03 березня 2025 р.Справа № 641/5755/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Ященко С.О., пров. Брянський, 5, м. Харків, Харківська, 61068, по справі № 641/5755/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Полтавській області
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Полтавській області (надалі - відповідач, ДПП), в якому просив суд скасувати постанову серії БАД № 499097 від 11.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 20400 грн за ст.ст. 122, 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що спірна постанова є протиправною, оскільки «неналежно оформлена - майже зовсім нечитаєма».
Щодо порушення ним вимог Правил безпеки руху (ч. 4 ст. 122 КУпАП), стверджує, що відповідачем у відзиві надані пояснення, які покладено судом в основу рішення, але жодним чином не обґрунтовано, чому саме ним надана перевага та ніяким чином не враховані посилання позивача на те, що їхав він з дозволеною швидкістю, а щодо показників радара, то вони викликають сумнів, оскільки радар знаходився в руці інспектора, тоді як при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному Законом "Про Національну поліцію" (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 Закону "Про Національну поліцію".
Зазначає, що у рішенні, що оскаржується, суд не погодився з доводами позивача щодо правопорушення, передбаченого ст. 126 КУпАП, а саме: що у зв'язку з правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 130 КУпАП, що мало місце 24 червня 2023 року, судом першої інстанції він був визнаний винним, але постанову суду першої інстанції оскаржив, справа значний час знаходилась на розгляді в Харківському апеляційному суді.
Постанову Харківського апеляційного суду від 22 травня 2024 року він не отримував, в судовому засіданні він та представник не були присутніми з поважних причин, дізнався про існування постанови другої інстанції лише від інспектора патрульної поліції 11.08.2024, а 20.08.2024 його представник отримав постанову Харківського апеляційного суду в канцелярії Червонозаводського районного суду. Копія постанови з відміткою про вручення надана разом з позовною заявою.
Тож, вважає, що під час керування транспортним засобом 11.08.2024 не усвідомлював, що порушує закон. Вирішальним у цьому випадку є факт його необізнаності під час керування транспортним засобом 11.08.2024 в існуванні постанови Харківського апеляційного суду від 22.05.2024 у зв'язку з чим був упевнений у законності своїх дій і не повинен був передбачати настання шкідливих наслідків від них.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 499097 від 11.08.2024 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно з постановою БАД № 499097 від 11.08.2024 ОСОБА_1 11.08.2024 о 13:28 год. по автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, 306 км. в населеному пункті м. Решетилівка рухався зі швидкістю 149 км/год, перевищивши дозволене максимальне обмеження швидкості транспортного засобу на 99 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC000800, чим порушено вимоги п. 12.4 ПДР, а також керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, чим порушив ст. 15 Закону України "Про дорожній рух".
У постанові зазначено, що вказаними діями ОСОБА_1 скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.11.2023, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22.05.2024, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Згідно з копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483 встановлено, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № TC000800 відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та є чинним до 21.11.2024.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови з огляду на підтвердження у судовому порядку як факту керування транспортним засобом з перевищенням швидкості на 99 км/год так і факту керування транспортним засобом позивачем, який позбавлений права керування транспортними засобами на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Вказав, що позивач був обізнаний про розгляд справи 22.05.2024 та повинен був цікавитись наслідками розгляду справи і відповідно передбачав, що за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції, може бути залишено без змін рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами набере законну силу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Згідно підпункту а) п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину -тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб'єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.
Ознаками суб'єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.
Як вбачається із оскаржуваної постанови ОСОБА_1 11.08.2024 о 13:28 год. по автодорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, 306 км. в населеному пункті м. Решетилівка рухався на транспортному засобі BMW Х5, н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 149 км/год, перевищивши дозволене максимальне обмеження швидкості транспортного засобу на 99 км/год, швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 20/20 TC000800, чим порушено вимоги п. 12.4 ПДР, а також керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами, чим порушив ст. 15 Закону України "Про дорожній рух".
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стосовно доводів апелянта про дотримання ним швидкісного режиму, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено пунктом 12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з вимогами пункту 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Отже, у населених пунктах організований інтенсивний дорожній рух, що вимагає підвищеної уваги до забезпечення безпеки на проїзній частині, тому в таких місцях на всіх ділянках доріг (крім житлових зон і територій підприємств) встановлено максимально допустиме обмеження швидкості руху в 50 км/год.
Вказане обмеження встановленої максимальної швидкості руху вводиться знаком 5.51 «Початок населеного пункту» і скасовується знаком 5.52 «Кінець населеного пункту».
ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW Х5, н.з. НОМЕР_1 на автомобільній дорозі М-03 Київ-Харків-Довжанський, 306 км. в населеному пункті м. Решетилівка зі швидкістю 149 км/год. Вимірювання швидкості здійснювалось лазерним вимірювачем швидкості TruCAM Lti 20/20 серійний номер ТС000800, шляхом наведення поліцейським позначки оптичного прицілу на автомобіль з натисканням спускового гачку приладу, після чого починається вимірювання швидкості і включається відеозапис. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху, прилад здійснює фотографування та відеозапис транспортного засобу.
Точність вимірювань приладу TruCAM Lti 20/20 серійний номер ТС000800 підтверджується свідоцтвом на повірку 22-01/29483 від 21.11.2023.
На підтвердження вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України, відповідачем надані фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Вказані відеозапис та світлини мають електронний цифровий підпис уповноваженої особи.
З дослідженого фото-файлу та відеозапису з приладу TruCam LTI 20/20 вбачається, що на ньому зафіксований автомобіль BMW Х5, н.з. НОМЕР_1 , який рухається зі швидкістю 149 км/год.
Твердження апелянта про неправомірність використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ТС000800 в ручному режимі є безпідставним з таких підстав.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів вважає помилковими твердження позивача про те, що в силу приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки наведена норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.
При цьому, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29483, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCaM LTI 20/20 № ТС000800, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі становить +/- 2 м/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.
Крім того, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі.
Викладене підтверджує, що лазерний вимірювач TruCAM має можливість працювати у двох режимах, утриманням в руках під час вимірювання швидкості руху ТЗ або розміщенням на триногі, саме в цих режимах вказаний вимірювач проходив тестування, ліцензування та сертифікацію, був признаним таким, що відповідає стандартам та правильно вимірює швидкість руху ТЗ в обох режимах.
Щодо тверджень апелянта про протиправність фіксації вчиненого ним адміністративного правопорушення з огляду на відсутність дорожнього знаку «5.70», колегія суддів зазначає таке.
По-перше, знак «5.70», відповідно до Додатку 1 ПДР має назву «Зміна схеми руху», та відповідно не має жодного стосунку до фіксації порушень правил дорожнього руху.
По-друге, знак «5.76», який має назву «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху» встановлюється у місцях, в яких правопорушення фіксуються в автоматичному режимі, наприклад засобами «Каскад», отже жодним чином не стосуються встановлень уповноваженими органами правопорушень із застосуванням засобів вимірювання швидкості транспортних засобів в ручному режимі, таких як LТІ 20/20 TruCam ТС000800.
Оскільки порушення позивачем ПДР України зафіксовано пристроєм вимірювання швидкості «TruCAM» в ручному режимі, а не в автоматичному, а вимоги ч. 2 ст. 40 Закону №580-VIII щодо розміщення інформації на видному місці стосується лише розміщеної автоматичної фототехніки і відеотехніки, колегія суддів дійшла висновку про хибність доводів апелянта у цій частині.
Окремо, колегія суддів звертає увагу на те, ДПП до матеріалів справи також надано акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 02.08.2024 « 02/08/2024, складений ОНУР КОНСТРУКЦІОН ІНТЕРНЕШНЛ про наявність, зокрема, на ділянці дороги, на якій позивачем вчинено адміністративного правопорушення, знаків 5.51 «Початок населеного пункту» та 5.52 «Кінець населеного пункту», які обмежують максимальну швидкість руху 50 км/ч, що спростовує твердження апелента у позовній заяві про відсутність вказаних дорожніх знаків.(а.с. 60-61)
Так на момент складання відповідачем спірної постанови, з наявних у інспектора баз даних органів Національної поліції України, було встановлено, що позивача позбавлено прав керування Червонозаводським районним судом м. Харкова від 15.11.2023 по справі № 646/3607/23 ухвалено постанову, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Фактично Єдиним доводом вимог як позовної заяви так і апеляційної скарги є необізнаність позивача про ухвалення постанови Харківським апеляційним судом від 22.05.2024 про залишеною без змін постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.11.2023, а апеляційної скарги позивача без задоволенння.
Як вбачається із тексту постанови Харківського апеляційного суду від 22.05.2024 по справі №646/3607/23:
«Судом апеляційної інстанції неодноразово призначались судові засідання по цій справі.
Так, в судове засідання 07.02.2024, будучи належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник не з'явились. Захисник подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням до м.Полтава для здійснення захисту у кримінальній справі.
27.03.2024, будучи 09.02.2024 належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, Семененко С.В. та його захисник не з'явились в судове засідання, Семененко С.В. подав до суду заяву в якій просив відкласти розгляд справи у зв'язку з його хворобою.
У подальшому, 22.05.2024, будучи 02.04.2024 належним чином повідомленими про судове засідання в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник Шесточенко Т.І. не з'явились в судове засідання, захисник подала до суду клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на те, що вона не може бути присутньою в судовому засіданні у зв'язку з відрядженням до м.Києва для участі у справі у Верховому Суді.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник Шесточенко Т.І. є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.
Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з'являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.»
Отже, вказане свідчить, що позивач та його представник були обізнані про дату, час та місце розгляду справи №646/3607/23, захисник подала до суду клопотання про відкладення судового засідання з посиланням на те, що вона не може бути присутньою в судовому засіданні у зв'язку з відрядженням до м.Києва для участі у справі у Верховому Суді, а позивач не прибув без жодних пояснень поважності такого неприбуття.
Неявка у судове засідання не позбавляла позивача та його представника права цікавитися про подальший рух розглядуваної справи та про прийняте рішення.
Незнання про прийняте судом рішення через байдужість або небажання дізнатися не можуть розглядатися судом як поважна причина невиконання відповідних рішень суду, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають йому вчасно виконати відповідне рішення суду.
Крім того, копія постанови у справі № 646/3607/23 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 30.05.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119325293) та на сайті «Судова влада» вказано, що справа перебуває на стадії виконання рішення з 22.05.2024, тобто за два з половиною місяці до винесення оскаржуваної постанови, отже позивач міг ознайомитися із оприлюдненою судом у загальному доступі копією постанови.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенства права, у тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Крім того, суд враховує, що передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на зазначене, доводи апелянта про те, що він не був повідомлений про розгляд справи № 646/3607/23 та результат її розгляду, є необґрунтованими та не є підставою для звільнення позивача від відповідальності за скоєні ним адміністративні правопорушення.
Покликання апелянта на практику розгляду подібних спорів судами апеляційної інстанції колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що в силу ч. 5 ст. 242 КАС України суди мають враховувати лише висновки щодо застосування конкретних норм права, викладених виключно у постановах Верховного Суду, разом з цим ч. 7 ст. 78 КАС України передбачає що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, так і про відмову у задоволенні апеляційної скарги з огляду на її безпідставність.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року по справі № 641/5755/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін