Справа № 560/3269/25
03 березня 2025 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Печений Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, відповідно до якої, просить:
"- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2024 рік;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44."
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За результатом дослідження матеріалів позовної заяви, встановлено, що вказана заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, з огляду на таке.
Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до абзацу 1 статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно із статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законі про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно із новою редакцією статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
З огляду на викладене вище, ОСОБА_1 мала право звернутись до суду упродовж трьох місяців з дати звільнення зі служби.
Водночас, позивач із даною позовною заявою звернулася до суду 27.02.2025 року.
Тобто, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Хмельницькій області звільнено зі служби цивільного захисту -27.09.2024 року.
Оглядом поданої заяви та доданих до неї документів встановлено, що позивач надала пояснення щодо строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та зазначила, що строк звернення до суду не пропустила , оскільки відповіддю ГУ ДСНС у Хмельницькій області №67 02-629/67 09 від 27.01.2025 року було повідомлено позивачку про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення в серпні 2024 року та повідомлено про невиплатут матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, та вказано про відмову і підставу не виплати.
Зазначає, що при отриманні відповіді ГУ ДСНС у Хмельницькій області №6701-6988/6709 від27.11.2024 року, яка була направлена відповідачем засобами поштового зв'язку 01.12.2024 року про що свідчить відмітка на конверті, позивач отримав розрахунковий лист, при ознайомлені з яким дізнався про суми нараховані та виплачені їй при звільненні
Водночас, суд наголошує, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що обов'язок кожного громадянина знати законодавство закріплений в частині першій статті 68 Конституції України, за змістом якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Разом з тим, обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Тобто, закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідомий принцип права: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, який міститься в частині другій статті 68 Конституції України.
Тому, на переконання суду, якщо позивачка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушенні її права чи законні інтереси, то враховуючи презумпцію знання законодавства, вона повинна знати, що згідно з приписами КАС України може оскаржити такі рішення, дії чи бездіяльність до суду в межах строку звернення, визначеного цим Кодексом.
При цьому, позовна заява та доводи позивачки не містять обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало їй без зайвих зволікань звернутись до суду у встановлений строк за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів у межах встановленого законом строку.
При цьому, суд зазначає, що звернення позивачки до відповідача із відповідними заявами про отримання інформації, не змінює момент, з якого позивачка повина була дізнатись про порушення своїх прав, а може свідчити лише про час, коли остання почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Отже, вказані позивачкою підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, згідно з частинами 1, 2 якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин і правових підстав, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням ОСОБА_1 строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та вказати в заяві інші обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення до суду.
Керуючись частиною 1 статті 123, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені ОСОБА_1 у заяві про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддяЄ.В. Печений