Іменем України
23 листопада 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2099/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Спіжавки Г.Г.,
при секретарі судового засідання: Хмілю С.Р.,
за участю сторін:
від позивача - Шаховцева Т.В.,
від відповідача - Каковчук Г.В., Романюк Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватного підприємства "Лев-Ас" до Державної податкової інспекцї у Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання неправомірним та скасування рішення , -
Позивач в поданому адміністративному позові просить суд визнати неправомірним та скасувати рішення Державної податкової інспекцї у Сторожинецькому районі Чернівецької області від 20.04.2010р. №0000062200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 191, 24 грн. у вигляді пені 0,3 % від суми авансової оплати за кожний день прострочення товару понад 180-денний строк з дня оплати, що передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». На думку позивача рішення прийняте відповідачем не обґрунтовано, бех урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Позивач уклав контракт №8892 з італійською фірмою «Агрекс С.п.А», за умовами якого дана фірма зобов'язалася поставити позивачу борошномельне обладнання, а позивач зобов'язався оплатити та прийняти таке обладнання. Згідно п. 4.1 контракту його сума складає 330 000 Євро, яка згідно п. 5.1, має бути оплачена позивачем в такому порядку: 15 000 Є до 31.12.2008 року; 45 000 Є до 15.01.2009 року; остаточний розрахунок - по готовності обладнання до поставки позивачу з заводу фірми «Агрекс С.п.А.».
У відповідності до п. 3.1 контракту поставка відбувається на умовах СІР м. Сторожинець, Чернівецька область. Умови поставки СІР означають здійснення фактичної поставки (передачі права власності та всіх ризиків, пов'язаних з товаром) в момент вручення такого товару першому перевізнику.
Укладення між позивачем та фірмою "Агрекс С.п.А." контракту №8892 та його подальше виконання є наслідком участі позивача в тендері на закупівлю борошномельного обладнання за кошти державного бюджету, що проводився 26.12.2008 року gідприємством «Буковинський млин» громадської організації «Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів». Внаслідок перемоги на тендері між позивачем та вказаним підприємством 26.12.2008 року був укладений договір купівлі-продажу обладнання (копія договору додається), яке, одночасно, є предметом поставки за контрактом № 8892. Підприємство «Буковинський млин» громадської організації Буковинський центр інформаційно-правового захисту інвалідів проводило тендер та уклало договір купівлі-продажу № 4 на виконання рішення Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів від 25 вересня 2008 року, оформленого у формі протоколу № 4. Зазначеним протоколом засвідчується рішення про надання підприємству «Буковинський млин» безповоротної фінансової допомоги в сумі 1983750 грн. та цільової позики в сумі 1983750 грн. для закупівлі мукомольного обладнання у складі борошномельної установки АGRЕХ АGS6-1DВ1000 та лінії пакування борошна. Вказані кошти мали надійти зі спеціального фонду державного бюджету України у відповідності до ст.ст.14-2, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70. Фінансування програми вказаним рішенням було покладено на Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Однак, всупереч рішення комісії та прийнятому бюджетному призначенню, з боку Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки підприємства «Буковинський млин» надійшло тільки 1983750 грн. з 3876250.00 грн. коштів, які призначалися на ці цілі та мали бути оплачені позивачу згідно з умовами договору купівлі-продажу № 4. Решта 1983750 грн. з спеціального фонду Державного бюджету профінансовано не було. Таким чином підприємство «Буковинський млин» не виконало взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення позивача коштами для виконання умов контракту № 8892, а причиною цьому є порушення зобов'язань розпорядником бюджетних коштів.
По вказаній причині позивач одержав від підприємства "Буковинський млин" тільки 1983750 грн. з 3876250 грн., що дозволило здійснити купівлю 120000 Євро та виконати умови контракту № 8892 частково, в той час, як, за умовами укладеного та чинного контракту, фірма «Агрекс С.п.А» зобов'язувалась поставити обладнання тільки після повної оплати його вартості. Слід врахувати, що замовлене обладнання було фактично готове до поставки в Україну ще 31.03.2009 року, однак залишалося у постачальника до виконання з боку позивача умов контракту, про що свідчить претензія фірми «Агрекс С.п.А» від 04.06.2009 року. Отже причиною порушення строків увезення обладнання на територію України є порушення грошових зобов'язань перед позивачем з боку підприємства "Буковинський млин", який, в свою чергу, не виконав зазначених зобов'язань у зв'язку з невиконанням повного обсягу фінансування придбання намовленого обладнання з боку Держави. При цьому позивач вживав усіх можливих заходів задля забезпечення поставки товару в межах строків, що установлені контрактом.
В подальшому, внаслідок досягнення позитивних результатів на переговорах та добровільної згоди з боку фірми «Агрекс С.п.А.» вдалося домовитись про внесення змін до умов контракту щодо здійснення поставки в Україну частини обладнання відповідно до фактично сплаченої суми в 120000 Свро.
Позивач також стверджує, що у випадку врахування неправомірної бездіяльності державних органів щодо повного фінансування закупівлі підприємством «Буковинський млин» у позивача борошномельного обладнання за державні кошти позивач мав би можливість виконати умови контракту та своєчасно увезти на митну територію України замовленого обладнання, що позбавило б позивача від застосування штрафних санкцій. Позивач посилається на те, що згідно ч.3 ст.219 ГК України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Відповідач в своїх запереченнях із позовними вимогами не погодився. Зазначив, що на порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" приватному підприємству "Лев-Ас" відстрочено поставку продукції від нерезидента, з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції без наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Тому, рішення прийняте на підставі закону та не підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували та наполягали на відмові в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини в справі, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному осбязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 29.03.2010 року по 12.04.2010 року працівниками ДПІ в Сторожинецькому районі проводилась планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.11.2008 року по 31.12.2009 року, про що 15.04.2010 року складений акт №390/23/36171848. За результатами розгляду акта перевірки 20.04.2010р. податковим органом було прийняте рішення №0000062200, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 209 191, 24 грн. у вигляді пені 0,3 % від суми авансової оплати за кожний день прострочення товару понад 180-денний строк з дня оплати, що передбачено ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Також, судом встановлено, що позивачем неодноразово приймалися міри задля того, щоб уникнути порушень, встановлених податковою службою. Доказами цього є пред'явлення претензій з боку позивача до підприємства «Буковинський млин», яке в свою чергу, листом № 9 від 20.07.2009 року зверталося з вимогою вирішити проблему до міністра праці та соціальної політики. Чернівецька обласна державна адміністрація також зверталася до Прем'єр-міністра України з проханням сприяти позитивному вирішенню питання до фінансування проекту задля завезення замовленого обладнання і його передачі покупцю, про що свідчить лист № 01.15/6-1456 від 28.07.2009 року. Позивач також звертався з позовом про спонукання до виконання умов договору купівлі-продажу № 4 в господарський суд Чернівецької області.
Вказані обставини свідчать про вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Статтею ст. 238 ГК України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГК цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.
За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.
Враховуючи викладене, пеня, нарахована відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", є адміністративно-господарським штрафом в розумінні Господарського кодексу України. У відповідності до ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, суд встановив, що порушення позивачем ст. 2 Закону "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" відбулося не з вини позивача, а через недофінансування з Державного бюджету, крім того приватним підприємсвтом "Лев-Ас" вжито всіх можливих заходів для уникнення вказаних у рішенні порушень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд вважає, що при прийнятті рішення суб'єкт влажних повноважень - ДПІ в Сторожинецькому районі не врахував всі обставини, які мали суттєве значення, а тому, рішення, прийняте необгрунтовано та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись 2, 18, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Сторожинецькому районі Чернівецької області від 20.04.2010р. №0000062200 про застосування до приватного підприємсвта "Лев-Ас" штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 209 191, 24 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача державне мито в розмірі 3, 40 грн.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі виготовлено 29.11.2010р.
Суддя Г.Г. Спіжавка