проведення слідчого експерименту від 08.11.2018 за участю потерпілого ОСОБА_7 , двох понятих, спеціаліста та відео до протоколу проведення слідчого експерименту від 08.11.2018, яке було переглянуто в судовому засіданні, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_7 вказав день, місце та спосіб нанесення йому тілесних ушкоджень працівниками поліції в кімнаті поліції на станції метро «Південний вокзал» (т.4, а.п.94-99; т.5, а.п.132);

-копія висновку експерта №09-4214/2018 від 13.12.2018, відповідно до якого, на підставі даних судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , встановлено: у ОСОБА_7 мав місце синець у ділянці 7-8 лівих ребер (ближче до пахової ділянки). Показання ОСОБА_7 , що викладені у протоколі проведення слідчого експерименту від 08.11.2018 в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним у частині механізму утворення та способу спричинення встановленого у нього тілесного ушкодження (т.4, а.п.102-106);

- копія постанови прокурора прокуратури Харківської області від 08.02.2019, якою розсекречено Ухвали слідчого судді апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018 (т.4, а.п.195-198);

- копія протоколу про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи №1278т від 28.09.2018, відповідно до якого, під час проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій в період з 19 год. 01хв. 21.08.2018 до 19год. 40хв 21.08.2018 задокументовано факт вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи групою осіб у складі начальника СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області майора поліції, Особа 3 стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, заступника начальника СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції, Особа 2 стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, поліцейського СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області сержанта поліції, Особа 1 стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, поліцейського СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області сержанта поліції ОСОБА_8 та поліцейського СПП № 3 ПП ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції, Особа 4 стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. Суть правопорушення: 21.08.2018 о 19год. 01хв., Особа 4 стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, до кімнати поліції на станції метрополітену «Південний вокзал», що розташована у службовому приміщенні № 51, доставлено ОСОБА_7 . Останнього, Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, тримає за руки та проти волі громадянина заводить його до кімнати поліції. За Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, до кімнати поліції входять Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. ОСОБА_7 одягнений в сіру футболку, джинсові шорти нижче колін, сандалі. Через плече у ОСОБА_7 одягнена сумка чорно-червоного кольору. Між поліцейськими та громадянином відбувається бесіда. ОСОБА_7 стоїть перед столом, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, сидить за столом, Особа 2 та Особа 4, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, стоять з лівого боку стола. О 19 год. 03 хв. 21.08.2018 Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, перевіряє сумку та кармани ОСОБА_7 , заставляє ОСОБА_7 викласти все що є в сумці та карманах на стіл. В цей час, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, різко встає з-за столу та обома руками штовхає ОСОБА_7 в область грудної клітини від чого останній втрачає рівновагу та падає на спину на підлогу і одразу підводиться, в лівій руці він тримає свою сумку. В цей час, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, закриває двері в кімнату поліції, підходить до ОСОБА_7 , обома руками штовхає його на лавочку, далі валить на підлогу, підходить ззаду, хватає руками ОСОБА_7 за шию, душить його, далі валить на підлогу. З сумки ОСОБА_7 випадає мобільний телефон - планшет та розбивається. В той час, як ОСОБА_7 лежить на підлозі, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносить лівою ногою два удари в область грудної клітини ОСОБА_7 справа, далі наносить правою ногою один удар в область голови ОСОБА_7 , далі наносить один удар в область живота ОСОБА_7 справа. Після цього, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, хватає обома руками за праву ногу ОСОБА_7 , тягне останнього по підлозі, далі Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносить лівою ногою два удари в область грудної клітини ОСОБА_7 зліва, далі один удар лівою ногою в область спини ОСОБА_7 , далі один удар лівою ногою в область голови ОСОБА_15 , далі один удар лівою ногою в область грудної клітини ОСОБА_7 зліва. Після цього, ОСОБА_7 залишається лежати на підлозі, а Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, бере у праву руку металошукач та наносить ним лежачому ОСОБА_7 один удар в область грудної клітини ОСОБА_7 справа та один удар в область правої ноги ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_7 залишається лежати на підлозі, а Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, перекладає металошукач в ліву руку, бере в праву руку офісний стілець чорного кольору та наносить ним один удар в область голови ОСОБА_7 . Після цього, Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, піднімає стілець, ОСОБА_7 залишається лежати на підлозі, а Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, тримаючи металошукач в лівій руці, наносить ним лежачому ОСОБА_7 один удар в область правої ноги, далі два удари правою ногою в область голови ОСОБА_7 , один удар правою ногою в область живота ОСОБА_7 справа, після чого виходить з кімнати. Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, надає вказівку ОСОБА_7 піднятися з підлоги та сісти на лавочку у стіни. Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, піднімає розбитий телефон ОСОБА_7 , кладе його на стіл. ОСОБА_7 піднімається з підлоги, сідає на лавочку, тримається за побиті місця. О 19год.04 хв. 21.08.2018 в кімнату поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» входить Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з неї виходить Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. ОСОБА_7 сидить на лавочці, навпроти стоїть Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. До ОСОБА_7 підходить Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносить долонею лівої руки один удар в область голови ОСОБА_7 , далі кулаком правої руки один удар в область грудної клітини ОСОБА_7 , далі кулаком лівої руки один удар в область голови ОСОБА_7 , далі кулаком правої руки один удар в область живота ОСОБА_7 , далі кулаком лівої руки два удари в область голови ОСОБА_7 , після чого виходить з кімнати поліції на станції метрополітену «Південний вокзал». О 19год.05хв. 21.08.2018 в кімнату поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» входить ОСОБА_8 та Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. ОСОБА_7 сидить на лавочці, навпроти стоїть Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, котрий наносить долонею лівої руки один удар в область голови ОСОБА_7 . О 19год.06хв. 21.08.2018 в кімнату поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» входять Особа 1 та Особа 3, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження. Між поліцейськими та ОСОБА_7 відбувається бесіда. О 19год.07хв. 21.08.2018, коли ОСОБА_7 сидить на лавочці, а в кімнаті поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» знаходяться поліцейські, Особа 3, Особа 2 , Особа 1, Особа 4, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та ОСОБА_8 Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, хватає обома руками офісний чорний стілець, підбігає до ОСОБА_7 та наносить даним стільцем два удари в область голови останнього зверху, далі Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, кидає стілець, хватає обома руками ОСОБА_7 за голову, валить його на підлогу, ОСОБА_7 лежить на підлозі, а Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносить один удар лівою ногою в область живота ОСОБА_7 справа, далі один удар правою ногою по ногам ОСОБА_7 , далі хватає обома руками за праву ногу ОСОБА_7 , тягне останнього по підлозі, далі наносить один удар лівою ногою в область голови ОСОБА_7 , від якого останній підлітає і вже сидить на підлозі, далі, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносить два удари правою ногою в область спини ОСОБА_7 , після чого останній піднімається та сідає на лавочку. В подальшому, поліцейські утримують ОСОБА_7 в кімнаті поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» до 19год.40хв. 21.08.2018, після чого Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, силою виводить ОСОБА_7 з кімнати поліції в невідомому напрямку (т.4, а.п.199-201);

- копія постанови прокурора прокуратури Харківської області від 01.10.2018, якою розсекречено протокол про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо,- відеоконтроль особи та обстеження публічно недоступних місць №1278т від 28.09.2018 (т.4, а.п.202-203);

- копія постанови прокурора прокуратури Харківської області від 28.02.2019, якою, крім іншого, розсекречено два оптичних диска (DVD-R), магнітний носій (т.4, а.п.211-215);

- копія протоколу про складання копій аудіо-відеофайлів від 10.05.2019 (т.4 а.п.216-218);

- копія повідомлення слідчого від 14.05.2019 у порядку ст.253 КПК України, про тимчасове обмеження конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій підозрюваних, зокрема ОСОБА_8 та його захисника (т.4, а.п.227-228);

- копія постанови слідчого про уточнення місць скоєння кримінальних правопорушень від 30.05.2019 у кримінальному провадженні № 42018220000000661 від 13.06.2018 (т.4, а.п.229);

- копія протоколу огляду речей від 20.07.2019, відповідно до якого, слідчий у приміщенні кабінету № 63 прокуратури Харківської області за адресою: м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4 у відповідності зі ст.ст. 36, 104, 105, 106, 223, 237 КПК України у кримінальному провадженні № 42018220000000661 від 13.06.2018 провів огляд оптичних носіїв DVD-R марки Verbatim у кількості 7 штук, які надійшли з Харківського управління ДВБ Національної поліції України 17.07.2018 за №2537/42-20/02-2019. Один із яких має напис: «Диск 2 ОЗГ 21.08.2018 Вісханов, 05.09.18». Переглядом файлів встановлено, що події зафіксовані на аудіо, відео зйомках відбуваються у приміщеннях - кімнатах за участю підозрюваних: ОСОБА_8 та осіб, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження (т.4, а.п.219);

- копія постанови про визнання вищевказаних дисків речовими доказами від 20.07.2019 (т.4, а.п.220-221);

- копія протоколу огляду речей від 06.08.2019, зокрема диску DVD-R марки Verbatim з написом «Диск 2 Вісханов», диску DVD-R, який досліджений в судовому засіданні та з яких убачається, що 21.08.2018 у період часу з 19-02год по 19-09год. в кімнаті поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» двоє працівників поліції, Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, у присутності ОСОБА_8 , Особа 3 та Особа 4, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наносять потерпілому ОСОБА_7 удари руками, ногами, стільцем та металошукачем по тулубу, кінцівках, голові (т.4, а.п. 222-226; т.5, а.п.233);

- копія постанови від 06.08.2019 про визнання вищевказаного диску речовим доказом (т.4, а.п.231-232);

- витяг із наказу ГУНП України в Харківській області №96 о/с від 24.04.2018 яким переміщено старшого сержанта поліції ОСОБА_8 на посаду поліцейського сектору патрульної поліції №3 патрульної поліції відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області (т.5, а.п.29);

- копії посадової інструкції поліцейського сектору патрульної поліції №3 відділу поліції в метрополітені, затверджена начальником ВП в метрополітені ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_16 , відомості про ознайомлення особового складу СПП №3 відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області, а саме ОСОБА_8 та Особа 1, стосовно якого матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з посадовою Інструкцією поліцейського (т.4, а.п.140-143);

-копія книги нарядів відділу поліції в метрополітені ГУНП в Харківській області за 2018 рік Т.8 з якої убачається, що Агафонов та Особа 2, Особа 1, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, 21.08.2018 заступили на службу на станції метро «Південний вокзал» згідно розстановки нарядів (т.5, а.п.229-231);

- повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 10.10.2018 за ч.2 ст.365 КК України, повідомлення про нову підозру ОСОБА_8 від 30.05.2019 за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України (т.5, а.п.3-8, 14-21).

Відповідно до ст.94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Приписами ст. 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості, його вина у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доводиться належними, допустимими й беззаперечними вищезазначеними доказами, повно, всебічно та об'єктивно проаналізованими, оціненими в їх сукупності та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Так, показання потерпілого ОСОБА_7 , на переконання суду, є правдивими, послідовними, логічними, відсутні обґрунтовані сумніви у їх достовірності, та такими що узгоджуються та підтверджені наявними в провадженні доказами, а саме: протоколами слідчих дій, протоколами про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відео з фіксацією проведення негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експерта.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 та визнає їх неправдивими, не логічними, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення: показаннями потерпілого, який підтвердив, що обвинувачений ОСОБА_8 був присутнім коли двоє поліцейських, наносили йому удари руками, ногами, стільцем по різним частинам тіла, по голові; письмовими доказами провадження, відео в їх сукупності та взаємозв'язку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що в кімнату поліції він зайшов тільки о 19год.30хв. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження та спростовуються протоколом про наслідки проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи №1278т від 28.09.2018 та відео з фіксацією проведення негласних слідчих (розшукових) дій, на яких зафіксовано, що о 19год.05хв. 21.08.2018 в кімнату поліції на станції метрополітену «Південний вокзал» зайшов ОСОБА_8 разом з Особа 4, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та в присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , який сидів на лавочці, Особа 2, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, наніс удар долонею правої руки в область голови ОСОБА_7 . Далі, Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, схватив обома руками офісний чорний стілець, підбіг до ОСОБА_7 та наніс даним стільцем два удари в область голови останнього зверху, далі Особа 1, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, кинув стілець, схватив обома руками ОСОБА_7 за голову, повалив його на підлогу та наніс один удар лівою ногою в область живота, далі один удар правою ногою по ногам ОСОБА_7 , далі схватив обома руками за праву ногу ОСОБА_7 , та потягнув останнього по підлозі, далі наніс один удар лівою ногою в область голови ОСОБА_7 , далі наніс два удари правою ногою в область спини ОСОБА_7 .

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про те, що на відео він себе не впізнає, та зазначає, що особа зафіксована на відео є схожою на нього, суд розцінює критично, як спробу уникнути відповідальності. Показання ОСОБА_8 є суперечливими, непослідовними та нелогічними, оскільки, останній впізнає на відео інших осіб, але не впізнає себе. Разом з тим, відео досліджене в судовому засіданні дозволяє впізнати осіб, які зафіксовані на ньому.

Покази свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не підтверджують обставини, зазначені в обвинувальному акті і не містять даних, які б слугували об'єктивними доказами вини обвинуваченого, оскільки вони не були безпосередніми очевидцями нанесення працівниками поліції тілесних ушкоджень потерпілому.

Покази свідка ОСОБА_13 суд оцінює критично, оскільки вони суперечать зібраним та дослідженим у справі доказам, в тому числі показанням потерпілого ОСОБА_7 .

Зважаючи на викладене, вихід за межі наданих прав та повноважень був очевидним для обвинуваченого ОСОБА_8 , який будучи працівником правоохоронного органу, службовою особою - представником влади, наділеним спеціальними службовими повноваженнями при несенні служби по охороні громадського порядку, діючи у групі без попередньої змови, явно перевищив свої службові повноваження, оскільки, як встановлено судом, поліцейські, Особа 1 та Особа 2, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, застосовуючи силу, спричинили потерпілому тілесні ушкодження, шляхом нанесення ударів рурами, ногами, стільцем, а ОСОБА_8 спостерігав і не втручався, усвідомлюючи, що Особа 1 та Особа 2 діють протиправно не припинив їх дії, тим самим підтримуючи їх та сприяв злочину, що свідчить про те, що обвинувачений та особи, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, діяли спільно, хоча попередньо й не домовлялись стосовно вчинення злочину.

Доводи сторони захисту про порушення правил підслідності у цьому кримінальному провадженні є безпідставним з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на момент інкримінованого ОСОБА_8 злочину, останній був працівником правоохоронного органу.

Зі змісту ч. 4 ст. 216 КПК України вбачається, що слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, зокрема, вчинених працівником правоохоронного органу.

Абзацом 2 пункту 1 Розділу X «Прикінцеві положення» КПК України визначено, що положення частини четвертої статті 216 цього Кодексу вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до офіційного оголошення, розміщеного в газеті «Урядовий кур'єр» № 221 (6337) від 23 листопада 2018 року, Державне бюро розслідувань розпочало здійснювати свою правоохоронну діяльність 27 листопада 2018 року.

З матеріалів провадження вбачається, що кримінальне правопорушення за заявою потерпілого ОСОБА_7 внесено до ЄРДР за №42018220000001178 від 29.09.2018, та об'єднано з матеріалами кримінального провадження №42018220000000661 від 13.06.2018, здійснення досудового розслідування якого доручено слідчому управлінню прокуратури Харківської області.

Згідно з імперативними вимогами розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань», відповідно до яких матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні ДБР, у тримісячний строк після початку здійснення ДБР функції досудового розслідування передаються до відповідного підрозділу (органу) ДБР для продовження провадження.

Положення ст. 216 КПК України, які регламентують правила підслідності кримінальних проваджень органів ДБР, не могли бути введені в дію без фактичного початку функціонування зазначеного органу.

Відповідно до абзацу 1,2 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, що до дня введення в дію положень ч. 4 ст. 216 КПК України, повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених ч. 4 ст. 216 КПК України. Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.

До того ж, пунктом 4 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що до початку діяльності державного бюро розслідувань, але не пізніше п'яти років після набрання чинності Кримінальним процесуальним кодексом України слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державне бюро розслідувань» в редакції від 12.05.2016, кримінальні провадження, які до початку діяльності ДБР розпочаті слідчими органів прокуратури і перебувають на стадії досудового розслідування, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

Захисник стверджує, що з листопада 2017 року слідчі прокуратури не були уповноважені діючим КПК України на проведення досудового розслідування, що вказує на недопустимість здобутих під час досудового розслідування доказів.

На переконання суду твердження захисника є безпідставним, оскільки досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено у відповідності до вимог на той час діючих положень кримінального процесуального закону, а тому порушення правил підслідності суд не вбачає, як і не вбачає для визнання з цих підстав доказів недопустимими.

Доводи захисника про порушенням прав ОСОБА_8 щодо здійснення стосовно останнього негласний слідчих (розшукових) дій, аудіо, - відеоконтролю без внесення відомостей до ЄРДР та без звернення прокурором до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу про проведення аудіо,-відеоконтролю за ОСОБА_8 є необґрунтованими з огляду на наступне.

13.06.2018 до ЄРДР за № 42018220000000661 внесено відомості щодо вимагання співробітниками правоохоронних органів у складі групи неправомірної вигоди від громадян України за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018, клопотання слідчого задоволено та надано прокуратурі Харківської області в рамках кримінального провадження № 42018220000000661 від 13.06.2018 дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо,-відеоконтролю особи, а саме осіб стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, в публічно доступних та недоступних місцях з метою фіксації розмов, рухів та дій останніх строком 50 днів до 30.08.2018.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018, клопотання слідчого задоволено та надано прокуратурі Харківської області в рамках кримінального провадження № 42018220000000661 від 13.06.2018 дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: обстеження публічно недоступних місць - службових приміщень №№50 та 51, розташованих на станції метро «Південний вокзал» у м.Харкові, з метою встановлення засобів аудіо,-відео контролю за особами стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, строком на 50 днів до 30.08.2018.

29.09.2018 до ЄРДР за № 42018220000001178 внесено відомості за заявою ОСОБА_7 щодо нанесення йому тілесних ушкоджень 21.08.2018 співробітниками поліції на станції «Південний вокзал» м. Харкова за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Постановою прокурора від 01.10.2018 об'єднано матеріали досудових розслідувань, унесених до ЄРДР за № 42018220000000661 від 13.06.2018 та № 42018220000001178 від 29.09.2018, в одне провадження, якому присвоєно № 42018220000000661.

Відповідно до ст.257 КПК України, якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

За приписами ст. 217 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження, де встановлено, що у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо кількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, в яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

Таким чином, з огляду на положення статей 217, 257 КПК використання інформації, отриманої в результаті проведення НСРД у кримінальному провадженні є законним.

Зауваження захисника про те, що заява ОСОБА_7 від 29.09.2018 про вчинення злочину не містить номеру реєстрації, написана більше ніж через місяць з часу пригоди є необґрунтованими, оскільки відсутність штампу вхідної кореспонденції прокуратури Харківської області на заяві потерпілого ОСОБА_7 не спростовує факту звернення останнього до прокуратури Харківської області з відповідною заявою, та з врахуванням того, що ОСОБА_7 під час досудового слідства (розслідування) і судового провадження, що в сукупності тривало більше шести років однозначно, як особа якій заподіяно шкоду підтвердив факт звернення із заявою про вчинений щодо нього злочин.

Аргументи захисника про недопустимість доказу, а саме протоколу за результатами НСРД від 28.09.2018, оскільки він складений оперуповноваженим ДВБ НП України, а не слідчим є безпідставними, з огляду на наступне.

Так ст.40 КПК України передбачено, що слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Згідно п.4.1. розділу IV Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні» від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5, протокол про хід і результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Таким чином, оперуповноважений працівник ДВБ, за дорученням у порядку ст.40 КПК України слідчого прокуратури Харківської області від 11.07.2018, мав право на проведення НСРД та складання протоколу за його результатами.

На спростування доводів сторони захисту про недопустимість аудіо-, відеозаписів за результатами проведення НСРД на тих підставах, що вони є копіями, а не оригіналами, суд зазначає, що записані на оптичний диск електронні файли з інформацією за результатами НСРД є оригіналом (відображенням) електронного документа, здобутого в ході проведення вказаних процесуальних дій. Матеріальний носій - лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали і відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Вище вказане узгоджується зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, де передбачено, що у випадку зберігання інформації на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа, а також усталеною практикою суду касаційної інстанції, зокрема постановами Верховного Суду від 6 грудня 2021 року (справа № 756/4855/17, провадження № 51-7121км18), від 19 травня 2020 року (справа № 490/10025/17, провадження № 51-6116км19).

Будь-які об'єктивні дані, на підтвердження того, що вказані записи були змонтовані, у провадженні відсутні, а стороною захисту таких даних не наведено.

Твердження сторони захисту щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування відеозапису мають спиратися на об'єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху та зору, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Водночас при наявності обґрунтованих даних про підробку відео,- аудіо записів сторона захисту не була позбавлена можливості звернутися до правоохоронних органів у порядку ст. 214 КПК.

Є слушними доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів наданих стороною обвинувачення, а саме: копії оптичного диску з відеозаписом з мережі інтернет щодо подій 21.08.2018, інформації з мережі інтернет з огляду на те, що прокурором не доведено одержання відеозапису та інформації з мережі інтернет із належного процесуального джерела, належним суб'єктом, у належному процесуальному порядку та належного оформлення джерела цих доказів, а тому і протокол огляду предмету від 26.12.2018, і постанова про визнання речовими доказами від 26.12.2018 є недопустимими (т.4, а.п. 85-89; т.5, а.п.234).

Твердження захисника про недопустимість як доказу протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.09.2018, оскільки вказану слідчу дію було проведено з явними порушеннями норм процесуального законодавства, а сам протокол не відповідає вимогам, передбаченим КПК, є необґрунтованими.

Так, захисник зазначає, що слідчим на порушення вимог ч.ч. 6,7 ст. 228 КПК України не було належним чином аргументовано проведення пред'явлення особи для впізнання саме за фотознімками та для впізнання пред'явлено копії знімків, а не фотознімки, що є грубим порушенням.

Однак з такими доводами сторони захисту суд не погоджується, виходячи з наступного.

Частинами 6, 7 ст. 228 КПК України передбачено, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Ураховуючи положення вказаної норми закону, суд дійшов висновку, що доводи захисника про порушення слідчим вимог ч.ч. 6,7 ст. 228 КПК України є безпідставними, оскільки зазначена слідча дія проводилася з дотриманням вимог КПК, а обов'язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено.

Крім того, захисник вказує, що у вищевказаному протоколі слідчим попередньо не були з'ясовані прикмети осіб, які підлягали впізнанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, слідчий перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілого ОСОБА_7 попередньо з'ясував, чи може він впізнати осіб які спричинили йому тілесні ушкодження, на що ОСОБА_7 повідомив, що може впізнати вказаних осіб за формою обличчя та зовнішніми ознаками.

Цей факт зафіксовано в протоколах пред'явлення особи для впізнання від 29.09.2018 де розписались потерпілий та поняті.

За таких обставин суд вважає, що доводи захисника в частині порушення слідчим вимог ч. 1 ст. 228 КПК України є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами провадження.

Посилання захисника на незаконність відновлення досудового розслідування, визначення підслідності, повторне повідомлення про завершення досудового розслідування і можливості ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст.290 КПК України є необґрунтованими, а доводи про те, що після повідомлення про завершення досудового розслідування прокурором та слідчим прокуратури Харківської області проводились процесуальні дії не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Інші докази та документи які досліджувалися у судовому засіданні жодного доказового значення у кримінально провадженні не мають та в основу вироку не покладаються.

Щодо наданих прокурором доказів у копіях, то суд вважає їх допустимими, вони належним чином засвідчені та відповідають вимогам процесуального оформлення.

Статтею 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

В обвинувальному акті міститься формулювання «З метою приховати злочинні дії осіб, стосовно яких матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, розуміючи можливі звернення ОСОБА_7 до правоохоронних органів через отримані тілесні ушкодження, присутній у кімнаті при побитті потерпілого, особа, стосовно якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, погодився із неправомірними діями своїх підлеглих, не перешкоджаючи їм, надав вказівку поліцейському СПП № 3 ВІІ в метрополітені ГУНП в Харківській області сержанту поліції ОСОБА_8 та іншим присутнім у кімнаті № 51 працівникам поліції, зібрати адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_7 за перебування у громадському місці у нетверезому стані та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення». Після дослідження доказів по справі, суд вважає необхідним виключити вказане формулювання з обвинувачення, оскільки воно не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України.

Таким чином, проаналізувавши всі досліджені в судовому засіданні докази, які є послідовними, узгоджуються один з одним, відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України, як перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, яке супроводжувалось насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, вчинене групою осіб.

При призначенні покарання, суд у відповідності зі ст.65 КК України враховує обставини скоєння кримінального правопорушення, характер та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.

Згідно класифікації кримінальних правопорушень, передбаченій ст.12 КК України, ОСОБА_8 вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких.

У відповідності до ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він одружений, має малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює поліцейським СПП №3 ПП ВП в метрополітені ГУ НП в Харківській області, за місцем роботи характеризується позитивно, згідно послужного списку мав ряд дисциплінарних стягнень, одне нагородження «Почесна грамота», раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, має зареєстроване місце проживання.

Крім того, Холодногірським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 24.01.2020 було складено досудову доповідь відносно ОСОБА_8 та зроблено наступний висновок: згідно інформації що характеризує особистість обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушень, а також середні ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_8 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. У разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника додаткового обов'язку, передбаченого п.2 ч.3 ст.76 КК України.

Основними принципами діяльності поліції, відповідно до ст. ст. 6, 7, 8 Закону України «Про національну поліцію» є верховенство права, дотримання прав і свобод людини та законність. Завданнями поліції, відповідно до ст. 2 цього ж Закону є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_8 відповідно до ст. ст. 1, 20 Закону України «Про Національну поліцію», виконував функції офіційного представника органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто був службовою особою правоохоронного органу представником влади, на якого ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладались обов'язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободу людини.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод, право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. ст. 27, 29 Конституції України, кожна людина має невід'ємне право на життя, свободу та особисту недоторканність, а обов'язок держави захищати життя, права та свободи людини.

Суд, при призначенні покарання приймає до уваги те, що вчинений злочин, відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, пов'язаний із застосуванням до потерпілого насильства з боку працівників правоохоронних органів, порушенням прав та свобод потерпілого, що свідчить про нехтування обвинуваченим вимог Закону України «Про національну поліцію», враховує, що суб'єктом злочину, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України є спеціальний суб'єкт - службова особа до яких, зокрема відносяться працівники поліції, на яких покладається функція щодо захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства; протидії злочинності, охорони громадського порядку, власності та забезпечення громадської безпеки.

Суд звертає увагу, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 , як представником влади - працівником правоохоронного органу, вчинене всупереч інтересам служби, що виразились у нехтуванні вимог законів України, що призводить до втрати довіри громадян до діяльності правоохоронних органів, завдало істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету правоохоронного органу - Міністерства внутрішніх справ України - поліції, як державного озброєного органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

З урахуванням вищевикладеного, обставин кримінального провадження, суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, щодо призначення покарання ОСОБА_8 в межах санкції передбаченої ч.2 ст. 365 КК України у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах.

Вказане покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 , а також запобіганню вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до частини 2 статті 52 КК України додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Статтею 54 КК України передбачено, що засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення спеціального звання є додатковим покаранням, яке спрямоване на позбавлення засудженої особи тих переваг (пільг), які мала така особа.

Отже, позбавлення спеціального звання є необов'язковим в розумінні положень ст.52, ст. 54 КК України, а є правом суду.

За таких підстав, враховуючи всі обставини справи, те, що інкримінований злочин ОСОБА_8 хоча і є тяжким, однак з часу його вчинення пройшло більше 6 років, та дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, суд, не вважає за необхідне позбавляти ОСОБА_8 спеціального звання.

Підстави для застосування ст.ст.69, 69-1,75, 76 КК України судом також не встановлені.

Щодо вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч.2 ст.127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно до положень ч.1 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України визначає загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у: фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.

Як установлено ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, законом установлено загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди. Тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілим ОСОБА_7 заявлено відповідний цивільний позов, в якому останній, просив стягнути з обвинувачених, на його користь моральну шкоду, завдану внаслідок вчиненого щодо нього злочину в сумі 250 000 грн., а також матеріальну шкоду в сумі 5000 грн. (т.1, а.п.109-110).

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в роз'ясненнях, що містяться у п.п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Водночас, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

У роз'ясненнях, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як встановлено судом на підставі досліджених доказів, потерпілому ОСОБА_7 кримінальним правопорушенням були заподіянні легкі тілесні ушкодження, відповідно понесено моральні страждання, викликані переживаннями, фізичним болем, поганим самопочуттям, приниженням його особистої гідності.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_7 який після побиття відчував гострий біль та був змушений звернутися до лікаря, в нього був порушений звичайний стан життя, дії працівників поліції, які навпаки, повинні захищати громадян від незаконних та протиправних дій, бути взірцем для пересічних громадян, а також те, що потерпілому були спричинені легкі тілесні ушкодження та ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості приходить до висновку, що з обвинуваченого підлягає стягненню моральна шкода у частці пропорційно до ступеня його вини у розмірі 35000,00 грн, що буде відповідати глибині його душевних страждань, що узгоджується із роз'ясненнями, викладеними у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, слід зазначити, що відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

В той же час, потерпілим не надано будь-яких доказів завдання йому кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди в розмірі 5000,00грн., а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Долю речових доказів суд даним вирком не вирішує, оскільки, злочин вчинений ОСОБА_8 разом з іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, яке зупинено. Відповідно долю речових доказів належить вирішити суду, який буде розглядати справу за обвинуваченням інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження. Так само не скасовуються арешти до розгляду справи за обвинуваченням інших осіб, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження.

Витрати, пов'язані із залученням експерта по кримінальному провадженню за ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України відсутні.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від.01.11.2018 до ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, визначено заставу у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму - 105720,00грн.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_8 судом не встановлено, запобіжний захід у вигляді застави не був порушений в ході розгляду справи, відтак внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_17 після набрання вироком законної сили.

Застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_8 у виді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368-371, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.2 ст.365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки без застосування ст.54 КК України.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_8 строк попереднього ув'язнення у строк покарання з 12.10.2018 по 02.11.2018 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 35 000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00коп.

У задоволенні позову ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Після набрання вироком законної сили, заставу в сумі 105720 (сто п'ять тисяч сімсот двадцять) гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_17 повернути заставодавцю ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз'яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Суддя - ОСОБА_1