Справа № 757/2403/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1720/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Хорол Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11 травня 2024 року,
за участю:
прокурорів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хорол, Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з 09 год. 36 хв. 20.01.2025 року до 09 год. 35 хв. 20.03.2025 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
Одночасно визначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 000 (п'яти мільйонів) грн. 00 коп.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування до 20.03.2025 року включно.
Вказано, що у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UА128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали)., по справі № кримінальне провадження №, внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримується підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується підозрюваний, негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до ст. 206 КПК України з метою захисту прав підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року забезпечити додержання права підозрюваного на медичне обслуговування та одержання ліків.
Відповідно до ст. 206 КПК України з метою захисту прав підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано прокурорів у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року провести перевірку існування передбачених законом підстав для затримання ОСОБА_8 без ухвали слідчого судді 20.01.2025 року.
Зобов'язано старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року ОСОБА_12 повідомити слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва про виконання ухвали в частині забезпечення права на медичне обслуговування та результатів перевірки законності затримання підозрюваного.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , погодженого прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , у кримінальному провадженні №62024170020003242 від 11.05.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
В обґрунтування доводів скарги захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, суперечить завданню та принципам кримінального судочинства, істотно порушує гарантовані Конституцією, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод права підозрюваного ОСОБА_8 та підлягає скасуванню.
Зазначає про те, що оскаржувана ухвала є незаконною, безпідставною та підлягає скасуванню з таких підстав: затримання ОСОБА_8 відбулося безпідставно та незаконно; клопотання розглянуто з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону; відсутні ризики, які стали підставою для часткового задоволення клопотання; прокурором при розгляді клопотання не було доведено жодних зазначених у клопотанні обставин.
В доповненнях до апеляційної скарги, які надійшли до Київського апеляційного суду 21 лютого 2025 року, захисник зазначає про те, що відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 20 січня 2025 року, цього ж дня о 09 годині 36 хвилин ОСОБА_8 було затримано у приміщенні АТ «Укроборонпром» за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, кабінет 347.
Підставою затримання стала ч.6 ст. 615 КПК України - виникли обгрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Разом з тим, в момент затримання ОСОБА_8 фактично не існувало жодних ризиків щодо можливої його втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому в протоколі затримання від 20 січня 2025 року таких ризиків не відображено.
Як з'ясувалося пізніше, після подання органом досудового розслідування до суду клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, формальною підставою для затримання ОСОБА_8 на підставі ч.6 ст. 615 КПК України стала довідка Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України від 20 січня 2025 року, виданої на виконання доручення слідчого, про те, що ОСОБА_8 ймовірно буде намагатися переховуватися від слідства.
Відомості зазначеної довідки не спростовують відсутності на момент затримання ОСОБА_8 ризиків його втечі (які б уже фактично існували на момент затримання). Натомість, в довідці йдеться про ймовірне виникнення в майбутньому, залежно від обставин, які можуть настати, ймовірних ризиків.
На думку захисника, затримання ОСОБА_8 відбулося безпідставно, з грубим порушенням ч.6 ст. 615 КПК України, а тому таке затримання відбулося незаконно, без ухвали суду.
За наведених обставин ОСОБА_8 утримувався під вартою з 09 години 36 хвилин 20 січня 2025 року незаконно та безпідставно.
Також зазначає про те, що в судовому засіданні слідчий суддя фактично встановила незаконність затримання ОСОБА_8 , у зв'язку з чим зобов'язала прокурорів провести перевірку існування передбачених законом підстав для його затримання без ухвали слідчого судді.
Таким чином, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановила відсутність ризиків можливої втечі ОСОБА_8 з метою ухилення від кримінальної відповідальності на час його затримання.
Разом з тим, слідчий суддя ОСОБА_1 не прийняла рішення про звільнення ОСОБА_8 з під варти негайно в залі суду, чим істотно порушила вимоги ст. 206 КПК України.
Зазначає про те, що суддею порушено загальні засади кримінального провадження щодо гласності судового розгляду, що привело до істотних порушень прав підозрюваного на захист, оскільки під час судового засідання слідчим суддею ОСОБА_1 було задоволено клопотання прокурора про розгляд питання про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у закритому судовому засіданні.
Однак, при розгляді клопотання слідчим суддею ОСОБА_1 не було встановлено жодного документа, або жодних обставин, розголошення яких могло б привести до розголошення таємниці, що охороняється законом, а тому рішення слідчого судді про проведення закритого судового засідання є незаконним та таким, що істотно порушило право підозрюваного ОСОБА_8 на захист.
Так, саме у зв'язку з розглядом справи у закритому судовому засіданні з залу суду було видалено осіб, які бажали взяти ОСОБА_8 на поруки і могли б надати пояснення суду з цієї підстави.
Разом з тим, при вирішенні питання про можливість застосування особистої поруки слідчий суддя мав би переконатися, що особи, які надали письмові заяви заслуговують на довіру, роз'яснити потенційним поручителям, у вчиненні якого злочину підозрюється особа, обов'язки поручителя та їх наслідки.
Прийнявши рішення про розгляд клопотання прокурора у закритому судовому засіданні, слідчий суддя позбавила підозрюваного ОСОБА_8 права на захист, а саме можливості довести, що ефективним запобіжним заходом щодо нього може бути особиста порука.
Адвокат зазначає і про те, що слідчий суддя не застосувала принцип презумпції невинуватості щодо ОСОБА_8 .
Так, слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_11 , погоджене прокурором ОСОБА_15 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_16 фактично змінив клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у максимальному розмірі, передбаченому КПК України за вчинення відповідного тяжкого злочину.
Прокурор ОСОБА_17 вважав, що застава має бути у розмірі 10 000 000,00 грн.
Як вважає апелянт, зміна прокурором ОСОБА_16 клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що прокурору стали відомі обставини, які могли вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу.
Оскільки прокурор попросив застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні слідчого, ймовірно йому стали відомі обставини, які зменшують ризики та впливають на обґрунтованість підозри, що мав врахувати слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Як видно з клопотань прокурорів, прокуророві ОСОБА_16 ймовірно було відомо про більше таких обставин, оскільки він просив застосувати заставу у максимальному розмірі, що визначений КПК України, а прокуророві ОСОБА_17 ймовірно було відомо про менше таких обставин, оскільки він просив застосувати заставу у розмірі, що перевищує розмір застави, встановлений КПК України.
При цьому, слідчий суддя не з'ясувала, які саме обставини стали підставою для зміни клопотання про застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_8 .
За таких обставин слідчий суддя зобов'язана була трактувати усі сумніви прокурорів щодо обгрунтованості підозри ОСОБА_8 на користь підозрюваного та визначити розмір застави, виходячи з розміру, який просив застосувати прокурор ОСОБА_16 , тобто у межах вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 242 240,00 грн.
Таким чином, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 застави у розмірі, що перевищує 242 240,00 грн. відбулося з порушенням принципу презумпції невинуватості, а тому є незаконним.
Апелянт зазначає про те, що ймовірно розгляд клопотання відбувся за відсутності фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Так, захисником ОСОБА_18 подано до Печерського районного суду м. Києва заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, в тому числі з записом судового засідання, зробленого за допомогою технічного засобу.
Разом з тим, захиснику станом на 20 лютого 2025 року не надано такої можливості.
Крім того, як видно з повного тексту оскаржуваної ухвали, в ній допущено помилки, її зміст не відповідає фактичним обставинам, встановленим у судовому засіданні та не містить посилань на обставини, які мав встановити слідчий суддя.
Так, зокрема: в оскаржуваній ухвалі відсутні відомості про осіб, які бажали взяти підозрюваного ОСОБА_8 на поруки; в оскаржуваній ухвалі не відображено зміни прокурором запобіжного заходу; в оскаржуваній ухвалі не правильно зазначено зміст пояснень захисників у судовому засіданні.
Так, зокрема, захисник ОСОБА_6 зазначала про порушення прав підозрюваного на медичне обслуговування та наголошувала на незаконності затримання ОСОБА_8 , просила застосувати ст. 206 КПК України.
Натомість, захисник ОСОБА_7 надав слідчому судді заяви осіб, які бажали взяти підозрюваного на поруки, а також зазначив усно осіб, які мали таке бажання.
Зазначені обставини ймовірно можуть свідчити про відсутність технічного запису судового засідання, з якого б слідчий суддя міг би при виготовленні повного тексту оскаржуваної ухвали взяти відомості щодо подій, які відбувалися у судовому засіданні.
Вказує, що слідчий суддя ОСОБА_1 не розглянула заяви про бажання взяти підозрюваного ОСОБА_8 на поруки.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, сторона захисту надала слідчому судді ОСОБА_1 письмові заяви осіб, які бажали взяти підозрюваного ОСОБА_8 на поруки.
Слідчий суддя, зіславшись на тяжкість злочину, наявність ризиків та суспільний резонанс, вважала, що порука не забезпечить належного дотримання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Разом з тим, слідчий суддя ОСОБА_1 взагалі не досліджувала та не вирішила поданих заяв про взяття ОСОБА_8 на поруки.
У оскаржуваній ухвалі відсутні дані про кількість, особисті дані осіб, які подали такі заяви, та підстави, зазначені в заявах, які б дозволили слідчому судді переконатися, що ці особи заслуговують на довіру.
Зазначені обставини дають підставу вважати, що під час судового розгляду залишилися недослідженими обставини щодо осіб, які бажали взяти підозрюваного ОСОБА_8 на поруки, з'ясування яких могло б мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого рішення про застосування запобіжного заходу.
Скаржник вважає, що слідчий суддя ОСОБА_1 не досліджувала у судовому засіданні надані прокурором матеріали та не відобразила в оскаржуваній ухвалі зміни прокурором клопотання про застосування запобіжного заходу.
Так, в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що «В судовому засіданні прокурор ОСОБА_16 підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу та просив у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в максимальному розмірі, передбаченому КПК України за вчинення відповідного тяжкого злочину. Прокурор ОСОБА_17 в судовому засіданні підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу та просив у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000,00 гривень, для належного забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного».
Насправді, слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_11 , погоджене прокурором ОСОБА_15 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_16 фактично змінив клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у максимальному розмірі, передбаченому КПК України за вчинення відповідного тяжкого злочину.
Прокурор ОСОБА_17 вважав, що застава має бути у розмірі 10 000 000,00 грн.
Невідображення слідчим суддею зміни клопотання про застосування запобіжного заходу призвело до неповноти судового розгляду та порушення основних принципів кримінального провадження.
Адвокат зауважує, що слідчий суддя обґрунтувала оскаржувану ухвалу матеріалами, які не можуть бути доказами у розумінні КПК України.
Висновок про наявність обґрунтованої підозри слідчий суддя обгрунтувала показаннями свідків, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .
Разом з тим, ці показання зібрані не в рамках кримінального провадження та не у порядку, передбаченому КПК України, а в ході службового розслідування.
За таких обставин, оскільки ці особи безпосередньо не допитувалися у судовому засіданні при розгляді клопотання прокурора, їх показання не можуть бути доказами у кримінальному провадженні і суд не може на них посилатися при винесенні судового рішення.
В оскаржуваній ухвалі відсутні жодні відомості про документи в розумінні КПК України, на підставі яких слідчий суддя дійшов би висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Таким чином, висновок слідчого судді про наявність обґрунтованих, тобто підтверджених доказами, обставин, що давали б підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, є безпідставним.
Також, захисник посилається і на відсутність ризиків, які стали підставою для часткового задоволення клопотання.
Висновок слідчого судді про наявність зазначених нею ризиків спростовується тим, що ОСОБА_8 знав про існування кримінального провадження протягом тривалого часу, був допитаним у цьому кримінальному провадженні у якості свідка та не здійснив жодних дій, які б свідчили про намагання ухилитися від кримінальної відповідальності. Наявності такого ризику не було встановлено слідчим суддею і в момент затримання ОСОБА_8 .
Звернувшись з апеляційною скаргою в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави у розмірі 5 мільйонів гривень за клопотанням слідчого ГСУ ДБР відносно ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого ГСУ ДБР - відмовити.
Також просив, у випадку, якщо суд апеляційної інстанції все ж дійде до висновку про необхідність обрати щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід, обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що клопотання про обрання запобіжного заходу не містить викладу обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилань на матеріали, що підтверджують ці обставини в порушення п. 5 ч. 1 ст. 184 КПК України.
Тобто, ризики повинні бути наявні і (а не або) одночасно обов'язково клопотання має містити посилання на матеріали, які б підтверджували такі обставини.
Як зазначає апелянт, клопотання про обрання запобіжного заходу не містить обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів в порушення п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України, проте слідчим суддею не надано оцінку такому порушенню процесуальних вимог.
Клопотання про обрання запобіжного заходу не містить викладу обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик є, з'явився або такий ризик може бути у майбутньому, які виправдовують подальше тримання особи під вартою всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, що є підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою за ч. 5 ст. 199 КПК України і що вкотре слідчим суддею проігноровано.
Також вказує на те, що слідчий суддя не виконав імперативну норму ч. 2 ст. 194 КПК України, відповідно до якої зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність одночасно: обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, слідчий суддя навіть не скористався своїми правами за ч.ч. 3,4 ст. 194 КПК України.
Проте, стороною обвинувачення не було доведено наявності всіх трьох обставин, які визначені ч. 1 ст. 194 КПК України, а слідчим суддею проігноровано порушення сторони обвинувачення.
На думку адвоката ОСОБА_7 , слідчим суддею, всупереч свого обов'язку за ч. 1 ст. 178 КПК України, не надано оцінки сукупності всім обставинам на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Надаючи оцінку рівню обґрунтованості підозри на предмет вагомості зібраних органом досудового розслідування доказів, слідчий суддя повинен надати оцінку суб'єктивній та об'єктивній стороні злочину.
Апелянт зазначає, що не доведено навіть і наявність теоретичної необхідності впливати на свідків, які не дають жодних показів проти ОСОБА_8 .
Слідчим суддею на надано оцінки віку та стану здоров'я підозрюваного, оскільки підозрюваному вже 54 роки, його затримано і взято під варту через декілька днів після оперативного лікування, і вже через перебування в умовах слідчого ізолятору у нього погіршився стан здоров'я.
Не надано оцінки міцності соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, оскільки ОСОБА_8 є бригадним генералом ЗСУ.
Слідчим суддею не надано оцінки і репутації підозрюваного, його майновому стану, наявності у підозрюваного судимостей.
Не надано оцінки тому, що до підозрюваного жодного разу не застосовувались раніше будь-які запобіжні заходи.
Слідчим суддею не надано оцінки також наявності повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розміру майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризику продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Таким чином, захисник вважає, що слідчим суддею не було надано оцінки в сукупності всім обставинам на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів і як результат винесено незаконне рішення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити з наведених у них підстав, пояснення прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у недбалому ставленні військової службової особи до служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.03.1992 року ОСОБА_8 прийняв військову присягу на вірність народу України.
Указом Президента України від 05.12.2020 року № 541/2020 ОСОБА_8 присвоєно військове звання бригадного генерала. Наказом Міністра оборони України від 02.03.2024 № 334 бригадного генерала ОСОБА_8 призначено на посаду заступника командувача Об'єднаних сил ЗС України.
Відповідно до наказу командира оперативно-тактичного угруповання військ (далі - ОТУ) «Харків» від 01.04.2024 року № 1/дск, оформленого на підставі оперативної директиви Головнокомандувача ЗС України від 20.02.2024 року № 1892, бойового розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 18.03.2024 року № 3262, бойового розпорядження ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 19.03.2024 року № 313/1908/з70т, заступник командувача Об'єднаних сил ЗС України бригадний генерал ОСОБА_8 з 00.00 01.04.2024 справи та посаду командира ОТУ Харків прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до наказу командира ОТУ «Харків» від 10.05.2024 № 44/дск, виданого на підставі бойового розпорядження командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 10.05.2024 року № 313/1908/2961т/бр, бойового розпорядження Головнокомандувача ЗС України від 10.05.2024 року № 6986 бригадний генерал ОСОБА_8 здав посаду командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Таким чином, ОСОБА_8 у період з 01.04.2024 року по 10.05.2024 року очолював ОТУ «Харків» та був військовослужбовцем Збройних Сил України.
Як військовослужбовець Збройних Сил України, згідно з прийнятою присягою та, відповідно до ст.ст. 11, 12, 14, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_8 був обізнаний із вимогами законів та інших нормативно-правових актів України, які регулюють порядок проходження військової служби, та добровільно взяв на себе передбачені ними зобов'язання, зокрема: проходити військову службу відповідно до вимог, визначених законодавством, свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати вимоги військових статутів, знати та сумлінно виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами ЗС України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями; про все, що сталося і стосується виконання службових обов'язків, доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових питань звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Таким чином, у період з 01.04.2024 року по 10.05.2024 року бригадний генерал ОСОБА_8 , будучи командиром ОТУ «Харків», відповідно до примітки 1 статті 425 КК України, був військовою службовою особою (військовим начальником), що тимчасово обіймала посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, а саме виконував такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування, під час чого особисто відповідав за контроль готовності військ до проведення операції (бойових дій), забезпечення їх розвідувальною інформацією та виконання ними завдань за призначенням.
Однак, незважаючи на вимоги вищевказаних нормативних та керівних документів, бригадний генерал ОСОБА_8 , обіймаючи у вищевказаний період посаду командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », неналежно виконував свої службові обов'язки за посадою під час організації управління та контролю за готовністю військ до проведення операції (бойових дій), безпосереднього виконання ними завдань за призначенням у визначеній смузі оборони НОМЕР_1 обр ТрО на Харківському напрямку, що спричинило тяжкі наслідки.
Зазначені вище обставини недбалого ставлення військової службової особи ОСОБА_8 до військової служби в умовах воєнного стану перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із настанням тяжких наслідків у вигляді втрати частини території Липецької сільської територіальної громади Харківського району, втрати особового складу та озброєння бригади, зриву заходів із забезпечення бригадою стійкої оборони державного кордону України у зоні відповідальності, підриву авторитету Збройних Сил України в цілому.
За таких обставин, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
20.01.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
21.01.2025 року (клопотання датоване 20.01.2025 року) старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року, строком на 60 днів.
Слідчий у клопотанні зазначав про те, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме:
- матеріалами службового розслідування (затвердженні в адміністративному управлінні ГШЗСУ від 10.06.2024 № 22/АКТГК/ДСК);
- розвідувальними донесеннями до підпорядкованих НОМЕР_1 окремій бригаді (військовій частині НОМЕР_2 ) командирів військових частин (підрозділів), у т.ч. 415 осб (військова частина НОМЕР_3 ); бойовими донесеннями з інженерно-фортифікаційних робіт 415 осб (військова частина НОМЕР_3 ) за період березнь-квітень 2024 року на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 );
- замислом введення оборонного бою НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ), що затверджено командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 ), а також планом оборонного бою НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ) на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 );
- показаннями свідків, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_33 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_31 , ОСОБА_35 ;
- наказами про призначення на посади, актами прийому-передачі посад командуючим ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 , командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_14 , командиром НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ) ОСОБА_13 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосування більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного сторона обвинувачення вважає за неможливе, оскільки більш м'які, запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможуть запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором у кримінальному провадженні - заступником начальника другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року.
Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Хорол, Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з 09 год. 36 хв. 20.01.2025 року до 09 год. 35 хв. 20.03.2025 року включно, але не більше строку досудового розслідування.
Одночасно визначено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 5 000 000 (п'яти мільйонів) грн. 00 коп.
У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування до 20.03.2025 року включно.
Зазначено, що у разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
В іншій частині клопотання - відмовлено.
Роз'яснено, що сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:
Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві
ЄДРПОУ: 26268059
МФО: 820172
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ
р/р UА128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали)., по справі № кримінальне провадження №, внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій утримується підозрюваний.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, в якій утримується підозрюваний, негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до ст. 206 КПК України з метою захисту прав підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року забезпечити додержання права підозрюваного на медичне обслуговування та одержання ліків.
Відповідно до ст. 206 КПК України з метою захисту прав підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобов'язано прокурорів у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року провести перевірку існування передбачених законом підстав для затримання ОСОБА_8 без ухвали слідчого судді 20.01.2025 року.
Зобов'язано старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні № 62024170020003242 від 11.05.2024 року ОСОБА_12 повідомити слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва про виконання ухвали в частині забезпечення права на медичне обслуговування та результатів перевірки законності затримання підозрюваного.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_8 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами:
- матеріалами службового розслідування (затверджені в адміністративному управлінні ГШЗСУ від 10.06.2024 № 22/АКТГК/ДСК);
- розвідувальними донесеннями до підпорядкованих НОМЕР_1 окремій бригаді (військовій частині НОМЕР_2 ) командирів військових частин (підрозділів), у т.ч. 415 осб (військова частина НОМЕР_3 ); бойовими донесеннями з інженерно-фортифікаційних робіт 415 осб (військова частина НОМЕР_3 ) за період березнь-квітень 2024 року на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 );
- замислом введення оборонного бою НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ), що затверджено командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 ), а також планом оборонного бою НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ) на час перебування в підпорядкуванні командира НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 );
- показаннями свідків, а саме ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_33 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_31 , ОСОБА_35 ;
- наказами про призначення на посади, актами прийому-передачі посад командуючим ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_8 , командиром НОМЕР_1 окремої бригади (військова частина НОМЕР_2 ) ОСОБА_14 , командиром НОМЕР_4 осб (військова частина НОМЕР_3 ) ОСОБА_13 ;
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається у клопотанні орган досудового розслідування, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 425 КК України, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_8 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду (ризик втечі).
Наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), обґрунтовується тим, що через специфіку інкримінованого злочину, а також його виняткову складність, на даний час ще не встановлені всі його обставини та у зв'язку з цим не витребувано (вилучено) всі необхідні речі й документи, а тому підозрюваний, у разі перебування на волі може сховати або спотворити будь-яку із указаних речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідка у кримінальному провадженні), обґрунтовується тим, що підозрюваний має матеріальні, фінансові та організаційні можливості, особистісні та ділові зв'язки, внаслідок чого має певний вплив та може використати зазначені можливості для незаконного тиску на інших учасників кримінального провадження шляхом їх підкупу або примушування до давання вигідних йому показань чи вчинення інших дій, що підтверджується тим, що він намагався переконати одного із свідків у провадженні не давати викривальних показань.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином) вбачається з огляду на те, що на даний час досліджуються обставини можливої причетності до вказаних злочинів інших осіб, що зумовлює підвищені ризики невиконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, як з метою уникнення власної кримінальної відповідальності, так і сприяння в уникненні такої відповідальності іншими причетними особами, без обмеження себе для цього в жодних, у тому числі протиправних засобах (ризик змови).
Такий ризик також має місце стосовно тих громадян, яких вже повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
Ґрунтуючись на зазначеному, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами та даними про конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, та приходить до висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність на даній стадії досудового розслідування підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків в даному кримінальному провадженні, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 , та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного ОСОБА_36 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, визначив підозрюваному розмір застави, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 425 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного.
При цьому, слідчий суддя у відповідності до положень ст. ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував і тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого злочину, характер та обставини вчинення злочину, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість підозри є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Твердження апелянтів про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки докази наявності достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання захисників на те, що підозрюваний ОСОБА_8 має сталі соціальні зв'язки та не переслідує мету переховуватись від слідства та суду, не спростовують висновків слідчого судді про те, що ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Твердження захисників про непомірність визначеної ОСОБА_8 застави у розмірі 5 000 000,00 грн., є необґрунтованими, оскільки при визначенні розміру застави слідчий суддя, наряду з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, врахував практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 , характер та обставини вчинення злочину, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що застава в розмірі 5 000 000,00 грн., в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним додаткових процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Відхиляються колегією суддів і доводи скарг захисників про незаконність затримання ОСОБА_8 , оскільки дані доводи не являються визначеною законом підставою для скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу. Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, дані доводи були предметом перевірки слідчого судді, який у встановленому ст. 206 КПК України порядку зобов'язав прокурорів у кримінальному провадженні перевірити ці доводи сторони захисту.
Інші наведені у апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких апелянти просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з викладеними в них доводами, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4