Апеляційне провадження Доповідач - Кафідова О.В.
№ 33/824/1551/2025
м. Київ Справа №381/1933/24
25 лютого 2025року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ - Кафідової О.В.
при секретарі - Смолко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , за ч.1 ст. 130 КУпАП
Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року та закрити провадження у справі, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що у судовому засіданні не був присутній, з матеріалами справи ознайомився лише 06 лютого 2025 року, про що зроблено відмітку в матеріалах справи.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з грубим порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.
Вказує, що не зрозуміло яким чином працівники поліції встановили, що саме ОСОБА_1 керував мопедом, мопед належить іншій особі до якої ОСОБА_1 ніякого відношення немає, він не є власником мопеда і не є його користувачем. На відео жодна особа не вказала хто саме керував мопедом.
Зазначає, що особу ОСОБА_1 не було попереджено про відеофіксацію, згідно ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію».
Крім того, вказує, що на відео не вбачається, що особі роз'яснили права обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Вказує, що відеозапис має бути безперервним та повним, що є порушенням ЗУ «Про Національну поліцію».
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 21 січня 2025 року, без участі ОСОБА_1 , крім того, матеріали справи місять заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи, яка датована 06 лютого 2025 року.
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року є поважними.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та, накладаючи на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов'язаний:
- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;
- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з положеннями частин 2,3 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №234976 20.04.2024 року о 20 год. 12 хвл. у с. Мотовилівка по вул. Стельмащука, водій ОСОБА_1 керував мопедом HONDA LEAD без номерних знаків, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота почервоніння очей, тремтіння пальців рук, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров'я відмовився у встановленому законом порядку, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру.
Вина ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №234976; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; - поясненнями свідка ОСОБА_2 ; - поясненнями ОСОБА_1 ; - рапортом начальника ВРПП ВП№3 Фастівського РУП ГУНП в Київській області; - відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які є безперервними.
Доводи апелянта про те, щоне зрозуміло яким чином працівники поліції встановили, що саме ОСОБА_1 керував мопедом, мопед належить іншій особі до якої ОСОБА_1 ніякого відношення немає, він не є власником мопеда і не є його користувачем. На відео жодна особа не вказала хто саме керував мопедом, спростовуються дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом 2024_0420_213953_0000000_000000_0052 (відрізок часу 0:03:45), на якому зафіксовано як свідок каже, що за кремом мопеда був ОСОБА_1 .
Щодо доводів в апеляційній скарзі про те, що особу ОСОБА_1 не було попереджено про відеофіксацію, згідно ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію».
Так, відповідно ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Одним із превентивних заходів є застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Таким чином, обов'язок повідомлення про причини застосування до особи превентивних поліцейських заходів виникає у випадку застосування таких превентивних заходів, тобто заходів попередження правопорушень.
Оскільки в даному випадку поліцейські здійснювали відеозапис з метою фіксації адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, а не з метою його попередження, є безпідставними посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не повідомили про здійснення відеофіксації.
Положення Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, не встановлюють обов'язку повідомляти особу про застосування засобів відеофіксації.
З точки зору суду, слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги апелянта щодо недопустимості як доказу відеозапису з нагрудних камер поліцейських, через те, що він не є безперервним та постійно переривається, оскільки вказаний запис містить повну фіксацію факту вчинення адміністративного правопорушення.
Окрім того, відеозапис з нагрудної камери поліцейського є не єдиним доказом, на підставі якого суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції і доводи апелянта про те, що на відео не вбачається, що особі роз'яснили права обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз'ясненоположень ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, також в протоколі міститься підпис самого правопорущника. ОСОБА_1 .
Отже, даний довід спростовується підписом ОСОБА_1 в протоколі, яким він підтвердив, що його ознайомлено з протоколом де вказано, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 130 КУпАП. Заперечень, щодо складеного протоколу останнім не зазначено.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення та не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: