03 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/13171/24
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення №7395/Ж10/25-01-24-05 від 06.05.2024, згідно якого за ненадання донараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 11291,46 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2822,87 грн;
податкове повідомлення-рішення №7394/Ж10/25-01-24-05 від 06.05.2024, згідно якого донараховано військовий збір у розмірі 3387,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 846,86 грн.
податкове повідомлення-рішення №7397/Ж10/25-01-24-05 від 06.05.2024, згідно якого застосовано штрафну санкцію у розмірі 340 грн;
податкову вимогу форми «Ф» № 0001799-1303-2501 від 15.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки та фіксації порушення позивачем вимог законодавства щодо сплати податку з доходжу фізичної особи та військового збору, у зв'язку з отриманням спадщини, відповідачем не було враховано, що спадщина була отримана позивачем від спадкоємця першого ступеня споріднення - батька. Позивач вважає, що він не був зобов'язаний сплачувати будь-які податки у зв'язку з прийняттям спадщини.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем, у встановлений судом строк, подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки встановлені порушення позивачем: підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу, а саме неподання до Чернігівської ДПІ Головного управління ДПС у Чернігівській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, а саме позивач не включив суму доходу від отриманого дарунку за ознакою доходу "114" в сумі 225829,11 грн до загального річного оподатковуваного доходу та не сплатив податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства. Також вказує, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу не є розумним та співмірним зі складністю справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.03.1995 (а.с.43).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 17.05.2017 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.42).
Позивач отримав спадщину за заповітом, що складається із земельної ділянки площею 2,1485 га, земельної ділянки площею 2,2624 га, земельної ділянки площею 0,4028 га, земельної ділянки площею 2,8445 га, земельної ділянки площею 0,7963 га, земельної ділянки площею 0,3965 га та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.28- 41).
На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 23.02.2024 №134-п було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (а.с.59).
За результатами перевірки було складено акт від 10.04.2024 №5118/Ж5/25-01-24-05/3476004316, яким встановлені порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу, а саме неподання до Чернігівської ДПІ Головного управління ДПС у Чернігівській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік; підпункту 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, а саме позивач не включив суму доходу від отриманого дарунку за ознакою доходу "114" в сумі 225829,11 грн до загального річного оподатковуваного доходу та не сплатив податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму 11291,46 грн та військового збору за період, що перевірявся, на суму 3387,44 грн (а.с.13-20).
Вказаний акт був направлений позивачу поштою, проте повернувся до контролюючого органу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.21).
На підставі акту було винесено податкові повідомлення-рішення: від 06.05.2024 №7395/Ж10/25-01-24-05 на суму 141114,33 грн (а.с.22); від 06.05.2024 №7394/Ж10/25-01-24-05 на суму 4234,30 грн (а.с.23); від 06.05.2024 №7397/Ж10/25-01-24-05 на суму 340 грн (а.с.24).
Вказані податкові повідомлення-рішення позивач отримав 14.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25).
Головним управлінням ДПС у Чернігівській області 15.07.2024 винесено податкову вимогу форми "Ф" №0001799-1303-2501 на суму 20411,42 грн (а.с. 26), яка отримана позивачем 23.07.2024 (а.с.27).
Позивач, вважаючи, викладені в акті перевірки висновки та винесені на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже є протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з пунктом 179.1 статті 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом (підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
Стаття 174 ПК України встановлює оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав.
Згідно з пунктом 174.1 статті 174 ПК України об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: об'єкт нерухомості, неподільний об'єкт незавершеного будівництва/майбутній об'єкт нерухомості, подільний об'єкт незавершеного будівництва; об'єкт рухомого майна, зокрема; об'єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на єдиний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права; сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення; готівка або кошти, що зберігаються на рахунках/електронних гаманцях спадкодавця, відкритих у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, депозитні, ощадні, іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Підпунктом 174.2.1. пункту 174.2 статті 174 ПК України визначено об'єкти спадщини, які оподатковуються за нульовою ставкою, зокрема, об'єкти спадщини, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.
Відповідно до підпункту 174.2.2 пункту 174.2 статті174 ПК України, об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.
Пункт 167.2. статті 167 ПК України передбачає, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Законом №71-VІІІ від 28.12.2014 року внесені зміни в ПК України, відповідно до яких до підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ внесена стаття 16-1, якою визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Судом встановлено, що позивач отримав спадщину за заповітом, що складається із земельної ділянки площею 2,1485 га, земельної ділянки площею 2,2624 га, земельної ділянки площею 0,4028 га, земельної ділянки площею 2,8445 га, земельної ділянки площею 0,7963 га, земельної ділянки площею 0,3965 га та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.28- 41).
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.03.1995 (а.с.43).
Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Отже позивач отримав спадщину від батька ОСОБА_2 , який є членом його сім'ї першого ступеня споріднення
На підставі вказаних норм ПК України суд вважає, що у позивача відсутній обов'язок щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та, відповідно, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідно нарахування позивачу штрафної санкції за неподання декларації, нарахування грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб, військового збору є також протиправним.
За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 06.05.2024 №7395/Ж10/25-01-24-05 на суму 141114,33 грн, від 06.05.2024 №7394/Ж10/25-01-24-05 на суму 4234,30 грн, від 06.05.2024 №7397/Ж10/25-01-24-05 на суму 340 грн, винесених Головним управлінням ДПС у Чернігівській області, як актів індивідуальної дії критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.
Позовна вимога щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Чернігівській області від 15.07.2024 за формою «Ф» №0001799-1303-2501 на суму 20411,42 грн також підлягає задоволенню, оскільки винесена на підставі податкових повідомлень - рішень, які судом визнані протиправними та скасовані.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 та від 11 липня 2013 року №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
При цьому, суд зазначає, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги №33/24 від 232.08.2024; детальний опис робіт (наданих послуг); квитанцію до прибуткового касового ордера від 01.10.2024; рекомендації щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 17.03.2023 №119, ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.44-47). Відповідно до наданих суду документів витрати на професійну правничу допомогу становлять 10000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову, а відтак, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, зробив висновок про зменшення розміру таких витрат до 4500,00 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат саме у зазначеному розмірі.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 06.05.2024 №7395/Ж10/25-01-24-05 на суму 141114,33 грн, від 06.05.2024 №7394/Ж10/25-01-24-05 на суму 4234,30 грн, від 06.05.2024 №7397/Ж10/25-01-24-05 на суму 340 грн та податкову вимогу 15.07.2024 за формою «Ф» №0001799-1303-2501 на суму 20411,42 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 5711,20, що складаються із судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 44094124).
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Суддя Олена ЛУКАШОВА