27 лютого 2025 року м. Київ
Справа №755/15210/23
Провадження: № 22-ц/824/6416/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Верланова С. М, Нежури В.А.,
секретар Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Кулішенка Миколи Юрійовича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Катющенко В. П.
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , Офіс Генерального Прокурора, про визнання недійсною боргової розписки, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , Офіс Генерального Прокурора, про стягнення заборгованості за розпискою,
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила суд визнати недійсною розписку від 16.01.2016 року на суму 150 000 тисяч доларів США.
В подальшому, в листопаді 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позов, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 16.01.2016 року на загальну суму 295 474,10 доларів США, з яких основна сума боргу становить 150 000 доларів США, проценти за користування позикою в сумі 140 678,21 доларів США та 3% річних в сумі 4 795,89 доларів США. та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , Офіс Генерального Прокурора, про визнання недійсною боргової розписки від 16.01.2016 року, та зустрічний позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , Офіс Генерального Прокурора, про стягнення заборгованості за розпискою від 16.01.2016 року залишено без задоволення.
16.12.2024 року до суду від адвоката Кулішенка М. Ю. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій адвокат просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 90 000 грн.
Заява обґрунтована тим, що 11.12.2023 року судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . При цьому, третьою особою у зв'язку із розглядом даної цивільної справи були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Кулішенко М. Ю. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу в сумі 90 000 грн за надані юридичні послуги.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що висновок суду про те, що заявник та адвокат не подали суду до виходу в нарадчу кімнату попередній (орієнтовний) розрахунок судових витратта в судових дебатах не повідомили суду ні про наміри подати докази понесення судових витрат, а ні про причини неможливості подати такі докази вчасно є помилковими, оскільки орієнтовна сума витрат на правничу допомогу була зазначена у письмових поясненнях третьої особи, у яких міститься узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без наведення її попереднього (орієнтовного) розрахунку, які були необґрунтовано повернуті заявнику без розгляду ухвалою суду від 08.02.2024 року, що в подальшому послугувало поданню заяви про відвід головуючого судді Катющенко В.П.
В подальшому, представником третьої особи було долучено до матеріалів справи письмовий виступ у судових дебатах, де також було сформульована узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, крім того, вказує, що в судовому засіданні було усно зазначено про те, що підтверджуючі документи будуть подані до суду протягом 5 днів, встановлених ЦПК України для подання заяв про ухвалення додаткового рішення. Посилання ж суду в судовому рішенні на зловживання процесуальними правами заявником свідчить лише про особисте негативне ставлення головуючого судді до третьої особи та його представника.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 20 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шипілов О. В. в інтересах ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими, зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено, що письмові пояснення третьої особи, у яких міститься узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без наведення її попереднього (орієнтовного) розрахунку, ухвалою суду від 08.02.2024 повернуті заявнику без розгляду. Інших заяв, які б містили попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які третя особа очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду подано не було. До ухвалення у справі рішення представником не було надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано будь-яких причин, які унеможливлюють подання таких доказів вчасно, до завершення судових дебатів, як іне повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. Також зазначає, що ОСОБА_1 не оспорює той факт, що ухвалою суду від 08.02.2024 року пояснення третьої особи було повернуто, оскільки судом було встановлено, що такі заперечення подані без додержання вимог частини першої або другої цієї статті (ч.4 ст. 183 ЦПК України).Також вказує, що ОСОБА_1 не спростовує і той факт, що такі заперечення подані зі значним пропуском часу без поважних на те причин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно положень частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Положеннями частини 1 статті 42 ЦПК України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог мають процесуальні права і обов'язки встановлені статею 43 ЦПК України (ч. 6 ст. 53 ЦПК України).
Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла, і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 2 зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог співмірності розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом послуг та ін.., суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно частини 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до частини 9 статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що письмові пояснення третьої особи, у яких міститься узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без наведення її попереднього (орієнтовного) розрахунку, ухвалою суду від 08.02.2024 повернуті заявнику без розгляду. Інших заяв, які б містили попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які третя особа очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду подано не було. До ухвалення у справі рішення представником не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано будь-яких причин, які унеможливлюють подання останніми вчасно - до завершення судових дебатів, відповідних доказів, не повідомлено про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. При цьому, суд також звернув увагу, що, звертаючись до суду із промовою у судових дебатах, представник третьої особи не заявив про судові витрати та не повідомив суд про неможливість подання таких доказів після ухвалення рішення у справі. Подаючи до суду письмові дебати третьої особи, у яких міститься послання на попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат та повідомлення про те, що докази їх понесення будуть подані не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення у справі, представник третьої особи, їх в судовому засіданні не проголосив, що свідчить про зловживання своїм процесуальним правом, в тому числі щодо доведення до відома інших учасників справи про наявність у сторони судових витрат.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не можуть вважатись правильними.
Як зазначено вище, відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Дійсно, письмові пояснення третьої особи, у яких міститься узагальнена вимога про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу без наведення її попереднього (орієнтовного) розрахунку, ухвалою суду від 08.02.2024 року повернуті заявнику без розгляду.
Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що в судовому засіданні, що відбулося 11.12.2024 року, ОСОБА_1 зробив відповідну заяву про понесення витрат на правничу допомогу та зазначив їх орієнтовний розмір, що є належним виконанням вимог закону щодо заявлення таких витрат, та що в свою чергу забезпечило можливість їх подальшого відшкодування у межах судового розгляду.
Більш того, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 не повідомив суд про неможливість подання таких доказів після ухвалення рішення у справі, адже відповідна заява ОСОБА_1 про понесення витрат на правничу допомогу підтверджена аудіозаписом судового засідання, зафіксованим на диску, що є належним доказом її проголошення та відповідає вимогам процесуального законодавства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність в усній заяві прямого зазначення про подання доказів щодо понесених витрат не пізніше п'яти днів після ухвалення рішення у справі не може розглядатися як підстава для відмови у їх відшкодуванні, оскільки така вимога є процесуальним правом сторони, а не її обов'язком, і не впливає на саму можливість компенсації витрат, й тим більше, не може свідчити про зловживання стороною своїми процесуальними правами, з чого помилково виходив суд першої інстанції.
Відповідні докази на підтвердження розміру витрат, які підлягають понесенню, третя особа до суду подав 13.12.2024 року, тобто, на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи третій особі у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 90 000 грн, не звернув уваги на те, що вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України третьою особою були виконані, а тому такі витрати підлягають стягненню з позивача та відповідача на його користь.
На підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_1 до суду першої інстанції було подано: договір про правову допомогу із АО «Легіс Груп» від 15 січня 2024 року № 01-15/01/2024, яке уповноважило адвоката Кулішенка М. Ю. на представництво інтересів третьої особи у справі; договір від 15 січня 2024 року № 01-15/01/2024 між ОСОБА_1 та «Легіс Груп» дійсний на весь період надання правової допомоги клієнту.
На виконання вищевказаного договору ОСОБА_1 було надано наступну правову допомогу: представництво адвокатом Кулішенко М. Ю. ОСОБА_1 у судових засіданнях в Дніпровському районному суді м. Києва: 29.05.2024; 16.07.2024; 11.12.2024 - (7 судових засідань - 42 000 грн); вивчення документів та консультація з клієнтом, узгодження правової позиції (18 000 грн); збирання доказів та написання відзиву на позовну заяву у справі, підготовка пакету документів до відзиву на позовну заяву у справі для суду та для направлення іншим учасникам справи (18 000 грн); написання та подання клопотання про виклик свідків (3 000 грн); написання та подання клопотання про залучення Офісу Генерального Прокурора у статусі третьої особи у справі(3 000 грн);написання заяви про ухвалення додаткового рішення (3 000 грн).
На підтвердження надання правничої допомоги суду надавались підписаний виставлений рахунок клієнту ОСОБА_1 та акт наданих послуг на загальну суму 90 000 грн.
Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті наданих послуг, колегія суддів вважає, що в даному випадку, витрати на правову допомогу в сумі 90 000 грн не в повній мірі відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначає, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (див. постанову Верховного Суду № 910/20852/20).
Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Так, заперечень щодо розміру заявлених витрат сторонами у справі не висловлено.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зазначив, «…надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною…».
Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що такі витрати як: вивчення документів та консультація з клієнтом, узгодження правової позиції (18 000 грн) не можуть бути враховані при розподілі витрат, понесених третьою особою, оскільки фактично охоплюються змістом наданої послуги зі складання заперечень у справі.
Подібна за змістом правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022.
Відповідно, не можуть бути враховані при розподілі витрат понесених третьою особою, такі витрати як написання та подання клопотання про виклик свідків (3 000 грн); написання та подання клопотання про залучення Офісу Генерального Прокурора у статусі третьої особи у справі(3 000 грн).
Зокрема, колегія суддів зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення (6 000 грн) є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви також не підлягають відшкодуванню.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку про зменшення заявленного розміру витрат на правничу допомогу з 90 000 грн до 60 000 грн (90 000 (фактична сума) - 18 000(формування правової позиції та надання усної консультації)- 6 000 (складання клопотання про виклик свідків та залучення третіх осіб) - 6 000 (складання клопотання про ухвалення додаткового рішення).
Отже? за приписами ст. 141 ЦПК України, з позивача та відповідачапідлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 60 000 грн витрат на правничу допомогу, тобто, по 30 000 грн з кожного із сторін.
Відтак, апеляційна скаргу адвоката Кулішенка М. Ю. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Кулішенка Миколи Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 60 000 (шістдесят тисяч) гривень витрат, понесених на професійну правничу допомогу, по 30 000 (тридцять тисяч) гривень з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура