ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
07.04.2010 р. № 2а-58/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., при секретарі судового засідання Пасічнику О.П., розглянувши адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до1. Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 2. Головного управління Державного казначейства України в м.Києві ,
провизнання бездіяльності протиправною
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просить визнати бездіяльність Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що полягала у невидачі подання про повернення з бюджету помилково сплачених коштів у сумі 1 087 201, 77 грн., неправомірною, а також зобов'язати Головне управління ДКУ України у м. Києві повернути ВАТ "Державний ощадний банк України" із Державного бюджету України помилково сплачені кошти в сумі 1 087 201, 77 грн.
Водночас, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вигляді невидачі подання про повернення з бюджету помилково сплачених коштів у сумі 1 087 201, 77 грн. є нічим іншим, як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді. Викладена правова позиція підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду України від 01.01.2009 у справі №21-1098.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному адміністративному суду; не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 234 ЦПК України, ст. 12 ГПК України справи про встановлення факту розглядаються у порядку цивільного судочинства в межах окремого провадження, або у порядку господарського судочинства.
Крім того, ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Як встановлено судом, з 17.01.2007 по 06.04.2007 ВАТ "Державний ощадний банк України" перерахувало на рахунок Головного Управління Державного казначейства України в м. Києві кошти на загальну суму 1 087 201, 77 грн.
Судом не приймається твердження позивача про те, що вказані кошти були сплачені в якості адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, адміністративно-правові санкції за змістом ч. 1 ст. 208 ГК України повинні бути: по-перше, заходами організаційно-правового або майнового характеру; по-друге, застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування; по-третє, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання.
Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні, у 2006 році ВАТ "Державний ощадний банк України" не вчиняло правопорушень, пов'язаних з невиконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, та, відповідно, до нього не застосовувались адміністративно-господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
За таких умов, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для кваліфікації коштів, перерахованих позивачем до ГУ ДКУ в м. Києві, як надмірно сплачених адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на викладене, спірні правовідносини між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ГУ ДКУ в м. Києві, за висновком суду, не містять ознак влади та підпорядкування, а тому адміністративно-правовий спір між сторонами відсутній.
При цьому, суспільні відносини, які виникають між рівноправними суб'єктами у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави регулюються нормами Глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" Книги 5 ЦК України, а спори з приводу вказаних правовідносин підлягають вирішенню в межах цивільного або господарського судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, враховуючи, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вигляді невидачі подання про повернення з бюджету помилково сплачених коштів у сумі 1 087 201, 77 грн., та про зобов'язання ГУ ДКУ України у м. Києві повернути ВАТ "Державний ощадний банк України" із Державного бюджету України помилково сплачені кошти в сумі 1 087 201, 77 грн. не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 157, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Закрити провадження у справі № 2а-58/10/2670.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Пащенко К.С.