03 березня 2025 року Справа № 480/3654/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/3654/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, військова частина) у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 539 від 26.10.2023 в частині, що стосується позивача, а саме: висновків про самовільне залишення військової частини та зняття з продовольчого забезпечення;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 2505 від 11.12.2023 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 військовослужбовцем призваним по мобілізації»;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення та премію з 01.10.2023 по 15.01.2024, а саме: 54 000, 00 грн. заробітної плати та 50 000, 00 премії;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 100 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що 07.09.2023 на підставі рекомендаційного листа ІНФОРМАЦІЯ_1 , подавав рапорт про переведення до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 30.09.2023, згідно з довідкою № 10949 від 30.09.2023, його визнано обмежено придатним до військової служби, придатним зокрема, до служби у ТЦК та СП.
Позивач наголосив на тому, що весь час перебував у розташуванні свого підрозділу в АДРЕСА_1 , де виконував свої посадові обов'язки, очікуючи рішення командування з приводу поданого рапорту про переведення. Покинув свій підрозділ позивач лише 21.11.2023, після отримання витягу з наказу про переведення в розпорядження та повернення до штабу бригади м. Баранівка.
ОСОБА_1 зауважив на тому, що висновки службового розслідування про його самовільне залишення військової частини є необґрунтованими, оскільки службове розслідування проведено поверхнево, під час його проведення обставини з'ясовані не у повній мірі.
У зв'язку з цим, на переконання позивача, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошове забезпечення та премія за період з 01.10.2023 по 15.01.2024. Необґрунтовані висновки відповідача про самовільне залишення військової частини та невиплата грошового забезпечення у вказаний період, негативно вплинули на стан здоров'я позивача та завдало моральної шкоди.
Ухвалою суду від 21.05.2024, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/3654/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для поданні заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 11.06.2024 задоволено клопотання відповідача, останньому продовжено строк для подання відзиву.
Ухвалою суду від 13.11.2024 відповідача зобов'язано надати суду відомості щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу за період з жовтня 2023 по січень 2024 року.
Ухвалою суду від 05.12.2024 відповідача повторно зобов'язано надати суду згадані документи, а ухвалою суду від 31.01.2025 Міністерство оборони України зобов'язано вручити військовій частині НОМЕР_1 копії ухвал про витребування доказів та надати суду інформацію про наявні у відповідача засоби зв'язків.
Не погоджуючись з позовними вимогами, у відзиві військова частина НОМЕР_1 зазначила, що відповідно до рапорту командира 3-го механізованого батальйону майора ОСОБА_2 , 26.10.2023 близько 08:00 при проведенні перевірки особового складу 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , командиром 7-ої механізованої роти старшим лейтенантом ОСОБА_3 було виявлено відсутність у місці розташування підрозділу гранатометника 1-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 7-ої механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим, 26.10.2023 наказом командира військової частини № 539 позивачу призупинено виплату грошового забезпечення та знято з продовольчого забезпечення. Після повернення ОСОБА_1 у розташування підрозділу, з 22.11.2023 йому поновлено виплату усіх видів забезпечення.
Відповідач зауважив на тому, що факт самовільного залишення служби позивачем та його відсутності у місці розташування підрозділу у період з 26.10.2023 по 22.11.2023 підтверджується актом службового розслідування від 03.12.2023, рапортом командира 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_3 від 26.10.2023, доповіддю командира 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_4 від 26.10.2023, поясненнями заступника командира 7-ї механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 від 30.10.2023, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2023 № 596.
За таких обставин, на переконання відповідача, оскаржувані накази є правомірними, у зв'язку з чим, позивач не має права на виплату грошового та іншого видів забезпечення у жовтні - листопаді 2023 року.
Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.
Під час проходження військової служби на посаді гранатометника 1 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у серпні 2023 року ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_1 рекомендаційний лист щодо призначення позивача на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У зв'язку з отриманням рекомендаційного листа, ОСОБА_1 подав рапорт про переведення, а згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 10949 від 30.09.2024, на підставі статей 36-б, 64-б, 75-в, 23-г, 30-г графи ІІ Розкладу хвороб, його визнано обмежено придатним до військової служби - непридатним до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення).
Згодом, 26.10.2023 командиром 7 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону старшим лейтенантом ОСОБА_6 командиру батальйону був поданий рапорт у якому вказувалось, що близько 08:00 при проведенні перевірки особового складу 7-ої механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 встановлено, що солдат ОСОБА_1 покинув місце розташування підрозділу поблизу АДРЕСА_2 , без зброї у невідомому напрямку нікого не попередивши. Отримавши вказаний рапорт, командир 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 подав доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 .
На підставі зазначеної доповіді, 26.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 1977 про призначення службового розслідування.
Крім того, наказом № 539 від 26.10.2023 солдата ОСОБА_1 визнано таким що самовільно залишив територію військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим з 26.10.2023 йому призупинено виплату грошового забезпечення та знято з продовольчого забезпечення.
Згідно з наказом № 237-РС від 07.11.2023, позивача звільнено з займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , а відповідно до наказу № 596 від 22.11.2023, у зв'язку з прибуттям до військової частини, йому поновлено виплату грошового забезпечення з 22.11.2023.
За результатами службового розслідування, 03.12.2023 складено акт, згідно з яким ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину з 26.10.2022, у зв'язку з чим, окрім іншого, запропоновано не виплачувати йому премію за весь час самовільного залишення військової частини.
На підставі акту службового розслідування, 11.12.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято наказ № 2505, згідно з яким солдату ОСОБА_1 з 26.10.2023 призупинено виплату грошового забезпечення, а також не виплачено премію за весь період самовільного залишення місця служби, включаючи місяць повернення, в тому числі за жовтень, листопад та грудень 2023 року.
Відповідно до наказу № 33 від 15.01.2024, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до частини 2 статті 24 вказаного Закону, якщо інше не визначено законодавством, для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, військова служба призупиняється.
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.
За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.
Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.
Так, пунктом 1441 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
На виконання пункту 1442 Положення, військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.
На виконання пункту 1444 Положення, у разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військову службу якого призупинено, командир (начальник) військової частини з'ясовує підстави його відсутності і негайно інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням.
Згідно з пунктом 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини військовослужбовця, може проводитися службове розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу (пункт 85).
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Мігністерства оборони України № 608 від 21.11.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371.
Пунктом 1 розділу ІІІ вказаного порядку встановлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Розділом V Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України врегульовано, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1, 4 розділу VІ Порядку, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, за змістом вказаних норм, у випадку самовільного залишення військовослужбовцем військової частини або місця служби, служба такого військовослужбовця призупиняється, йому не виплачується грошове та не здійснюється продовольче, речове, інші види забезпечення. Для встановлення обставин самовільного залишення військової частини або місця служби, може бути проведено службове розслідування, за результатами якого вирішується питання щодо притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
У цій справі судом встановлено, що стверджуючи про протиправність оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 зазначає про те, що у період з 26.10.2023 по 22.11.2023 перебував у розташуванні військової частини та виконував свої посадові обов'язки.
В той же час, рапортом командира 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2023 старшого лейтенанта ОСОБА_7 , поданим командиру НОМЕР_2 механізованого батальйону підтверджено, що цього дня о 08 год. 00 хв. під час перевірки особового складу 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, солдат ОСОБА_1 відсутній у розташуванні, поблизу села Очеретино, Донецької області. (а.с. 85)
У поясненнях, наданих 30.10.2023 під час проведення службового розслідування засобами зв'язку, командир 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_8 підтвердив відсутність ОСОБА_1 у розташуванні 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону як станом на 08 год. 00 хв. 26.10.2023, так і станом на дату надання пояснень, зауваживши при цьому, що на телефонні дзвінки позивач не відповідав, внаслідок пошукових робіт, його місцезнаходження не встановлено. (а.с. 88)
Командир відділення 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 у поясненнях 30.10.2023 також підтвердив відсутність у розташуванні відділення солдата ОСОБА_1 як станом на 08 год. 00 хв. 26.10.2023, так і станом на дату надання пояснень. (а.с. 89)
Суд зазначає, що відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовою дисципліною є бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна досягається, зокрема шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу, а також шляхом зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.
На виконання статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Тобто, за змістом вказаних норм, командиром є військовослужбовець, який має авторитет та високі моральні якості, неухильно дотримується вимог законодавства щодо проходження військової служби, а також несе персональну відповідальність за здатність виконувати бойові завдання підрозділом в цілому та кожним військовослужбовцем, який входить до його складу окремо.
З огляду на зазначене, у суду відсутні підстави для сумнівів у достовірності інформації, яка міститься у рапорті командира 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 та його поясненнях, наданих під час службового розслідування.
Також, суд вважає достовірною і інформацію, яка міститься у поясненнях командира відділення 2-го механізованого відділення 3-го механізованого взводу 7-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_10 .
Крім того, суд враховує те, що у зазначаючи про перебування у розташуванні військової частини НОМЕР_1 та виконання своїх посадових обов'язків, ОСОБА_1 не вказав у якому конкретно місці він перебував і за чиїм наказом та які саме обов'язки, завдання, накази чи розпорядження виконував у період з 26.10.2023 по 22.11.2023.
Будь-яких доказів знаходження у місці розташування підрозділу у згаданий період, а також доказів виконання завдань, розпоряджень чи наказів командира у цей період, позивач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 щодо розбіжності у даті повернення до військової частини після її самовільного залишення, вказаної у акті службового розслідування (03.12.2023) та наказі про зарахування на забезпечення у зв'язку з прибуттям після самовільного залишення частини (22.11.2023), оскільки ця обставина свідчить про можливу технічну помилку та не спростовує висновків щодо самовільного залишення військової частини позивачем.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на приписи Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, суд робить висновок про обґрунтованість доводів відповідача щодо самовільного залишення військової частини ОСОБА_1 у період з 26.10.2023 по 22.11.2023, про відповідність оскаржуваних наказів критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про необґрунтованість позовних вимог щодо їх скасування.
З огляду на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, згідно з якими за час самовільного залишення військової частини (з 26.10.2023 по 22.11.2023) грошове забезпечення військовослужбовцям не нараховується, а також приймаючи до уваги те, що за змістом довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 , останньому виплачувалось грошове забезпечення за період з 22.11.2023 по 15.01.2024, позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати й виплатити грошове забезпечення і премію за період з 01.10.2023 по 15.01.2024, так само, як і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик