625/40/25
Провадження № 3/625/21/25
"04" березня 2025 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області в складі судді Скляренка М.О., за участю секретаря Талавирі С.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,
До Коломацького районного суду Харківської області із відділення поліції №1 Богодухівського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Харківській області разом із іншими матеріалами надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №839556, складений 26 січня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За змістом вказаного протоколу 25 січня 2025 року о 23 годині 30 хвилин на автодорозі «Коломак-Шляхове» по вулиці Дмитренка водій ОСОБА_1 керував автомобілем «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, нестійка хода.
Також у протоколі зазначено, що від проходження медогляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Drager 6820» - ARLJ 0446, або пройти медогляд в медичній установі водій відмовився і такими своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підтвердження факту скоєння правопорушення до вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№839556, складеного 26 січня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. (а.с. 2), долучені: 1) акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складений поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. (а.с. 3); 2) направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складене поліцейським СРПП ВП № 1 Богодухівського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В. (а.с. 4); 3) роздруковані відомості із системи «armor» від 28 січня 2025 року (а.с. 10); 4) дисковий носій інформації із збереженим на ньому відеозаписом (а.с. 11); 5) письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с. 5).
24 лютого 2025 року до канцелярії суду за № 368/01-55/25 захисником ОСОБА_1 адвокатом Власенком В.І., діючим на підставі відповідного договору про надання правової допомоги та ордеру, від імені та в інтересах свого клієнта, подані письмові пояснення, в яких захисником висловлена думка про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, та необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з наступних підстав.
Так, адвокат Власенко В.І. у письмових поясненнях зазначив, що 25 січня 2025 року ОСОБА_1 близько 23 години 00 хвилин здійснював обхід ставка, який розташований за адресою: Харківська область, Богодухівський район, селище Коломак, вулиця Дмитренка, де він працює охоронцем. Під час вказаного обходу він побачив невідомого чоловіка, який ймовірно вчиняв крадіжку з будинку, розташованого поруч зі ставком, після чого ОСОБА_1 викликав поліцейських, зателефонувавши на телефонну лінію за номером 102.
В подальшому, близько 23 годин 30 хвилин, на місце події прибули працівники поліції, які, вислухавши ОСОБА_1 щодо обставин виклику ним поліцейських, почали ставити запитання з приводу вживання ним алкогольних напоїв, на що ОСОБА_1 повідомив про не вживання ним в цей день алкогольних напоїв.
Крім того, в обґрунтування своєї позиції захисник вказав на те, що: 1) ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відмовлявся і виявив бажання пройти такий огляд у медичному закладі, проте це було проігноровано працівниками поліції, що підтверджується відеозаписом, який міститься в матеріалах справи; 2) на долученому до матеріалів справи відеозаписі не відображено факту керування ОСОБА_1 автомобілем і подальшої його зупинки працівниками поліції за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення; 3) протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, позаяк не розкриває суті вчиненого правопорушення, а викладені в ньому обставини щодо відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не відповідають фактичним обставинам і не підтвердженні належними доказами, позаяк від проходження огляду у закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 не відмовлявся; 4) в протоколі про адміністративне правопорушення зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, які не можуть вважатися такими згідно п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 201 5 року №1452/735; 5) в порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП, поліцейським не забезпечений супровід ОСОБА_1 у відповідний заклад охорони здоров'я для підтвердження факту наявності алкоголю в крові; 6) матеріали справи не містять даних про отримання ОСОБА_1 направлення на огляд в закладі охорони здоров'я або про відмову у його отриманні; 7) відеозапис, який міститься в матеріалах справи, не є безперервним, складається з окремих його частин, є неповним і не містить моменту виявлення та фіксування поліцейським ознак сп'яніння у водія, як не міститься на відеозапису й роз'яснення поліцейським настання для водія наслідків у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння; 8) матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, як відсутні й докази того, що ОСОБА_1 відмовлявся проходити огляд на стан сп'яніння.
Будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, ОСОБА_1 та його захисник адвокат Власенко В.І. у судове засідання не з'явилися. Водночас 04 березня 2024 року захисник адвокат Власенко В.І., діючи на підставі відповідного договору та ордеру від імені та в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 , подав до суду клопотання, зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЕП 413/01-55/25, в якому просив суд розгляд справи провести за його відсутності, а також за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. (а.с. 35).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією із основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами, визначеними ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно приписів, закріплених у ст. 268 КУпАП, під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою за умови своєчасного сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Власенко В.І., діючи на підставі відповідного договору та ордеру від імені та в інтересах свого клієнта ОСОБА_1 , у судовому засіданні висловив свою думку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також висловив свою позицію про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, і необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, викладених ним у письмових поясненнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх за правилами, визначеними ст. 252 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням письмових пояснень і доводів захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с. 26-30), керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно приписів, закріплених у ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами, визначеними ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, в точній відповідності з законом.
У відповідності із вимогами, передбаченими ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом Рішення Конституційного Суду України №12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть лише фактичні дані, одержані відповідно до вимог чинного законодавства України, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Відповідно до пункту п'ятого Рішення Конституційного Суду України №1-рп/19 від 26 лютого 2019 року презумпція невинуватості є важливою гарантією дотримання прав особи та обов'язковою складовою справедливого судового розгляду. Конституційний Суд України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип indubioproreo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачяться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно пункту 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Відповідно до практики ЄСПЛ принцип презумпції невинуватості вимагає, зокрема, щоб при виконанні своїх обов'язків судді не починали розгляду справи з упередженням щодо вчинення підсудним правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується; тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і будь-який сумнів тлумачиться на користь обвинуваченого; сторона обвинувачення має повідомити підсудного про висунуте проти нього обвинувачення (для того, щоб він міг підготувати і представити свій захист відповідно) та надати суду докази, достатні для його засудження (пункт 77 рішення у справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1988 року, пункт 97 рішення у справі «Яношевич проти Швеції» від 23 липня 2002 року).
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року, «Шмауцер проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року, «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункти 17, 21 рішення "Надточій проти України").
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 7, 251, 252, 280 КУпАП та ст.ст. 85, 86 КПК України в поєднанні із вказаною вище позицією Конституційного суду України, викладеною у рішенні № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, а також практикою ЄСПЛ, що за правилами, визначеними ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», має враховуватися судом як джерело права, можна зробити висновок, що у справах про притягнення осіб до адміністративної відповідальності належними вважаються докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність передбачених ст. 280 КУпАП обставин, які підлягають доказуванню у справі, а також інших обставин, які мають значення для справи, та прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Водночас допустимим визнається доказ, якщо він отриманий суб'єктом, уповноваженим на це законодавством із належного джерела та з додержанням належної процедури отримання, тобто з дотриманням процесуального порядку їх збирання та закріплення відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Згідно імперативних приписів, закріплених у ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За правилами, визначеними відповідними нормами КУпАП, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно cт.cт. 254-256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею КУпАП, є джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків та потерпілих якщо вони є; пояснення, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
З огляду на те, що судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення має відбуватися виключно в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, в якій уповноваженою на те особою зазначаються всі ознаки складу адміністративного правопорушення та обставини його вчинення, перекваліфіковувати дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, самостійно відшукувати докази винуватості такої особи.
У справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого, зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У ч. 1 ст. 256 КУпАП закріплені вимоги, згідно яких у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно пункту 9 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за № 1496/27941, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» зазначається суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Як зазначалося вище, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №839556, складеного 26 січня 2025 року поліцейським СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Бондаренком О.В., ОСОБА_1 інкримінується те, що він 25 січня 2025 року о 23 годині 30 хвилин на автодорозі «Коломак-Шляхове» по вулиці Дмитренка керував транспортним засобом «CHEVROLET AVEO», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, нестійка хода, і від проходження медогляду на стан сп'яніння на місці за допомогою газоаналізатора «Drager 6820» - ARLJ 0446, або пройти медогляд в медичній установі відмовився.
З приводу викладеної у протоколі фабули адміністративного правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 2.9.а. Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, так і за саму відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, у випадку відмови від проходження огляду на місці чи не погодження з результатами такого огляду водій направляється до відповідного закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння.
Пунктом 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, також передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Системний аналіз вищевказаних правових норм, якими, зокрема, врегульований порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, дає підстави вважати, що такий огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або ж лікарем відповідного закладу охорони здоров'я, до якого водій направляється для проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння, у випадку його відмови від проходження огляду на місці, або ж чи не погодження з результатами такого огляду.
Крім того огляд на стан сп'яніння може відбуватися виключно тих водіїв, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, огляд на стан сп'яніння може проводитися винятково у разі виявлення працівником поліції у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння.
Відповідно до положень, закріплених у п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735, ознаками алкогольного сп'яніння є: 1) запах алкоголю з порожнини рота; 2) порушення координації рухів; 3) порушення мови; 4) виражене тремтіння пальців рук; 5) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; 6) поведінка, що не відповідає обстановці. Вказаний перелік ознак алкогольного сп'яніння є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Як вже зазначалося вище, поліцейський виявив у ОСОБА_1 крім такої ознаки алкогольного сп'яніння як запах алкоголю з порожнини роту, ще й такі ознаки як почервоніння очей, нестійка хода, про що і зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Проте, виявлені та зафіксовані працівником поліції у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки як почервоніння очей, нестійка хода не є ознаками алкогольного сп'яніння, в розумінні положень п.3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Крім того, інкримінуючи ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейський СРПП ВП№ 1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старший сержант поліції Бондаренко О.В. в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 відмовився «пройти медогляд в медичній установі», однак такі дії (бездіяльність) не є ознаками об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яким передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Окремо слід зазначити також і те, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення поліцією до суду, крім протоколу про адміністративне правопорушення подано й інші докази, зокрема: дисковий носій інформації із збереженим на ньому відеозаписом, який складається із трьох відеофайлів: 1) VID 250125-233631F-000007-000073-0008; 2) VID 250125-233631F-000007-000073-0009; 3) VID 250125-233631F-000007-000073-00010.
Оцінюючи зазначений вище доказ на предмет його відповідності критеріям належності та допустимості, суд вважає, що зафіксований на дисковому носієві інформації відеозапис є недопустимим доказом з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» поліцією в своїй діяльності застосовуються технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання правил дорожнього руху..
Згідно п. 3 розділу 1 та п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ 18 грудня 2018 року за №1026, кінозйомка та відеозапис - процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації. До технічних приладів і технічних засобів що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що застосовуються органами та підрозділами поліції відносяться зокрема: автомобільна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відео-, аудіо запису; відеореєстратор; портативний відеореєстратор; стаціонарна система технічних приладів і технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вже зазначалося, згідно ч.2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
За результатами дослідження у судовому засіданні відеозапису, який складається із трьох відеофайлів: 1) VID 250125-233631F-000007-000073-0008; 2) VID 250125-233631F-000007-000073-0009; 3) VID 250125-233631F-000007-000073-00010, зафіксованому на поданому до суду дисковому носієві інформації, судом з'ясовано, що: 1) на відеозаписі не зафіксовано та не відображено факту керування ОСОБА_1 автомобілем і подальшої його зупинки на відповідну вимогу працівників поліції за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення; 2) відеозапис не є безперервним і складається з окремих його частин, а також має перерву, тривалістю близько однієї години; 3) відеозапис є неповним і уривчастим, а відображені на ньому події є логічно не послідовними; 4) походження відеозапису, тобто з використанням якого саме технічного приладу чи технічного засобу, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, або якого засобу фото - і кінозйомки, відеозапису, жодним чином не ідентифіковане. Відмітка у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення щодо долучення такого відеозапису, який можливо було б якимсь чином ідентифікувати, відсутня.
Вказані вище обставини не дають суду підстав вважати зафіксований на дисковому носії відеозапис як допустимий доказ, а тому в жодному випадку цей доказ не може бути використаний судом для встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Необхідною умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є доведеність наявності в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється доведеній невинуватості.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». ЄСПЛ у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).
На підставі викладеного, взявши до уваги те, що наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд доходить висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З огляду на це, у відповідності до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд
постановив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: М.О. Скляренко