Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
03.03.2025 р. справа №520/35383/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденко А.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, Управління)
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024 року з нарахуванням індексації згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та згідно Постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження максимальним розміром пенсії; 2) зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити ОСОБА_1 з 01.11.2024 року нарахування та виплату індексації перерахованої пенсії згідно Постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та згідно Постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" без обмеження максимальним розміром пенсії.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що унаслідок вчинення органом публічної адміністрації протиправного управлінського волевиявлення не одержує пенсію у належному розмірі.
Відповідач із поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що пенсія обчислена правильно та виплачується у повному розмірі.
Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
За викладеними у позов твердженнями заявник перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області по лінії Міністерства з надзвичайних ситуацій та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон №2262-XII) у розмірі 70% грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 року по справі №520/520/37108/23 було визнано протиправною бездіяльність Національного університету Цивільного захисту України, які полягають у відмові ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для перерахунку його пенсії. Зобов'язано Національний університет Цивільного захисту України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри реально виплачених надбавки за особливості проходження служби відповідно до п.п.1 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 та премії відповідно до п.п.2 п.5 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 за відповідною посадою, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.02.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2024р. у справі №520/14352/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з грошового забезпечення зазначеного в довідці Національного університету Цивільного захисту України від №71 від 18.04.2024 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року з урахуванням всіх складових грошового забезпечення зазначеного в довідці Національного університету Цивільного захисту України від №71 від 18.04.2024 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На виконання рішення суду від 29.08.2024р. у справі №520/14352/24 пенсію заявника було перераховано, однак із припиненням нарахування та виплати індексації пенсії згідно постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 та згідно постанови КМУ від 24 лютого 2023 р. № 168.
Так, станом на 01.03.2022 р. до перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №520/14352/24 розмір нарахованої пенсії заявника становив 15323,99 грн (основний розмір пенсії 13442,10 грн як 70% грошового забезпечення 19203,00 грн + 1881,89 грн. індексації у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022 р.
Станом на 01.03.2023 р. до перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №520/14352/24 розмір нарахованої пенсії заявника становив 17387,24 грн (основний розмір пенсії 13442,10 грн як 70% грошового забезпечення 19203,00 грн + 1881,89 грн. індексації у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022 р.+ 1.500,00 грн індексації пенсії відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023р. + 523,25 грн + 40,00 грн як учасник бойових дій.
Станом на 01.03.2024 р. до перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №520/14352/24 розмір нарахованої пенсії заявника становив 18793,43 грн (основний розмір пенсії 13442,10 грн як 70% грошового забезпечення 19203,00 грн + 1881,89 грн. індексації у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022 р.+ 1.500,00 грн індексації пенсії відповідно до постанови КМУ №168 від 24.02.2023р. + 1339,19 грн індексації пенсії відповідно до постанови КМУ №185 від 23.02.2024р. + 590,25грн + 40,00 грн як учасник бойових дій.
Станом на 01.03.2023 р. після перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №520/14352/24 розмір нарахованої пенсії заявника становив 24627,15 грн (24063,90 грн як 70% грошового забезпечення 34377,00 грн + 523,25грн + 40,00 грн як учасник бойових дій).
При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 20930,00 грн.
Станом на 01.03.2024 р. після перерахунку пенсії на виконання рішення суду по справі №520/14352/24 розмір нарахованої пенсії заявника становив 26.194,15 грн (основний розмір пенсії 24063,90 грн як 70% грошового забезпечення 34.377,00 грн + 1500,00 грн. індексації у порядку постанови КМУ №185 від 23.02.2024р. + 590,25грн + 40,00 грн як учасник бойових дій.
При цьому, сума пенсії до виплати була обчислена суб"єктом владних повноважень у 23610,00 грн.
За викладеними у позові твердженнями, ГУ ПФУ здійснювало нарахування та виплату заявнику індексації пенсії встановленої постановами КМУ від 16.02.2022 року №118 та від 24 лютого 2023 р. №168, однак після перерахунку пенсії з 01.02.2023р. індексація пенсії у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022р. та постанови КМУ №168 від 24.03.2023р. не виплачуються.
Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу припинення виплати індексації пенсії у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022р. та постанови КМУ №168 від 24.02.2023р. та з приводу обмеження пенсії максимальним розміром, заявник ініціював даний спір.
Суд вважає, що ключовими питаннями у межах ініційованого заявником спору є відповідь на те, чи виключає перерахунок пенсії станом на 01.02.2022р., станом на 01.02.2023р. у зв"язку із обчисленням поточного грошового забезпечення військовослужбовця відповідної категорії у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." та "2.684,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн." призначення індексації пенсії у порядку постанови КМУ №118 від 16.02.2022р. та постанови КМУ №168 від 24.02.2023р.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Право громадян України на соціальний захист проголошено ст.46 Конституції України, конкретизовано п.6 ч.1 ст.92 Конституції України і з 01.01.2004р. деталізовано нормами, насамперед, Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який був прийнятий на зміну положенням Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".
У силу дії бланкетної норми ст.4 Закону України від 09.07.2003р. №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" приписи Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі за текстом - Закон України №2662-ХІІ) є спеціальною нормою права стосовно відносин за участю заявника та запроваджують дві окремі, самостійні і незалежні одна від одної процедури, за якими відбувається обчислення розміру пенсії громадянина, а саме: 1) за ст.43 Закону України №2662-ХІІ - у випадку призначення пенсії вперше та 2) за ст.63 Закону України №2662-ХІІ - у випадку збільшення розміру вже призначеної пенсії за подією збільшення розміру оплати праці працівника на аналогічній (прирівняній) посаді.
Суд вважає, що указані процедури є різними як за змістом, так і за механізмом проведення (що підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. по зразковій справі №240/5401/18) і збігаються виключно в частині визначення загальної структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення розміру пенсії.
Окремо суд зважає, що у розумінні ч.3 ст.51 та ст.63 Закону України №2262-XII перерахунком пенсії є виключно управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії у зв"язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців (як унаслідок зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, так і унаслідок введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.
Тому підвищення підсумкового розміру пенсії за рахунок призначення щомісячної доплати до пенсії у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, призначення індексації у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 (або через призначення суб"єктом владних повноважень у порядку будь-яких інших підзаконних нормативно-правових актів права додаткових платежів), унаслідок яких основний розмір пенсії залишається незмінним, не підлягає кваліфікації у якості перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України №2262-XII.
Отже, до вимог про виплату непризначених та ненарахованих суб"єктом владних повноважень сум платежів у порядку постанови КМУ від 14.07.2021р. №713, а також платежів однакової правової природи та ідентичного механізму обчислення у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 підлягає застосуванню строк звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України, а не згідно з ст.55 Закону України №2262-XII (постанова Верховного Суду від 21.02.2024р. по справі №240/27663/23, постанова Верховного Суду від 05.03.2024р. по справі №300/5476/22, постанова Верховного Суду від 08.05.2024р. по справі №400/11403/23), а тому збільшення загального розміру пенсії за рахунок цих платежів не може бути кваліфіковано у якості перерахунку пенсії у розумінні ч.3 ст.51 та ст.63 Закону України №2262-XII.
Згідно з ч.4 ст.63 Закону України №2662-ХІІ питання визначення механізму перерахунку пенсій (умов, порядку та розмірів) було передано законодавцем у відання Уряду України і реалізовано Кабінетом Міністрів України у положеннях Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (затверджено постановою КМУ від 13.02.2008р. №45, далі за текстом - Порядок №45).
Згідно з п.1 Порядку №45 перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Отже, приводом для проведення перерахунку розміру раніше призначеної пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій службовців, проведена на підставі рішення загального характеру, виданого суб'єктом владних повноважень, наділеним правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Таке тлумачення змісту правової підстави для обчислення нового розміру раніше вже призначеної у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсії цілком корелюється із правовим висновком п.31 постанови Верховного Суду від 28.11.2022р. по справі №820/3451/18.
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. по справі №160/25269/21 підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, є збільшення рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, що може бути реалізовано двома шляхами: (1) через централізований механізм повідомлень та інформувань територіального органу Пенсійного фонду України органами влади, у спосіб, визначений пунктами 1-3 Порядку № 45; (2) за відповідною заявою пенсіонера та доданими до неї документами.
Суд повторює, що перерахунок пенсії передбачений виключно ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ і здійснюється суб"єктом владних повноважень виключно після фізичного отримання довідки про підвищене грошове забезпечення, складеної або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) зростанням видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника, або у зв'язку із реальним (фактичним, а не уявним) введенням нових видів грошового забезпечення діючого публічного службовця, який посідає ту ж саму (аналогічну чи прирівняну) посаду державної служби, на якій було припинено власну публічну службу заявника.
Натомість, положеннями п.1 постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 передбачено підвищення пенсії на щомісячну доплату (до 2.000,00грн.); п.2 постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом; п.2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом; п.2 постанови КМУ від 23.02.2023р. №185 передбачено підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Оскільки цими нормами постанов Уряду України передбачено не перерахунок пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у зв'язку із зростанням розміру видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових видів грошового забезпечення), а виключно збільшення розміру пенсії за рахунок призначення щомісячної доплати до пенсії та підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення за процедурою індексації, то відсутні підстави для обтяження суб'єкта владних повноважень обов'язком здійснювати саме перерахунок пенсії заявника на підставі перелічених актів права.
При цьому, суд зауважує, що оскільки матеріали справи не містять об"єктивних даних про виконання зобов'язаними особами рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21), то суд, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), доходить до переконання про те, що у заявника могли виникнути легітимні сподівання та розумні очікування на незастосування суб"єктом владних повноважень правової категорії "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом" до відносин з власного пенсійного забезпечення, але виключно в частині основного розміру пенсії, а не в частині розміру індексації пенсії.
Відносно кола осіб, на яких поширюється дія Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ та Порядку №45, 01.01.2016р. настала подія підвищення поточного грошового забезпечення за постановою КМУ від 11.11.2015р. №988 (відносно поліцейських), а 01.03.2018р. настала подія підвищення поточного грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.
Відповідно до п.2 та п.3 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 виплату перерахованих розмірів раніше вже призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій було запроваджено з 01.01.2018р. (відносно осіб, на яких поширюється дія постанови КМУ від 30.08.2017р. №704) та з 01.01.2016р. (відносно осіб, на яких поширюється дія постанови КМУ від 11.11.2015р. №988).
05.03.2019р. у зв'язку із набранням законної сили рішенням суду у справі №826/3858/18 втратили юридичну силу п.1 і п.2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, а тому подія нового перерахунку раніше призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій припала на 01.04.2019р.
19.11.2019р. у зв"язку із набранням законної сили рішенням суду у справі №826/12704/18 втратив юридичну силу п.3 постанови КМУ від 21.02.2021р. №103, а тому подія нового перерахунку раніше призначених у порядку Закону України №2262-ХІІ пенсій припала на - 01.12.2019р.
Проте, перерахунки пенсій за рішенням суду станом на 01.04.2019р. (згідно з ч.2 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ від події 05.03.2019р.) та станом на 01.12.2019р. (згідно з ч.2 ст.51 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ від події 19.11.2019р.) мали правову природу не обчислення нового розміру пенсії у зв'язку із підвищення грошового забезпечення відповідних категорій публічних службовців за постановою КМУ від 11.11.2015р. №988 чи за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704, а припинення дії запровадженого Урядом України нормативного регламентування в частині обмеження структури грошового забезпечення як бази перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії виключно окладом за посадою, окладом за званням та надбавкою та вислугу років.
Отже, перерахунком пенсії у розумінні ст.ст.51, 63 Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ є добровільне чи примусове (на виконання рішення суду) управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу обчислення нового розміру пенсії заявника станом на 01.02.2023р. у зв"язку із зростанням грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок застосування під час обчислення грошового забезпечення показника прожиткового мінімуму у - "2.684,00грн." замість - "1.762,00грн.".
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2025р. у справі №200/4272/24: починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, є підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою КМУ № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі оновленої довідки про розміри грошового забезпечення.
З наведеного слідує, що підставою для перерахунку пенсії з 01.02.2023р. є не рішення суду, а кореспонденція положень п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (у редакції до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) із положеннями абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", одна із версій тлумачення яких призводить до формулювання висновку про зростання грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок застосування збільшеного до - "2.684,00грн." розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "1.762,00грн.".
Розв"язуючи спір, суд зважає, що (за умови незастосування положень ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік") у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21; від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23; від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 подія підвищення розміру окладу за посадою та окладу за звання (а відтак, і усіх інших видів грошового забезпечення, в алгоритмі обчислення яких беруть участь оклад за посадою та оклад за званням) згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце - 01.01.2020р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.", - 01.01.2021р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн.", - 01.01.2022р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.481,00грн.", - 01.01.2023р. за рахунок використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.684,00грн.".
Тому суд вважає, що у розумінні ч.3 ст.51 та ч.4 ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та п.5 Порядку №45 перерахунки розміру раніше вже призначених пенсій саме у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій публічних службовців можуть мати місце: 01.01.2016р. (має місце подія реального підвищення грошового забезпечення), 01.01.2018р. (має місце випадок застосування ретроспективного правила виплати підвищеної пенсії з 01.01.2018р. у зв'язку із реальним підвищенням грошового забезпечення з 01.03.2018р.), 01.03.2018р. (має місце подія реального підвищення грошового забезпечення), 01.02.2020р. (має місце подія умовного підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи розмірі - "2.102,00грн." станом на 01.01.2020р. замість - "1.762,00грн."), 01.02.2021р. (має місце подія умовного підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи розмірі - "2.270,00грн." станом на 01.01.2021р. замість - "1.762,00грн."), 01.02.2022р. (має місце подія умовного підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи розмірі - "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р. замість - "1.762,00грн."), 01.02.2023р. (має місце подія умовного підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи розмірі - "2.684,00грн." станом на 01.01.2023р. замість - "1.762,00грн. ").
Натомість, перерахунки пенсій на виконання рішень судів у зв'язку: із зменшенням відсоткового розміру пенсії відносно грошового забезпечення, із втратою чинності нормами постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 в частині структури грошового забезпечення як розрахункової бази обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії (05.03.2019р. - відповідає перерахунку пенсії з 01.04.2019р., 19.11.2019р. - відповідає перерахунку пенсії з 01.12.2019р.) є виправленням наслідків недоліків/вад/дефектів управлінських волевиявлень суб'єкта владних повноважень управлінської функції у порядку судового захисту, а не перерахунком пенсії через підвищення поточної винагороди за службу діючого публічного службовця у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Вирішуючи спір в частині конкуренції права заявника на перерахунок пенсії за подією підвищення грошового забезпечення згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 із правом заявника на отримання платежу у вигляді індексації пенсії, суд керується наступними мотивами і підставами.
Приписи постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 дійсно кореспондують приписам статті 1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", де визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені ст.4 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (далі за текстом - Порядок №1078).
Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, індексація пенсій повинна відбуватись у порядку спеціальних актів права, а не безпосередньо на підставі норм Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" та норм Порядку №1078, котрі у даному конкретному випадку носять характер загальної норми права.
До кола згаданих спеціальних актів права належать норми Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та норми Закону України від 09.04.1992р. №2662-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Згідно з ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у редакції Закону України від 21.11.1996р. №534/96-ВР та Закону України від 21.09.1999р. призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Проте, згідно з ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у редакції Закону України від 15.02.2022р. №2040-IX (застосовується з 01.03.2022р.) у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.
Звідси слідує, що: 1) положеннями ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ та положеннями ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у редакції Закону України від 15.02.2022р. №2040-IX (застосовується з 01.03.2022р.) розмежовані процедура перерахунку розміру раніше вже призначеної пенсії у зв"язку із реальним підвищенням поточного грошового забезпечення діючого публічного службовця (у зв"язку із збільшенням розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення) від процедури індексації пенсії; 2) умовою індексації пенсії є відсутність протягом проміжку часу - попередній календарний рік - дата індексації пенсії у поточному календарному році включно події перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Відтак, управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень про відмову у проведенні індексації пенсії громадянина відповідно до постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, постанови КМУ від 23.02.2024р. №185 у разі, коли відносно такого громадянина суб"єктом владних повноважень (або у добровільному порядку, або на виконання рішення суду) було проведено перерахунок пенсії у зв"язку із настанням події підвищення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму у - "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р., у - "2.684,00грн." станом на 01.01.2023р., у - "3.028,00грн." станом на 01.01.2024р. замість - "1.762,00грн." слід кваліфікувати у якості юридично обґрунтованого, документально доведеного та справедливого.
Вирішуючи спір в частині епізоду розміру індексації пенсії заявника відповідно до постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 суд зазначає, що згідно з абз.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2022р. №168 було запроваджено правило, у силу якого установлено, що з 1 березня 2023 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році (Офіційний вісник України, 2022 р., № 18, ст. 968) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2022 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Звідси слідує, що за характером приписів п.2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 має частково бланкетний характер, оскільки відсилає одночасно і до п.1 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, і до п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Пунктом 1 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 запроваджено коефіцієнт збільшення у розмірі - "1,197".
Отже, абз.1 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 передбачено підвищення пенсії за процедурою індексації унаслідок застосування коефіцієнту підвищення - "1,197".
При цьому, суд зважає, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі - "1,197" установлений п.1 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Максимальний розмір індексації пенсії у - "1.500,00грн", який може бути отриманий із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі - "1,197" установлений п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Пунктом 2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 стосовно правовідносин за участю заявника одночасно поєднано обидва правила і за п.1 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, і за п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, унаслідок чого сума індексації пенсії підлягає обчисленню із використання коефіцієнта підвищення - "1,197", але у межах - "1.500,00грн.".
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що заявник не міг набути ані розумних очікувань, ані об"єктивних сподівань на застосування суб"єктом владних повноважень до спірних правовідносин п.1 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та п.2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 без врахування п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, позаяк усі перелічені норми підзаконного акту видані одним і тим же суб"єктом права - Урядом України у межах реалізації делегованої виключної компетенції та взаємопов"язані між собою критерієм соціальної справедливості як невід"ємного елементу проголошеного ст.8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд вважає, що з урахуванням викладених вище міркувань заявник у даному конкретному випадку об"єктивно не здатен набути права на часткове застосування, а часткове відхилення норм одного і того ж підзаконного нормативно-правового акту (а саме: постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 без врахування п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168) за рахунок поширення на спірні правовідносини дії п.п.1 і 2 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та непоширення дії п.10 постанови КМУ від 24.02.2023р. №168, позаяк виключно Уряд України у межах виключних законодавчо делегованих повноважень має змогу визначити обсяг реально наявних фінансових ресурсів для проведення індексації розмірів раніше призначених пенсій без створення умов майнової дискримінації громад однієї соціальної категорії.
Відтак, за епізодом збільшення пенсії заявника у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023р. №168 за процедурою індексації унаслідок застосування коефіцієнту підвищення - "1,197", але у межах 1.500,00грн. реально вчинене управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень не суперечить закону.
Окремо з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд зауважує, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 13.06.2024р. у справі №120/14637/24: 1) як положеннями статті 42 Закону № 1058-IV, так і положеннями статті 64 Закону №2262-ХІІ Уряду надано право визначати розмір, умови та порядок здійснення індексації пенсій; 2) Повномасштабна війна та погіршення матеріального становища українців завдали суттєвих втрат добробуту мільйонів домогосподарств в Україні. Саме тому підтримка фінансової платоспроможності громадян, особливо пенсіонерів - тобто тих, для кого виплати від держави є часто єдиним джерелом доходів - є вкрай важливою для Уряду. Саме з цією метою Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про здійснення індексації пенсій з 01.03.2023 з обмеженням верхньої межі індексації для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян; 3) Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема, особам, пенсія яким призначена за Законом № 2262-ХІІ, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням нового уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим, та підвищення рівня матеріального забезпечення найбільш вразливих верств населення з числа пенсіонерів, незалежно від умов, з якими Закон № 1282-XII пов'язував підстави для проведення індексації доходів, зокрема, пенсій (грошові доходи населення підлягали індексації лише у межах розміру прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення у разі перевищення величиною індексу споживчих цін порогу індексації, який установлювався в розмірі 103 відсотка).
З огляду на викладені вище міркування суд доходить до переконання про те, що заявник у межах спірних правовідносин не має порушеного права за епізодом розміру індексації пенсії за постановою КМУ від 24.02.2023р. №168.
Стосовно правової природи індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 суд зазначає, що згідно з ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, обов"язковою передумовою набуття особою права на індексацію пенсії є відсутність події перерахунку пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Суд зазначає, що у розумінні ст.ст.51 та 63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ перерахунком пенсії є вчинення суб"єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу обчислення нового розміру раніше вже призначеної пенсії у зв"язку із зміною розміру виду грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (тобто у зв"язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб).
Продовжуючи розгляд справи, суд відзначає, що 29.01.2020р. у зв'язку із набранням законної сили рішення суду у справі №826/6453/18 втратив чинність п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та було відновлено дію первісної редакції п.4 постанови КМУ від 30.07.2018р. №704 про обчислення грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, тобто настала подія умовного (а не реального) підвищення поточного грошового забезпечення діючого військовослужбовця.
Відповідно до ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. також було запроваджено єдину величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі - "2.102,00грн."
Між тим, згідно з ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" було запроваджено одночасно декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.270,00грн." (станом на 01.01.2021р.), "2.481,00грн." (станом на 01.01.2022р.), "2.684,00грн." (станом на 01.01.2023р.) та спеціальну величину прожиткового мінімуму для працездатної особи у розмірі - "2.102,00грн." для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Оскільки за приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 і суб"єкт владних повноважень - орган фінансового забезпечення кадрової публічної служби, і особа начальницького складу служби цивільного захисту є відповідно державним органом та працівником державного органу, то з огляду на застереження п.8 Прикінцевих положень Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" і п.7 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" під час обчислення грошового забезпечення з 29.01.2020р./30.01.2020р. не може бути використаний показник прожиткового мінімуму для працездатної особи понад - "2.102,00 грн.".
При цьому, суд зважає на приписи абз.1 п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 12.05.2023р. №481, де указано, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
З наведеного випливає, що Кабінет Міністрів України як суб'єкт владних повноважень, до виключного відання якого законодавцем у приписах ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було віднесено визначення правил обчислення грошового забезпечення, у період часу 01.03.2018р.- подія набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 не приймав власного рішення нормативного характеру з приводу підвищення розмірів окладу за посадою та окладу за військовим званням за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.
Натомість, у силу правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22; від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23, від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23 подія підвищення розміру окладу за посадою (та окладу за званням) згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2020р., з 01.01.2021р., з 01.01.2022р., з 01.01.2024р. за рахунок обов"язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.102,00грн.", "2.270,00грн.", у "2.481,00грн.", у "2.684,00грн.".
Проведення за цими причинами суб"єктом владних повноважень перерахунків пенсії у порядку ст.63 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ (як у добровільному порядку, так і у примусовому порядку на виконання відповідного рішення суду) згідно з ст.64 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ виключає проведення індексації пенсії особи у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
При цьому, відповідні застереження прямо включені законодавцем і до норм постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Тому суд вважає, що оскільки новий розмір пенсії заявника був обчислений суб"єктом владних повноважень з 01.02.2023р. з урахуванням розмірів видів підвищеного грошового забезпечення, обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.684,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн.", то указане унеможливлює застосування до цього розміру пенсії призначення індексації пенсії саме за постановою КМУ від 24.02.2023р. №168, позаяк має місце подія перерахунку пенсії заявника з 01.02.2023р. через зростання обчисленого у порядку постанови КМУ від 30.08.20147р. №704 грошового забезпечення з 01.01.2023р.
Тому заявник у межах спірних правовідносин утратив право на отримання індексації у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168.
Разом із тим, відсутність події перерахунку пенсії заявника станом на 01.02.2022р. у зв"язку із обчисленням грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "2.481,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи - "1.762,00грн." засвідчує, що заявник у межах спірних правовідносин не втратив права на отримання індексації пенсії у порядку постанови КМУ від 16.02.2022р. №118.
Розв"язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) суб'єкта владних повноважень викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів та зазначення у процесуальних документах належних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення, але стан виконання суб"єктом владних повноважень цього обов'язку не виключає дії норм ч.1 ст.77 КАС України та стандартів доказування, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. по справі №916/3027/21.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення таким волевиявленням власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Визначаючись з приводу реально вчиненого суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом з огляду на положення п.18 ч.1 ст.19, п.19 ч.1 ст.4 КАС України, п.1 ч.2 ст.24, п.2 ч.2 ст.24, ч.3 ч.2 ст.24 Митного кодексу України під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов'язку, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.
У спірних правовідносинах суб"єктом владних повноважень спочатку було реалізовано управлінську функцію у спосіб призначення на користь заявника платежів у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та постанови КМУ від 16.02.2022р. №118, але потім за управлінським волевиявленням суб'єкта владних повноважень виплата коштів за цими платежами була припинена у зв'язку із виконанням рішення суду про перерахунок пенсії заявника.
Отже, факт вчинення суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення у формі дій у розумінні вчинку підтверджено матеріалами справи відносно події припинення виплати платежів у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 саме у зв'язку із виконанням рішення суду про перерахунок пенсії заявника з 01.02.2023р.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах у порядку індексація пенсії у порядку постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 та постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 була призначена та здійснювалась, однак у подальшому була припинена за управлінським волевиявленням з підстав, відповідність яких ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України стосовно постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 була доведена суб"єктом владних повноважень у ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України (у зв"язку із наявністю події перерахунку пенсії заявника з 01.02.2023р.), а відносно постанови КМУ від 16.02.2022р. №118 не була доведена суб"єктом владних повноважень у ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.77 КАС України (у зв"язку із відсутністю події перерахунку пенсії заявника з 01.02.2022р.).
Тому суду належить застосувати ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України і спосіб захисту права заявника, сформульований у резолютивній частині цього судового акту, задовольнивши позов заявника частково.
Вирішуючи спір за епізодом обмеження пенсії заявника максимальним розміром, суд зважає на те, що норми Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ не містять чітко сформульованого правила про виплату пенсій без обмеження максимальним розміром, а викладені у цьому законі стандарти соціального захисту військовослужбовців у відставці у сфері пенсійного забезпечення не зумовлюють виникнення відповідного застереження.
Тому, орган публічної адміністрації повинен керуватись нормами суміжних законів, а у силу абз.1 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI запроваджене обмеження максимального розміру пенсії не поширюється виключно на випадки обчислення розміру при призначенні пенсії до набрання чинності названим актом законодавства.
При цьому, п.1 ст.2 розділу І Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено обмеження максимального розміру пенсії, яка не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
До того ж, абз.2 п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI було запроваджено одночасно три нових взаємопов'язаних правила, а саме: 1) обмеження максимального розміру при призначенні нових пенсій показником у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) непорушність (недоторканність) розміру раніше призначених пенсій; 3) мораторій на перерахунок раніше призначених пенсій, розмір яких перевищує показник у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, існують два законодавчих обмеження максимального розміру пенсії, котрі можуть бути застосовані до заявника, а саме: 1) за ч.3 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у редакції законів України від 08.07.2011р. №3668-VI, від 24.12.2015р. №911-VIII, від 06.12.2016р. №1774-VIII на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; 2) за п.1 ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України від 08.07.2011р. №3668-VI у розмірі величини пенсії станом на 01.10.2011р. або на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд зважає, що у минулому правило обмеження пенсії на рівні сталого показника у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, було запроваджено ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.
Дія ч.7 ст.43 Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ була припинена унаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016р. №7-рп/2016 у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано поширення приписів ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, а відтак визнано запровадження обмеження розміру пенсії військовослужбовця у відставці максимальною сумою до виплати у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; але при цьому визнано і неконституційність в цій частині ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI у зв'язку із невідповідністю ст.17 Конституції України.
Тому з огляду на приписи ч.3 ст.7 та ч.4 ст.7 КАС України суду у даному конкретному випадку належить застосувати положення ч.5 ст.17 Конституції України, поклавши на суб'єкта владних повноважень обов'язок до настання події набрання чинності іншою обов'язковою до застосування нормою права вищої юридичної сили здійснити виплату заявникові пенсії без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів і поєднанні із невідповідністю закону реально вчиненого управлінського волевиявлення.
Оскільки управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу визначення розміру пенсії заявника до виплати після 12.04.2023р. не узгоджується із приписами Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI, не відповідає ст.17 Конституції України, то згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України", рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", рішенням Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку визнання протиправним діяння владного суб'єкта об'єктивно не здатне забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб'єктивного права особи на одержання у власність коштів за пенсією, а тому необхідно застосувати спосіб захисту порушеного права, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.
До того ж суд зважає, що за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Виконання суб'єктом владних повноважень під час реалізації управлінської функції норми діючого акту права - Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI до настання події втрати Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI на підставі рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 по справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) - 12.04.2023р. не може бути кваліфіковано у якості протиправного діяння.
Владне управлінське волевиявлення з приводу практичної реалізації норм Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI було вчинене органом публічної адміністрації виключно на стадії виплати заявникові призначеної/перерахованої, обчисленої і нарахованої пенсії.
Відтак, праву заявника на отримання пенсії за минулий період у належному розмірі належить надати судовий захист у спосіб, що сформульованій у резолютивній частині даного судового акту.
При розв'язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з'ясування об'єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв'язання спору по суті.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, ст.ст. 72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу припинення виплати індексації пенсії ОСОБА_1 у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118 у зв"язку із виконанням рішення суду у справі №520/14352/24.
Зобов"язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити з 01.11.2024р. виплату ОСОБА_1 індексації пенсії у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022р. №118.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу обчислення пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024р. до виплати із застосуванням обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI сумою - 23.610,00грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2024р. без обмежень, запроваджених ст.2 розділу І і п.2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011р. №3668-VI сумою - 23.610,00грн.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.
Суддя А.В. Сліденко