Справа № 644/11330/24
Провадження № 2/638/3016/25
Іменем України
03 березня 2025 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої судді Латки І.П.,
за участі секретаря судових засідань Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС»
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», від імені якого діє представник Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 59668,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 198451017 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV83X6J. Зокрема, 25.06.2021 о 18:14:37 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. За умовами договору Кредитодавець зобов'язувався надати позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 29999 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язувався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 25.06.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 29999,00 грн. на банківську карту відповідача № НОМЕР_3.
На підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, разом з додатковими угодами № 19, 26, 27, 31, 32, а також Витягу з реєстру прав вимоги №135 від 25.05.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) до ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 54616,38 грн.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. На підставі Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн.
07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого, з урахуванням Реєстру Боржників за Договором факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн.
Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №198451017 від 25.06.2021, становить 59668,28 грн., яка складається з наступного: 27758,01 грн. - заборгованість по кредиту; 31910,27 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Усі нарахування здійснювалися і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», тоді як ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» жодних нарахувань не здійснювали. Оскільки відповідач не виконував умови Договору належним чином, не повністю сплачував платежі, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість, тому відсотки за вказаним кредитним договором не підлягають зменшенню.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 198451017 від 25.06.2021 року у розмірі 59668,28 грн; покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , у задоволенні позовних вимог просив відмовити з тих підстав, що Договір № 198451017 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 25.06.2021 року. При цьому, договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», був укладений 28.11.2018 року, а право вимоги до відповідача вказано лише у реєстрі у 2021 році. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником. Таким чином, передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, було неможливо. У зв'язку з цим право вимоги до відповідача ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу не набуло, а тому, відповідно, не могло передати його в подальшому за договором факторингу ТОВ «ФК «ЕЙС». Майбутня вимога на момент укладення договору мала би бути чітко визначеною, тоді, як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу № 28/1118- 01 від 28.11.2018 року не було і сторони цього договору не могли передбачити, що 25.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем буде укладено кредитний договір № 198451017. Таким чином, позивачем не надано належних доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором № 198451017, оскільки кредитний договір був укладений 25.06.2021 р., а договір факторингу № 28/1118-01 - 28.11.2018 року, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений значно раніше, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року. Оскільки позивач не набув прав первісного кредитора, тому не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором № 198451017, укладеним 25.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.
В судове засідання сторони не з'явилися, представник позивача просив справу розглядати за відсутністю сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник відповідача ОСОБА_2 , який має зареєстрований Електронний кабінет в системі «Електронний суд», також належним чином повідомлений про судове засідання.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до вимог статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
28 лютого 2025 року від представника відповідача на електронну пошту суду надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.
Судом визнана неповажною причина неявки відповідача в судове засідання 03 березня 2025 року, оскільки доказів поважності причин неприбуття в судове засідання представником відповідача не надано.
При цьому, частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 2 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 5 лютого 2004 року та інші).
Разом з цим Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік)
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Судом враховано, що відповідно до вимог частини першої статті 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першоїстатті 6 Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року в справі «Смірнова проти України»).
У рішенні від 22 липня 2021 року «Плетяк та інші проти України» Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з надмірною тривалістю цивільних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту з огляду на ці скарги.
Як зазначалось вище, ухвалою суду від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 210 ЦПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Отже, подальше відкладення розгляду справи, провадження у якій відкрито понад два місяці тому, призведе до порушення розумного строку вирішення спору по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно з усталеною практичною Великої Палати Верховного Суду неявка учасника справи є поважною причиною відкладення розгляду справи лише у разі об'єктивної неможливості розгляду справи без участі такого учасника.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що сторона відповідача реалізувала своє право на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку, що судом вжито усіх необхідних заходів для надання відповідачу у справі достатніх можливостей викладення своєї позиції як шляхом подання відзиву на позовну заяву, так і у судових засіданнях в суді з метою дотримання вимоги змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання, у зв'язку з чим вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, тому розгляд справи проведено за відсутністю сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.06.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 198451017, відповідно до п. 1.1. якого Товариство зобов'язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 29999 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Згідно з п. 1.2.Кредитного договору Кредит надається (Договір укладається) строком на 126 (сто двадцять шість) днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п.1.3 Договору).
Порядок нарахування процентів визначено пунктами 1.4. - 1.6. Договору, а саме:
Дисконтна процентна ставка - 251,85 (двісті п'ятдесят одна цілих вісімдесят п'ять сотих) відсотків річних, що становить 0,69 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним, - застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості;
Базова процентна ставка - 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п'ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним.
Проценти за користування Кредитом, в розмірі передбаченому Договором, нараховуються за кожен день користування грошовими коштами починаючи з першого дня користування Кредитом, відповідно до суми Кредиту, яка фактично знаходиться в користуванні у Позичальника (п. 1.9. Договору).
Згідно з п. 4.2. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
У пункті 4.8 сторони засвідчили, що укладення цього Договору відповідає їх вільному волевиявленню, жодна зі Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою Сторін.
Позичальник підтвердив, що отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах (п. 4.12 Договору).
Відповідно до п. 4.13 Договору, цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційнотелекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Договір підписаний ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV83X6J, відправленим на номер мобільного телефону НОМЕР_2 25.06.2021 року о 18:09:25 год., введено ідентифікатор позичальником 25.06.2021 року о 18:14:37 год.
Крім того, ОСОБА_1 , до укладення договору отримав Паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору згідно з п. 4.1. Договору.
25.06.2021 року о 18:14:37 год ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ грошових коштів на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у розмірі 29999,00 грн, призначення платежу: «Переказ коштів згідно договору № 198451017 від 25.06.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer», що підтверджується Платіжним дорученням № 70a1c1d7-3140-4c60-aef5-3fd1d54ceb7c від 25.06.2021 та листом АТ «Комерційний банк «ГЛОБУС» від 07.06.2024 року № 1-2015.
Згідно з Розрахунком заборгованості, підписаним директором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Сергієм Сінченком 28.09.2021 року, ОСОБА_1 за Кредитним договором № 198451017 здійснив платежі: 09.07.2021 - 2240,99 грн в рахунок повернення тіла, 2897,86 грн - сплата процентів. Станом на 28.09.2021 року має перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заборгованість за кредитним договором № 198451017 у розмірі 54616,38 грн, з яких: 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26858,37 грн - заборгованість за процентами.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників. Строк договору до 28 листопада 2019 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, визначено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Згідно з пунктом 1.2. Договору, Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору (п. 1.5 Договору факторингу)
Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
28 листопада 2019 року між товариствами укладено додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01, яким строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.
31.12.2020 між товариствами укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.
31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.
31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за формою Додатку №1 до Договору факторингу № 28/1118-01, який підписаний директором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та директором ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за порядковим номером 520 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 54616,38 грн, з яких: 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26858,37 грн - заборгованість за процентами.
Відповідно до Довідки директора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вих. № 198451017/ФК від «07.11.2024» року, 28.09.2021 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 198451017 від 25.06.2021, укладеного з ОСОБА_1 , ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС», код ЄДРПОУ 39700642 згідно укладеного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Згідно з Розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 198451017, складеним ТОВ «Таліон Плюс», останнє в межах строку кредитування, за період з 28.09.2021 до 12.10.2021, здійснило нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 5051,90 грн, у зв'язку з чим, заборгованість станом на 30.05.2023 року складає 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» відступає ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає права вимоги до боржників. Строк договору до 04 серпня 2021 року.
Згідно з п. 4.1 Договору факторингу Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
03.08.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Додаткову угоду №2, якою продовжили строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 до 31.12.2022 включно.
30.12.2022 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали Додаткову угоду № 3, якою продовжили строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, який підписаний директором ТОВ «Таліон Плюс» та директором ТОВ «Онлайн фінанс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за порядковим номером 8082 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
07.11.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 0711/24/Е, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п.1.2. 1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників зггдно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
07 листопада 2024 року директор ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та директор ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» підписали Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №0711/24/Е від «07» листопада 2024 року, за формою Додатку №2 до Договору № 0711/24/Е, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 587 (п'ятсот вісімдесят сім) після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу №0711/24/Е від «07» листопада 2024 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.
Згідно з Реєстром боржників від 07.11.2024 до Договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024, складеного за формою Додатку № 1 до Договору факторингу № 0711/24/Е від 07.11.2024, який підписаний директором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», до останнього за порядковим номером 570 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
Згідно з Випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 198451017 щодо ОСОБА_1 , заборгованість останньої перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за кредитним договором № 198451017, станом на 21.11.2024 року складає 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами. Нарахування за період з 07.11.2024 року до 21.11.2024 року позивачем не здійснювалися.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
З кредитного договору від 25.06.2021 року вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Враховуючи Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога», положення п. 4.13 Кредитного договору, цей договір було укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV83X6J 25.06.2021 року о 18:14:37 год, при цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Договір містить паспортні дані, податковий номер, номер засобів зв'язку, поштову та електронну адресу ОСОБА_1 .
З наданих позивачем доказів, а саме платіжного доручення та довідки АТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що кредитор здійснив переказ грошових коштів на банківську карту відповідача у розмірі, визначеному кредитним договором. Доказів того, що на банківська картка № НОМЕР_3 не належить відповідачу, як і доказів того, що на вказану банківську картку не були зараховані кредитні кошти від первісного кредитора матеріали справи не містять. Крім того, вказану обставину не заперечував відповідач.
Таким чином, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов'язковим до виконання сторонами.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження обставин, які підлягають встановленню у цій справі, суд зазначає наступне.
Щодо доказів укладення кредитного договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітноцифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
З долученого позивачем до позовної заяви кредитного договору вбачається, що він є електронним правочином, підписаний клієнтом електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Електронний примірник кредитного договору у форматі PDF долучено позивачем до позовної заяви за допомогою системи «Електронний суд».
Відповідно до пп. 27 п. 2 Розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, до створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо); відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.
Таким чином, долучений до позовної заяви кредитний договір у форматі PDF подано відповідно до вимог ст. 100 ЦПК України, він є електронним доказом, який поданий у електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис, оскільки подання доказів, в тому числі електронних, через систему «Електронний суд» без накладення кваліфікованого електронного підпису неможливе.
Щодо доказів перерахування грошових коштів відповідачу.
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (тут і далі - в редакції чинній на 25.06.2021 року), ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.
Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом: 1) подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; 2) подання платником до будь-якого банку документа на переказ готівки і відповідної суми коштів у готівковій формі; 3) подання ініціатором до відповідної установи - учасника платіжної системи документа на переказ, що використовується у відповідній платіжній системі для ініціювання переказу; 4) використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі; 5) подання обтяжувачем чи отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні.
Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним для платника з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.
Відповідно до пунктів 8.1 та 8.2 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.
Крім того, згідно з абз. 2 п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення.
Таким чином, при перерахуванні коштів АТ «КБ «Глобус» повторно провів встановлення особи для зарахування коштів. Отже, надані відповідачем докази, а саме Платіжне дорученням № 70a1c1d7-3140-4c60-aef5-3fd1d54ceb7c від 25.06.2021 та лист АТ «Комерційний банк «ГЛОБУС» від 07.06.2024 року № 1-2015, є належними, допустимими та достатніми доказами зарахування первісним кредитором на банківський рахунок відповідача кредитних коштів, у розмірі 29999,00 грн, яке це передбачено умовами кредитного договору.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору позики, то сторони вправі встановити строк його дії, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення позики та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування позиченими коштами.
При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування 126 днів, тобто до 29.10.2021 року (включно), включаючи дату отримання та повернення кредиту.
З розрахунків заборгованості, складених попередніми кредиторами (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс») вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані з 25.06.2021 до 12.10.2021 року, тобто в межах строку кредитування. Їх розмір узгоджується з умовами кредитного договору (п. 1.4. та п. 1.5. Договору).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання.
Як зазначалось вище, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, що закріплено в ст. 12, 81 ЦПК України.
На підставі розрахунку заборгованості за кредитним договором, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», які відповідають умовам кредитного договору, як щодо розміру процентної ставки, так і щодо строку нарахування процентів, враховуючи здійснені відповідачем оплати за кредитним договором, встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 198451017 складає 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідач розміру заборгованості за кредитним договором не спростувала, свого контррозрахунку заборгованості не надала, як і не надала доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Щодо переходу права вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу (ч. 1, 2 ст. 1081 ЦК України).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зі змісту та форми укладених послідовно між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» договорів факторингу судом не встановлено обставин, які свідчать про їх нікчемність. Доказів того, що вказані договори факторингу визнані судом недійсними матеріали справи не містять.
Таким чином, на підставі укладених договорів факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 0711/24/Е, з додатками, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 198451017 на суму 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
При цьому, суд враховує, що усі нарахування за договором здійснено попередніми кредиторами (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс») відповідно до умов договору, тоді як ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» з моменту переходу до них прав вимоги не здійснювали нараховування процентів за користування кредитом, інших штрафних санкцій, передбачених договором, розмір заборгованості є незмінним.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем повідомлення про відступлення права вимоги, проте неотримання боржником повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняє його від обов'язку погашення заборгованості, а лише наділяє його право на погашення заборгованості первісному кредитору, у зв'язку з чим новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, оскільки у цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, за умови, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані наступним кредитором, тому відповідач зобов'язаний сплатити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 198451017 у повному обсязі, а саме 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
Суд відхиляє доводи сторони відповідача, про те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» відступили недійсне право вимоги з огляду на таке.
Як зазначалось вище, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ст. 1078 ЦК України).
Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов'язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Отже, 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01. Додатковими угодами № 19, 26, 27, 31, 32 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2024. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що Договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. При цьому, відповідно до змісту Договору факторингу, його умови не є підставою для переходу права вимоги за ним, оскільки обставиною, яка засвідчує передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі є саме підписання сторонами Реєстру прав вимоги.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 54616,38 грн.
Суд враховує, що Реєстр прав вимог №153 від 28.09.2021, був підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем (25.06.2021), і зазначена у Реєстрі № 153 сума вимоги була дійсною та відповідала розміру заборгованості відповідача за кредитним договором № 198451017, який підтверджений відповідним розрахунком, складеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Аналогічні правовідносини склалися під час переходу права вимоги за кредитним договором № 198451017 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на суму 59668,28 грн.
За таких обставин, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло дійсне право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 198451017 у розмірі 59668,28 грн грн, а тому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» має право вимагати від відповідача сплатити заборгованість за вказаним кредитним договором.
Доводи представника відповідача про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, не заслуговують на увагу, оскільки умови договору факторингу пов'язують момент переходу права вимоги до боржника не зі здійсненням оплати за неї, а з підписанням відповідного Реєстру прав вимог, що чітко закріплено в 4.1. Договору № 28/1118-01: «Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному Додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги».
Позивачем надано належним чином засвідчену копію Реєстру прав вимог № 153, підписанням якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підтвердили факт переходу права вимоги до відповідача 28.09.2021 за кредитним договором №198451017 від 25.06.2021 року на суму 54616,38 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для захисту майнових прав позивача в обраний ним спосіб, у зв'язку з чим задовольняє позовні вимоги у повному обсязі та стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за заборгованість за Кредитним договором № 198451017 від 25.06.2021 року у розмірі 59668,28 грн, з яких 27758,01 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31910,27 грн - заборгованість за процентами.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З поданих позивачем разом з позовною заявою доказів вбачається, що під час розгляду цієї справи ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» надавалася правнича допомога Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», що підтверджується такими доказами: Договором про надання правничої допомоги № 08/11/24-01 від 08.11.2024 з Додатком №1 «Протокол погодження вартості послуг», Додатковою угодою до нього № 6 від 08.11.2024, Актом прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору № 08/11/24-01 від 08.11.2024.
Згідно Актом прийому-передачі наданих послуг до договору наданням правничої допомоги згідно Договору № 08/11/24-01 від 08.11.2024, адвокатом надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги: складання позовної заяви ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до боржника, яким є ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 198451017 від 25.06.2021 - тривалість 2 год., вартість 5000 грн; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , за кредитним договором №198451017 від 25.06.2021 - тривалість 2 год., вартість 1000 грн.
В матеріалах справи міститься Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Тараненком Артемом Ігоровичем, видане 24.04.2012 № 4956.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивач одночасно зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу (правову) допомогу складає 6000 грн, та просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі.
Таким чином позивачем виконано вимоги ч. 1 ст. 134, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження обсягів понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що послуги, які надавались адвокатом Тараненком Артемом Ігоровичем, зазначені в Акті, відповідають критеріям дійсності та необхідності, однак при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд також виходить з того, що зазначена справа є малозначною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи предмет та підстави позову, сталість законодавство та судової практики щодо цих правовідносин, не є спором значної складності та не потребує дослідження великого обсягу доказів, крім того, є типовою справою для представника позивача
На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивач послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000 грн.
Керуючись ст. 12-13, 76-81, 89, 131, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273-279, 353-354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, заборгованість за Кредитним договором № 198451017 від 25.06.2021 року у розмірі 59668,28 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 28 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5422,40 грн (п'ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.
Суддя І.П. Латка