Справа № 500/7647/24
03 березня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та у відповідності до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та прийняти обґрунтоване рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та у відповідності до висновку лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . 04.11.2024 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка являється особою з інвалідністю II групи та відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду. Мати позивача ОСОБА_2 розірвала шлюб із батьком позивача ОСОБА_3 , надалі одружилась із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , також ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_5 . Ці обставини документально підтвердженні додатками до рапорту, додатково факт відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення представлений і підтверджений заявою ОСОБА_2 , повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 , довідкою ДП "Фаворит-1" про зареєстрованих осіб. Однак позивачу у звільненні відмовлено, 24.11.2024 надано на ознайомлення рапорт з резолюцією та написом посадової особи "не долучено документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 ".
З такою відмовою позивач категорично незгідний, вважає її протиправною, вважає, що подані з рапортом копії документів належним чином, повністю, вичерпно та однозначно підтверджують вказану підставу для звільнення, в той же час відповідач жодним чином не обґрунтував вказану відмову, не надав належної оцінки поданим документам до рапорту, які чітко доводять відсутність у матері позивача інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що до рапорту старшого солдата ОСОБА_1 не додано достатніх документів, які дають підстави для задоволення рапорту про звільнення на підставі, вказаній у ньому. Факт розірвання шлюбу, зареєстрованого між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а також факт смерті ОСОБА_4 , не підтверджує того, що між ОСОБА_2 та іншим чоловіком не зареєстровано шлюбу. Також до рапорту старшого солдата ОСОБА_1 не додано документів, які підтверджують, що у ОСОБА_2 відсутні інші члени сім'ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення. Позивачем додано копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.11.2020, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_5 помер, однак до рапорту не додано жодних документів, які підтверджують родинні зв'язки між останнім та ОСОБА_2 . Окрім того, до рапорту не додано основного документа - акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Реалізуючи свої повноваження, передбачені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 було зазначено про відсутність правових підстав для звільнення позивача із військової служби через ненадання необхідних документів, передбачених пп.26 п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454. Погодившись із позицією помічника командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 , командир Військової частини НОМЕР_1 визначив необхідність довести зміст прийнятого рішення до військовослужбовця. З цього приводу відповідач зауважує, що формальна невідповідність накладеної резолюції не може розглядатися як невчинення дій щодо розгляду рапорту позивача, адже фактично рапорт розглянуто і за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову у його задоволення, про що повідомлено військовослужбовця. В цьому конкретному випадку рішення командира Військової частини НОМЕР_1 є абсолютно законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .
04.11.2024 позивач звернувся до свого прямого командира із рапортом, зареєстрованим 07.11.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 за №14725/а, в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у запас на підставі пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ щодо необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико - соціальної експертної комісії чи лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров'я, а саме догляд за його матір'ю ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту позивач додав: копію довідки до акту огляду МСЕК ОСОБА_2 серія 12 ААГ №250820 від 26.09.2023; копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_3 від 25.10.2023; копію висновку №3811/4 від 09.08.2024; копію довідки №217 від 29.08.2024; копію заяви ОСОБА_2 №1464 від 26.06.2024; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046298851 від 01.08.2024; копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 24.12.1984; копію свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 08.01.1985; копію паспорта ОСОБА_2 серія НОМЕР_6 від 23.01.2003; копію паспорта ОСОБА_1 № НОМЕР_7 від 04.09.2023; копію довідки ДП "Фаворит-1" №217 від 29.08.2024; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 серія НОМЕР_8 ; копію свідоцтва про смерть НОМЕР_9 ; копію свідоцтва про смерть НОМЕР_2 .
На адвокатський запит від 25.11.2024, Військовою частиною НОМЕР_1 листом від 13.12.2024 №4576 повідомлено, що вказаний рапорт розглянуто командуванням Військової частини НОМЕР_1 і за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову у його задоволенні у зв'язку з відсутністю правових підстав для звільнення ОСОБА_1 із військової служби.
Також відповідачем надано належним чином засвідчену копію рапорту старшого солдата ОСОБА_1 від 04.11.2024 із якої слідує, що помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 у рапорті зазначено "не долучено документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 ". Командиром Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт позивача від 04.11.2024 шляхом накладення резолюції "довести до військовослужбовця".
Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Абзацом 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема, на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).
Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Відповідно до п.2 розділу І Порядку №531 з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).
За правилами п.1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, який містить такі норми:
1. У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
2. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
3. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
4. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
5. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
6. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов'язково реєструються службою діловодства.
7. Забороняється:
1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:
- подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;
- недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;
- наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;
2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров'я тощо;
3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;
4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.
8. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
9. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи. При цьому, умовами такого звільнення є відсутність у такої особи з інвалідністю І чи II групи інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або ж, якщо такі особи є, то вони самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище.
У спірних правовідносинах позивач згідно із наданих документів до рапорту від 04.11.2024 обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби саме у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи, довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серія 12ААГ №250820 від 26.09.2023.
Відмовляючи позивачу у звільненні його з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, помічник командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 у рапорті послався на відсутність документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 .
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170).
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції №170 передбачено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Згідно вказаного додатку звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Тобто цією Інструкцією визначено чіткий і конкретний перелік документів, які подаються військовослужбовцем при звільненні з військової служби.
Разом з цим, суд вважає за необхідне наголосити, що за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.11.2024 командуванням Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції "довести до військовослужбовця", що не відповідає вимогам до оформлення резолюції, визначених у додатку 1 до Порядку №531.
В свою чергу, наявність згаданого вище юридичного висновку помічником командира бригади з правової роботи військової частини суд оцінює критично, адже вказана посадова особа не наділена повноваженнями приймати рішення по суті рапорту військовослужбовця щодо його звільнення з військової служби.
Не погодження рапорту позивача помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 не є остаточним рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
Отже, за наслідками розгляду рапорту позивача рішення по суті питання Військовою частиною НОМЕР_1 , яким надана оцінка підставам для звільнення останнього з військової служби, прийняте не було. Належних доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
З огляду на викладене, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що відповідач протиправно вчинив дії, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, якими фактично відмовив позивачу у звільненні його з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, через сімейні обставини, та необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-ХІІ через сімейні обставини та прийняти відповідне рішення уповноваженою особою з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відповідно до ч.1 ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини та прийняти відповідне рішення уповноваженою особою з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 березня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_10 );
відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ).
Головуючий суддя Мандзій О.П.