Іменем України
24 листопада 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3246/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,
при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.,
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Колодченко Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Князької Галини Михайлівни до Державного інспектора праці Територіальної інспекції праці у Чернівецькій області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Колодченка Юрія Дмитровича про визнання протиправними дій, -
Позивач в поданому адміністративному позові просить суд визнати Акт перевірки №24-04-32/55 та Припис №24-04-32/55-51, складені 28.09.2010р. державним інспектором праці Територіальної інспекції праці у Чернівецькій області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Колодченком Юрієм Дмитровичем.
Вказаним актом позивачу встановлено порушення: ст. 24 та 24-1 КЗпП України в частині не укладення трудових договорів з найманими працівниками; ст. 30 Закону України "Про оплату праці", в частині ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку; ст. 95 КЗпП України в частині забезпечення мінімальної заробітної плати. Приписом було встановлено до виконання наступне: укласти трудові договори з усіма найманими працівниками та зареєструвати їх у Вижницькому РЦЗ; забезпечити ведення бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку; забезпечити нарахування мінімальної заробітної плати найманим працівникам.
Із вказаними діями відповідача позивач не погоджується та вважає їх неправомірними.
Відповідач в своїх письмових запереченнях позову не визнав. Пояснив, що при відвідуванні магазинів ОСОБА_3 встановлено, що в магазинах працюють продавцями громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які хоча і зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, є найманими працівниками приватного підприємця ОСОБА_3, оскільки працюють в її магазинах та отримують від неї заробітну плату, дотримуються розпорядку роботи її магазинів, що відповідає ознакам трудового договору. Проте, приватним підприємцем ОСОБА_3 трудові угоди з найманими працівниками не були укладені, чим порушені вимоги ст.ст. 24, 24-1 КЗпП. Крім того, позивачем не здійснюється бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку, чим не здійснюється стягнення загальнообов'язкових платежів з заробітної плати та чим порушуються вимоги ст. 30 ЗУ "Про оплату праці". Також, продавцю ОСОБА_4 не забезпечується виплата та нарахування мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, чим порушуються вимоги ст. 95 КЗпП.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач позову не визнав, наполягав в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що громадяни, які відповідно до акту, складеного відповідачем являються найманими працівниками ОСОБА_3, - є суб'єктами підприємницької діяльності, перебувають на обліку ДПІ у Вижницькому районі як платники єдиного податку. Це підтверджується наданими представником позивача в судовому засіданні копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 від 08.12.2008р. за №НОМЕР_1 та ОСОБА_5 19.05.2010р. за №НОМЕР_2 та свідоцтвами про сплату єдиного податку вказаними особами.
Крім того, позивачем надано копію договорів оренди, від 29.04.2010р. - укладеного з ОСОБА_4 та від 07.05.2010р. - з ОСОБА_5, на підставі яких позивач як орендодавець надає, а орендар ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приймає в строкове платне користування частину не житлового приміщення (будівля магазин). Вказані документи були надані позивачем при проведенні перевірки, проте з невідомих суду причин не були взяті відповідачем до уваги.
Вищевикладене свідчить про те, що між позивачем та громадянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 існують цивільно-правові відносини, які аж ніяк не можуть мати ознак трудових, як про це стверджує відповідач. Таким чином, у позивача не було жодних підстав, та тим більше яких-небудь обов'язків для укладення із зазначеними особами трудових договорів та оплати їх праці відповідно до ЗУ "Про оплату праці".
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Крім того, як зазначено в Акті, перевірка проведена державним інспектором праці - Колодченком Ю.Д., за участю начальника відділу праці УПСЗН Вижницької РДА Бойка В.М., головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у Вижницькому районі Холівана Д.І., головного спеціаліста УПФУ у Вижницькому районі Сінько І.М. Проте, даний акт підписаний не всіма зазначеними особами, що свідчить про те, що він складений не належним чином та не може бути належною підставою для прийняття припису.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтований, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись 2, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії суб'єкта владних повноважень - державного інспектора праці Територіальної інспекції праці у Чернівецькій області Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Колодченка Юрія Дмитровича з складання Акта перевірки №24-04-32/55 та Припису №24-04-32/55-51 від 28.09.2010р.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача державне мито в розмірі 3, 40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 29.11.2010р.
Суддя Г.Г. Спіжавка