про прийняття позовної заяви до розгляду
та відкриття провадження в адміністративній справі
03 березня 2025 року справа № 580/1785/25
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гаврилюк В.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання незаконною та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 50, далі - Відділ ДВС, відповідач), в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Яворського Олександра Миколайовича від 06.02.2025 про закінчення виконавчого провадження № 76192246 з примусового виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 у справі № 580/10083/23.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що змістовний аналіз Закону України “Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що звернення державного виконавця до компетентних органів із повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, як кінцевий (найбільш суровий) захід відповідальності, застосовується лише у випадку попереднього накладення на боржника штрафу в основному та подвійному розмірі, встановлення нового строку для виконання судового рішення і попередження про кримінальну відповідальність за його безпідставне невиконання. Тобто обов'язковими умовами для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених у пункті 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, є необхідність підставного виконання вимог частини третьої статті 69 та статті 75 цього Закону, з констатацією факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Водночас недотримання відповідного алгоритму рішень та дій свідчить про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження».
Оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець обґрунтовує тим, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника без поважних причин. При цьому, позивачу та його представнику не відомо чи боржником оскаржено постанови про накладення на нього державним виконавцем штрафів.
Крім цього, з огляду на відповідь ГУ ПФ України в Черкаській області від 15.10.2024, невиконання пенсійним органом рішення суду в частині виплати грошових коштів ОСОБА_1 в сумі 120811,95 грн, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Такі підстави не виконання рішення суду слід вважати поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої суми заборгованості пенсії, яка належить ОСОБА_1 , не є власністю боржника, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Наведена підстава невиконання судового рішення сама по собі унеможливлює закінчення виконавчого провадження на підставі положень пункту 11 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження» оскільки перериває обов'язковий алгоритм рішень та дій, які визначені статтями 63, 75 цього Закону та, як вже зазначалося, є необхідними для закінчення виконавчого провадження з цих підстав, а також унеможливлює закінчення виконавчого провадження за пунктом 11 частини першої статті 39 вказаного Закону, суть якого зводиться саме до невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Вказаний спір виник з публічно-правових відносин і відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися у порядку адміністративного судочинства.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі відсутні.
Відповідно до частин 1-4, 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 7 частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Статтею 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Зважаючи на вищевикладене, зазначені позивачем предмет та підстави адміністративного позову, а також відсутність клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до частини 4 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Оскільки боржником у виконавчому провадженні № 76192246 є Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, рішення за наслідками вирішення спору може вплинути на його права та обов'язки. Тому наявні підстави залучити вказане управління до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 171, 241, 243, 248, 256, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі.
Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Здійснити розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання незаконною та скасування постанови за правилами спрощеного позовного провадження.
Встановити відповідачеві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали, протягом якого може бути поданий відзив на позовну заяву, що відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. До відзиву на позовну заяву мають бути додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Попередити відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин спір буде вирішено за наявними матеріалами справи.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud2370/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК