03 березня 2025 року справа №200/6983/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Кониченко О.М.) у справі № 200/6983/24 за ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд:
- скасувати рішення № 057250004479 від 24 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області про відмову у зарахуванні довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 довідки про заробітну плату при перерахунку пенсії: №100 від 08 червня 2022 року; № 101 від 08 червня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2024 року про здійснення перерахунку пенсії на підставі зарахованих довідок про заробітну плату.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 200/6983/24 позовні вимоги позивача задоволено:
визнано протиправним та скасувано рішення № 057250004479 від 24 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 квітня 2024 року про здійснення перерахунку пенсії із врахуванням довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії №100 від 08 червня 2022 року та № 101 від 08 червня 2022 року, виданих Відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», та висновків суду, викладених у рішенні.
У позовній заяві позивач просив суд винести окрему ухвалу відносно начальника відділу перерахунку пенсій № 2 Тетяни Ярмоленко, яка відповідальна за прийняття рішення за № 057250004479 від 24 квітня 2024 року, є посадовою особою яка прийняла рішення яке суперечить пенсійному законодавству, своєю бездіяльністю у перевірці та зарахуванні наданих довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії позбавила перерахунку пенсії позивача, оскільки в супереч вимогам Порядку № 22-1 рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії винесено без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, перед винесенням рішення за № 057250004479 від 24 квітня 2024 року не виконав жодних дій по проведення зустрічної перевірки наданих довідок №100 та № 101 від 08 червня 2022 року, доказом якого слугує відсутність службової записки про надання розпорядження відділу контрольно - перевірочної роботи про проведення зустрічної перевірки наданих довідок №100 та № 101 від 08 червня 2022 року з вказанням строку для надання акту зустрічної перевірки, а також не продовження строку для прийняття рішення про перерахунок пенсії, для надання часу для проведення зустрічної перевірки наданих довідок № 100 та № 101 від 08 червня 2022 року.
Позивач просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області притягнути до відповідальності начальника відділу перерахунку пенсій № 2 Тетяну Ярмоленко на підставі окремої ухвали.
Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року заяву задоволено частково.
Повідомлено начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за прийняття рішення № 057250004479 від 24 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянути питання про притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за прийняття рішення № 057250004479 від 24 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , про що повідомити суд.
Установлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області 3-місчний строк з дня отримання копії цієї ухвали для надання до суду доказів вжиття заходів щодо розгляду питання про притягнення до відповідальності осіб, відповідальних за прийняття рішення № 057250004479 від 24 квітня 2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову у зарахуванні довідок про заробітну плату при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Не погодившись із вищевказаною ухвалою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати та відмовити у задоволенні клопотання.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що спірне в рамках даної справи рішення про відмову у зарахуванні довідок є правомірним, відтак, підстави для прийняття окремої ухвали - відсутні.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно п. 1.1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Відповідно до п. 2.10. Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 установлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
[…] повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; […].
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Наведені приписи Порядку № 22-1 кореспондують ч. 3 ст. 44 та ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV, згідно яких органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.
У рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2024 року у справі № 200/6983/24, задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд установив, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області № 057250004479 від 24 квітня 2024 року:
- не містить будь-яких обґрунтувань відносно необхідності проведення перевірки наданих позивачем довідок;
- рішення датоване 24.04.2024 року, тобто винесене до закінчення 10 денного терміну, що свідчить про те, що термін розгляду питання щодо врахування довідок для їх перевірки відповідачем не продовжувався, що свідчить про недотримання відповідачем приписів ч. 3 ст. 44, ч. 5 ст. 45, п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV та п. 4.3 Порядку № 22-1, що порядку розгляду питання про проведення перевірки наданих позивачем довідок;
- будь-яких доказів на підтвердження того, що перевірка довідок відповідачем взагалі була розпочата та завершена відповідач до суду не надав.
Судами встановлено, що оскаржуване рішення підписано начальником відділу перерахунку пенсій № 2 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Тетяною Ярмоленко, водночас, виконавцем визначено Оксану Костенко (0463771133).
Окрім наведених вище положень Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів (ст. 1).
Статтею 4 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративна процедура ґрунтується на принципах: верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності; рівність перед законом; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність і розсудливість; пропорційність; відкритість; своєчасність і розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій та вимог особи; офіційність; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування ефективних засобів правового захисту.
Поряд із цим, ст. 8 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов'язаний надати належне обґрунтування такої зміни.
Стаття 16 Закону № 2073-IX розкриває зміст принципу офіційності, згідно якого адміністративний орган зобов'язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи.
При цьому, цією нормою встановлено, що адміністративний орган не може зобов'язувати особу самостійно отримувати документи та інші докази, необхідні для здійснення адміністративного провадження, якщо такий обов'язок не визначено законом.
Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
Поряд із цим, ст. 15 Закону № 2073-IX встановлює презумпцію правомірності дій та вимог особи.
Відтак, згідно цієї норми, дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи.
Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.
Відповідно до ст. 22 Закону № 2073-IX, в адміністративному органі адміністративне провадження здійснюється та відповідний адміністративний акт приймається посадовою особою, уповноваженою відповідно до закону та/або на підставі внутрішніх розпорядчих актів адміністративного органу.
Згідно ст. 47 Закону № 2073-IX, під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; […] 7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Витребування необхідних документів та відомостей, збирання доказів, проведення слухання у справі та інші процедурні дії під час адміністративного провадження здійснюються відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 2073-IX, адміністративний орган витребовує документи та відомості, необхідні для вирішення справи, з дотриманням принципу офіційності.
Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до сфери його управління, зобов'язані за запитом адміністративного органу надати йому необхідні для вирішення справи документи та відомості, що перебувають у його володінні, протягом трьох робочих днів з дня отримання запиту, якщо інший строк не визначено законом або відповідним запитом адміністративного органу.
Згідно ст. 54 Закону № 2073-IX, адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.
Адміністративний орган повинен неупереджено дослідити всі обставини справи, у тому числі ті, що є сприятливими, а також ті, що є несприятливими для учасників адміністративного провадження.
Забороняється вимагати від учасника адміністративного провадження надання доказів, які не стосуються обставин справи, а також всупереч принципу офіційності, згідно з яким обов'язок збирання доказів покладений на адміністративний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону № 2073-IX, за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону № 2073-IX, письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 72 Закону № 2073-IX, адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.
Відтак, судом підчас розгляду справи здійснено текстуальний аналіз оскаржуваного рішення та встановлено, що його мотивувальна частина містить посилання приписи ст. 40 Закону № 1058-IV та п. 2.1. Порядку № 22-1, констатує надання позивачем довідок, та зазначає про відмову у перерахунку пенсії позивача через відсутність акту зустрічної перевірки.
Судами також встановлено, що спірне рішення прийнято відповідачем до закінчення строку установленого ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV та п. 4.3 Порядку № 22-1, при цьому відповідач не обґрунтував необхідність проведення зустрічної перевірки в оскаржуваному рішенні, хоча відповідно до приписів ч. 3 ст. 44, ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV така перевірка не є обов'язковою та проводиться у разі необхідності.
Також відповідач не надав до суду доказів, що така перевірка була призначена та проведена.
Водночас, відповідачем не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 грудня 2019 року у справі № 756/11764/16-а, від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17, від 21 лютого 2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, а також справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).
Відтак, суд дійшов висновку про порушення посадовими особами відповідача приписів ч. 3 ст. 44, ч. 5 ст. 45, п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону № 1058-IV та п. 4.3 Порядку № 22-1, ст.ст. 8, 16 15, 47, ч.ч. 1, 2 ст. 48, ст. 54, ч. 5 ст. 72 Закону № 2073-IX.
Відповідно до ст. 107 Закону № 1058-IV, Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 12 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2) (далі - Положення), Управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 8 Закону № 889-VIII, якою визначено основні обов'язки державного службовця, державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; […] 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); […] 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; […].
Згідно ст. 64 Закону № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 1, п. 15 ч. 2 ст. 65 Закону № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Дисциплінарним проступком є прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Поряд із цим, відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 68 Закону № 889-VIII, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб'єктом призначення - стосовно інших державних службовців.
Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Відповідно до ст. 17 Закону № 889-VIII, повноваження керівника державної служби здійснюють: […] у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу;
Керівник державної служби: […] 10) приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В"; […].
Згідно п/п 6, 9 п. 10 Положення, начальник головного управління Фонду: […] призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; […] вносить Голові правління Фонду пропозиції про присвоєння рангів державних службовців своїм заступникам, начальникам та заступникам начальників управлінь Фонду, а також щодо їх заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності; […].
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Відтак, виходячи із системного аналізу приписів Закону № 889-VIII, Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, та ч.ч. 1-2 ст. 249 КАС України, суд дійшов висновку, що у випадку визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, суд може, у разі наявності підстав, ініціювати перед суб'єктом владних повноважень питання щодо притягнення до відповідальності посадових осіб, відповідальних за прийняття такого рішення.
Отже, доводи клопотання позивача про наявність підстав для постановлення окремої ухвали знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, проте у суду відсутні підстави для втручання в дискреційні повноваження начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та зобов'язання останнього притягнути до відповідальності посадових осіб, відповідальних за прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання позивача про винесення окремої ухвали.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць