03 березня 2025 року Справа № 480/5816/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/5816/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, і просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №184150013347 від 13.05.2024 та від 07.06.2024 про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 16.09.2014 по 31.10.2018 у комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня» на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), проте спірними рішеннями ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило позивачу у призначенні і виплаті такої допомоги, оскільки спеціальний стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "є-ж" ст. 55 Закону України №1058 складає 27 років 07 місяців 22 дні. Не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 у КЗ "Охтирська центральна районна лікарня", оскільки посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу не відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки її стаж, у тому числі на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу, на день звернення за призначенням пенсії становив більше 30 років, тому вона має право на призначення грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій відповідно до пункту 7.1 розділу XV Закону №1058-IV. Крім того, позивач наголошує, що посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу входить до переліку посад медичних працівників відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909. Таким чином, зазначена безпідставна відмова відповідача є дискримінаційною та призводить до порушення конституційного права позивача на належний соціальний захист, а тому позивач вважає, що заявлені нею позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено дану справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у відповідачів завірену належним чином копію пенсійної справи позивача.
До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваними рішеннями позивачеві обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058-IV, оскільки відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи, до спеціального страхового стажу позивачки не зараховано період роботи з 16.09.2014 по 31.10.2018, з тих підстав, що посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу, яку вона обіймала, не передбачена Постановою №909, відтак, у позивача відсутній передбачений п.7-1 розділу XV Закону №1058-IV необхідний спеціальний стаж (30 років). Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також на виконання вимог ухвали суду відповідачем надано копію пенсійної справи позивача.
ГУ ПФУ в Сумській області повідомлялося про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивачу з 29.02.2024 призначена пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV, у зв'язку із чим остання перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.
06.05.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (а.с.6).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визначено органом, уповноваженим розглянути вищевказану заяву позивача.
За результатами розгляду заяви позивача про виплату грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №184150013347 від 13.05.2024, яким відмовило у призначенні такої допомоги, з посиланням на те, що відповідно до наданих документів спеціальний стаж роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "є-ж" ст. 55 Закону України №1058 складає 27 років 07 місяців 22 дні. Не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 у КЗ "Охтирська центральна районна лікарня", оскільки посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу не відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.7).
31.05.2024 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення і виплату грошової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (а.с.8).
До заяви додано довідку КНП Охтирської міської ради "Охтирська центральна районна лікарня" від 31.05.2024, якою підтверджується, що посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу відноситься до лікарської спеціальності та дає право на пенсію за вислугою років (а.с.11).
Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №184150013347 від 07.06.2024 відмовлено у призначенні такої допомоги, з посиланням на те, що відповідно до наданих документів спеціальний стаж роботи заявниці на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."є-ж" ст. 55 Закону України №1058 складає 27 років 07 місяців 22 дні. Не зараховано до спеціального стажу період роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 у КЗ "Охтирська центральна районна лікарня", оскільки посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу не відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років (а.с.9).
Не погоджуючись з рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №184150013347 від 13.05.2024 та 07.06.2024, яким позивачеві відмовлено у призначенні та виплаті разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Закону №1058-ІV, остання звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справ та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку.
Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року та пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011 року «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок-30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року №1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (далі Порядок №1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Перелік №909).
Згідно з п.4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Тобто, конструкція зазначеної норми права свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги виникає за умови неотримання такою особою будь-якого іншого виду пенсії до моменту виникнення у неї права на призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 у справі №328/1620/17, умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV. Слід зазначити й про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем, як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Законом України «Про освіту», Законом України «Про повну загальну середню освіту», Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», Законом України «Про фахову передвищу освіту», Законом України «Про вищу освіту» передбачено, що повна загальна середня освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта є структурними ланками освіти та її підсистемою.
Пунктом 25 частини 1 статті 1 Закону України «Про освіту» встановлено, що система освіти - сукупність складників освіти, рівнів і ступенів освіти, кваліфікацій, освітніх програм, стандартів освіти, ліцензійних умов, закладів освіти та інших суб'єктів освітньої діяльності, учасників освітнього процесу, органів управління у сфері освіти, а також нормативно-правових актів, що регулюють відносини між ними.
Так, відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про освіту» невід'ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Згідно з ч.1 ст.75 Закону України «Про освіту» наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, Національна академія наук України, національні галузеві академії наук України, органи із забезпечення якості освіти, центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади освіти, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади освіти, інші наукові, науково-методичні та методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими об'єднаннями, у тому числі фаховими організаціями (професійними асоціаціями), об'єднаннями роботодавців, незалежними установами оцінювання та забезпечення якості освіти, які можуть:
1) розробляти пропозиції про засади освітньої політики, прогнози, інформаційно-аналітичні матеріали, рекомендації щодо гуманітарного розвитку держави та вдосконалення освітньої сфери;
2) брати участь у науково-методичному забезпеченні освітнього процесу, оцінюванні та моніторингу якості освіти, зокрема за міжнародними програмами;
3) організовувати та проводити наукові дослідження у сфері освіти, необхідні для формування та реалізації державної політики у сфері освіти, розробляти і впроваджувати інноваційні технології освіти, зокрема для вдосконалення освітнього процесу та управління освітою, аналізувати ефективність державної політики у сфері освіти;
4) організовувати видання навчальної та методичної літератури (у тому числі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів та на засадах конкуренції з іншими авторами і видавцями), здійснювати методичний супровід їх впровадження в освітній процес;
5) реалізовувати інші функції, передбачені законодавством та їх установчими документами.
За приписами п.1 ст.3 Закону України «Про повну загальну середню освіту» система загальної середньої освіти складається із змісту повної загальної середньої освіти на кожному її рівні, мережі закладів освіти, учасників освітнього процесу, кадрового, фінансового, науково-методичного, ресурсного та нормативно-правового забезпечення освітньої та управлінської діяльності у сфері загальної середньої освіти.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 Законом України «Про повну загальну середню освіту» на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров'я яких дозволяють виконувати професійні обов'язки. Перелік посад педагогічних працівників встановлюється Кабінетом Міністрів України. Педагогічні працівники мають права, визначені Законом України "Про освіту", цим Законом, законодавством, колективним договором, трудовим договором та/або установчими документами закладу освіти.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» встановлено, що право на пенсію за вислугу років дає робота лікарняних закладах, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад).
Крім цього, згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України №117 від 29.03.2002 було запроваджено для застосування з 02.04.2002 погоджений з Міністерством праці та соціальної політики України Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я", відповідно до якого визначено кваліфікаційні вимоги до посад. Так кваліфікаційні вимоги до посади лікаря-статистика: Лікар-статистик вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина". Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією "Організації і управління охороною здоров'я". Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.
Пунктом 104 переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №385 від 28.10.2002 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я», також передбачена посада лікаря-статистика та лікаря-методиста за спеціальністю Організація і управління охороною здоров'я. І відповідно до Розділу II вказаного переліку-керівником структурного підрозділу є завідувач-лікар за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я»
Наказом Міністерства охорони №207 від 20.07.1998 «Про реформування галузевої медичної статистики та створення інформаційних статистичних баз в системі єдиного інформаційного поля охорони здоров'я» було , як додаток, затверджено типове Положення про районний (міський) інформаційно-аналітичний центр.
У п.1.4 Загальних положень типового Положення, відділ очолює завідуючий, який призначається з числа кваліфікованих лікарів.
На момент призначення на посаду позивач мала необхідний стаж і відповідну кваліфікацію.
Так, відповідно до диплому серії НОМЕР_2 виданого 30.06.1990, ОСОБА_1 , на той час « ОСОБА_2 », з відзнакою закінчила повний курс Харківського медичного інституту за спеціальністю «Гігієна, санітарія, епідеміологія» та отримала кваліфікацію лікаря гігієніста епідеміолога (а.с.15)
Як вбачається із сертифіката лікаря-спеціаліста №877, позивач 12.06.2015 атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Харківській медичній академії післядипломної освіти та їй було присвоєно (підтверджено) звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління охороною здоров'я» (а.с.15 зворотна сторона).
Окрім того, відповідно до Наказу МОЗ №195 від 25.12.1992 «Про затвердження Переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю", лікар за спеціальністю «Гігієна, санітарія, епідеміологія», може обіймати посаду лікаря-статиста, лікаря-керівника підрозділу обліку і медичної статистики.
З доданих до позовної заяви копій штатних розписів інформаційно-аналітичного відділу КЗ «Охтирська ЦРЛ» за період з 2014 року по 2018 рік включно, вбачається, що оплата праці позивачу проводилася з нарахуванням 30% надбавки за вислугу років, як медичному працівнику.
Вищезазначене, на переконання суду, свідчить про те, що посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу, яку позивач обіймала в період з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно у комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня», відноситься до посад, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі п. «є-ж» ст.55 Закону України №1058, а тому стаж роботи позивача у період з 16.09.2014 по 31.10.2018 на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу КНП "Охтирська центральна районна лікарня" повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні п. «ж-е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України також встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
Записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 , копія якої наявна в матеріалах справи, підтверджується, що позивач у період з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно працювала в Комунальному закладі "Охтирської центральної районної лікарні" на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу (а.с.34).
Крім того, згідно довідки Комунального закладу "Охтирської центральної районної лікарні" від 02.06.2022 №743/6, відповідно до постанови КМУ від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та наказу МОЗ України від 28.10.2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів-фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» посада завідувача інформаційно-аналітичного відділу відноситься до лікарської спеціальності та дає право на пенсію за вислугою років.
Також, у довідці Комунального закладу "Охтирської центральної районної лікарні" від 31.05.2024 №1527/8/6 зазначено, що посада завідувач інформаційно-аналітичного відділу, яка була наявна в штатному розписі лікарні в 2014-2018 роках та яку займала ОСОБА_1 , відносилася до розділу «Керівники», професії «Начальник (завідувач) структурного підрозділу медичного закладу» довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров'я».
Підпунктом 1.4 пункту 1 додатку 1, наказу Міністерства охорони здоров'я України від 20.07.1998 №207 «Про реформування галузевої медичної статистики та створення інформаційних статистичних баз в системі єдиного інформаційного поля охорони здоров'я» (далі Наказ МОЗ №207) (чинний) передбачено, що інформаційно-аналітичний відділ у районних лікарнях очолює завідувач, який призначається із числа кваліфікованих лікарів.
Освіта ОСОБА_1 відповідала кваліфікаційним вимогам довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров'я», передбачених для вищевказаної посади та вимогам Наказу МОЗ №207, а саме: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямком підготовки «Медицина». Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з наступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу, підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо), наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності, стаж роботи за фахом не менше 5 років.
Таким чином, наявними матеріалами справи, зокрема, трудовою книжкою позивача та довідками від 02.06.2022 та від 31.05.2024, виданими Комунальним закладом "Охтирської центральної районної лікарні", підтверджено, що позивач у період з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно, працювала на посаді в закладі охорони здоров'я, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відтак, ГУ ПФУ в Запорізькій області, відмовляючи спірними рішеннями у віднесенні періоду роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно, до спеціального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», віддав перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зараховування спірного періоду роботи позивача на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу в комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня», до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е-ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
При цьому, зі спірного рішення також слідує, що єдиною підставою для відмови позивачеві у виплаті разової грошової допомоги, передбаченої п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, став висновок пенсійного органу про не підтвердження позивачем на день досягнення пенсійного віку наявності необхідного спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для жінок - 30 років), через те, що до такого стажу неможливо зарахувати період роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу в комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня».
Водночас, судом встановлено протиправність такого висновку та наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е-ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ.
Таким чином, сукупний стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е-ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на день досягнення позивачем пенсійного віку становить понад 30 років і на момент досягнення пенсійного віку позивач працювала на такій посаді та не отримувала до цього будь-яку пенсію, що відповідачами не спростовано, відтак, у розумінні приписів п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV позивач набула право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у п. 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин суд погоджується із доводами позивача про наявність у неї достатнього страхового і спеціального стажу для призначення спірної грошової допомоги, тоді як відповідач при розгляді питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача в частині соціального забезпечення, а тому суд доходить висновку про протиправність та необґрунтованість рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №184150013347 від 13.05.2024 та від 07.06.2024, а, отже, відповідно про скасування цих рішень і задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, передбаченої пунктом 7-1 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні одноразової грошової допомоги через не підтвердження позивачем на день досягнення пенсійного віку наявності необхідного спеціального стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (для жінок - 30 років), у зв'язку із відсутністю підстав для зарахування до такого стажу періоду роботи позивача з 16.09.2014 по 31.10.2018 на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу "Охтирської центральної районної лікарні", оскільки така посада не передбачена Переліком №909, водночас, судом було встановлено наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи до спеціального стажу позивача, внаслідок чого такий спеціальний стаж сукупно перевищив 30 років, при цьому відповідачами не спростовано та не заперечується, що позивачем дотримано інші умови призначення передбаченої п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги, а саме: позивач до призначення пенсії за віком не отримувала жодної іншої пенсії та на момент виходу на пенсію за віком працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція, як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення такої одноразової грошової допомоги позивачеві.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаних норм слідує висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Таким чином, суд вважає, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому це повинно бути пов'язано із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
З урахуванням вказаних норм, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані рішення відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, для належного і ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачеві разову грошову допомогу відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти її місячних пенсій.
Щодо підстав зобов'язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачеві разову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії (доплати, допомоги) або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії (доплати, допомоги), це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає разову грошову допомогу у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення», який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов'язок щодо призначення позивачеві разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», водночас, Головне управління в Сумській області, за наведених обставин, не є належним у цій справі, тому у задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині щодо зобов'язання пенсійного органу нарахувати та виплатити позивачеві разову грошову допомогу, так як такі позовні вимоги є передчасними і право позивача щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги, яку суд зобов'язав призначити цим рішенням ГУ ПФУ в Запорізькій області, ще порушене не було, водночас, задоволення позовних вимог на майбутнє суперечить приписам ст.5 КАС України, згідно з якими судовому захисту підлягає саме порушене право особи.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог саме до ГУ ПФУ в Запорізькій області відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Водночас, ч.3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1211,20 грн, підлягають відшкодуванню на користь позивача пропорційно частині задоволених позовних вимог шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Запорізькій області за рахунок його бюджетних асигнувань суми коштів у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: пров. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057) №184150013347 від 13.05.2024 та від 07.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) разової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: пров. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період роботи з 16.09.2014 по 31.10.2018 включно у комунальному закладі «Охтирська центральна районна лікарня» на посаді завідувача інформаційно-аналітичного відділу до спеціального стажу у сфері охорони здоров'я відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: пров. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу відповідно до п.7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти її місячних пенсій.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місцезнаходження: пров. Соборний, 158Б, м. Запоріжжя, 69057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька