справа № 754/15241/17 головуючий у суді І інстанції Скрипка О.І.
провадження № 22-з/824/198/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
іменем України
(додаткова)
28 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 , поданої представником Грицаєнко Оленою Павлівною про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Академічний-19», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиттям квартири,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в розмірі 95 400,00 грн., витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 2 000,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Забродіною Валерією Олександрівною задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 червня 2024 року та додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення шкоди у розмірі 30585,60 грн. та моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
30 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником Грицаєнко О.П. про ухвалення додаткового рішення, що направлена засобами поштового зв'язку 23 грудня 2024 року, тобто у встановлений 5-денний строк з врахуванням вихідних, у якій остання просить вирішити питання розподілу витрат у межах апеляційного розгляду шляхом винесення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 690,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На обґрунтування вказаної заяви зазначено, що у відзиві на апеляційну скаргу стороною відповідача вказано, що докази витрат, які відповідач має сплатити, будуть надані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги. Правнича допомога відповідачу надавалась Адвокатським об'єднанням «ДЖІ ЕН ЕС ПАРТНЕРС» в особі старшого партнера адвоката Грицаєнко О.П. Загальний розмір витрат на правову допомогу відповідача у межах розгляду справи у суді апеляційної інстанції становить 6 000,00 грн., відповідно, відшкодуванню підлягає сума у розмірі 3 690,00 грн. У даному випадку 4 000,00 грн. вже сплатила відповідач, а додатково 2 000,00 грн. підлягає сплаті клієнтом до 31 грудня 2024 року.
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення представник позивача ОСОБА_3 адвокат Забродіна В.О. вказує, що стороною відповідача необґрунтовано неминучість витрат у розмірі 6 000,00 грн. та неможливість подачі доказів до ухвалення судового рішення у справі. До того ж, ознайомлення з матеріалами справи є виключно ініціативною відповідача, так як більшість матеріалів були відомі стороні відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний розгляд справи відбувався у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, а тому і заява про ухвалення додаткового рішення вирішується в такому ж порядку.
Дослідивши матеріали справи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Грицаєнко О.П. вказала, що розмір вказаних витрат на правову допомогу буде визначено на підставі Акту про надання послуг, який буде складено за результатами надання допомоги у суді апеляційної інстанції, виходячи з розрахунку 2 000,00 грн. за годину роботи адвоката. На момент подання відзиву адвокатом було виконано наступні роботи відповідної вартості:
ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 754/15241/17 в Київському апеляційному суді, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 2 години (4 000 грн.). Орієнтовні подальші витрати на професійну правничу допомогу складають: 2 000,00 грн. за кожне судове засідання (з орієнтовного розрахунку витраченого адвокатом часу - 1 години, що включає час на дорогу до/з суду, час очікування судового засідання та безпосередньо час участі у засіданні суду); від 2 000,00 грн за кожний додатково підготовлений процесуальний документ в межах розгляду судом апеляційної інстанції справи.
До заяви про розподіл судових витрат представником відповідача надано, зокрема, копію договору № 01/10-23 про надання правничої допомоги від 03 жовтня 2023 року, копію рахунку на оплату №26/09-2024-1Р до договору про надання правничої допомоги №01/10-23 від 03 жовтня 2023 року, датований 26 вересня 2024 року та копію платіжної інструкції №8Т13-В8ХХ-А5М5-НЕ4В від 28 вересня 2024 року, у яких містяться дані про сплату 4 000,00 грн. на рахунок адвокатського об'єднання за надану правову допомогу, що полягає у ознайомленні з матеріалами справи у приміщенні Київського апеляційного суду, підготовці та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу.
Також стороною відповідача надано копію Акту про надання послуг №17/12-2024-1А від 17 грудня 2024 року, у якому сторони визначили, що правова допомога полягає в ознайомлення з матеріалами справи у приміщенні Київського апеляційного суду, підготовці та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу, на що витрачено 2 години, що з розрахунку 2 000,00 грн. за годину вартує 4 000,00 грн.; підготовці та подання до Київського апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №754/15241/17, що є фіксованою сумою та вартує 2 000,00 грн.
Разом із тим,заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Також, як вірно зауважила представник позивача, ознайомлення з матеріалами справи є виключно ініціативною відповідача, адже адвокат Грицаєнко О.П. приймала участь у розгляді справи у суді першої інстанції, а тому, вона була обізнана з наявними матеріалами справи, а матеріали апеляційної скарги направлялись відповідачу як стороною позивача самостійно (т. 2 а.с. 6), так і судом апеляційної інстанції представнику відповідача після відкриття провадження (т. 2 а.с. 14-16).
З огляду на викладене, зазначені дії представника не були неминучими та необхідними, а тому компенсація за вказану послугу у заявленому розмірі 2 000,00 грн. не може бути стягнута з позивача.
Що стосується питання стягнення 2 000,00 грн. за підготовку та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу апеляційний суд виходить з наступного.
Враховуючи заперечення сторони позивача стосовно недоведеності неминучості таких витрат та їх не співмірність з складністю справи, апеляційний суд приходить до висновку, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала значного часу та зусиль від адвоката з огляду на розгляд справи судом першої інстанції та фактичне викладення відповідачем своєї позиції на предмет спору під час такого розгляду з урахуванням відомої позиції позивача.
Беручи до уваги, складність справи, її значення для сторін, ціну позову та обсяг виконаної адвокатом роботи з підготовки відзиву, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про не співмірність заявленої суми вказаним критеріям, а відтак вважає за необхідне зменшити витрати на оплату правової допомоги за вказану послугу до 1 000,00 грн.
За вказаних обставин з позивача підлягають стягненню на користь відповідача витрат на правову допомогу, пропорційно до відхиленої частини вимог апеляційної скарги, а саме в розмірі 615,00 грн. (1000*61,5%).
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд -
Ухвалити у справі додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , подану представником Грицаєнко Оленою Павлівною про стягнення з позивача ОСОБА_3 витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , судові витрати, що складаються із наданої правової допомоги суді апеляційної інстанції у сумі 615 (шістсот п'ятнадцять) гривень.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.