ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
20 лютого 2008 року < Час проголошення > № 6/55
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання < Секретар с/з > вирішив адміністративну справу
за позовом Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
до Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Фінако-життя"
про стягнення штрафу в розмірі 2125,00грн.
за участю представників сторін:
позивач , Волотовська Н.О., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка > відповідача, Опанасенко Б.Ю., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка > відповідача, Олійник О.М., довіреність № < Текст >, від < Дата >, < юр. особа або примітка >
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник»звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2007 р. № 0000282310/0 на суму 52 377,75 грн., з яких 34 918,50 грн. -основний платіж та 17 459,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Товариством з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник»відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168/97-ВР), до податкового кредиту перевірених періодів були включені суми податку на додану вартість лише по належним чином оформлених податкових накладних, що були виписані продавцем, який на момент здійснення господарської операції був зареєстрований платником податку на додану вартість, в момент виникнення податкових зобов'язань. Дані накладні оформлені відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Тому, на думку позивача, ним не порушені норми п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.
Відповідач -ДПІ у Святошинському районі м. Києва з позовом не погоджується та в обґрунтування зазначеного зазначає наступне. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2006 р. визнано недійсними установчі документи контрагента позивача Приватного підприємства «Гріно»(код ЄДРПОУ 31861136) - з 06.02.2002 р. та свідоцтво платника податку на додану вартість від 28.01.2002 р. № 36058216 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.
Відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість
за періоди: січень 2004 р. -9510,83 грн., лютий 2004 р. -7860,67 грн., березень 2004 р. -2997,67 грн., квітень 2004 р. - 6258,33 грн., червень 2004 р. -5396,00 грн., липень 2004 р. -2895,07 грн. на загальну суму 34 918,50 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до ТОВ «Техпідшипник»на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовим фондами»в розмірі 17 459,25 грн. згідно повідомлення -рішення № 0000282310/0 відповідають чинному законодавству.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва (надалі - відповідач) була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпідшипник» (надалі - позивач) з питань взаємовідносин з Приватним підприємством «Гріно»(надалі -ПП «Гріно») за період січень -липень 2004 р.
За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 22/23-70/25662860 від 02.02.2007 р. (надалі - Акт перевірки).
На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282310/0 від 09.02.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 52 377,75 грн.
З висновками акту перевірки щодо порушення позивачем вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість»суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Техпідшипник"(покупець) та ПП «Гріно»(продавець) укладений Договір купівлі - продажу № 1 від 16.01.2004 року, предметом якого є купівля товару (підшипників). На виконання умов договору ПП «Гріно»поставило вищезазначений товар, а ТОВ «Техпідшипник»прийняло його та отримало накладні та податкові накладні (копії наявні в матеріалах справи) :
1) накладна від 27.01.2004 р. № 16 на суму 57065,00 грн., податкова накладна від 27.01.2004 р. № 279/1 на суму 57065,00 грн.;
2) накладна від 10.02.2004 р. № 297 на суму 10836,00 грн., податкова накладна від 10.02.2004 р. № 297 на суму 21966,00 грн.;
3) накладна від 10.02.2004 р. № 292 на суму 11130,00 грн., податкова накладна від 11.02.2004 р. № 297/1 на суму 25198,00 грн.;
4) накладна від 11.02.2004 р. № 297/3 на суму 25198,00 грн., податкова накладна від 10.03.2004 р. № 348 на суму 5686,00 грн.;
5) накладна від 29.03.2004 р. № 377 на суму 12300,00 грн., податкова накладна від 29.03.2004 р. № 377 на суму 12300,00 грн.;
6) накладна від 10.03.2004 р. № 348 на суму 5686,00 грн., податкова накладна від 13.04.2004 р. № 406 на суму 21650,00 грн.;
7) накладна від 13.04.2004 р. № 406 на суму 21650,00 грн., податкова накладна від 27.04.2004 р. № 421 на суму 15900,00 грн.;
8) накладна від 08.06.2004 р. № 472 на суму 32376,00 грн., податкова накладна від 08.06.2004 р. № 472 на суму 32376,00 грн.;
9) накладна від 15.07.2004 р. № 501 на суму 17370,42 грн., податкова накладна від 15.07.2004 р. № 501 на суму 17370,42 грн.;
10) накладна від 27.04.2004 р. № 421 на суму 15900,00 грн.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, вказаний Договір № 1 та первинні документи не визнавалися недійсними.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, які визначені нормою п.п. 7.2.1 цього Закону.
Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
ПП «Гріно»на адресу позивача були виписані податкові накладні, про що в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Техпідшипник»у відповідності з вимогами наказу Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»(в редакції, що діяла на момент здійснення вказаних вище операцій) позивачем було зроблено відповідні записи.
В Акті перевірки відповідачем не заперечуються факти придбання позивачем товарів у ПП «Гріно», сплати податку на додану вартість у складі їх вартості та отримання на підтвердження цього податкових накладних.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2006 р. визнано недійсними установчі документи контрагента позивача Приватного підприємства «Гріно»(код ЄДРПОУ 31861136) - з 06.02.2002 р. та свідоцтво платника податку на додану вартість від 28.01.2002 р. № 36058216 з моменту внесення в реєстр платників ПДВ.
При цьому ні рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.01.2006 р., ні Акт перевірки не містять відомостей про визнання недійсними Солом'янським районним судом м. Києва будь - яких податкових накладних, що виписувалися ПП «Гріно».
Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки)).
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п. 7.3.1 пп. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ПП «Гріно»виписувало на адресу позивача податкові накладні за фактом відвантаження товару і за фактом зарахування коштів від позивача на поточний рахунок ПП «Гріно», тобто після виникнення у останнього податкових зобов'язань по ПДВ, що відповідачем в Акті перевірки також не заперечується.
Таким чином, ПП «Гріно»виписувало на адресу позивача податкові накладні у повній відповідності із наведеною вище вимогою законодавства України.
Як встановлено судом, податкові накладні виписані ПП «Гріно»на адресу позивача складені з усіма необхідними реквізитами, підписані уповноваженою особою, а отже, накладні відповідають вимогам п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент здійснення операцій, що є об'єктом перевірки) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.
На момент проведення перевірки позивач мав всі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем.
За таких обставин висновки відповідача про те, що позивач не мав права на податковий кредит на підставі виписаних ПП «Гріно»податкових накладних, суд вважає помилковими.
Визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Гріно»не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.
Крім того, Законом України «Про систему оподаткування»для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано право (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо). Також, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по ПДВ іншого платника податку.
Порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП «Гріно», зазначені в рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 24.07.2006 р., визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника ПДВ не впливають на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, а не позивач.
Отже, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства України мав всі правові підстави для включення сплаченої у складі вартості придбаних товарів суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки:
1) ПП «Гріно»були виписані на адресу Позивача належним чином оформлені податкові накладні, які не було визнано недійсними в судовому порядку;
2) Позивач сплатив вартість придбаних товарів у повному обсязі;
3) суми ПДВ були сплачені Позивачем у складі вартості товару.
Відповідач в заперечення позову зазначає, що ПП «Гріно»не сплатив податкові зобов'язання згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, а отже, відсутня надмірна сплата до бюджету як встановлює п. 1.8 ст. 1 цього Закону. Тобто, позивач не має права відносити до податкового кредиту суму ПДВ, так як не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.(п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7).
Суд не погоджується з відповідачем щодо даного твердження виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, судом було встановлено, що між позивачем та ПП «Гріно» були здійснені господарські операції по придбанню товарів. Вказані операції були укладені між двома юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю та дієздатністю, відповідно до ст.ст. 91, 92 Цивільного кодексу України.
Відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку до Державного бюджету відповідно до ст.. 2 та ст.. 10 Закону № 168/97-ВР покладається, зокрема, на зареєстрованих у встановленому порядку платників, які здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг). Отже, відповідальність за нарахування та сплату податку на додану вартість покладається на ПП «Гріно», яке на момент укладення угоди були зареєстровані належним чином. Слід зазначити, що відповідно до п. 10.4 ст. 10 Закону № 168/97-ВР, контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.
Відомостей про стягнення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з ПП «Гріно» відповідачем не надано.
Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює солідарну відповідальність продавця та покупця при сплаті податку на додану вартість до бюджету.
Отже, відповідач не може вчиняти дії щодо нарахування податку на додану вартість, накладення штрафних санкцій та зменшення суми бюджетного відшкодування покупцю (позивачу) при несплаті цього податку продавцем.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 10.06.2003 р., визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів платника податку і його свідоцтва як платника ПДВ, не є підставою для визнання вчинених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти за договором можуть нести відповідальність за наявності вини.
Враховуючи все вищенаведене, суд погоджується з позивачем щодо неправомірності винесення податкового повідомлення -рішення від 09.02.2007 р. № 0000282310/0 на суму 52 377,75 грн. про донарахування суми податку на додану вартість.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
.1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з відповідача суб'єкта підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5, податковий борг в розмірі 1001,48 грн. на рахунок №34210379700010 код 16050200, одержувач ВДК у Солом'янському району м. Києва (код ЗКПО 26077951), банк одержувач ДКУ у м. Києві, МФО820019
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.
Суддя Я.І. Добрянська