Справа № 638/22867/24
Провадження № 1-кп/638/1192/25
03 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський райсуд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 62024170020010406 від 20 листопада 2024 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Скала-Подільського, Борщівського р-ну, Тернопільської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу 12 стрілецької роти (з охорони органів державної влади) 4 стрілецького батальйону, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України,
Старший солдат ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, перебуваючи на посаді стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу 9 стрілецької роти (з охорони органів державної влади) 4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.07.2024 приблизно о 18:14 знаходячись в населеному пункті Калинове Ізюмського району Харківської області, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 1 БТГр 1 броп НГУ №224 від 17.07.2024 щодо виконання завдань із оборони на позиціях у першому ешелоні бойового зіткнення в районі н.п. Стельмахівка Сватівського району Луганської області для подальшого виконання бойових завдань за призначенням, доведеного до нього в усному порядку, який був виданий уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому своїми діями старший солдат ОСОБА_4 підірвав боєготовність та боєздатність військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
Оскільки обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
За результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом. Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора - відкрита відмова виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 НГ України на посаді стрільця 1 відділення 2 стрілецького взводу 12 стрілецької роти 4 стрілецького батальйону , за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, зарекомендував себе висококваліфікованим та старанним військовослужбовцем, готовий до виконання завдань, пов'язаних із захистом народу України та відсічі збройної агресії, незалежності та територіальної цілісності України, дотримується правил військової ввічливості, сумлінно вивчає військову справу, систематично прагне до саморозвитку, особисто дисциплінований, за час проходження служби неодноразово заохочувався командирами різних ланок, на зауваження старших начальників реагує правильно, робить належні висновки із вказаних недоліків, в колективі має авторитет і повагу, вимоги законів України, інших нормативних актів, директив та наказів командувача Національної гвардії України згідно із займаною посадою знає добре та керується ними в службовій діяльності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Суд також враховує, що вчинений ОСОБА_4 злочин, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, однак обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
Щире каяття ОСОБА_4 , повне визнання вини вчиненні злочину та належне ставлення до виконання службових обов'язків обвинуваченого визнаються судом обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому суд, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та його ставлення до скоєного, відсутності заподіяної матеріальної шкоди та обставин, які обтяжують покарання, вважає за можливе та необхідне призначити покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією вказаної статті КК України.
Крім цього, відповідно до ст. 58 КК України, враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, є військовослужбовцем Національної гвардії України, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, вік та стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе замінити покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців.
Такий вид покарання, на переконання суду, не суперечить інтересам суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 02.10.2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесенням застави в розмірі 60560,00 грн.
10.10.2024 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Враховуючи приписи ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати строк попереднього ув'язнення у строк покарання.
Згідно з листом ТУ ДСА України у Харківській області від 10.10.2024 року, заставу у розмірі 60560,00 грн за ОСОБА_4 внесла ОСОБА_5 .
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч. 11 ст. 182 КПК України).
Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_4 виконав покладенні на нього судом обов'язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Керуючись ст. 373, 374 КПК України суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 58 КК України основне покарання, призначене ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки замінити на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
На підставі ст. 72 КК України у строк виконання покарання зарахувати час попереднього ув'язнення ОСОБА_4 , а саме з 02.10.2024 року до 10.10.2024 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави - залишити без змін.
Заставу в розмірі 60560,00 грн (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок), внесену 08.10.2024 року за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю - ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений, за винятком заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з часу отримання копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1