03 березня 2025 року справа № 580/323/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
13 січня 2025 року ОСОБА_1 подав позов до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку з 07 вересня 2023 року по 25 грудня 2024 року включно;
2) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 вересня 2023 року по 25 грудня 2024 року у розмірі грошового забезпечення за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з ним не проведений повний розрахунок в день звільнення, а саме не виплачена одноразова грошова допомога при в належному розмірі. Лише 25.12.2024 військовою частиною НОМЕР_1 на його картковий рахунок були зараховані, кошти в сумі 9295,54 грн в якості одноразової грошової допомоги при звільненні. Таким чином, остаточний розрахунок з позивачем проведено 25.12.2024, тобто через 15 місяців після його звільнення з військової служби.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивачем не було надано інформації про попередні періоди проходження ним з моменту його мобілізації. На момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 складав 3 повних календарних місяці, тому йому виплачено одноразову грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у розмірі 4% місячного грошового забезпечення. В той же час, у грудні 2024 року позивача звернувся до відповідача з клопотанням про донарахування йому одноразової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби з урахуванням попереднього періоду його служби. На підставі даного клопотання та доданих до нього документів наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 №360 було внесено зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2023 №297 в частині визначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, збільшивши її розмір з 3 повних місяців до 17 повних місяців. На підставі даного наказу у грудні 2024 року Позивачу була здійснена доплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби. Тому в даному випадку вина військової частини НОМЕР_1 у несвоєчасному проведенню з позивачем необхідних розрахунків під час звільнення з військової служби відсутня.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
3 16.05.2023 по 06.09.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2023 № 297 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення як такого, що звільнений з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.08.2023 № 8-РС.
25.12.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок позивача зараховані, кошти в сумі 9 295,54 гривень в якості одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460.
Вважаючи, що виплата одноразової грошової допомоги при звільнені із затримкою є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті, суд врахував таке.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Однак, вищенаведені норми спеціального законодавства не містять норми щодо порядку та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.
З цього приводу суд врахував правову позицію Верховного Суду у п.27 постанови від 18.12.2018 (справа №820/4619/16), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню, згідно з якою за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Тому наявні підстави застосувати для спірних правовідносин норми КЗпП, а доводи відповідача що до спірних правовідносин такі норми не застосовуються суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У відповідності до частини 1 статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що відповідальність роботодавця згідно статті 117 КЗпП та обов'язок на нарахуванню та виплаті середнього заробітку виникає за наявності сукупності таких складових: невиплата працівнику заробітної плати у строки, передбачені статтею 116 КЗпП; вина роботодавця у невиплаті належних при звільненні сум; фактичний розрахунок з працівником поза межами строків, встановлених статтею 116 КЗпП.
У разі відсутності хоча б однієї з вищевказаних складових відповідальність роботодавця за статтею 117 КЗпП виключається.
Зазначене підтверджується висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.09.2015 у справі №21-1765а15.
Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2023 № 297 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення як такого, що звільнений з військової служби у запас наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 15.08.2023 № 8-РС.
25.12.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 на картковий рахунок позивача зараховані, кошти в сумі 9 295,54 гривень в якості одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої п. 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460.
В той же час судом встановлено, що у грудні 2024 року, після виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_1 надійшло звернення через ІНФОРМАЦІЯ_1 (вх. №114627/Л від 05.12.2024) від позивача, про донарахування йому одноразової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби з урахуванням попереднього періоду його служби. До клопотання було додано копії витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.03.2022 №81 та від 15.05.2023 №143, які підтверджували попередні періоди проходження ним військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 .
На підставі даного клопотання та доданих до нього документів наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.12.2024 №360 внесено зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.09.2023 №297 в частині визначення виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, збільшивши її розмір з 3 повних місяців до 17 повних місяців.
На підставі даного наказу у грудні 2024 року позивачу здійснена доплата одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Враховуючи вищевикладене, в даному випадку вина Військової частини НОМЕР_1 у несвоєчасному проведенню з позивачем необхідних розрахунків під час звільнення з військової служби відсутня, а затримка у проведенні з ним розрахунків обумовлена бездіяльністю позивача в частині ненадання під час виключення зі списків особового складу документів, які підтверджували попередні періоди проходження ним військової служби.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю з викладених вище підстав.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА