03 березня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/15842/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 02.12.2024 (відповідно до відбитка штампа вхідної кореспонденції на позові) звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:
визнати протиправними дії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 компенсації за не використану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Кабінету України Міністрів «Про забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати військові частини НОМЕР_1 та НОМЕР_2 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за не використану відпустку як учаснику бойових дій за 2023, та 2024 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти визначених з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704, з додатковими видами грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачці строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
08.01.2025 на виконання ухвали суду про залишення позову без руху ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог та просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови видати відповідний наказ про перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету України Міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати відповідний наказ про перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету України Міністрів «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, а військову частину НОМЕР_2 на підставі цього наказу перерахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови №704, з додатковими видами грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.
Також позивачка 08.01.2025 подала заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначає, що з 19.06.2022 по 17.07.2022 була відряджена для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районі ведення бойових дій, отримала травму пов'язану із захистом Батьківщини, що призвело до суттєвого погіршення стану здоров'я, постійно проходила лікування, в подальшому їй встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. 07.02.2024 звільнена з військової служби, після звільнення в період лютий-травень 2024 року проходила реабілітацію у приватних закладах, в період травень-жовтень 2024 року проходила стаціонарні лікування, у грудні 2024 року їй надано статус особи з інвалідністю 2 групи. Просить суд врахувати зазначені обставини, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Позивачка 07.02.2024 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Предметом спору є обчислення відповідачем компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2023, 2024 роки, що була виплачена позивачці при звільненні, у зменшеному розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною 1 статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (у тому числі виплату компенсації за невикористані дні відпустки), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, строк звернення до суду з позовом про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки обмежений трьома місяцями з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Остаточний розрахунок при звільненні з позивачкою проведено 07.02.2024, у тому числі виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, як зазначено у позові. Проте позивачка не погоджується з розрахунком розміру такої компенсації.
Суд зазначає, що з дня отримання виплати особа, якій вона здійснюється, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулася до роботодавця із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від роботодавця відповіді на подану нею заяву.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Як на обставини, що ускладнили можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, позивачка покликається на участь в бойових діях, отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, проходження лікування та реабілітації після звільнення з військової служби. На підтвердження своїх доводів позивачка надала докази безпосередньої участі у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у червні - липні 2022 року. Суд зауважує, що даний факт не є предметом оскарження у даній справі.
Водночас доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачкою суду не надано.
Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення нею до відповідача після звільнення (07.02.2024) з метою з'ясування правильності нарахування виплат, проведених при звільненні, у тому числі компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Той факт, що із заявою щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення у належному розмірі, у тому числі компенсації за невикористану додаткову відпустку, позивачка звернулась до відповідача у жовтні 2024 року не змінює часу, з якого вона повинна була або могла дізнатись про порушення своїх прав.
Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Крім того, з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що позивачка зверталась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовами до військової частин НОМЕР_1 про визнання протиправним дій (бездіяльності) та зобов'язання вчинити певні дії у березні 2024 року (справи №620/3387/24, №620/3265/24 ), у липні 2024 року (справа №620/10243/24), у жовтні 2024 року (справа №620/13805/24), що спростовує доводи про неможливість звернення до суду з позовом у встановлений законом строк.
Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об'єктивно унеможливили звернення позивачки до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.
Суд враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанова Верховного Суду від 28.08.2024 №580/9690/23, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 №620/17995/23, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2024 №620/3690/24).
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Оскільки вказані позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду визнає неповажними, позовну заяву належить повернути позивачці.
На підставі викладеного та керуючись статтями 123, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військова частина НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачці.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали складено 03 березня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО