03 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/847/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Яблунівське» Придністровської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук (НААН) України до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування наказу,
Державне підприємство «Дослідне господарство «Яблунівське» Придністровської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук (НААН) України звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування наказу.
Позивач просить суд:
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07 вересня 2023 року);
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області №24-5-ІЗ від 16 жовтня 2023 року «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності».
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте позивачем у позові не вказано всіх відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: ідентифікаційні коди Державного підприємства «Дослідне господарство «Яблунівське» Придністровської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук (НААН) України та Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, поштові індекси, відомі номери засобів зв'язку, офіційні електронні адреси або адреси електронної пошти, а також відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів у вказаних вище юридичних осіб.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Згідно з пунктом 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Як вбачається зі змісту позову, в такому відповідачем зазначено Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.
Згідно із змістом заявлених позовних вимог позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області №24-5-ІЗ від 16 жовтня 2023 року «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності».
Разом з цим, заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, позивач усупереч вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не вказав, кого саме він просить суд зобов'язати скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (тобто, не вказано до кого пред'явлена вказана позовна вимога).
При цьому суд зауважує, що згідно з доданим до позову витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 лютого 2025 року №НВ-9947991662025 державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:03:001:0074 проведено 07 вересня 2023 року Відділом №1 Управління надання адміністративним послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.
Згідно з пунктами 6, 7 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
Проте всупереч наведеному позивачем не зазначено жодних відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Відповідно до пункту 8 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Проте всупереч наведеному позивачем не зазначено відомостей про те, у кого наявні оригінали письмових доказів, копії яких було долучено до позовної заяви.
Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у позовній заяві зазначаються обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Як вбачається зі змісту даного позову та доводів, якими він обґрунтований, позивач посилається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7324582000:03:001:0074 площею 0,4599 га сформована, зареєстрована та передана в постійне користування позивачу на підставі оскаржуваного наказу з порушенням вимог статті 83 Земельного кодексу України. При цьому позивач наголошує, що вказана вище земельна ділянка не відноситься до земель державної власності сільськогосподарського призначення, оскільки належить до земель комунальної власності (с. Годилів Великокучурівської сільської ради) і не може перебувати у постійному користуванні позивача, оскільки всі землі, які перебувають у його постійному користуванні, зареєстровані в Державному земельному кадастрі та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно загальною площею 226,2787 га.
Між тим, у позовній заяві усупереч вимогам пунктів 5 та 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не зазначено жодних доводів (у тому числі й доказів на їх підтвердження) щодо протиправності дій Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, якому було подано технічну документацію земельної ділянки з кадастровим номером 7324582000:03:001:0074 площею 0,4599 га, розташованої в с. Годилів Чернівецького району Чернівецької області.
Не зазначено у позові також і про те, яким чином і які саме права та інтереси позивача були порушені Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області під час прийняття оскаржуваного наказу від 16 жовтня 2023 року №24-5-ІЗ.
Крім цього, обґрунтовуючи свої вимоги, позивачем у позові не зазначено жодних мотивів належності даної справи до адміністративної юрисдикції, тобто необґрунтовано розгляд питання про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки саме в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Проте всупереч наведеній нормі позивачем не зазначено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені строки звернення до адміністративного суду.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів позову, наказ №24-5-ІЗ «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності», який позивач оскаржує в даному позові, винесено Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області 16 жовтня 2023 року
Між тим, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 26 лютого 2025 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду), тобто із значним (1 рік і 4 місяці) пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також суд звертає увагу і на те, що у постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (Заява №24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі "Ашінгдан проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, N 93).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву Державного підприємства «Дослідне господарство «Яблунівське» Придністровської дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук (НААН) України до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про скасування державної реєстрації, визнання протиправним та скасування наказу залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
3. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк