Ухвала від 18.02.2025 по справі 362/5811/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №362/5811/19-к Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/941/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

­­­­­­­­­­­­­­­­­­18 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12019110140000567 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 року у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Местія Республіка Грузія, громадянина Грузії, освіта середня, офіційно не працюючого, раніше не судимого, без визначеного місця проживання в Україні,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

перекладача ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред'явленні обвинуваченому, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та виправдано його на підставі ст. 373, ч. 1 п. 2 КПК України - не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч. 1 КК України вчинене

ОСОБА_6 у правах, обмежених під час кримінального провадження за кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 263 ч. 1 КК України, за яким він визнаний не винуватим та виправданий.

ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явлено обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 4 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленні волі на строк 12(дванадцять) років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

Зараховано у строк відбуття покарання ОСОБА_6 строк досудового та під час судового розгляду кримінального провадження тримання під вартою з 24 травня 2019 р. до дня набрання вироком законної сили із розрахунку одному дню попереднього ув'язнення, що відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 залишено тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди 1 807 328(один мільйон вісімсот сім триста двадцять вісім) грн. 30 коп.

Скасовано арешт майна накладений ухвалами слідчого судді Васильківського міськрайонного суду від 30.05.2019 р.

Вирішено долю щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду, за не встановлених обставин ОСОБА_6 , вступив в злочинну змову з трьома невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з метою спільного вчинення розбійного нападу.

03.05.2019 приблизно о 03:00 год. ОСОБА_9 , спільно з трьома невстановленими в ході досудового розслідування особами, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров?я особи, через паркан проникли на територію домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Перебуваючи на території домоволодіння, ОСОБА_9 , спільно з трьома невстановленими особами, продовжуючи виконувати свій злочинний умисел, шляхом пошкодження рами метало-пластикового вікна, проникли до середини житлового будинку, та зайшли до кімнати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , котрі в цей час відпочивали в ліжку.

Далі, ОСОБА_9 та троє невстановлених осіб, за допомогою пластикових хомутів та липкої стрічки зв?язали руки та ноги потерпілим, і погрожуючи застосуванням фізичного насильства та предметом ззовні схожим на пістолет, почали вимагати грошові кошти.

Після чого, двоє із невстановлених осіб, спільно з ОСОБА_10 , спустились до підвального приміщення будинку, звідки з сейфу заволоділи грошовими коштами в сумі 40 000 доларів США (відповідно до офіційного курсу НБУ становить 1062289 грн. 68 коп.) та 20 000 євро (відповідно до офіційного курсу НБУ становить 595519 грн. 60 коп.). В цей час ОСОБА_9 та інша невстановлена особа знаходилось у спальні спільно з ОСОБА_11 , котра була зв?язана. Далі, двоє невстановлених осіб із підвалу спільно з ОСОБА_10 піднялися до спальні, де залишили потерпілих, а самі розпочали шукати цінні речі, в ході чого незаконно заволоділи наручним годинником марки «Perrelet», модель «Diamond Flower Ceramic A2039/А», вартістю 115428,30 грн, грошовими коштами в сумі 35 000 гривень та 5 000 євро (відповідно до офіційного курсу НБУ становить 148879 грн. 90 коп.).

Невдовзі ОСОБА_9 спільно з трьома невстановленими в ході досудового розслідування особами, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 1947117 грн. 48 коп.

Дії обвинуваченого ОСОБА_9 судом першої інстанції кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєданий із проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном в особливо великих розмірах.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався також у тому, що: ОСОБА_6 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно-небезпечних дій, направлених проти громадської безпеки в частині захисту життя та здоров?я людей від негативного впливу руйнуючого характеру вогнепальної зброї, бойових припасів в результаті їх неконтрольованого обігу, з порушенням вимог законодавства України, яким регулюється порядок поводження з вогнепальною зброєю і боєприпасами, у тому числі Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, за не встановлених в ході досудового розслідування обставин придбав промислово виготовлену оборонну осколкову ручну гранату РГО, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, після чого, разом з незаконно придбаним боеприпасом, попрямував до готельного приміщенням, яким користується останній, за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою подальшого зберігання бойових припасів ОСОБА_9 заховав придбану промислово виготовлену оборонну осколкову ручну гранату РГО, в готельному приміщенні, яким він користується, за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим розпочавши зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу.

Під час обшуку готельного приміщення, яким користується ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено предмет, зовні схожий на корпус гранати з написом РГО 80-21- 89, який поміщено до спец. пакету № АБ 028020, предмет зовні схожий на запал від гранати з маркуванням УЗД 350Ф-6-89, який поміщено до спец. пакету № АБ 028019, вказані вище предмети були конструктивно з?єднані між собою. Вилучені предмети були направлені до експертної установи для проведення експертиз.

Відповідно до висновку експерта від 08.08.2019 № 14-221 наданий на дослідження предмет є промислово виготовленим корпусом оборонної ручної осколкової гранати РГО. Наданий на дослідження корпус оборонної осколкової ручної гранати РГО не відноситься до вибухових пристроїв та бойових припасів, а є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини.

Наданий на дослідження предмет є промислово виготовленим ударно- дистанційним запалом УДЗ. Наданий на дослідження ударно-дистанційний запал УДЗ є вибуховим пристроєм військового призначення і відноситься до бойових припасів.

При поєднанні в єдину конструкцію наданого на дослідження корпусу гранати РГО з наданим на дослідження запалом УДЗ, що передбачено їх конструктивними особливостями, вони будуть представляти собою промислово зиготовлену оборонну осколкову ручну гранату РГО, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів.

Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування, як зазначено у обвинувальному акті кваліфіковані за ст. 263 ч.1 КК України - незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Водночас, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором та захисником доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку щодо не доведеності, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України вчинене ОСОБА_6 . Суд, при цьому, взяв до уваги надані свідком ОСОБА_16 показання, визнав протокол обшуку від 24.05.2019 р. з додатком - опитичним диском недопустимим доказом, зважаючи на те, що прокурором суду не надано оригінал постанови слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській обл. ОСОБА_14 про проведення 24.05.2019 обшуку у невідкладному випадку, та якому саме, відповідно до вимог ст. 233 ч. 3 КПК України, а саме у приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . А з наданої прокурором заяви від 24.05.2019 ОСОБА_16 , яка, як останній повідомив суду надана ним після обшуку, вбачається, що ця заява адресована начальнику Васильківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_17 , згідно якої дозвіл наданий працівникам поліції провести огляд приміщення, не працюючого вагончика за адресою: АДРЕСА_2 , а по факту проведений не огляд, а обшук. Більш того, суд вказав, що в ухвалі слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2019 про проведення обшуку житла, відсутні відомості кому саме слідчим суддею було надано дозвіл на проведення обшуку вказаного житла - вагончика, яке було здійснено слідчим ОСОБА_14 , а окрім того, суд встановив істотну відмінність у підставі проведення обшуку зазначеним слідчим, що міститься у протоколі обшуку ст. 233 КПК України з метою врятування майна (речових доказів), у мотивувальній частині ухвали слідчого судді ( у даному випадку слідчий мав право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до зазначеного володіння особи, оскільки був наявний невідкладний випадок, пов'язаний з безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюється у вчиненні злочину), резолютивній частині ( … на підставі ч 1,3 ст. 233 КПК України …з метою врятуваня речей ( речових доказів). Вказане суд визнав, як істотне, оскільки відповідно до вимог ст. 233 ч. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя розглядає таке клопотання, згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді, чого дотримано не було. Відповідно, визнавши недопустимим доказом вищезазначену ухвалу слідчого судді, всі інші письмові докази, пов'язані з цим обшуком, суд визнав недопустимими за принципом «отруйного дерева», а саме: 1) копію ухвали слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської обл. від 30.05.2019, якою накладено арешт на кросівки ОСОБА_6; 2) протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_16 від 24.05.2019 р; 3) заяву ОСОБА_16 , якою він дозволяє працівникам поліції провести огляд вагончика; 4) вищезазначений протокол обшуку від 24.05.2019, проведено у вагончику; 5) вищезазначену ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28.05.2019, якою надано дозвіл на проведення обшуку вагончика ; 6) постанову слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області від 25.05.2029 про визнання і долучення речових доказів, вилучених під час обшуку; 7) ухвалу слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2019, відповідно до якої накладено арешт на вилучене під час обшуку вагончика майно, в тому числі зброю; 8) квитанцію про отримання цих речових доказів № 730 від 06.06.2019; 9) протокол пред'явлення речей для впізнання потерпілому ОСОБА_10 , зокрема, годинника; 10) протокол отримання зразків для експертизи від 27.06.2019, згідно якого у ОСОБА_6 відібрано зразки біологічного матеріалу ; 11) квитанцію про отримання цього речового доказу № 703 від 30.05.2019; 12) висновок експерта № 17-2/544 від 20.06.2019, згідно якого досліджувалось взуття, вилучене під час обшуку; 13) квитанцію про отримання речових доказів ( сліди взуття та кросівки); 14) висновок експерта № 10-1210 від 12.08.2019 , яким встановлено генетичні ознаки ( ДНК-профіль) зразки букального епітелію ОСОБА_6; 15) квитанцію про отримання речових доказів ( вищевказаних зразків букального епітелію; 16) висновок експерта № 10-1076 від 14.08.2019 щодо недопалку сигарети; 17) квитанцію про отримання цього речового доказу; 18) висновку експерта № 10-1085 від 08.08.2019 по наручному годиннику; 19) висновку експерта № 10-1077 від 20.09.2019 по огляду балаклави.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_6 слід визнати невинуватим у пред?явленому обвинуваченні, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 ч.1 КК України та виправдати його на підставі ст. 373 ч.1 п.2 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 263 ч.1 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 .

Окрім того, суд зазначив, що визнані судом недопустимими докази суд відхиляє і за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, упередженість, невмотивованість вироку суду,допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 в частині визнання ОСОБА_9 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - скасувати та прийняти нове рішення, яким ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України - визнати невинуватим та виправдати. У разі неможливості виправдання ОСОБА_6 , просить вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 в частині визнання ОСОБА_9 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України - скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відмовити у повному обсязі, долю речових доказів вирішити згідно закону, судові витрати покласти на рахунок держави.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в основу обвинувачення фактично покладений тільки один доказ, на який посилається суд в своєму рішенні, і який є недопустимим доказом з врахуванням положень кримінального процесуального законодавства та правових висновків ККС ВС, що судом першої інстанції не тільки не було враховано незважаючи на те, що сторона захисту наполягала на цьому заявляючи про це не тільки під час судового розгляду але і під час судових дебатів, але суд не надав відповідної правової оцінки безпосередньо в самому рішенні. Фактично, суд в якості обґрунтування доведеності винуватості ОСОБА_6 посилається виключно на покази потерпілих, які закріплені в протоколі впізнання, однак, саме цей доказ, а саме протокол впізнання особи і є недопустимим доказом, оскільки проведений з істотним порушенням вимог закону.

Крім того, апелянт вказує, що потерпілі на стадії досудового слідства, так само як і на стадії судового розгляду стверджували, що нападників було четверо, які розмовляли з кавказьким акцентом. Отже особи, нападники, були кавказької національності. В рамках даного кримінального провадження слідчими не проводилися такі слідчі дії як складання фотороботів з участю потерпілих або впізнання за фотографіями. Будь-яких конкретних ознак за якими потерпілі могли б впізнати нападників останні, окрім світлого кольору очей одного з нападників вказати не могли. Апелянт зазначає, що 23.05.2019 року був затриманий ОСОБА_6 , у якого до речі світлий колір очей; разом з братом ОСОБА_18 , після чого останніх доставили до ВП Васильківського ГУНП в Київській області. Як вбачається з показів потерпілого ОСОБА_10 , 23.05.2019 року йому зателефонували з Київського обласного управління поліції та повідомили, що затримали причетну до нападу особу і просили приїхати для впізнання. Після того, як потерпілі прибули до управління поліції, за твердженням вже обвинуваченого ОСОБА_6 , до кімнати в якій він перебував заходили чоловік та жінка, які деякий час спостерігали за ним після чого вони вийшли, а в наступному під час проведення впізнання останній впізнав у жінці, яка приймала участь в якості потерпілої особу, яку заводили до нього в кімнату до проведення впізнання. Дана обставина залишилася не спростованою, однак суд, незважаючи на те, що посилається в цій частині на покази ОСОБА_6 , не спромігся яким небудь чином вмотивовано цю обставину спростувати, посилаючись тільки на те, що в цій частині покази спрямовані на ухилення обвинуваченого від відповідальності. В той же час обвинувачений ОСОБА_19 з часу затримання і до проголошення вироку наполягав на тому факті, що до початку проведення впізнання потерпілим його показали.

Також апелянт зазначає, що оскільки у брата обвинуваченого ОСОБА_20 не світлий колір очей останнього через деякий час відпустили з управління поліції, натомість з ОСОБА_21 проводилися слідчі дії, а саме впізнання за участю статистів. Дана слідча дія, а саме пред?явлення особи для впізнання складена слідчим начальником відділення СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_22 від 24.05.2019 року з 21 годин 13 хв. до 21 години 28 хв. складена в м. Васильків, згідно якого потерпіла ОСОБА_11 в присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 (ні дати народження, ні місце проживання даних понятих в протоколі не зазначено, а отже і ідентифікувати даних осіб неможливо) під час проведення слідчої дії впізнала ОСОБА_6 . Дана слідча дія чітко відображена на відеозапису, приєднаному до протоколу впізнання. З даного відеозапису впізнання за участю статистів, яке відбулося 23.05.2019 року участь приймала ОСОБА_11 і не зрозуміло чому в цей же день, незважаючи на те, що її чоловік так само потерпілий ОСОБА_10 , перебував в управлінні поліції, однак з останнім будь-яких слідчих дій в тому числі і впізнання не проводилося. Слідча дія, а саме впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 , були проведені тільки через декілька днів. Перед початком проведення слідчої дії, слідча запропонувала статистам та ОСОБА_21 вдягнути маски балаклави, на що ОСОБА_25 відмовився. Після того, як останній відмовився вдягати маску балаклаву, слідча почала проводити впізнання без масок, балаклав, завівши до кімнати потерпілу ОСОБА_11 . Апелянт вважає, що саме в даному моменті слідча допустила істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, що в подальшому як наслідок нівелює протокол впізнання в якості доказу, як допустимого.

Крім того, апелянт вказує, що достеменно знаючи з показів потерпілих про те, що нападниками являються особи кавказької національності, слідча провела процес впізнання з трьома статистами, які являються слов?янської зовнішності і тільки один ОСОБА_6 був кавказької. Зазначає, що після відмови ОСОБА_6 вдягнути маску балаклаву, слідча зобов?язана була для проведення впізнання запросити в якості статистів трьох осіб кавказької національності, а оскільки потерпілі вказувала тільки на одну характерну ознаку, світлі очі, то і у статистів кавказької національності так само повинні були бути світлі очі. Тоді виникає запитання, чому в цей час не запросили в якості статиста брата обвинуваченого, який ще перебував в приміщенні поліції в якості статиста або провести впізнання з його участю як особи яка могла бути причетна до нападу.

Також апелянт зазначає, що слідчий при проведенні слідчої дії істотним чином порушив права ОСОБА_6 , провівши впізнання без залучення в якості статистів осіб кавказької національності, зовнішність статистів істотним чином відрізнялась від ОСОБА_6 не тільки за національною ознакою, але і за одягом, відмінністю у рості, вазі, кольору очей та кольору волосся. Той факт, що дана слідча дія була лише формальністю для фіксації ОСОБА_6 в якості особи, яка ніби-то причетна до скоєння злочину, свідчить і той факт, що під час впізнання потерпіла в той час як зайшла до приміщення і після пропозиції слідчого впізнати особу, пройшла повз інших осіб, навіть не придивляючись на них, ні на зріст, ні придивляючись до кольору очей та волосся, фактично ігноруючи їх присутність та зупинилася біля ОСОБА_25 , після чого слідчий запропонувала їй присісти на єдиний стілець, який знаходився як раз напроти ОСОБА_6 після чого остання впізнала в останньому особу яка ніби-то здійснила розбійний напад. Дана обставина не тільки залишилася поза увагою суду першої інстанції, але навіть не знайшла свого відображення в судовому рішенні. Суд першої інстанції не надав будь-якої правової оцінки в судовому рішенні чому клопотання захисту про визнання даного доказу, протоколу впізнання особи недопустимим доказом відхиляє. Не тільки будь-яких обґрунтувань, але навіть будь-яких посилань на дану обставину, суд не виклав в судовому рішенні, фактично проігнорувавши вимоги КПК України щодо надання кожній обставині відповідної правової оцінки у випадку якщо суд не приймає їх до уваги. Фактично ігнорування судом та не надання правової оцінки чому суд не погоджується з думкою захисту щодо визнання протоколу впізнання особи недопустимим доказом, підтверджує той факт, що суд визнавав, що дійсно даний доказ є недопустимим однак, виявив в цьому питанні слабкість та упередженість.

Крім того, апелянт вказує, що відповідно до вимог ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред?являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. Натомість статисти перебували у шортах та футболках в той час як ОСОБА_6 єдиний у джинсах. Статисти були вищі за зростом, за статурою худорляві від ОСОБА_25 , і так, не являлися кавказької національності. Навіть під час проведення впізнання яке проводилося за участю потерпілого ОСОБА_10 , через декілька днів після впізнання його дружиною, одяг ОСОБА_25 залишався незмінним, а різкі відмінності статистів від ОСОБА_26 не змінилися, так само статисти всі були слов?янської зовнішності, вищі за зростом, кольором волосся, очей та статури.

Щодо проведення впізнання, апелянт зазначає ще на одну істотну обставину, а саме, що допитаний під час судового слідства потерпілий ОСОБА_10 , зазначив що користується окулярами. Під час розбійного нападу останній окуляри не вдягав. Яка полярність у потерпілого плюсова чи мінусова суд так само не з?ясовував. Виникає питання яким чином останній міг розгледіти ОСОБА_25 , а саме колір його очей та інші ознаки якщо окулярами останній не користувався? Крім того, враховуючи дану обставину слідчий зобов?язаний був наголосити на тому, щоб впізнання потерпілим відбувалося так само без окулярів, однак з відеозапису вбачається що потерпілий користувався окулярами. Залишилося поза увагою суду, і останній не надав будь-яких обґрунтувань тому факту, що добре розгледівши ОСОБА_25 , потерпілі не змогли назвати хоча б однієї характерної ознаки інших нападників і це в той час, як за показами потерпілого ОСОБА_10 , двоє з нападників постійно знаходилися з ним в безпосередній близькості з ним, а не за декілька метрів, як стверджує останній, знаходився від нього ОСОБА_25 . Всі ці недоліки були викладені на окремому аркуші приєднаного до протоколу впізнання адвокатом ОСОБА_27 , який був присутнім під час проведення даної слідчої дії однак, до суду наданий не був в якості додатку до протоколу про що зазначено безпосередньо в самому протоколі. Навіть після звернення апелянта до суду з відповідним клопотанням щодо відсутності в матеріалах судової справи даного додатку, суд не зобов?язав прокурора надати його, що знову ж таки вказує на упередженість суду, оскільки фактично суд позбавив надати стороні захисту контраргумент, а саме доказ істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні даної слідчої дії. Дана обставина, а саме де саме знаходиться додаток до протоколу складений адвокатом ОСОБА_27 , так і залишилася не з?ясованим, прокурор його не надав, а суд не зобов?язав останнього хоча б повідомити чи є він взагалі, не зважаючи на заявлене клопотання сторони захисту.

Також апелянт вказує, що для вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_6 у пред?явленому обвинувачені необхідна сукупність доказів, у тому числі які не викликають сумніву в їх правдивості. Однак, окрім показів зацікавлених осіб якими є потерпілі, жодного доказів немає. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки і тому факту, що як стверджували потерпілі надаючи покази, що під час розбійного нападу, відбувалося спілкування між потерпілими та нападниками, в тому числі і з ОСОБА_21 , але як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового, судової фонетичної експертизи впізнання за голосом не призначалося та не проводилося. Отже, чи дійсно ОСОБА_6 приймав участь у розбійному нападі можливо було встановити шляхом призначення та проведення фонетичної експертизи впізнання за голосом, однак даної експертизи не проводили, саме тому, що потерпілі не могли впізнати ОСОБА_25 за голосом, оскільки вони ніколи його голос не чули, а не чули тому, що ОСОБА_25 не перебував під час розбійного нападу в їх будинку. Оскільки призначені в рамках досудового розслідування експертизи, окрім виявлення генетичних ядер на недопалках які можливо належать ОСОБА_6 , які були вилучені під час обшуку, який був проведений за адресою АДРЕСА_2 окрім даного факту, будь-якого причино наслідкового зв?язку з подією злочину а отже і причетністю до його скоєння ОСОБА_21 кримінального правопорушення не мають, ці судові висновки є неналежними доказами, а тому суд і не посилається на них в рішенні.

Крім того, апелянт зазначає, що єдиним доказом, на який можливо мав би право суд посилатися це вилучений під час обшуку будинку годинник, який належав потерпілому ОСОБА_28 , однак всі докази, отримані слідчими під час обшуку приміщення в якому ніби-то проживав ОСОБА_25 , судом визнані недопустимими у зв?язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, а отже і даний доказ суд не може використовувати в якості сукупності доказів, які могли б підтверджувати винуватість ОСОБА_6 у скоєнні розбійного нападу.

Також апелянт вказує, що його, як адвоката допустили до участі у справі в якості захисника ОСОБА_6 05.05.2023, у зв'язку з тим, що в цей же день захисник ОСОБА_29 заявив клопотання про відмову в подальшому здійснювати захист обвинуваченого у зв?язку з різною позицією з підзахисним. Оскільки ОСОБА_6 не володіє державною мовою, так само як не володіє російською, розгляд кримінального провадження здійснювався за участі перекладача ОСОБА_30 , яка в цей час перебувала поза межами України і приймала участь, шляхом ВК3. 05 травня 2023 року після допущення його в якості захисника ним, було заявлено відповідне клопотання про допущення в якості другого перекладача ОСОБА_31 , який прибув разом з ним на судове засідання. Після обговорення даного клопотання суд відмовив у його задоволенні та повідомив, що захисник не позбавлений можливості спілкуватися з підзахисним через перекладача, який буде здійснювати свої повноваження через ВКЗ, а учасники процесу, якщо їм необхідно поспілкуватися з клієнтом можуть вийти з залу суду. Відмова у задоволені клопотання щодо допуску до участі у справу другого перекладача, на думку захисника, є істотним порушенням особи, в даному випадку обвинуваченого на захист, що виявилося у неможливості в подальшому погодження правової позиції та лінії захисту, об?єктивної не можливості підгодовувати обвинуваченого, який є громадянином Грузії та не володіє не тільки українською, а навіть російською мовою, до слухання справи по суті, обмеженні його права на ознайомлення з матеріалами справи разом з захисником, спілкуватися з захисником та безпосередньої участі у судових дебатах. Порушення права особи на захист виявилося і у відмові стороні захисту надати дозвіл на хоча б разове відвідування захисником разом з перекладачем обвинуваченого в Київському СІЗО.

Крім того, апелянт зазначає, що жодного разу при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, так само як і при розгляді інших клопотань ОСОБА_6 не отримував ці процесуальні документи на своїй рідні мові, а саме на грузинській мові. Навіть та обставина, що дані клопотання розглядалися і останній висловлював свою думку не можуть нівелювати того факту, що письмове клопотання на грузинській мові останньому не вручалося. Апелянт вказує, що судом першої інстанції істотним чином порушено права обвинуваченого на захист, відмовивши у залученні перекладача на стадії надання показів та підготовці до судових дебатів, а також останнього слова.

Також апелянт вказує, що після закінчення промови адвоката у судових дебатах, суд одразу оголосив про повернення на стадію судового розгляду після чого почав з?ясовувати у прокурора питання щодо наявності постанов про призначення групи слідчих, а також прокурорів на стадії досудового розслідування про відсутність в матеріалах справи яких було ним заявлено в судових дебатах. З врахуванням дійсно важливості питання, яке було піднято в судових дебатах, суд не мав право повертатися з власної ініціативи до судового розгляду з метою надання змоги прокурору надати вищезазначені постанови. Натомість суд не тільки почав з?ясовувати питання шляхом безпосереднього дослідження матеріалів чи дійсно дані постанови відсутні, але і після того, як виявилося, що їх дійсно не має, зобов?язав прокурора їх надати. Апелянт зазначає, що чи надані стороною обвинувачення дані постанови і чи знаходяться вони в матеріалах справи суд зобов?язаний був з?ясувати не в судовому засіданні, а в нарадчій кімнаті при прийнятті рішення, натомість суд порушив баланс інтересів захисту та обвинувачення шляхом зобов?язання прокурора надати докази, які останній не надавав і не намагався надати.

Крім того, апелянт зазначає, що про незаконність дій головуючого щодо повернення зі стадії судових дебатів на стадію судового розгляду свідчить і положення ст. 364 КПК України. В даному випадку законодавець однією з вимог для повернення на стадію відновлення судового слідства зазначає, про потребу подати нові докази, але постанови про призначення групи слідчих та прокурорів на стадії досудового розслідування не є новими доказами, про те що останні приймалися на стадії досудового розслідування свідчить реєстр досудового розслідування, а тому суд не мав право отримувати від прокурора докази які по своїй суті не являються новими. Апелянт вказує, що в даному контексті суд виправдовуючи ОСОБА_6 за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, в абзаці 5 аркуші 28 вироку зазначив, що : «суд відповідно до норм КПК України не вправі витребувати, вимагати від прокурора, потерпілих будь-які інші докази, ніж ті які надані на підтвердження винуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень». Отже, суд зобов?язаний був бути послідовним і не вимагати від прокурора надати постанови про призначення групи прокурорів та слідчих, і приймати рішення, виходячи з тих доказів, які були наявні у нього на час проведення судових дебатів, однак сам факт такого витребування вже свідчить про необ?єктивний, упереджений розгляд справи, об?єктивно спрямований на користь обвинувачення та потерпілих. Більш того, до початку оголошення про проведення судових дебатів на стадії доповнень суд з?ясовував як у сторони обвинувачення, так і у сторони обвинувачення чи є відповідні доповнення, і сторона обвинувачення таких доповнень не мала.

Також апелянт вказує, що обвинувачений не тільки не проголошував останнього слова, але він навіть не приймав участь в судових дебатах і нічого нового, або обставин, які мають істотне значення в тому числі щодо відсутності вищезазначених постанов суду не повідомляв, оскільки відразу після судової промови адвоката суд повернувся до судового розгляду, не надавши можливості обвинуваченому висловитися в судових дебатах не кажучи вже про останне слово. Отже, знову виникає питання щодо законності та правомірності колегії судів повернення на стадію судового розгляду замість того аби приймати відповідне процесуальне рішення в нарадій кімнаті де і надати відповідну оцінку відсутності даних доказів. Апелянт зазначає, що суд, безпідставно повернувся на стадію судового слідства, з метою з?ясування та надання можливості стороні обвинувачення надати ці документи. Один цей факт вже вказує на необ?єктивне та упереджене ставлення колегії до розгляду даної кримінальної справи, оскільки стадія доповнень вже минула і прокурор не заявляв клопотань про доповнення судового слідства відповідними документами. Суд який розглядав чотири роки дану справу не акцентував на наявності або відсутності даних документів будь якої уваги і тільки після того, як в судових дебатах на цьому було акцентовано увагу сторони захисту суд, вирішив з?ясувати питання чи дійсно ці документи існують.

Крім того, апелянт зазначає, що навіть після того, як суд першої інстанції долучив до матеріалів кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих та прокурорів на стадії досудового розслідування, суд не дослідив чи дійсно особи зазначені в даних постановах проводили ті чи інші слідчі дії на законних підставах, хоча суд першої інстанції зобов'язаний був це зробити, враховуючи той факт, що при дослідженні письмових показів, ці постанови були відсутні. Отже перебуваючи на стадії судового слідства після його відновлення, суд зобов'язаний був повторно дослідити всі матеріали або впевнитись в тому, що всі слідчі дії були проведенні уповноваженими на те особами, а підозра та обвинувальний акт підписані прокурорм, який входить до групи прокурорів.

Також апелянт вказує, що 06.06.2023 року ним було заявлено клопотання про призначення судової фізико-технічної експертизи (давність виконання документа) яке мотивувалися тим, що прокурором постанови про призначення групи слідчих остання пронумерована і має порядковий номер 8 та 9, отже постанова про призначення групи прокурорів згідно опису матеріалів які передавалися Васильківською прокуратурою Білоцерківській згідно даної нумерації повинна бути 10 та 11, але прокурором була надана постанова в верхньому правому кутку якої зазначений аркуш справи 176, крім того, виникли питання щодо достовірності підпису прокурора на наданій до суду постанови. Крім того, як вбачається з наданої прокурором постанови нумерація у верхньому правому кутку хоча і здійснена олівцем однак сама постанова і даний номер відксерокопійований, а підпис виконаний глейовою ручкою, апелянт вважає, що постанова про призначення групи прокурорів була втрачена або знищена, а надана до суду постанова створена в 2023 році, а не в 2019 році як зазначено в її тексті. У зв?язку з вищевикладеним у сторони виникли об?єктивні та обґрунтовані сумніви у справжності наданої до суду постанови. Судом першої інстанції, було задоволено його клопотання та по справі була призначена експертиза проведення якої доручено Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України. Отже у колегії, так само як і у сторони захисту, виникли об?єктивні сумніви у справжності та достовірності документа, який був наданий прокурором до суду і саме це стало підставою для призначення відповідних експертиз.

Крім того, апелянт зазначає, що 07.07.2023 року суд оголосив Акт огляду пакету (упаковки) від 14 червня 2023 року за підписом начальника режимного відділу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ОСОБА_32 , начальником 1 відділу 4 сектору Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ОСОБА_33 та провідним спеціалістом 1 сектору режимно-секретного відділу. Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України ОСОБА_34 , про те, що встановлено, що додатки до супровідного листа, а саме матеріали судової справи № 362\5811\19 надійшли не упакованими, що є порушенням вимог пункту 9 розділу III Інструкції про призначення та проведення експерт та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 29.05.2015 року № 371, у зв?язку з цим супровідний лист разом з додатками та Актом були повернуті до суду. 07.07.2024 року суд оголосив даний лист і наголосив на тому, що суд позбавлений можливості виконати вимоги на які посилається начальник режимного відділу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України в Акті огляду пакету (упаковки) а отже у суду вичерпані всі можливості для проведення відповідних експертиз та запропонував учасникам процесу готуватися до судових дебатів яке відбудеться на наступному судовому засіданні.

Також апелянт вказує, що ним 01.09.2023 року знову заявлялося клопотання про проведення судової фізико-технічної та почеркознавчої експертизи посилаючись на п.9 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 29.05.2015 року № 371. Однак, як роз'яснив суд під час оголошення Акту огляду пакету (упаковки) довірена особа упакувала, опечатала та направила кур?єром шість томів кримінального провадження для проведення експертизи до Українського науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України. Однак згідно розділу 3, пункту 9 Інструкції на яку посилається начальник режимного відділу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України на дослідження направляються не томи кримінальної справи а тільки об?єкти які підлягають дослідженню, які і необхідно окремо від матеріалів справи упакувати, опечатати та направити. Апелянт вважав, що суд не позбавлений можливості повторно направити на експертизу документи - об?єкти які підлягають дослідженню, за умови розшиття з матеріалів кримінального провадження відповідних аркушів, ксерокопіювання їх, копії яких підшити до матеріалів кримінального провадження а безпосередньо оригінали аркушів - об?єктів які підлягають дослідженню направити на дослідження».

Крім того, апелянт зазначає, що у випадку, якщо інструкцією з діловодства в судових установах, на дотриманні яких наполягав головуючий, дійсно не передбачено або заборонено розшиття матеріалів з метою направлення окремих аркушів для проведення експертизи заборонено посилатися в своєму рішенні на відповідний пункт відповідної інструкції. Натомість 01.09.2023 року після проголошення клопотання сторони захисту, суд без виходу до нарадчої кімнати для прийняття мотивованого рішення, протокольною ухвалою занесеною до журналу судового засідання, безпідставно та невмотивовано, посилаючись на тези висловлені 07.07.2023 року, без відповідного посилання на пункт інструкції на який посилався суд, відмовив у задоволенні даного клопотання. Отже, суд відмовив у призначенні та проведенні експертизи одного з найголовніших доказів в рамках даного кримінального провадження для сторони захисту у випадку позитивного результату за наслідками проведеної експертизи якого всі докази були б визнанні недопустимими, що призвело б до виправдання ОСОБА_6 . Незважаючи на дану обставину, сумніви, які висловив суд в ухвалі від 08 червня 2023 року призначаючи експертизу щодо достовірності даного документа не зникли, вони залишилися.

Апелянт вказує, що він в судових дебатах посилалався на вищевказані обставини, та враховуючи ці обставини, просив визнати дану постанову про призначення групи прокурорів недопустимим доказом, враховуючи ту обставину, що сумніви щодо достовірності постанови про призначення групи прокурорів не зникли та продовжують існувати та суд зобов?язаний ці сумніви трактувати на користь обвинуваченого, в іншому випадку справедливе та чесне судочинство буде тільки примарою за якою скриваються необ?єктивність, упередженість спрямовані на користь обвинувачення та високопосадових потерпілих. Апелянт вважає, що суд безпідставно, незаконно знехтував вимогами п.п.3, п.2, ч. 3 ст. 374 КПК України жодним чином не надавши будь-яких мотивів того чому останній не приймає в якості недопустимого доказу постанову про призначення групи прокурорів так само як і заявлене клопотання щодо визнання в якості недопустимих доказів протоколів пред?явлення особи для впізнання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора та потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, дослідивши за клопотанням прокурора частину матеріалів кримінального провадження, що залишилась у прокурора у кримінальному провадженні, а також наглядове провадження у кримінальному провадженні, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду в частині визнання ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленному обвинувачені, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та виправданні його на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України вчинене останнім, ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України колегією суддів не перевіряються.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України за обставин, викладених у вироку обґрунтовані сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України підтверджуються детальними та послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що 3 травня 2019 року між 2 і 3 годинами ночі він перебував із дружиною у власному будинку, спали. У кімнаті над гаражем, який розташований на подвір?ї домоволодіння, проживали домогосподарка і садівник. Він і дружина прокинулися від того, що у їх спальню забігли чотири особи, які користувалися ліхтариками. Зв?язали їм руки і ноги скотчем. Викрикували: хто визивав охорону. Він зрозумів, що на них здійснений напад. Хтось до них, звертаючись, сказав, що з ними нічого поганого не буде, якщо вони віддадуть належне, і правильно себе будуть поводити. Він погодився та повідомив нападникам, що цінності зберігаються у сейфі. Двоє осіб разом із ним спустилися на перший поверх будинку, де у його присутності почали шукати та знайшли ключі від сейфу. Після чого відкрили сейф. Там знаходилось 40 тисяч доларів, які вони забрали, при цьому будучи дуже незадоволеними такою малою сумою. Потім вони його відвели знову на другий поверх будинку. Там перев?язали руки ноги хомутами.

Він звертався словесно до нападників. Після цього один із нападників дістав пістолет та наставив на нього, сказав, щоб він заткнувся. Йому перев?язали голову. Коли він ходив із нападниками на перший поверх, то чув, що інші нападники розмовляли із його дружиною. Потім нападники його і дружину зв?язаних залишили. При цьому вони погрожували, щоб вони не повідомляли правоохоронним органам, сказавши, що за ними будуть слідкувати, можуть за це убити. По часу усі події пов?язані з нападом на них тривали близько півтори години. Коли нападники пішли, вони звільнились від хомутів. Після чого він, розбудив домогосподарку, садівника, вони дали телефон, і він зателефонував на 102. Домогосподарка і садівник нічого не чули, що сталося, вони спали. Надалі чекали працівників поліції.

Із їх домоволодіння нападниками було викрадено із сейфу 40 тисяч доларів США, 20 тисяч євро. Був безлад у гардеробі. Нападників було четверо. ОСОБА_25 був одним з нападників, і на той час був одягнутий у тактичний одяг. Нападники спілкувалися російською мовою із грузинським акцентом.

Крім того, потерпілий вказав про те, що в ході впізнання впізнав ОСОБА_6 за статурою, кольором волосся. ОСОБА_25 знаходився від нього на відстані 1-1,5 м. та нависав над його ліжком. Він його добре роздивився. ОСОБА_6 знаходився біля частини ліжка де знаходилася його дружина. Він знерухомлював його дружину. Один із нападників направляв йому у голову пістолет. Потім йому зав?язали очі, голову.

Впізнання ним і його дружиною ОСОБА_6 відбувалися окремо. 23 травня, коли був затриманий обвинувачений йому зателефонував працівник Київського обласного управління поліції і повідомив, що можливо затримали причетного до нападу на них і сказали, щоб вони не боялися, попросив приїхати по можливості до Обухівської поліції. Вони з дружиною приїхали, однак 23 травня ні йому, ні дружині нікого не показували.

24 травня було здійснено впізнання, оформені були протоколи впізнання. Він впізнав обвинуваченого за кольором волосся. При нападі із-під балаклави, у яку був одягнутий ОСОБА_6 було видно його волосся. За цим він і впізнав його.

При його додатковому допиті 24 травня, він повідомив про виявлення зникнення ще одного годинника, який не мав для них цінності.

Він приймав участь при здійсненні слідчої дії, зокрема, впізнанні предметів, а саме цього годинника.

Осіб, яких він впізнавав, у т.ч. ОСОБА_6 йому до впізнання не показували. При впізнанні на особах, яких він впізнавав, не бачив тілесних ушкоджень. ОСОБА_6 кричав грузинською мовою. Він при впізнанні обвинуваченого зазначав ознаки, за якими його впізнав. Тоді коли нападники напали на нього і дружину, спочатку у кімнаті де це відбулося було темно, світло лише від їх ліхтарів, а пізніше один із нападників включив світильник, щоб він (нападник) мав можливість їх бачити. Серед нападників був ОСОБА_6 , який був від нього на відстані 1-1,5 м. При впізнанні ОСОБА_25 відмовився одягнути балаклаву. Нападники усі були у балаклавах. Балаклави щільно прилягали до обличчя, видно було верхню частину носа, очі, брови. У ОСОБА_25 були видно пасма волосся

Він надавав підтверджуючі документи наявності у нього грошових коштів (декларації) інших речей. Нападниками були викрадені: 1) 40 тисяч доларів США, 2) 20 тисяч євро із сейфа на першому поверсі будинку; 3) годинник із шкатулки у гардеробній кімнаті на першому поверсі будинку, 4) 35 тисяс грн.., із яких 25 тис. грн. були у конверті у птрфелі у гардеробній кімнаті на першому поверсі і 10 тисяс грн.. у сумці дружини, яка також була у гардеробній кімнаті на першому поверсі будинку, 5) 5 тисяч євро у конверті у портфелі у гардеробній кімнаті.

Їх будинок обладнаний камерами спостереження. Але як з'ясувалося, отримати записи з них не вдалося, через можливе знищення нападниками. Чи працювали на час нападу камери відоспосереження у будинку він не може сказати. Собаки у них не було.

Позов підтримує, курс був вирахуваний в викраденій валюті за даними НБУ. При нападі його і дужини телефони знаходилися на приліжкових тумбочках. Після нападу, два телефони знайшли у дитячій кімнаті. Ключі від автомобіля були у гардеробній кімнаті. Там скоріше всього нападники здійснювали пошуки, оскільки усе було розкидано. Нападникам він і дружина говорили забирайте усе, що хочете і ідіть. Нападники питали у дружини про шуби, дорогоцінності, золоті подарунки.

Коли він і дружина лягали спати, двері закривали. Нападники проникли до будинку, шляхом віджаття рами на кухні. Потім проникли на терасу.

При нападі нападники спілкувалися російською мовою із грузинським акцентом. Українською мовою не спілкувалися. Звертаючись до них говорили: «Лежать, не двигаться, кто визивал охрану, охрана». Йому спочатку зв?язали ззаду руки, водили по будинку. Дружині руки звязали ззаду. Особа, яка, діставши пістолет, направляла у його голову, знаходилася від нього на відстані близько 2 метрів. При цьому ця особа, звертаючись до нього говорила: «заткнись, рот закрои, лежи тихо». Також ще якісь слова, здається: «я тут, он тут главний». Вважає, що дії нападників були узгодженими, між нападниками був розподіл ролей вчинюваних дій. Головним, спікером нападників, була інша особа, не ОСОБА_6 . ОСОБА_6 був лише учасником цього нападу. Крім пістолета, іншої зброї у нападників він не бачив.

Позов підтримує у повному обсязі, просить його задовольнити. Переконаний, що ОСОБА_35 був одним із нападників на нього і його дружину. Він не помиляється щодо цього. Суду говорить правду. Просив призначити обвинуваченому суворе покарання.

Окрім показань потерпілого ОСОБА_10 , винуватість обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка також, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих показань, в судовому засіданні показала, що 03 травня 2019 року вона і чоловік були вдома, у будинку. На території домоволодіння були також садівник і домогосподарка. Це сталося після 2 години ночі. Вночі вона прокинулася від того, що її обличчя закрили ковдрою. Потім вона побачила, що у кімнаті знаходиться чотири особи. Почула шум з криками: «охорону викликали». Побачила, що її чоловіка знерухомили. Нападники усі були у балаклавах та чорному одязі, один у кольорі хакі. Саме ОСОБА_6 був у одязі хакі. Запам?ятала обвинуваченого, оскільки він виділявся з усіх одягом, і крім того, саме він був поряд з нею в той час, коли інші відходили. Обвинувачений то був поряд з нею, то трохи відходив. Нападники повторювали, щоб вона закрила очі. Вони розмовляли із її чоловіком. З нею розмовляв той, хто був поряд і намагався з?ясувати де сейф, де кошти. Нападники пішли від них біля 5 години ранку, це продовжувалося довго. Її чоловіка відводили вниз. Коли чоловік лежав у ліжку та коли вставав біля нього було не менше двох нападників. Вона у одного з них бачила в руках пістолет, який нападник направляв у т.ч. на обличчя чоловіка. Нападники, звертаючись до них, намагалися з?ясувати де сейф, де гроші. Їй зв?язували руки і ноги скотчем та пластмасовими стяжками. Чоловіка зв?язали вже коли забрали гроші. Крім рук і ніг, чоловікові перемотали також обличчя. Зв?язували їх у спальні. Їй обличчя не зав?язували. Нападники говорили їм, щоб вони не піднімалися, не заявляли ні про що, бо найдуть і вб?ють. Після того. Як нападники пішли, вона і чоловік звільнилися від стяжок та скотча, і була викликана поліція. Домогосподарка та садівник напад не чули.

Потерпілп пояснила, що приймала участь у впізнанні обвинуваченого. Її запросили до поліції, впізнання відбувалося серед декількох осіб. Серед них був ОСОБА_6 . Вона впізнала його за ознаками: волоссям та очах. У період нападу вона бачила очі ОСОБА_25 , у них був зоровий контакт і волосся, яке спадало у нього з-під балаклави вона теж бачила. Стверджувала, що впізнала ОСОБА_6 по кольору очей та волоссю.

Розмовляли нападники і російською, і грузинською. Вона не пам?ятає, щоб ОСОБА_19 її особисто щось запитував. Події відбулись було 3 травня. У будинку були вона і чоловік. У іншій окремій будівлі були ОСОБА_36 - домашня працівниця. Їх домоволодіння було обладнане відеоспостереженням. Однак, на час нападу камери не працювали, так як були пошкоджені. У їх домоволодінні на час нападу сигналізації не було.

Нападники проникли до будинку, шляхом зламу вікна на кухні. У нападників при нападі були ліхтарі, які вони використовували - світили ними. Вона запам?ятала ОСОБА_6 , т.я. при нападі їх погляди зустрілися. Вона бачила його очі. Була оголена частина обличчя, та волосся не було закрите балаклавою. У нього було видно волосся, лоб. На ОСОБА_6 була балаклава кольору хакі, на інших балаклави були чорного кольору.

Під час розслідування, чоловіку зателефонували і попросили приїхати до поліції. Вони приїхали до Обухівського відділу поліції. Там їй казали, що вона має прийняти участь у впізнанні осіб. Сказали, що буде впізнання. До впізнання будь-яких осіб вона не бачила. Їй нікого не показували. При впізнанні на обличчі осіб, яких впізнавали, не було балаклав. Вона не бачила на жодному з облич осіб, яких впізнавала будь - яких тілесних ушкоджень.

Грошові кошти у іноземній валюті, які були викрадені нападниками це спільні кошти: її і чоловіка кошти. Походження, від її нотаріальної практики та чоловіка зароблені. Її чоловік користується окулярами. Напад на них був здійснений, коли вони були у спальній кімнаті. При нападі ОСОБА_6 знаходився біля частини ліжка де знаходилася вона. Відстань між ними була до 1,5 метра. Їй тілесні ушкодження не завдавали, рота їй не закривали. Її не били. Вона особисто нікуди не дзвонила і не зверталася після цих подій. З 03 травня 2019 року до теперішнього часу ніякого тиску на неї по цій справі, погроз на її адресу, не було.

Зазначила, що перебувала лежачи у ліжку, коли бачила, що на чоловіка направляли пістолет. Особа, яка тримала у руці пістолет, була одягнута у чорне. Усі чотири нападники діяли між собою узгоджено. Між ними були перепалки, галас, спір. ОСОБА_6 єдиний серед нападників, який був одягнутий у інший одяг, кольору хакі, ніж троє інших. З нею впізнання будь-яких речей, не проводилось. Їм нічого із викраденого не повернуто.

Цивільний позов підтримує. Просить його задовольнити повністю. Свою відповідальність щодо своїх показань стосовно ОСОБА_6 розуміє. В судовому засіданні з повною впевненістю повідомила, що в нападі примав участь саме ОСОБА_6 , і просила призначити покарання на розсуд суду.

Показання потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є логічними, послідовними, не викликають сумнівів у їх достовірності та узгоджуються з показаннями допитаних в суді першої і нстанції свідків ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , які також, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст. 384,385 КК України, показали суду, що очевидцями розбійного нападу не були, однак свідок ОСОБА_37 підтвердив, що після нападу бачив на руках ОСОБА_11 , на зап'ястках сліди від стяжок. Від ОСОБА_11 і інших осіб йому стало відомо, що до будинку вночі, залізли озброєнні люди, які не були українцями за їх розмовами, зв'язали подружжя та викрали грошові кошти і речі. Свідок ОСОБА_39 повідомив, що десь о 5 ранку до нього у двері кімнати постукав ОСОБА_10 і сказав, що їх пограбували. У нього на руках і нозі були пластмасові стяжки чорного кольору. Потім він зателефонував до поліції. Подробиці пограбування йому не розповідали.

Крім того, показання наведених вище потерпілих, які об'єктивно підтверджуються свідченнями свідків, повністю узгоджуються з іншими, долученими до матеріалів кримінального провадження і безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, які доповнюють один одного та в своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зокрема:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.05.2019 ОСОБА_10 , відповідно до якого 03.05.2019 близько 1 години 30 хвилин невідомі особи прийшли до будинку за адресою АДРЕСА_1 , де зв?язавши ОСОБА_10 та його дружину, відкритим шляхом заволоділи грошовими коштами (т.3. а.с. 101);

- рапортом помічника чергового Васильківського ВП ГУНП в Київській області від 03.05.2019, відповідно до якого 03.05.2019 було отримано та зареєстровано заяву за № 6208 про те, що 03.05.2019 року о 04 год. 58 хв. надійшло повідомлення зі служби 102, що за адресою: АДРЕСА_1 за переїздом в бік с. Малютинки годину тому до будинку заявника - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 увірвались четверо невідомих чоловіків, три з яких були одягнуті у чорний тактичний одяг та чорні балаклави, четвертий був одягнутий у тактичний одяг кольору хакі та у балаклаві кольору хакі. Заявника та його дружину на другому поверсі злочинці зв?язали. Під погрозою предмета, схожого на пістолет змусили відчинити сейф, з якого забрали 40000 доларів та 20000 євро, також забрали гаманці, мобільні телефони. Які саме заявник повідомить по приїзду наряду поліції. Один із злочинців розмовляв вираженою грузинською мовою. Є відео фіксація. Чи були злочинці на авто невідомо, в який бік побігли злочинці невідомо. Заявник щойно розв?язався та зателефонував на лінію 102. ШМД не потрібна. Заявник депутат ВРУ, партія народний фронт. Більш детальну інформацію повідомить по приїзду наряду поліції так, як перебуває в шоковому стані (т.3 а.с.134-136);

- заявою ОСОБА_11 від 03.05.2019 щодо залучення її до провадження як потерпілої, в якій власноручно потерпіла зазначила, що 03.05.2019 року близько 03 год. 00 хв. група невідомих здійснила розбійний напад з проникненням у житло за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 139);

- заявою ОСОБА_10 від 03.05 2019 про залучення його провадження як потерпілого, в якій зазначив, що 03.05.2019 близько 03 год. 00 хв. група невідомих здійснила

розбійний напад з проникненням у житло за адресою: АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 140);

- заявою ОСОБА_10 від 03.05.2019 про надання дозволу працівникам поліції провести огляд його домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (т.3 а.с. 141);

- протоколом огляду місця події від 03.05.2019 з схемою до протоколу ОМП та ілюстрованою фототаблицею, відповідно до якого в період часу з 05 год. 40 хв. до 11 год. 20 хв. в присутності понятих ОСОБА_40 ОСОБА_41 оглянуто приватне домоволодіння та його прилегла територія, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ., де було виявлено сліди підошв взуття, грунту пошкодження у вигляді зіпсованої сітки з одностворкового поліетиленового вікна, пошкодженого запираючого механізму внутрішнього замикання, хомутні стяжки чорного кольору, конверт білого кольору, хаотично розкидано особисті речі власників в гардеробному приміщення, два паперові конверти білого кольору, відрізок липкої стрічки. Також при огляді прибудинкової території зовні будинку на відстані близько 35 метрів від паркану потерпілого було виявлено на ґрунтовому покритті слід від протекторів автомобіля. Огляд проводився за яскравого денного освітлення та сонячної погоди без опадів. Заяв та повідомлень від учасників огляду не надходило. Було застосовано службову собаку. Огляд здійснювався за участю криміналістичної лабораторії ВКЗ при ГУНП в Київській області, по території домоволодіння розташовані камери відео спостереження (т.3 а.с. 142-200);

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.05.2019 з ДВД-Р компакт-диском до протоколу, відеозапис на якому був переглянутий в судовому засіданні суду першої інстанції в присутності учасників судового розгляду, відповідно до якого 24.05.2019 року о 09 год. 45 хв. (фактичний час затримання) в с. Романків Обухівського району Київської області в порядку ст.ст. 40, 104, 131, 132, 208-211, 213 КПК України затримано громадянина ОСОБА_6 ( ОСОБА_15 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Затримання відбувалося за участі захисника ОСОБА_42 , перекладача ОСОБА_43 . Під час затримання в присутності понятих ОСОБА_44 , ОСОБА_23 , затриманого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_42 , перекладача ОСОБА_45 було здійснено обшук затриманого, під час якого було вилучено кросівки чорного кольору, які запаковано до спец. пакету N? 4198434 (т.3 а.с. 201-204);

- постановою старшого слідчого СВ Васильківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_46 від 24.05.2019 про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів, відповідно до якого кросівки чорного кольору визнано речовим доказом у кримінальному провадженні N? 12019110140000567 від 03.05.2019 р. (т.3 а.с. 205, 206);

- протоколом пред?явлення особи для впізнання потерпілій ОСОБА_11 від 24.05.2019, проведеного в присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , захисника ОСОБА_42 , перекладача ОСОБА_45 із ДВД-Р диском до протоколу, відеозапис на якому було переглянуто в судовому засіданні всіма учасниками судового розгляду. Потерпіла ОСОБА_11 повідомила, що може впізнати особу за формою очей, поглядом, розкосістю, кольором. ОСОБА_11 запам?ятала очі особи, яка була серед осіб, які здійснили розбійний напад на її будинок 03.05.2019. Вказала на позицію № 1 (перший зліва). В протоколі під № 1 зазначено ОСОБА_6 (т.3 а.с. 229-232);

- протоколом пред?явлення особи для впізнання потерпілому ОСОБА_10 від 26.05.2019, проведеного в присутності понятих ОСОБА_47 та ОСОБА_48 , захисника ОСОБА_27 , перекладача ОСОБА_45 із ДВД-Р диском до протоколу, відеозапис на якому було переглянуто в судовому засіданні всіма учасниками судового розгляду. Потерпілий ОСОБА_11 повідомив, що може впізнати особу за статурою, зростом, кольором і розміром очей, світлим волоссям, яке відбивалось із-за балаклави, формою голови. Вказав на № 1 (перший зліва від вікна крайній). В протоколі під № 1 зазначено ОСОБА_6 (т.3 а.с. 233-236).

Наведений комплекс доказів судом першої інстанції належним чином досліджено та детально викладено у вироку, йому надана відповідна оцінка, з наведенням у вироку відповідних висновків щодо належності, допустимості, достовірності та їх достатності. Зазначені докази у справі узгоджуються між собою, не містять суперечностей, а тому суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно обґрунтував ними обвинувачення ОСОБА_6 та вірно кваліфікував його дії за ч.4 ст. 187 КК України.

При цьому, судом першої інстанції досліджено надані стороною захисту в обґрунтування своєї правової позиції наступні докази:

- показання свідка ОСОБА_49 про те, що він і ОСОБА_6 двоюрідні брати. Він приїхав в Україну у 2016 році. У теперішній час відбуває покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 6 місяців. Злочин за який тепер відбуває покарання був ним скоєний після зустрічі з ОСОБА_6 і коли його відпустили після їх затримання. Він був затриманий разом із ОСОБА_6 , коли вони вийшли із котеджного готелю зранку, щоб попити каву, і хотіли перейти вулицю, їх заштовхали до машини, затримали, а потім вони опинились у поліції. Коли в поліції з нього зняли кайданки, він голосно сказав, щоб зафіксували, що завезли ОСОБА_50 . Після цього його завели у приміщення справа і там били. Із сусідньої кімнати він чув голос ОСОБА_6 і зрозумів, що його також били. Потім йому щось наділи на голову. До затримання він жив у готелі. ОСОБА_6 близько 5-7 днів жив там. Перед і під час затримання у ОСОБА_6 він не бачив пакунків, чорної уніформи. У ОСОБА_6 був лише мобільний телефон, інших речей не було. Коли він був у поліції до нього у приміщення заходили чоловік у окулярах і повненька висока жінка. Коли ОСОБА_6 приїхав в Україну йому невідомо. Коли був він і ОСОБА_6 затримані точно сказати не може. Перед затриманням ОСОБА_6 проживав у нього у котеджі на трасі ОСОБА_51 , адресу точно не пам?ятає. Про події 03.05.2019 коли був розбій на сім?ю Пинзеників нічого не знає. Номер котеджу, де проживав він і ОСОБА_6 зроблений як під американський ранчо. У одному котеджі два номери. Володілець котеджу де вони жили ОСОБА_52 і є син ОСОБА_53 і його дружина, жили у той момент. Проживали у котеджі на умові, як надана послуга грузинам іншим грузином. У той час ОСОБА_54 курив, але які саме сигарки, точно не пам?ятає. Курив пам?ятає «Кент». Жили до затримання у котеджі 5 днів на кошти, які висилали з Грузії. Чому він особисто був затриманий, не знає. Після затримання його відпустили близько 02 ночі. Затримали о 8 годині ранку, випустили наступного дня о 02 годині;

- показання свідка ОСОБА_55 про те, що він знайомий із ОСОБА_6 , перебуває з ним у товариських стосунках. 02 травня 2019 року зустрічався із ОСОБА_6 і другом ОСОБА_56 у м. Києві по вул. Коновальця, виходили до магазину. Вживали спільно спиртні напої. Він був разом із ОСОБА_6 2 і 3 травня. У цей час у ОСОБА_6 майновий стан не покращувався. Великими сумами грошей він не володів. У квартирі ОСОБА_6 зброї, масок він не бачив. ОСОБА_56 куди поїхав він не зає. При ньому 2-3 травня 2019 року ОСОБА_6 розмовляв грузинською мовою зі своїми родичами. Думає, що ОСОБА_25 не причетний до злочину, оскільки у ці дні він був з ним і ОСОБА_57 , що це 2-3 травня 2019 року тому, що це були святкові дні. Із ОСОБА_6 познайомився у квітні 2019 року. ОСОБА_6 на придбання спиртного грошей не давав. Він разом із ОСОБА_6 вживали з 2 на 3 травня дуже багато вина, кожний випив близько 1.5 л вина. Як прізвище ОСОБА_56 не знає;

- показання свідка ОСОБА_58 про те, що ОСОБА_6 знав, познайомились в Україні у травні 2019 року. Він подорожував в Україні, як турист у травні 2019 року, проживав у с. Підгірці у бані. У той час він там проживав також. Це закинута територія, кому вона належала він не знає. Жив він у вагончику із ОСОБА_59 сином ОСОБА_60 . ОСОБА_6 проживав у одній із бань № 5. Вагончиків 1, а бань 6. Проживали у бані ще інші сини ОСОБА_61 . У травні 2019 року був обшук на території бань. Якого це було числа у травні 2019 року не пам?ятає. Обшук працівниками поліції був здійснений у вагончику, де він жив із ОСОБА_62 . Там ОСОБА_6 не жив з ними. Знайшли у вагончику маски, пістолет, гранату. Коли він і ОСОБА_62 там жили цих предметів там не було. У зв?язку із обшуком у нього лише перевірили документи. Хто є власником цих бань не знає, але не ОСОБА_62 . Він проживав тоді там у зв?язку із неофіційною роботою. З ОСОБА_6 познайомився на території бань, коли точно не пам?ятає. Здається у середині травня 2019 року. Йому особисто жити на території бань дозволив ОСОБА_62 . ОСОБА_6 не працював у цьому комплексі. Він з ним спілкувався жестами. У нього він не бачив зброї, масок, він не хизувався перед ним наявністю у нього грошей. ОСОБА_6 до нього у вагончик не заходив. ОСОБА_6 жив у вагончику № 5. Він бачився із ОСОБА_25 1-2 рази. Після обшуку він ще жив там, а потім з'їхав. Про те, що з бані вилучили речі, знає зі слів інших осіб. Але від кого не пам?ятає. Як закривається баня не знає. Він у ОСОБА_6 у бані № 5 не був. Він не бачив ОСОБА_6 у день коли проводився обшук. Про те, що ОСОБА_62 дав дозвіл на огляд вагончика йому нічого не відомо. Кому належать речі, які вилучили з вагончика сказати не може. Він курив цигарки ОСОБА_63 і ОСОБА_64 .

Вищенаведені показання свідків суд першої інстанції, обгрунтовано, на думку колегії суддів не взяв до уваги, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та сукупністю вищенаведених письмових доказів.

Правильно, на думку колегії суддів, надана, за результатами судового розгляду, і оцінка показанням обвинуваченого ОСОБА_6 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину, які суд першої інстанціїретельно перевірив і переконливо спростував у вироку, навівши відповідні аргументи та обґрунтовано розцінив таку позицію, як спосіб захисту від пред'явленого йому обвинувачення та бажанням уникнути кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, з чим погоджується і колегія суддів.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо істотних порушень під час проведення впізнання, то колегія суддів вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу.

Під час досудового розслідування перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілої ОСОБА_11 було з'ясовано, чи може вона впізнати осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, опитали її про зовнішній вигляд і прикмети цих осіб, а також про обставини, за яких вона бачила даних осіб. Потерпіла пояснила, що може впізнати особу, а також зазначила прикмети (за формою очей, поглядом, розкіссю, кольором), що зафіксовано у протоколі. Окрім того, у відсутності особи, що впізнає понятим було роз'яснено, що потерпіла ОСОБА_11 запам'ятала очі особи, яка була серед осіб, які здійснили розбійний напад на її будинок 03.05.2019.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання вбачається, що потерпіла ОСОБА_11 заявила, що на позиції № 1 (перший зліва) вона впізнає особу, яка здійснила розбійний напад на її будинок. В протоколі під № 1 зазначено ОСОБА_6 .

За аналогічних обставин було проведено опитування потерпілого ОСОБА_10 про зовнішній вигляд осіб, які підлягали впізнанню, а також пред'явлення осіб для впізнання. З протоколу вбачається, що потерпілий вказав на №1, як на особу, яка вчинила розбійний напад 03.05.2019. В протоколі під № 1 зазначено ОСОБА_6 .

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що впізнання було проведено з трьома статистами, які являються словянської зовнішності та були одягнуті у шорти, футбулку і тільки один ОСОБА_6 був кавказької національності та одягнутий у джинси, до того ж статисти мали мали відмінність у зрості, вазі, кольорі очей та кольорі волосся, що, на думку захисника, свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства і як наслідок нівелює протокол впізнання в якості доказу, як допустимого, то колегія суддів такі посилання вважає безпідставними.

Так, з відеозапису, який є додатком до протоколу пред?явлення особи для впізнання потерпілої ОСОБА_11 від 24.05.2019, вбачається, що пред'явлені для впізнання особи не мають разючих відмінностей у віці, зрості, тілобудові чи одязі, всі особи є темноволосими, мають смуглу шкіру, середньої статури, приблизно одного віку, одягнені в джинси та всі були без взуття. При цьому, те що лише ОСОБА_6 був кавказької національності в даному випадку не може свідчити про істотність порушення, оскільки, як слідує з пояснень потерпілої, які є незмінними від самого початку провадження, то під час розбійного нападу на її будинок, нападники розмовляли, як російською, так і грузинською мовою, що всупереч доводам апеляційної скарги захисника, свідчить про те, що нападники могли бути як слов'янської, так і кавказької національності, і потерпіла однозначно не стверджувала про те, що всі чотири нападники були грузинами. До того ж, потерпіла перед проведенням слідчої дії ствердно повідомила, що може впізнати особу, яка напала, за формою очей, поглядом, розкіссю, кольором, так само і після впізнання потерпіла чітко вказала, що впізнала нападника за очами, формою, розкіссю, кольором, оскільки мала зоровий контакт з нападником і жодного свідчення чи ознаки, які б пов'язували впізнання за національністю потерпіла не повідомляла.

Те саме стосується і впізнання потерпілим ОСОБА_10 від 26.05.2019, який впізнав особу, яка здійснила розбійний напад за зростом, статурою, кольором та розміром очей, кольором надбрівних дуг, волоссям. Жодних ознак, які б пов'язували впізнання за національною ознакою, потерпілий ні до впізнання, ні після не вказував. При цьому, те, що двоє з осіб, які були пред'явленні для впізнання були в шортах і футболках, а інші двоє у джинсах, не є достатньою підставою стверджувати про порушення процедури проведення цієї слідчої дії.

Твердження захисника про те, що слідчий запропонував присісти потерпілій на стілець, який знаходився навпроти ОСОБА_6, не може бути віднесено до порушення, з огляду на те, що ОСОБА_6 сам обрав та зайняв місце серед інших осіб, в числі яких він пред'являвся для впізнання, після чого жодних переміщень предметів слідчим не здійснювалось.

Посилання захисника на те, що слідчим не проводилось складання фотороботів, впізнання за фотографіями, а також впізнання потерпілими здійснювалось в інші дати та не було проведено фонетичної експертизи, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки жодних імперативних вимог стосовно складання фотороботів чи пред'явлення для впізнання за фотознімками, а не безпосередньо самої особи, законодавством не передбачено, так само й обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками або в один день щодо всіх потерпілих, чи проведення фонетичної експертизи.

За приписами ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження, відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності і уповноважений проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом, з дотриманням порядку їх здійснення, що й було зроблено в цьому провадженні.

Положення вказаної норми процесуального закону не встановлюють обов'язку обґрунтування слідчим порядку проведення впізнання.

Щодо посилань захисника на те, що обвинувачений з часу затримання і до проголошення вироку вказував про те, що до початку проведення впізнання його показували потерпілим, то колегія суддів такі доводи вважає безпідставними, адже, вони спростовуються поясненнями потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з яких слідує, що останні, як в суді першої інстанції, так і підтвердивши свої пояснення в суді апеляційної інстанції, зазначали, що до процесу впізнання, будь кого з осіб, яких вони будуть впізнавати їм не показували. При цьому підстав, з яких потерпілі могли оговорити обвинуваченого, ні судом першої інстанції, ні колегією суддів не встановлено.

За змістом ч. 1 ст. 228 КПК України забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Заборона попередньо показувати особу, яка пред'являється для впізнання, стосується слідчого, який проводить таку слідчу дію, тобто перед впізнанням слідчому забороняється показувати особі, яка буде впізнавати, особу, яка пред'являється для впізнання, чи вказувати, кого саме необхідно впізнати тощо.

В той же час, така слідча дія як впізнання особи полягає в тому, що певна особа (наприклад свідок, потерпілий), яка раніше за певних обставин у зв'язку з подією кримінального правопорушення бачила особу і може впізнати її за певними ознаками. При цьому, неможливо впізнати особу, яку раніше ніколи не бачив.

З врахуванням наведеного, той факт, що обвинувачений під час впізнання зазначав, що бачить потерпілу вдруге, сам по собі не свідчить про порушення вимог ч. 1 ст. 228 КПК України, а свідчить про те, що вони бачились за обставин, вказаних потерпілими.

З приводу посилань захисника про те, що проведенення впізнання за участю потерпілого ОСОБА_10 мало бути проведено без використання останнім окулярів, оскільки під час нападу потерпілий був без них, то колегія суддів зауважує, що в суді апеляційної інстанції потерпілий зазначив, що дійсно на ніч окуляри знімає, однак має короткозорість, тобто при розгляді предметів поблизу проблем не має, але віддалені предмети втрачають чіткість, а оскільки обвинувачений під час нападу знаходився від нього на різних відстанях і відрізнявся від інших, то він його добре запам'ятав. Під час впізнання використовував окуляри, так як впізнання проводилось через скло та відповідно він і пред'явлені для впізнання особи знаходились в інших кімнатах.

Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи пояснень, які згідно із відеозаписом, мав намір долучити захисник, який брав участь під час впізнання, не є порушенням процедури проведення цієї слідчої дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення додержано процесуальний порядок проведення слідчих дій, за результатами яких складені протоколи пред'явлення особи для впізнання та дотримані приписи статей 104, 223, 228, 231 КПК України, а тому відсутні підстави до визнання цих доказів недопустимими.

Щодо посилань захисника про недопустимість доказів, отриманих слідчими під час обшуку приміщення, в якому нібито проживав ОСОБА_25 , то колегія суддів погоджується з посиланнями сторони захисту в цій частині та вважає обґрунтованими твердження в апеляційній сказі захисника про те, що одним із доказів, на який можливо мав би право суд посилатися це вилучений під час обшуку будинку годинник, який належав потерпілому ОСОБА_28 , однак оскільки всі докази отримані слідчими під час обшуку приміщенн,я в якому нібито проживав ОСОБА_6, судом визнані недопустимими у зв?язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства, то і даний доказ суд першої інстанції обгрунтовано не використав в якості сукупності доказів, які могли б підтверджувати винуватість ОСОБА_6 у скоєнні розбійного нападу.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про порушення права на захист обвинуваченого у зв'язку із не залученням перекладача зі сторони захисту слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 29 КПК України учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, забезпечується право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають перекладача.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. «е» п. 3 ст. 6) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний у кримінальному процесі, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв'язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна на ведення свого захисту та висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача.

Розуміння зазначених обставин охоплює виключно їх мовно-комунікативний аспект, але не стосується правового механізму здійснення захисту, оскільки перекладач надає комунікативну, а не правову допомогу, що є функцією захисника.

Для констатації факту порушення права особи на захист через незабезпечення обвинуваченого послугами перекладача установлення зазначених обставин має бути «поза розумним сумнівом».

Як встановив суд першої інстанції і це вбачається із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 , є громадянином Грузії, тому відповідно до положень КПК має право на перекладача. У зв'язку з цим як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду в суді першої інстанції йому було забезпечено перекладача, який, як зафіксовано в журналах судового засідання та звукозаписах, здійснював у судових засіданнях усний переклад з української мови грузинською, яку розуміє обвинувачений. При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги, на стадії надання показів, судових дебатах та останньому слові, був присутній як захисник, так і перекладач і обвинувачений оголошував промову.

Також, судом першої інстанції було розглянуто клопотання щодо залучення перекладача сторони захисту ОСОБА_31 для здійснення перекладу при спілкуванні захисника з обвинуваченим й обґрунтовано, на думку колегії суддів, відмовлено у його задоволенні, оскільки у справі вже був залучений, через судову адміністрацію професійний перекладач, який був з початку справи. При цьому, суд зауважив, що запрошений стороною захисту перекладач, не має відповідного фаху перекладача, а згідно із дипломом має спеціальність «будівництво залізниць, шляхів і шляхового господарство». Також судом першої інстанції було роз'яснено стороні захисту, що для необхідності його спілкування з обвинуваченим, останні не позбавлені можливості це зробити в присутності наявного у справі перекладача, без учасників провадження, яких буде видалено із зали суду.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів не вбачає порушень права на захист у зв'язку із не залученням перекладача зі сторони захисту, так як розгляд справи щодо ОСОБА_6 у суді першої інстанції здійснювався відповідно до вимог закону державною мовою із залученням атестованого перекладача та захисника. Той факт, що декілька засідань перекладач приймала участь у судовому засіданні в режимі ВКЗ не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, і з цього приводу будь - яких претензій не висловлював сам обвинувачений, як і не висловлював претензій з приводу якості здійснюваного перекладу та синхронного перекладу клопотань прокурора про продовження сроку дії запобіжного заходу. Таким чином, колегія суддів, дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, про які зазначає захисник в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу незаконних дій головуючого щодо залучення до мтаеріалів справи постанов про визначення групи слідчих та прокурорів, слід зазначити наступне.

Одним із процесуальних джерел доказів, згідно з частиною 2 статті 84, частиною 1 статті 99 КПК є документ - спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт із зафіксованими за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомостями, що можуть бути використані як докази фактів чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Лише той документ відповідає вимозі належності доказів, який стосується предмета доказування, тобто прямо чи непрямо підтверджує існування або відсутність обставин, зазначених у частині 1 статті 91 КПК.

У розумінні наведених правових норм процесуальне рішення про визначення групи слідчих чи прокурорів не є документом як самостійним джерелом доказів, оскільки не містить відомостей про обставини, які згідно з частиною 1 статті 91 КПК підлягають доказуванню.

Виходячи з зазначеного, а також системного аналізу змісту статей 22, 349, 363 КПК Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20) сформулювала правовий висновок, згідно з яким постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх допустимості з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

Відповідно до постанови об'єднаної палати Верховного Суду від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15(провадження № 51-9792 кмо 18), за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов'язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.

Як вбачається з реєстру матеріалів досудового розслідування, копію якого на виконання вимог частини 1 статті 293 КПК було вручену ОСОБА_6 в присутності перекладача в перекладі на грузинську мову та його захиснику ОСОБА_65 , то в ньому міститься інформація про виконання у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень, зокрема прийняття постанови про визначення групи прокурорів та групи слідчих у даному кримінальному провадженні від 03.05.2019.

Тобто, до направлення справи до суду сторона захисту була поінформована про наявність відповідних постанов та будь - яких зауважень з цього приводу в протоколі відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України не зазначали.

Окрім того, згідно із звукозаписом судового засідання від 03.03.2023 захисник ОСОБА_7 , після його допуску до справи, повідомив, що з матеріалами справи ознайомлений, отже, останній був ознайомлений і з реєстром матеріалів досудового розщслідування, в якому відображено про наявність постанови про групу прокурорів та групу слідчих від 03.05.2019.

Таким чином, за наявності сумнівів щодо процесуальних повноважень слідчих та прокурорів у провадженні сторона захисту була вправі заявити клопотання про надання відповідних постанов у ході встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами, однак цим правом не скористалася.

Враховуючи, що протягом встановлення судом першої інстанції обставин кримінального провадження та перевірки їх доказами у сторони захисту не виникало питання щодо легітимності процесуальних дій прокурора та слідчого та отриманих під час судового розслідування доказів як за участі захисника ОСОБА_66 , так і частково за участі захисника ОСОБА_7 , і лише у судових дебатах захисник ОСОБА_7 заявив про відсутність в матеріалах справи постанови про визначення групи слідчих та прокурорів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовано зі стадії судових дебатів повернувся на стадію судового розгляду та оголосив перерву для надання прокурором відповідних постанов, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та всупереч доводам апеляційної скарги захисника, не свідчить про вихід суду за межі своїх повноважень.

Також, судом першої інстанції було розглянуто та задоволено клопотання сторони захисту щодо призначення судової фізико-технічної експертизи наданої постанови про призначення групи прокурорів та передано у розпорядження експертів Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України в 6 томах.

Однак, зазначені матеріали були повернуті до суду, оскільки їх упакування не відповідало пункту 9 розділу III Інструкції про призначення та проведення експерт та експертних досліджень в системі Служби безпеки України, затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 29.05.2015 року № 371, зокрема необхідності помістити об'єкти, що підлягають дослідженню окремо від від супровідних документів.

Положеннями п.3 розділу IV Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України 20 серпня 2019 року № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) зі змінами, встановлено, що при направленні за межі суду справа повинна містити документи, пронумеровані та підшиті в порядку, вказаному в описі. Забороняється направлення за межі суду справ з наявністю неповного опису справи та непідшитих документів, крім випадків, коли вона є речовим доказом. Використання будь-якого механічного способу скріплення документів, окрім їх підшивання до справи, не допускається.

За таких обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неможливості виконання вимог щодо упакування об'єктів, які підлягають дослідженню окремо від матеріалів кримінальної справи і вичерпання всіх можливостей для проведення відповідних експертиз, у зв'язку з чим відмовив захиснику в повторно заявленому клопотанні про проведення судової фізико-технічної експертизи, що жодним чином не призвело до порушення прав та свобод обвинуваченго та не вплинуло на справедливість судового розгляду в цілому.

В апеляційній скарзі, одним із доводів захисника, які він також вказував у клопотанні про призначення експертизи, було його переконання про те, що, оскільки постанова про призначення групи слідчих пронумерована і має порядковий номер 8 та 9, то постанова про призначення групи прокурорів, повинна була бути 10 та 11, однак прокурором була надана постанова, в верхньому правому кутку якої зазначений аркуш справи 176.

Під час апеляційного розгляду, на підтвердження своїх заперечень щодо відсутності постанови про створення групи прокурорів, прокурор надала на огляд колегії суддів наглядове провадження у кримінальному провадженні, відповідно до якого, постанова про призначення групи прокурорів була вишита з аркушу 176, що відповідає порядковому номеру наданої постанови в суді першої інстанції.

Щодо сумнівів захисника у достовірності підпису прокурора на наданій до суду постанові, то вони є необґрунтованими, оскільки жодних підстав вважати, що вишита із матеріалів наглядового провадження постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні від 03.05.2019 містить недостовірний підпис першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_67 , колегія суддів не вбачає.

З наданого прокурором в суді апеляційної інстанції витягу про рух кримінального провадження вбачається, що постанова про визначення групи прокурорів у даному кримінальному провадженні була винесена першим заступником керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_67 саме 03.05.2019, зазначена постанова відповідає передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови та підписана службовою особою, яка її прийняла і доказів про зворотнє стороною захисту не надано.

При виконанні вимог ст. 290 КПК України ні ОСОБА_6, ні його захисник не подавали зауваження щодо оформлення матеріалів кримінального провадження або підписання чи непідписання процесуальних документів, чи сумнівів у достовірності підписів.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає сумнівів у достовірності процесуальних документів і того, що слідчі та прокурори виконували у кримінальному провадженні процесуальні дії та приймали процесуальні рішення на належній правовій підставі, передбаченій ст. 37, пунктом 1 частини 2 статті 39 КПК України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги захисника в цій частині, колегія суддів вважає безпідставними.

Окрім того, на спростування доводів клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку із відсутністю у матеріалах кримінального провадження постанови про продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурором із матеріалів кримінального провадження, що залишились у прокурора у кримінальному провадженні, було надано оригінал клопотання про продовження строку досудового розслідування від 27.06.2019, яке було вручено захиснику ОСОБА_27 та від отримання якого, в перекладі на грузинську мову, ОСОБА_6 відмовився, а також прокурором надано оригінал постанови керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_68 від 16.07.2019 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019110140000567 від 03.05.2019 до трьох місяців, тобто до 24.08.2019 (а.с.132 -143).

Окрім того, у зв'язку із виниклими у сторони захисту сумнівами щодо наявності у ОСОБА_69 повноважень на винесення такої постанови станом на 16.07.2019, стороною обвинувачення було надано суду і копії наказів: №790к від 09.12.2015 про призначення молодшого радника юстиції ОСОБА_70 керівником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області строком на п'ять років з 15.12.2015; та № 459 к від 14.12.2020 про припинення повноважень ОСОБА_70 на посаді керівника Києво-Святошинськогої місцевої прокуратури Київської області з 16.12.2020; а також копію наказу № 137к про призначення з 15.03.2021 ОСОБА_70 на адміністративну посаду керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області строком на 5 років.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що підстав ставити під сумнів повноваження керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_68 щодо винесення постанови про продовження строку досудового розслідування від 16.07.2019, не має.

При перевірці матеріалів кримінального провадження, будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України, на переконання колегії суддів, повністю спростовують доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та невмотивованості оскаржуваного вироку суду.

Доводи сторони захисту про необ?єктивний, упереджений розгляд справи судом першої інстанції, об?єктивно спрямований на користь обвинувачення та потерпілих спростовуються як даними аудіо та відеозаписів судового засідання в суді першої інстанції, так і спростовується змістом оскаржуваного вироку, за яким судом значна частина доказів, наданих стороною обвинувачення була визнана недопустимими доказами, що й потягло за собою постановлення судом за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України виправдувального вироку та визнання частини доказів недопустимими і за обвинуваченням за ч.4 ст. 187 КК України.

Відповідає вимогам статті 65 КК України і призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання, розмір якого обраний з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів, є умисним, спрямований на найвищі соціальні ціності потерпілих, їх життя і здоровя, недоторканість і безпеку, обставин кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого в ході досудового розслідування та судового розгляду, даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на спеціальних медичних обліках не перебуває, відсутністю обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, думки потерпілих. Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів, в межах, установлених санкцією інкримінованої статті, відповідно до положень КК України.

На переконання колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість ухваленого судом вироку щодо ОСОБА_6 , а також про безпідставність доводів апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.09.2023 у кримінальному провадженні №12019110140000567 щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.4 ст. 187 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же день з моменту вручення копії ухвали.

Судді:

__________ _______________ ____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4