Справа № 500/7673/24
03 березня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначені пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993;
зобов'язати відповідача здійснити призначення та виплату пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 з дати звернення - 29.11.2024 відповідно до поданих довідок про складові заробітної плати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком з 03.01.2022. 29.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". Однак, відповідачем відмовлено з тих підстав, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєнні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723- XII).
Беручи до уваги періоди проходження служби в податкових органах з 02.07.1990 по 28.11.2024, які підлягають зарахуванню до стажу державної служби, що дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, позивач вважає таку відмову незаконною, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На адресу суду надійшла заява позивача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до участі у справі як співвідповідача, до якого заявлено позовні вимоги:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №192650006664 від 05.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії перехід на інший вид пенсії, як державному службовцю, відповідно до Закону №3723-ХІІ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву від 29.11.2024 про перерахунок "перехід на інший вид пенсії" та здійснити з 29.11.2024 переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ, зарахувавши до стажу державної служби безперервний період роботи в органах державної податкової служби з 02.07.1990 по 28.11.2024.
На виконання вимог ухвали про відкриття провадження, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що 29.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення її з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №192650006664, повідомлено про відмову у призначенні позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу". Згідно записів трудової книжки позивач працював в органах державної податкової служби. Зокрема позивачу у період роботи в органах податкової служби присвоювались персональні та спеціальні звання. Стаж роботи позивача на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби відсутній. Враховуючи зазначене, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою суду від 24.01.2025 залучиено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області як співвідповідача до участі в справі. Посьановлено розгляд справи розпочати спочатку.
На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано відзив. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та за розглядом заяви ОСОБА_1 05.12.2024 прийнято рішення №192650006664 про відмову у здійснені переведення з одного виду на інший вид пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу". Посади, які займав позивач в органах державної податкової адміністрації/ інспекції, з присвоєними званнями не відносяться до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону 3723-ХІІ. Станом на 01.05.2016 позивач працював на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб в Чортківській ОДПІ, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ. Враховуючи вищезазначене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є правомірними та відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача не підлягають до задоволення.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.01.2022 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 від 16.07.1981, ОСОБА_1 в період з 02.07.1990 по 28.11.2024 безперервно працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Присягу державного службовця прийняла 23.01.1995. За період роботи в податкових органах позивачу присвоєно: 01.11.1992 - персональне звання інспектора податкової служби ІІ рангу, 01.06.1999 - спеціальне звання інспектора податкової служби І рангу, 02.07.2013 - 13 ранг державного службовця, 01.01.2014 - спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу, 21.08.2019 - 7 ранг державного службовця; 22.08.2022 - 6 ранг державного службовця.
29.11.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про переведення з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по віку як державному службовцю згідно з Законом України "Про державну службу".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №192650006664 відмовлено ОСОБА_1 у проведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу державного службовця.
За результатами розглянутих документів, доданих до заяви, встановлено, що станом на 01.05.2016 позивач працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору податків і зборів з фізичних осіб в Чортківській ОДПІ, що не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII) визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців. Цей закон набув чинності 01.05.2016.
Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Із наведених законодавчих норм слідує, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Як встановлено судом, і це не оспорюється відповідачем, позивач має передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Спірним ж є стаж державної служби позивача, а саме зарахування до такого періоди його роботи в органах державної податкової служби.
Згідно з ч.18 ст.37 Закону №3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та /або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
У ст.25 Закону №3723-XII установлено категорії посад державних службовців.
Посади, на яких працював позивач і час роботи на яких просить зарахувати йому до стажу державної служби, у переліку посад, визначеному ст.25 Закону №3723-XII відсутні.
Разом з тим, стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначається не лише ст.25 Закону №3723-XII, але й актами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом №889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби (далі - Порядок №283).
Згідно з п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 №509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (був чинний до 19.11.2012, далі - Закон №509-XII).
Згідно з положеннями ст.6 Закону №509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 ст.15 Закону №509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України Про державну службу.
Частина 4 ст.15 Закону №509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 ст.15 Закону №509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 №5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", який набрав чинності 12.08.2012, доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344. Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 у справі №21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст.37 Закону України "Про державну службу", Закону України "Про державну податкову службу в Україні" дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-XII. Надалі такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
На спростування мотивації відповідачів, суд наводить висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17, у яких зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку №283.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 02.07.1990 по 30.04.2016 на посадах в органах державної податкової служби відповідачем неправомірно не враховано у стаж роботи на посадах державної служби.
Разом з тим, пп.1 п.2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016, як такий, що відповідає вимогам п.10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
У спірних правовідносинах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області правильно зарахувало ОСОБА_1 стаж, набутий на посадах державної служби після 01.05.2016, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи позивача, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 01.05.2016 по 28.11.2024 на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, наявний, передбаченими ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж, а також достатній стаж державної служби, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, суд приходить до висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №192650006664 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-ХІІ критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягають скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього страхового стажу та стажу державної служби, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як переведення на пенсію відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, з дня подання заяви, що передбачено ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 29.11.2024.
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Водночас, позовна вимога в частині зобов'язання здійснити призначення (перерахунок) та виплату такої пенсії відповідно до поданих довідок про складові заробітної плати, є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат ще не обрахованих суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє та задоволенню не підлягає, адже спір в цій частині фактично не існує.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 605,60 грн згідно квитанції № 0.0.4079752362.1 від 19.12.2024 на суму 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.12.2024 №192650006664 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 02.07.1990 по 30.04.2016 до стажу державної служби та перевести її на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, з 29.11.2024.
Відмовити в задоволенні інших вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (місцезнаходження: вул.Смілянська, 23, м.Черкаси, Черкаський р-н, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ: 21366538).
Головуючий суддя Мандзій О.П.