25 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 752/7266/22
Провадження № 22-ц/824/3404/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Аркс»
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Аркс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,-
У червні 2022 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Позов мотивований тим, що між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 23.09.2020 року укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 120296а0к3, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання по відшкодування матеріальної шкоди заподіяної страхувальнику.
19 листопада 2020 року по вул. Дорогожицькій 11/8 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 за результатами якої автомобіль Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні вказаної ДТП. Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № АRХ2672758 від 06.12.2020 року та умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 120296а0к3 від розмір страхового відшкодування склав 49 401, 18 гривень, який позивачем було сплачено відповідно до платіжного доручення №719120 від 07.12.2020 року.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом АР000493347, який покрив суму збитків позивача за вирахуванням зносу, а саме в розмірі 37 513, 95 гривень.
Позивач просить суд стягнути із відповідачки на користь ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» суму страхового відшкодування в розмірі 11 887, 23 гривні, а також судові витрати.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 01 липня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 32-33).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року позов ПрАТ «Страхова компанія «Аркс» до ОСОБА_1 , третя особа ТОВ «Страхова група «Оберіг» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, задовольнити.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКСсуму страхового відшкодування у розмірі 11 887 гривень 23 копійки, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 гривню 00 копійок, що разом складає належну до стягнення суму в розмірі 14 368 (чотирнадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 23 копійки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ПрАТ «СК «АРКС» виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, суд приходить до висновку, що сплачена позивачем на користь потерпілої особи сума матеріальної шкоди в частині не відшкодованій страховиком відповідачки в розмірі 11 887, 23 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухваленим при неправильній оцінці доказів, наявних у матеріалах справи і як наслідок неправильних висновків суду, що в сукупності призвело до неправильного застосування норм матеріального права при порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що Голосіївський суд не розглянув питання про відкриття провадження у справі за позовом ПрАТ «СК «Аркс» до ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, оскільки в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року зазначено що позивачем є ТОВ «Новобудова» а суть позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, проте ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року було виправлено описку та зазначено як позивача ПрАТ «СК «Аркс» та суть позову про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, разом з тим вказані помилки не є описками в розумінні описки, а провадження у вказаній справі має бути закрито, оскільки між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 відсутні будь які зобов'язання та договірні відносини.
Вказує, що третю особу не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи, а тому вона не мала змоги подати пояснення у справі.
Зазначає, що належним відповідачем у справі є ТДВ «СГ «Оберіг» оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика.
Зауважує, що автомобіль Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 перебував в експлуатації менше двох місяців а тому коефіцієнт зносу при розрахунку страхового відшкодування не враховується.
05 жовтня 2024 року листом Київського апеляційного суду витребувано матеріали справи № 752/7266/22 з Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 , на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Інші учасники справи відзив до Київського апеляційного суду не подавали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2025 року справу призначено до розгляду.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що 19 листопада 2020 року о 14 год. 00 хв., в місті Києві по вул. Дорогожицька 11/8, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Renault Megane реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruiser, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 за результатами якої автомобіль Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів із матеріальними збитками.
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 4).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як видно зі змісту постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2020 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні 19.11.2020 року адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП визнала, постанова набрала законної сили, а тому відповідно до положення статті 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені зазначеною постановою.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль Toyota Land Cruiser, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , (а.с. 4,15-18).
Цивільно-правова відповідальність потерпілого, власника транспортного засобу - автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «Аркс за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 120296а0к3 (а.с. 5-12).
Як встановлено в судовому засіданні на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Renault Megane реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована в ТДВ «СГ «Оберіг» згідно полісу № АР0493347 від 20.08.2020 року (а.с. 75).
З повідомленням про подію та заявою на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу до ПрАТ «СК «АРКС» звернувся ОСОБА_2 - власник автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 13-14).
Відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 120296а0к3 від 23.09.2020 року, акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 24.11.2020 року, ремонтної калькуляції № 1.003.20.0 від 02.12.2020 року, рахунку-фактури № 2020012619 від 30.11.2020 року, страхового акту № АRХ2672758 від 06.12.2020 року, розрахунку суми страхового відшкодування, та рахунку на оплату № 729120 від 07.12.2020 року розмір страхового відшкодування склав 49 401, 18 гривень (а.с. 15,16-18,19,20,21,21А).
Вказану суму позивачем було перераховано ТОВ «Автосаміт на столичному» згідно платіжного доручення № 7290120 від 07.12.2020, яке здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 8).
17.05.2021 року ТДВ «СГ «Оберіг» в порядку регресу згідно заяви №3754 від 08.02.21 сплатило на користь ПрАТ «СК «АРКС» страхове відшкодування згідно страхового акту №24313/1 від 16.05.2021 в розмірі 37 513, 96 гривень без ПДВ (а.с.23).
Також, судом встановлено, що наданий суду відповідачкою ОСОБА_1 примірник полісу №АР/0493347 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.08.2020 року укладений ТДВ «СГ «Оберіг» та ОСОБА_1 не містить даних про франшизу, у той же час за даними інформації отриманої від МТСБУ вбачається, що полісом серії АР номер 000493347, діючим на 19.11.2020 року страхової компанії ТДВ «СГ «Оберіг» встановлено франшизу в розмірі 2 500, 00 гривень (а.с.22).
Крім того, за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_1 рік випуску автомобіля - 2020, відповідно станом на час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце з вини ОСОБА_1 за участю зазначеного транспортного засобу 19.11.2020 року строк його експлуатації становив менше року (а.с.14).
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно з ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Частиною 1 ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що належним відповідачем у справі є ТДВ «СГ «Оберіг» оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміту відповідальності страховика.
У п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15.
Отже, системний аналіз ст.ст. 22, 988, 1166, 1192, 1194 ЦК України та ст. ст.22, 28, 29, 36 Закону дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі обов'язок відшкодувати ту частину витрат, які необхідні для проведення ремонту автомобіля, які не увійшли до страхової виплати, покладається на особу, яка завдала шкоду, у загальному порядку.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі №205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Також, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).
Водночас в Законі наголошено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоди не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).
Тобто, положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки порушене право потерпілого в ДТП має бути відшкодоване в повному обсязі, оскільки страхова компанія відповідачки виплатила страхове відшкодування у розмірі недостатньому для покриття ремонту таке відшкодування у порядку регресу покладається на винуватця ДТП тобто на відповідача ОСОБА_1 .
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Голосіївський суд не розглянув питання про відкриття провадження у справі за позовом ПрАТ «СК «Аркс» до ОСОБА_3 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, оскільки в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01 липня 2022 року зазначено що позивачем є ТОВ «Новобудова» а суть позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, проте ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року було виправлено описку та зазначено як позивача ПрАТ «СК «Аркс» та суть позову про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, разом з тим вказані помилки не є описками в розумінні описки, а провадження у вказаній справі має бути закрито, оскільки між ТОВ «Новобудова» та ОСОБА_1 відсутні будь які зобов'язання та договірні відносини.
Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Виходячи з вимог статті 269 ЦПК України, питання про виправлення описки підлягає вирішенню без повідомлення учасників справи.
Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).
Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів, цифр тощо (пропуск літери, цифри, їх перестановка тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Не є описками граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприймання: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
При цьому суд може виправити лише ті описки, яких він сам припустився.
Будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Ініціатива щодо виправлення помилок може виходити від будь-кого з осіб, які беруть участь у справі або суду. Помилки можуть бути виправлені в ухвалі або в постанові суду незалежно від того, чи набрало воно законної сили і чи воно виконане.
Враховуючи викладене суд мав повне право виправити описки в ухвалі, якщо вважав що вони мають істотне значення та можуть перешкоджати розгляду справи а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача про те, що третю особу не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи, а тому вона не мала змоги подати пояснення у справі.
Відповідно до протоколу судового засідання від 27 серпня 2024 року суд ставив на обговорення питання про можливість розгляду справи без участі третьої особи, представник позивача на вказане запитання відповів на розсуд суду, разом з тим відповідач ОСОБА_1 на вказане запитання відповіла не заперечую
Отже ОСОБА_1 була повідомлена про відсутність третьої особи під час розгляду справи, разом з тим клопотань про відкладення судового засідання з метою повторного повідомлення третьої особи до суду не надходили.
Також суд зауважу, що у разі не погодження з судовим рішенням третя особа не позбавлена можливості звернутись до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, разом з тим, третя особа ТОВ «СГ «Оберіг», з апеляційною скаргою не звернулось.
Також відповідно до матеріалів справи позивач ПрАТ «СК «Аркс» направляло на адресу третьої особи ТОВ «СГ «Оберіг» копію позовної заяви, що свідчить про те, що третя особа була повідомлена про перебування вказаної справи на розгляді суду.
Також суд зауважує, що у разі не погодження з судовим рішенням третя особа не позбавлена можливості звернутись до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, разом з тим, третя особа ТОВ «СГ «Оберіг», з апеляційною скаргою не звернулось.
Враховуючи викладене колегія судів дійшла до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що автомобіль Toyota Land Cruiser д.н.з. НОМЕР_1 перебував в експлуатації менше двох місяців а тому коефіцієнт зносу при розрахунку страхового відшкодування не враховується.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається, що під час визначення страхового відшкодування враховується коефіцієнт зносу та під час його розрахунку страховик допустив помилку.
Разом з тим, розрахунків які б підтвердили твердження відповідача про помилковість розрахунків страхової компанії до апеляційної скарги долучені не були, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин дає колегії суддів підстави для висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, які були предметом дослідження й оцінки судом. Аргументи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, були перевірені судом першої інстанції, їм судом надана мотивована оцінка.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року без змін, оскільки підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 серпня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна