27 лютого 2025 р. Справа № 520/25300/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року, по справі №520/25300/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправним бездіяльність у вигляді не здійснення належних ОСОБА_1 виплат додаткового грошового забезпечення та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 виплатити:
- компенсацію за щорічну основну відпустку за 2022 рік, частину за 2023 рік та повну невідбуту відпустку за 2024 рік;
- компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженої наказом МОУ від 11.06.2008 № 260 за 2023 та 2024 роки;
- із 01.01.2023 по 05.08.2024 у повному обсязі щомісячні додаткові грошові винагороди в сумі 30 000 грн. (у місяцях в яких не виконувалися бойові завдання) згідно постанови КМУ від 28.02.2022 за № 168;
- із 01.01.2023 по 05.08.2024 у повному обсязі щомісячні додаткові грошові винагороди в сумі 100 000 грн. (у місяцях в яких виконувалися бойові завдання, в т.ч. за березень, квітень та травень 2024 року), згідно постанови КМУ від 28.02.2022 за № 168;
- із 12.04.2024 по 05.08.2024 у повному обсязі щомісячні додаткові грошові винагороди в сумі 70 000 грн. (у місяцях в яких виконувалися бойові завдання, згідно постанови КМУ від 28.02.2022 за № 168;
- одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовця через хворобу - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби, згідно ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням захворювання в ході бойових дій, а також у зв'язку із встановленням інвалідності під час військової служби (на даний час триває МСЕК та по результату документи будуть надані суду), згідно із постановою КМУ від 25.12.2013 за № 975;
- здійснити зазначені виплати у максимально дозволеному розмірі, що встановлені чинним законодавством України;
- стягнути з в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 80 000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.24 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік, частини за 2023 рік та повної невідбутої відпустки за 2024 рік; компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця через хворобу - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби, згідно ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплати ОСОБА_1 компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік, частини за 2023 рік та повної невідбутої відпустки за 2024 рік; компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця через хворобу - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби, згідно ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення питання в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів з 01.01.2024 по 06.03.2024, з 18.04.2024 по 29.05.2024.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути питання в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів з 01.01.2024 по 06.03.2024, з 18.04.2024 по 29.05.2024, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 по справі № 520/25300/24 змінено, викладено абзац 3,4,5 в наступній редакції: "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплати ОСОБА_1 компенсації за щорічну основну відпустку за 2022 рік, частини за 2023 рік та повної невідбутої відпустки за 2024 рік; компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовця через хворобу - у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожним повний календарний рік служби, згідно ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невирішення питання в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів з 01.01.2023 по 09.01.2023, з 23.02.2023 по 28.02.2023, з 13.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 06.06.2023, з 01.01.2024 по 06.03.2024, з 18.04.2024 по 29.05.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути питання в частині встановлення ОСОБА_1 додаткової винагороди пропорційно часу його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів з 01.01.2023 по 09.01.2023, з 23.02.2023 по 28.02.2023, з 13.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 06.06.2023, з 01.01.2024 по 06.03.2024, з 18.04.2024 по 29.05.2024, з урахуванням висновків суду."
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року по справі № 520/25300/24 залишено без змін.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення (щодо стягнення витрат на правничу допомогу).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 призначено до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року, по справі №520/25300/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, у відкритому судовому засіданні.
Сторони та про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних листів до електронного кабінет в підсистемі «Електронний суд».
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотань, надані представником позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. ч. 3, 4, 5 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі № 815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи, представником позивача надано до матеріалів справи копії таких документів: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 11.04.2024 року, рахунок фактура №б/н від 11.07.2024, акт здачі-приймання наданих послуг (детальний опис робіт) від 09.02.2025 року.
За змістом акту наданих послуг від 09.02.2025 р. вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу визначений за надання таких послуг: 1) формування та погодження з клієнтом договору про надання правової допомоги із додатками від 11.07.2024 - 2000,00 грн; 2)підготовка бланків письмового рапорту на виплати від імені ОСОБА_1 та заяви про надання інформації, які самостійно відправлено клієнтом з додатками - 3000,00 грн.; 3)підготовка та направлення адвокатських запитів на ШМД та Військових госпіталь, а також долучення відповідей до судової справи, шляхом направлення клопотання -3000,00 грн; 4) аналіз судової практики, підготовка додатків, і як наслідок направлення в інтересах ОСОБА_1 адміністративного позову до Харківського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії- 5000,00 грн.; 5)направлення клопотання про витребування доказів у відповідача - 1000,00 грн; 6)підготовка та направлення апеляційної скарги на рішення від 24.11.2024 - 5000,00 грн; 7)підготовка та направлення клопотання до Другого апеляційного адміністративного суду про витребування доказів у відповідача - 1000,00 грн. Загальна сума витрат, заявлених до відшкодування, складає 2000,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
В постанові Верховного Суду від 23.07.2023 р. по справі № 340/4492/22 (адміністративне провадження № К/990/12857/23) судом касаційної інстанції висловлено позицію, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення виключно для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу як це передбачено частиною сьомою статті 134 КАС України, однак, не впливає на обов'язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Колегія суддів враховує, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.
Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених в акті наданих послуг, слід вказати, в контексті здійснення представництва інтересів позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду цієї справи, реальним результатом, який відображено в цьому акті, є складання позову, апеляційної скарги та направлення адвокатських запитів. При цьому, за своїм змістом направлення клопотань та підготовка додатків до апеляційної скарги фактично входять до складання апеляційної скарги, тобто їх складення не потребувало значного часу. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що значна кількість документів подана через електронний кабінет, що також заощаджувало час представника.
Колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.
Таким чином, надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування суми понесених витрат на правничу допомогу критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, час витрачений адвокатом, враховуючи суть спірних правовідносин, наслідки апеляційного перегляду справи, колегія суддів доходить висновку про те, що стягненню на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 252, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Білоуса Віталія Олеговича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 5000,00 (п'ять тисяч гривень) 00 коп.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Чалий І.С.
Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М.
Повний текст додаткової постанови виготовлений 03.03.2025 року.