ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 грудня 2008 року 12 год.10 хв. № 6/433
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання < Секретар с/з > розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс"
до Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
Представники:
від позивача: Король П.Я. (довіреність ) Сторонський П.Я.;
від відповідача: Степаненко С.Д. (довіреність № 998/9/10-209 від 31.01.2007р.); Ткаченко С.А. (довіреність № 10360/9/10-209 від 30.07.2007 р.); Ясніцька Т.С. (довіреність №16724/9/10-209 від 05.12.2008 р.)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.12.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс»від імені учасників Договору №429 про спільну діяльність від 13.05.2004р. укладеного між ТОВ «Бурова компанія «Рудіс»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз Україна»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позовних вимог товариство посилається на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 в редакції Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97-ВР .
Відповідач позов не визнав та зазначив, що при проведенні перевірки товариства було встановлено, що у ІV кварталі 2005 року неправомірно віднесено до складу валових витрат рентну плату за газовий конденсат, нафту та природній газ, що видобувається в Україні в сумі 163800,00 грн.; у ІІ-ІV кварталах 2005 року безпідставно нараховано амортизаційні відрахування у загальній сумі 169 820,00 грн. на право користування свердловинами № 109 та № 112 Абазівського родовища, які не використовувались у власному виробництві по Договору по Спільну діяльність; крім того у лютому 2006 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36 228,00 грн. у зв'язку з поверненням прав на користування свердловинами № 109 та № 112 Абазівського родовища.
Враховуючи вищевказані порушення, ДПІ у Печерському районі м. Києва було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 54 342,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 125 108,50 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва була здійснена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Договору про спільну діяльність між товариством «Бурова компанія «Рудіс»та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтобаз України»ГПУ «Полтаванафтогазвидобування»№429 від 13.05.2004р. вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2007 року.
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги п. п. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої у ІV кварталі 2005 року товариством неправомірно віднесено до складу валових витрат рентну плату за газовий конденсат, нафту та природній газ, що видобувається в Україні в сумі 163 800,00 грн.; у ІІ-ІV кварталах 2005 року безпідставно нараховано амортизаційні відрахування у загальній сумі 169 820,00 грн. на право користування свердловинами №109 та №112 Абазівського родовища, які не використовувались у власному виробництві по Договору по Спільну діяльність; п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»у лютому 2006 року занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 36228,00 грн. у зв'язку з поверненням прав на користування свердловинами №109 та №112 Абазівського родовища .
Внаслідок вищевказаних порушень відповідачем встановлено:
- заниження податку на прибуток на суму 83 405,00 грн.;
- заниження податку на додану вартість на суму 36 228,00 грн.
А також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 41 702,50 грн. за заниження податку на прибуток та у сумі 18 114,00 грн. за заниження податку на додану вартість.
Таким чином, на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення від 10.09.2007р. :
№ 0007692302/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 54 342,00 грн.;
№0007702302/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125 107,50 грн.
Позивач не погодився з вказаним податковим повідомлення -рішенням та в порядку передбаченому п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 20.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскаржив його до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової адміністрації України. За результатами розгляду первинної та повторних скарг прийняті рішення про залишення без змін податкових повідомлень -рішень, а скаргу товариства -без задоволення.
Неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень скаржник аргументує тим, що відповідачем на сторінці 14 акту перевірки від 29.08.2007 р. допущено помилку, яка привела до помилкового висновку щодо завищення валових витрат. Суму компенсацій рентних платежів, яка за Договором про спільну діяльність, сплачувалася Товариству з обмеженою відповідальністю «Бурова компанія «Рудіс», було помилково визначено як збори, а відтак невірно зроблено висновок про те, що вона не відноситься до валових витрат. Позивач просить відрізнити поняття рентних платежів і компенсації рентних платежів. Відповідно до діючого законодавства рентні платежі сплачує користувач нафтогазоносними надрами, юридична особа, що має спеціальний дозвіл (ТОВ «БК «Рудіс»).
Відповідно до п. 4 ст. 1135 Цивільного кодексу України, учасник, який вчинив від імені всіх учасників право чин, щодо якого його право на ведення спільних прав учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників право чин від свого імені, може вимагати відшкодування здійсненних ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких право чинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.
На підставі даної статті учасник ТОВ «БК «Рудіс»вимагав відшкодування сплачених в інтересах спільної діяльності податків, СД компенсувала учаснику дані рентні платежі, оскільки вони пов'язані з її господарською діяльністю. Позивач вважає, що рентні платежі, які СД компенсує товариству «БК «Рудіс»є валовими витратами СД, оскільки вони понесені у зв'язку з господарською діяльністю СД, що передбачено п.п. 5.2.9 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 13, 14 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи затвердженого наказом ДПА України від 30.09.2004р. №571.
Як було зазначено в договорі про спільну діяльність №429 від 13.05.2004р., метою цього договору є отримання прибутку за рахунок відновлення та збільшення видобутку вуглеводнів на свердловинах № 161 Яблунівського родовища, № 109, № 112 Абазівського родовища, № 81 Західно-Солохівського родовища (а також інших свердловин, які будуть визначені сторонами як Об'єкти Спільної діяльності в додатках до цього договору). Таким чином, нематеріальні активи (права користування свердловинами №109 та №112) були отримані не з метою їх подальшого продажу, а з метою власного виробничого використання. Таким чином, права користування свердловинами №109 та №112 Абазівського родовища були отримані для власного виробничого використання і протягом 2004-2005 рр. використовувались у власному виробничому процесі.
Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Як свідчать обставини справи, перевіркою договору про спільну діяльність між ТО "Бурова компанія "РУДІС" та дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" від 13 травня 2004 року № 429 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року встановлено, що договором про спільну діяльність в порушення підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у рядку 04.4 Р1„Сума податків, зборів (обов'язкових платежів)" звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи за 2005 рік відображено суму рентної плати за газовий конденсат, нафту та природний газ, що видобувається в Україні, у розмірі 163 800,00 грн., оскільки договір про спільну діяльність не є користувачем нафтогазоносних надр та не є платником рентних платежів (не має спецдозволу на користування нафтогазоносними надрами).
В акті перевірки зазначено, що на підставі додаткової угоди від 7 лютого 2006 року №4 до договору від 13 травня 2004 року №429 про спільну діяльність та згідно з видатковою накладною від 1 лютого 2006 року №ЛНА-000001 із спільної діяльності було повернено дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" права на користування свердловинами №109 №112 Абазівського родовища за залишковою вартістю 1 109 496 грн. 38 коп., крім того нараховані податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 221 899 грн. 28 коп. Зазначені нематеріальні активі передані на баланс спільної діяльності як внесок у спільну діяльність ДК "Укргазвидобування' НАК "Нафтогаз України" згідно з актом прийому-передачі від 1 вересня 2004 року за первісною вартістю, визначеною експертною оцінкою у розмірі 1 290 638 грн. 62 коп., крім того ПДВ 258 127 грн. 72 коп.
Перевіркою також встановлено, що договором про спільну діяльність у період з 13 травня 2004 року по 7 лютого 2006 року відновлення та видобуток вуглеводів на свердловинах №109, №112 Абазівського родовища не проводилось, також документально не підтверджені операції з виробничого використання зазначених нематеріальних активів в рамках договору про спільну діяльність. Перевіркою зроблено висновок, що договором про спільну діяльність в порушення підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" нараховувались амортизаційні відрахування у загальній сумі 169820 грн. на нематеріальні активи, які не використовувались у спільній діяльності, та в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" у лютому 2006 року занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 36228 грн. (258127 грн. 72 коп. - 221899 грн. 28 коп.), оскільки вартість повернених нематеріальних активів визначена без врахування їх експертної оцінки.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №256, платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку.
Встановлено, що на користування надрами Державним комітетом України по геології і використанню надр були видані ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз Україна»відповідні ліцензії (спеціальні дозволи) від 25.03.1999р. №1803, від 14.07.1999р. №1936, від 27.12.1999р.
Користувачем нафтогазоносними надрами, згідно абз. 15 ст. 1 Закону України «Про нафту і газ»від 12.07.2001 р. № 2665-ІІІ, є юридична або фізична особа, що має спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу.
Статтею 1 Закону України "Про нафту і газ" встановлено, зокрема, що спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.
Відповідно до абзацу четвертого статті 14 Закону України "Про нафту і газ" від 12 липня 2001 року № 2665-ІП, із змінами і доповненнями, власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не може дарувати, продавати або будь-яким чином відчужувати права, надані йому спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами, будь-якій іншій юридичній чи фізичній особі, в тому числі передавати їх до статутних фондів створюваних з його участю суб'єктів господарської діяльності, а також до майна спільної діяльності.
Статтею 10 Закону «Про нафту і газ»встановлено, що власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами набуває прав власності на нафту і газ у момент видобутку.
Статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування»визначено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні й фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно ст. 153 Господарського кодексу України до обов'язків суб'єктів господарювання щодо використання природних ресурсів віднесено своєчасне внесення відповідної плати за використання природних ресурсів та здійснення господарської діяльності без порушення прав інших власників і користувачів природних ресурсів.
При цьому п. 7.5 ст. 7 закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»для платників податків визначена персональна податкова відповідальність, що забороняє будь яку уступку податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків тертім особам.
Згідно з підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.
Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів ,та нематеріальних активів для власного виробничого використання.
Підпунктом 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, зокрема, що при здійсненні спільної (сумісної діяльності) передача товарів (робіт, послуг) на баланс платника податку, уповноваженого договором вести облік результатів такої спільної діяльності, вважається поставкою таких товарів (робіт, послуг).
Пунктом 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачу правомірно донараховано 83405 грн. податку на прибуток, 36228 грн. податку на додану вартість за лютий 2006 року та застосовано штрафні санкції, згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийняття податкових повідомлень -рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які б свідчили про неправомірність та незаконність прийнятих податкових повідомлень - рішень.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
В адміністративному позові відмовити.
Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Я.І. Добрянська