25 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 752/22733/23
Провадження №22-ц/824/1538/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Банк Форвард»
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алла Вікторівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у Акціонерному товариству «Банк Форвард» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до АТ «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алла Вікторівна, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у Акціонерному товариству «Банк Форвард» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 29.07.2021 за реєстровим №3301.
А тому всі грошові кошти набуті відповідачем під час виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису безпідставно та мають бути повернуті позивачу.
Ухвалою 25.12.2023 Голосіївського районного суду м. Києва від 25 грудня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у Акціонерному товариству «Банк Форвард» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, в частині позовних вимог про стягнення з АТ «Банк Форвард» безпідставно набутих коштів в сумі 19968,75 грн.
Решту позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 4535,46 грн. залишено без задоволення.
Роз'яснено ОСОБА_1 , що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що 20.06.2023 Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752//2182/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець Овсієнко А.В. про стягнення незаконно отриманих на підставі виконавчого напису № 3301, виданого 29.07.2021 грошових коштів в сумі 19968,75 грн. було ухвалено рішення, згідно з яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Зазначене рішення позивачкою до суду апеляційної інстанції не оскаржувалось.
Наведене свідчить про те, що набрало законної сили рішення ухвалене судом між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав.
Не погоджуючись з рішенням суду представником ОСОБА_1 - адвокатом Цимбал А.А. подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким рішення скасувати в частині закриття провадження у справі та ухвалити в цій частині нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
Суд переглядає судове рішення відповідно до вимого які зазначені в апеляційній скарзі, а саме перегляд судового рішення в частині закриття провадження у справі, в іншій частині апеляційний суд рішення суду першої інстанції не переглядає.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що належним відповідачем у вказаній справі є саме відповідач АТ «Банк Форвард» а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки на дату подачі позову тимчасова адміністрація не діє.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що склад учасників справи не збігається зі складом учасників при розгляді справи№752/2182/23.
Відзив від інших учасників справи на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
11 липня 2024 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 752/22733/23 з Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року - задоволено, строк поновлено.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданої адвокатом Цимбал А.А., на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у АТ «Банк Форвард» про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02.11.2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 29.07.2021 за реєстровим №3301.
Одночасно, вказаним рішенням суду встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим написом № 3301, виданий 29.07.2021 року.
За час проведення виконавчих дій за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 з позивача на користь АТ «Банк Форвард» було стягнуто грошові кошти в розмірі 24 465,63 грн., з яких 18354,66 грн. та 1775,51 грн. - кошти, перераховані на користь АТ «Банк Форвард», 1835,46 грн. - основна винагорода приватного виконавця, 2500 грн. - витрати виконавчого провадження, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. від 27.10.2023 вих № 18468.
07.02.2023 Правлінням НБУ прийнято рішення №49-рш/БТ «Про віднесення АТ «Банк Форвард» до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк Форвард».
Розпочато процедуру ліквідації АТ «Банк Форвард» строком на три роки з 08.03.2023 до 07.03.2026, включно.
20.06.2023 Голосіївським районним судом міста Києва у справі №752/2182/23 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець Овсієнко А.В. про стягнення незаконно отриманих на підставі виконавчого напису № 3301, виданого 29.07.2021 грошових коштів в сумі 19968,75 грн. було ухвалено рішення, згідно з яким у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Зазначене рішення позивачкою до суду апеляційної інстанції не оскаржувалось.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у вказаній справі є саме відповідач АТ «Банк Форвард» а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки на дату подачі позову тимчасова адміністрація не діє.
Як убачається з прохальної частини апеляційної скарги Цимбал А.А. просила скасувати судове рішення саме в частині закриття провадження у справі.
Як убачається з оскаржуваної частини судового рішення, провадження у справі було закрито у зв'язку з тим, що позивач пред'явила позов до тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Належність або неналежність відповідача в оскаржуваній частині судового рішення судом не встановлювалось.
Належність або неналежність відповідача було встановлено рішенням Голосіївського районного суду від 20 червня 2023 року у справі №752/2182/23.
У справі яка перебуває на перегляді в апеляційного суду суд першої інстанції належність або неналежність відповідача не встановлював.
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував, що склад учасників справи не збігається зі складом учасників при розгляді справи №752/2182/23.
Пунктом 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Отже як вбачається з ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі якщо щодо спору між тими сторонами, з тих самих підстав та з того самого предмету було ухвалено рішення суду.
Апелянт не оспорює, що у справі №752/2182/23 та у справі № 752/22733/23 яка перебуває на перегляді в апеляційного суду, однаковий предмет та підстави спору.
Разом з тим, вона зазначає, що у вказаних справах різний склад учасників.
Пунктом 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України чітко встановлено, що провадження підлягає закриттю якщо спір між тим ж учасниками справи між якими уже було ухвалено рішення суду.
Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Як вбачається з рішення суду Голосіївського районного суду від 20 червня 2023 року у справі №752/2182/23 учасниками справи були позивач ОСОБА_1 , відповідач АТ «Банк Форвард», третя особа приватний виконавець Овсієнко А.В.
Як вбачається з оскаржуваного судового рішення учасниками у справі є позивач ОСОБА_1 , відповідач АТ «Банк Форвард», треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Овсієнко А.В., Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у Акціонерному товариству «Банк Форвард».
Отже, колегія судів дійшла до висновку, що дійсно учасники справ №752/2182/23 та у справі № 752/22733/23 є різними.
Разом з тим, пунктом 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України чітко встановлено, що провадження підлягає закриттю якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №572/3632/15-ц зазначено, щотретя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною, а отже, закрити провадження щодо такої особи неможливо із жодних підстав, визначених статтею 255 ЦПК України.
Отже, суд дійшов до висновку, що сторонами у справі може бути лише позивач та відповідач.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що у вказаних справах сторони є одними і тими ж самими а саме позивач ОСОБА_1 та відповідач АТ «Банк Форвард».
Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що судом між тими самими сторонами , про той самий предмет і з тих самих підстав було ухвалено судове рішення, долучення третьої особи яка не є стороною у справі, не є підставою для повторного звернення до суду до тих самих сторін та з тих самих підстав.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 рокубез змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Цимбал Альоною Анатоліївною - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна