03 березня 2025 року справа №200/214/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 200/214/23 (головуючий суддя у І інстанції - Абдукадирова К.Е.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заході.
В обґрунтування позову зазначив, що проходить військову службу в НОМЕР_3 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф., позивача у складі другого відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), де ОСОБА_1 продовжує військову службу по теперішній час.
Під час проходження військової служби, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), позивач виконував бойові завдання на державному кордоні на підставі бойових наказів (розпорядження), які видавались начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, що підтверджується відповідною довідкою.
Проте, відповідачем протиправно не нараховувалася та не виплачувалася позивачу збільшена додаткова винагорода відповідно до постанови № 168 у період з 26.09.2022 по 31.12.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28.08.2024 скасовані рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року та постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, а справу № 200/214/23 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зазначив про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції про відмову в позові з огляду на не дослідження усіх обставин цієї справи та оцінювання доказів, які стосувалися наявності підстав для виплати додаткової винагороди, через призму нормативного акту Інструкції № 188, який до цих правовідносин не може застосовуватися, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати частково рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
Для виплати додаткової грошової винагороди відповідно до постанови № 168 у «збільшеному» розмірі не є обов'язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 постанови № 168 також передбачають здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Отже, позивач, охороняючи ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь в період воєнного стану, перебуваючи в Чернігівській області, здійснював заходи з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Крім того, доказом на підтвердження безпосередньої участі позивача у заходах з національної безпеки і оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії, є довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 № 3601.
Суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду в постанові від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23, що підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях і відповідних заходах може бути довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.
Також суд першої інстанції не звернув уваги на висновки Верховного Суду у постанові від 20 червня 2024 року у справі № 360/328/23, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовцями у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у військовослужбовця права на таку винагороду.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_4 .
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_5 .
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 від 07.01.2023 № 3601 сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області у період з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023.
В листі ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.10.2022, направленого на адресу військової частини НОМЕР_1 , зазначено, що довідки про військовослужбовців Військової частини НОМЕР_1 , які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 у складі Військової частини НОМЕР_2 , не опрацьовувались, на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону направлені копії рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_3 прикордонного загону за вересень та жовтень 2022 для прийняття правового рішення.
На адвокатський запит Адміністрацією Державної прикордонної служби листом від 09.02.2023 повідомлено, що позивач в жовтні і листопаді перебував на бойових позиціях, проте участь у бойових діях або визначених пунктом 2 наказу 392 заходах у складі Військової частини НОМЕР_2 не брав, довідки, передбачені додатком 2 наказу № 392 на адресу Військової частини НОМЕР_1 не направлялись, підстави для нарахування збільшеної додаткової винагороди в НОМЕР_3 прикордонному загону відсутні.
НОМЕР_6 прикордонний загін у письмових поясненнях, наданих на виконання ухвали суду першої інстанції від 27 вересня 2024 року зазначив наступне.
«Позивач був прикомандирований до Військової частини НОМЕР_2 у період з 26.09.2022 по 07.01.2023.
Начальником Військової частини НОМЕР_2 , на виконання Наказу 2, було видано Довідку про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії від 07.01.2023 № 3601.
Разом з тим, оскільки підтверджуючі документи до Військової частини НОМЕР_2 не були надані, в довідці дана інформація відсутня.
Тобто дана довідка інформує про період перебування позивача в зоні бойових дій та можливість виконання ним бойових завдань згідно пункту 2 Наказу 2.
Довідка від 07.01.2023 № 3601 не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168.
Зі змісту наведеної довідки вбачається, що вона була видана на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф, за яким позивача було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_6 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ).
Наведена довідка не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.
Отже, вказана довідка не може бути належним доказом участі Позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів».
Відповідачем надано витяги з рапортів щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям НОМЕР_3 прикордонного загону, направлені НОМЕР_6 прикордонним загоном на адресу НОМЕР_3 прикордонного загону, а саме:
копія витягу з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 17.11.2022 № 1670, щодо виплати додаткової винагороди до 70 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій ОСОБА_1 у період з 01.09.2022 по 30.09.2022, та у період з 01.10.2022 по 31.10.2022;
копія витягу з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 01.12.2022 № 1879, щодо виплати додаткової винагороди до 70 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій ОСОБА_1 у період з 01.11.2022 по 30.11.2022;
копія витягу з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 01.12.2022 № 1878, щодо виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідно до законодавства України обов'язків військової служби, ОСОБА_1 у період з 01.11.2022 по 30.11.2022;
копія витягу з рапорту начальника 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_2 від 01.01.2023 № б/н, щодо виплати додаткової винагороди до 70 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій ОСОБА_1 у період з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Вказані рапорти направлені НОМЕР_6 прикордонним загоном до НОМЕР_3 прикордонного загону разом із супровідними листами, в яких зазначено про відсутність підтверджуючої інформації відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392-АГ “Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168».
Відповідно до архівної відомості № 1 за період з січня 2022 року по грудень 2022 року додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» позивачу у період з жовтня 2022 року по грудень 2022 року була нарахована та виплачена у наступних розмірах: у жовтні 2022 року у сумі 30 000,00 грн, у листопаді 2022 року у сумі 30 000,00 грн, у грудні 2022 року у сумі 55 000,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, а також строку його участі у таких діях і заходах.
Релевантні джерела права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03 квітня 2003 року № 661-IV (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону; територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
За пунктом 1 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 533 (далі - Положення № 533), Адміністрація Держприкордонслужби є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пункту 5 Положення № 533 Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління.
Частиною першою статті 14 Закону № 661-IV визначено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання вказаних Указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Так, відповідно до пункту 1 Постанови № 168, (в редакції, зі змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 271, від 22 березня 2022 року № 350, від 01 квітня 2022 року № 400), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Кабінет Міністрів України постановою від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (яка набрала чинності 19 липня 2022 року та, за пунктом 2 цієї постанови, та застосовується з 24 лютого 2022 року) затвердив низку змін до Постанови № 168, зокрема у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінив словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; крім того, Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».
На підставі цього пункту Адміністрація Держприкордонслужби видала Наказ від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, який був уведений в дію з 01 серпня 2022 року.
Відповідно до пункту 2 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ заходами, передбаченими абзацом другим пункту 1 цього наказу, визначається виконання у відповідні дні військовослужбовцем: 1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України; 2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійна розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами; 3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з і виявлення та огневого ураження повітряних цілей; 4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; 5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником; 6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження; 7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому » числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; 8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які: виконують завдання у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням 3 противником.
У пункті 4 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 Наказу від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього Наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 Наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця. У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзаци другий, третій пункту 5 Наказу).
Відповідно до пункту 10 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проекту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 Наказу від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 наказу № 392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01 грудня 2022 року був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, яким дещо змінений перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, але залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.
Оцінка суду.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
При цьому, правова природа такої виплати невід'ємно пов'язана із особливим характером служби, зі здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
В умовах збройної агресії РФ проти України важливим залишається питання належного соціального захисту військовослужбовців, які беруть участь у захисті державного суверенітету України. У військово-соціальній сфері матеріальне забезпечення є аналогом системи гарантій у системі соціального захисту населення і включає професійні винагороди та премії тим військовослужбовцям, які виконують обов'язок із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Таким чином, Україна зобов'язана вживати всіх можливих заходів для мотивації військовослужбовців та забезпечення соціальної підтримки членів їхніх сімей.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їхньої службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн.
Тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив'язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами.
Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань, як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.
Підставою для виплати додаткової винагороди згідно з Наказом № 392/0/81-22-АГ є наказ начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Процедура підтвердження участі у бойових діях або заходах (пункт 5 Наказу № 392/0/81-22-АГ), здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі у таких діях та заходах, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації.
Начальники органів Держприкордонслужби зобов'язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відряджені військовослужбовці, про їх участь у бойових діях та заходах (додаток № 2).
Таким чином, враховуючи положення Наказу № 392/0/81-22-АГ, який дозволяє підтвердження участі у бойових діях або заходах на підставі одного з визначених документів, можна дійти висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим.
Навіть якщо надані військовослужбовцем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 392/0/81-22-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.
Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 120/4135/23, від 23 січня 2025 року у справі № 120/698/23.
В справі, що розглядається, Верховний Суд, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в постанові від 28 серпня 2024 року визначив, що для виплати позивачу додаткової винагороди у «збільшеному розмірі» необхідно з'ясувати обставини (в їх сукупності), а саме: чи пов'язувалася виплата позивачеві як військовослужбовцю Держприкордонслужби додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн з перебуванням на території Чернігівської області, а конкретно - на ділянці державного кордону з Росією, відповідальність за охорону якої було покладено на Військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 прикордонний загін), куди був відряджений позивач;
що розуміється під територією «можливих бойових» дій й у чому відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України (в умовах збройної агресії Росії) або від території, де ведуться (велися) бойові дії, в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану;
які завдання (накази, розпорядження) виконував позивач як військовослужбовець у складі Військової частини НОМЕР_2 протягом спірного періоду, зокрема чи охоплюються (могли охоплюватися) вони (тобто їхній зміст) тими умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений військовослужбовець, мало б видати довідки встановленої форми для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі;
чи документи, які надало командування військової частини, куди був відряджений позивач, діяло правомірно, коли не направило відповідачу довідок, зокрема щодо позивача, про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі (до 100 000,00 грн) за період з вересня по грудень 2022 року.
За обставинами даної справи сержант ОСОБА_1 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022 № 165 гриф, був направлений з 26 вересня 2022 року в службове відрядження та оперативне підпорядкування до Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 прикордонний загін), де перебував до 08 січня 2023 року.
Відповідач зазначав, що у цей період сержант ОСОБА_1 здійснював охорону та оборону певних ділянок державного кордону України з Росією в межах Чернігівської області та в межах відповідальності НОМЕР_6 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 )
У період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року Чернігівська область, де перебував у відрядженні позивач, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), була віднесена до територій ведення воєнний (бойових) дій (території можливих бойових дій).
Відповідно до рапорту, зареєстрованого 17.11.2022 № 1670, начальник 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 клопотав перед начальником Військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 141) за 4 дні; за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року сержанту ОСОБА_1 (номер за порядком 162) за 31 день.
Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01.12.2022 № 1879, начальник 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 клопотав перед начальником Військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 156) за 25 днів.
Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01.01.2023 № б/н, начальник 2 відділу прикордонної служби НОМЕР_3 прикордонного загону майора ОСОБА_3 клопотав перед начальником Військової частини НОМЕР_2 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року по 30 грудня 2022 року, зокрема, позивачу (номер за порядком 156) за 31 день. Підстава: БН АДПСУ № 165 гриф від 16.09.2022, БР ПКШР 24 прикз № 691 дск від 26.10.2022, ЖОСД № 275 (пзвп) (с.73-103)
Згідно з довідкою командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.01.2023 № 3601 сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області у період з 26.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 07.01.2023 на підставі бойового розпорядження Адміністрації Держприкордонслужби від 16 вересня 2022 року № 165(гриф).
Отже, вказана довідка видана на підставі одного із підтверджуючих документів, передбачених пунктом 4 Наказу №№ 392/0/81-22-АГ.
Невідповідність цієї довідки критеріям належності, достовірності та допустимості, визначеним статтями 73-75 КАС України, суд не встановив.
Таким чином, виплата позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пов'язувалася з його безпосередньою участю в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в період воєнного стану при перебуванні на території Чернігівської області, конкретно - охороною ділянки державного кордону України з країною-агресором - Російською Федерацією.
Територія Чернігівської області у спірний період відносилася до території «можливих бойових» дій, яка має відмінність цього «статусу» території від умовно «мирної» території України в контексті перебування там підрозділів (загонів) прикордонної служби в умовах воєнного стану тим, що території можливих бойових дій межують з територіями активних бойових дій, або з тимчасово окупованими територіями чи прилеглі до державного кордону з державою-агресором та на яких можливо забезпечувати функції держави, до яких може повертатися населення, але які періодично піддаються ворожим обстрілам.
Позивач виконував завдання як військовослужбовець у складі Військової частини НОМЕР_2 протягом спірного періоду по виконанню бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2022 № 276/гриф (скасоване), від 25.09.2022 № 1348/гриф (скасоване) та від 25.10.2022 № 1697/гриф по охороні державного кордону України з державою-агресором Росією, які охоплюються умовами (обставинами), які визначені у наказах Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, за яких командування військової частини, куди був відряджений сержант ОСОБА_1 , видало позивачу довідку від 07.01.2023 № 3601 для нарахування додаткової винагороди у «збільшеному» розмірі.
Третя особа Військова частина НОМЕР_2 зазначила про відсутність підстав для складання Списків відносно військовослужбовців, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ за жовтень - грудень 2022 року, оскільки копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу в період з жовтня 2022 року по грудень 2023 року до управління ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходили, тому ці Списки не направлялися до НОМЕР_3 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ).
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що підвищена додаткова винагорода за період перебування позивача у відряджені на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_1 не нараховувалась та не виплачувалась НОМЕР_3 прикордонним загоном (в/ч НОМЕР_1 ), оскільки начальником НОМЕР_6 прикордонного загону не надано підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 наказу № 392-АГ, зокрема за формою, наведеною у додатку 1 до наказу № 392-АГ (не надано довідку згідно якої нараховуються виплати). Зазначив, що командир до якого був відряджений позивач, не надавав підтверджуючих документів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за формою встановленою наказом № 392-АГ.
Проте, за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди.
Подібний висновок викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема, від 19 вересня 2024 року у справах № 120/5151/23, № 120/7509/23, № 120/4953/23, від 10 жовтня 2024 року у справах № 120/7502/23, № 120/14606/23, № 120/5154/23, № 120/14641/23, від 23січня 2025 року у справі № 120/698/23 та інших.
Таким чином є неприйнятними доводи військових частин, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно списки за формою згідно з додатком № 2 до Наказу № 392/0/81-22-АГ, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач, оскільки надіслання цих списків є елементом процедури виплати додаткової винагороди. В той же час, відсутність позивача в таких списках не впливає на наявність у нього права на отримання додаткової винагороди в збільшеному розмірі, адже невиконання однією з військових частин формальних процедур не може позбавити військовослужбовця реалізації його права на виплату винагороди, оскільки в іншому випадку на нього буде покладено тягар негативних наслідків за недотримання встановленого Держприкордонслужби порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що сукупність наданих документів, як бойове розпорядження від 16 вересня 2022 року № 165 гриф, довідка від 07.01.2023 № 3601 та рапорти про виплату позивачу доплати додаткової винагороди за вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, підтверджують безпосередню участь останнього в здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Таким чином, позивач має право на виплату додаткової винагороди відповідно до постанови №168 у підвищеному до 100 000 грн розмірі за період з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Проте, архівна відомість № 1 за період з січня 2023 по грудень 2023 року підтверджує, що позивачу виплачена додаткова винагорода до 70 000 грн відповідно до постанови № 168 за грудень 2022 року, отже підстави для задоволення позовних вимог про виплату додаткової винагороди у «збільшеному розмірі» відповідно до постанови № 168 за грудень 2022 року відсутні.
Враховуючи наведене, суд констатує наявність підстав для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях і відповідних заходах за період з 26 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року за 4 дні; за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день; за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 25 днів в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Щодо позовної вимоги зобов'язального характеру, то суду зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року за 4 дні; за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день; за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 25 днів в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що суд першої інстанції, не застосувавши до спірних правовідносин положення Наказу № 392/0/81-22-АГ, зокрема пункт 4, дійшов помилкового висновку про відсутність документального підтвердження безпосередньої участі позивача в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період з 26 вересня 2022 року по 30 листопада 2022 року. Також суд першої інстанції не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів та не з'ясував усіх фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення справи, а обмежився формальним аналізом довідки, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою та не встановив, чи підтверджується «безпосередня участь» військовослужбовця-позивача в забезпеченні відповідних заходів іншими доказами (бойовими розпорядженнями, рапортами).
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.
Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється (позивач звільнений від сплати судового збору)
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Мандрика Владислава Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 200/214/23 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 200/214/23 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття ним безпосередньої участі у бойових діях і відповідних заходах за період з 26 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року за 4 дні; за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день; за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 25 днів в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; адреса: АДРЕСА_2 ) додаткової винагороди, встановленої п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за прийняття безпосередньої участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 26 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року за 4 дні; за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день; за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 25 днів в розрахунку до 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу участі у таких заходах з врахуванням проведених виплат за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 03 березня 2025 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Т.Г. Гаврищук
А.В. Гайдар