/ 03 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14936/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:
визнати протиправним і скасувати Рішення № 41 55 (позачергової) сесії 8 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської від 06.09.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку частку (пай) площею 3,13 ум. кад.га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області гр. ОСОБА_1 ,
зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначене питання з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України. Зауважив, що право позивача на земельну ділянку (пай) визнано судовим рішенням, а відтак реалізація такого права не може ставитись у залежність від наявності чи відсутності вільних земельних ділянок, що раніше перебували в колективній власності КСП "Ленінець"
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено до 30.12.2024.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19.02.2025 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу правомірно та обґрунтовано відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Пояснив, що набуте на підставі судового рішення у справі № 527/2686/19 право власності позивача в порядку спадкування за заповітом на частину земельної ділянки (паю), яка перебувала в колективній власності КСП "Ленінець" фактично не може бути реалізоване через відсутність вільних земельних ділянок, що раніше перебували в колективній власності КСП "Ленінець".
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04.03.2020, яке набрало законної сили 6 квітня 2020 року, у справі №527/2686/19 визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , по 1/2 частині права на земельну частку (пай), розміром 3,13 умовних кадастрових гектари, розташовану на території Броварківської сільської ради Глобинського району Полтавської області та перебувала у колективній власності КСП "Ленінець", яку ОСОБА_3 успадкував після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 дружини - ОСОБА_4 , як особи, включеної до списку громадян членів КСП "Ленінець", який є додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю серія ПЛ-09, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №23 від 29.12.1995.
У серпні 2024 року позивач засобами поштового зв'язку надіслала на розгляд сесії Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.
До зазначеного клопотання приєднано: копію рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04.03.2020, яке набрало законної сили 06.04.2020 у справі № 527/2686/19, копія паспорта, копію ідентифікаційного номера.
У жовтні 2024 року позивачем надійшло Рішення № 41 53 (позачергової) сесії 8 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської від 06.09.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку частку (пай) площею 3,13 ум. кад. га. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області" (далі - Рішення).
Зазначене Рішення обґрунтоване приписами статей 118, 121 ЗК України, ст. 50 ЗУ "Про землеустрій" та відсутністю земель колективної власності колишнього КСП "Ленінень".
Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини першої статті 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, визначені Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Отже для виділення земельної частки (паю) заявнику необхідно звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про виділення земельної частки (паю). Сільські, селищні, міські ради, при цьому, реагуючи на звернення заявника, обираючи із земель резерву, запасу (які не розподіленні, не витребуванні частки (паї), рішенням надають дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а бо ж відмовляють у наданні такого дозволу.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо.
Статтею 55 Закону України "Про землеустрій" визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.
Згідно з частиною восьмою статті 79-1 Земельного кодексу України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до абзацу п'ятого частини першої Перехідних положень Земельного кодексу України внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Датою набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою" є 27.07.2015, тобто, як визначено частиною першою Прикінцевих та перехідних положень відповідного Закону: Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а відповідно опубліковано його було 26.06.2015 в офіційному друкованому органі Верховної Ради України в газеті Голос України" 2015 № 113.
Враховуючи вищезазначені норми, у дослідженому випадку позивачу для реалізації прав виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) необхідно отримати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), при цьому, місце розташування такої частки (паю) визначено за відповідним проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), який перебуває у володінні відповідача.
Водночас, порядок надання уповноваженим органом дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є ідентичним з порядком надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вимоги якого встановлюються статтею 118 Земельного кодексу України, приписи якої і передбачають надання разом з відповідним клопотанням графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідно, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є ідентичною процедурі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності та зміни цільового призначення земельних ділянок.
Розкриваючи суть наведеної відмови у відзиві, відповідач пояснює, що фактично спірна відмова пов'язана з відсутністю земель колективної власності колишнього КСП "Ленінець", що можуть бути передані позивачу.
Перевіряючи обґрунтованість зазначеної відмови, суд виходить з такого.
У постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 816/118/18 (адміністративне провадження № К/9901/58171/18) судом встановлено наступне: на виконання Указу №720/95 від 08.08.1995 та постанови Кабінету Міністрів України "Про стан реформування земельних відносин" від 12.02.1996, за результатами розгляду робочого проекту приватизації земель КСП "Ленінець" розпорядженням голови Глобинської райдержадміністрації Полтавської області від 26.11.1997 "Про затвердження робочого проекту передачі земель колективної власності у приватну членам КСП "Ленінець" Глобинського району" було затверджено робочий проект передачі земель колективної власності у приватну громадянам, які мають на це право; затверджено уточнену площу земельної частки (паю) в розмірі 3,13 га.
При цьому, рішенням загальних зборів колгоспу "Ленінець" (протокол №2 від 28.12.1992) вирішено реорганізувати колгосп "Ленінець" в КСП "Ленінець", яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов'язками. У зв'язку з цим, розпорядженням представника президента України в Глобинському районі від 11.02.1993 №42 зареєстровано КСП "Ленінець" (с. Броварки, Глобинський район).
Розпорядженням голови Глобинської районної державної адміністрації від 02.02.2000 №53 зареєстроване Приватне сільськогосподарське підприємство "Броварки" (надал - ПСП "Броварки") та його Статут, а розпорядженням від 04.04.2000 №230 - внесені зміни до розділу 3 пункт 3.7 Статуту ПСП "Броварки" наступного змісту: "ПСП "Броварки" являється правонаступником майна та боргів КСП "Ленінець".
25.12.2013 проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ПСП "Броварки" шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігрейн-Агро" (надалі - ТОВ "Юнігрейн-Агро").
Таким чином, КСП "Ленінець" має правонаступника - ПСП "Броварки", діяльність якого у подальшому припинено шляхом приєднання до ТОВ "Юнігрейн-Агро".
У взаємозв'язку з наведеним суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації має ґрунтуватись на повному та всебічному дослідженні обставин, а також містити посилання на усі підстави для надання такої відмови.
Проте, у спірних правовідносинах відповідач не реалізував своїх повноважень відповідно до закону, оскільки не надав оцінки поданим документам, прийнявши рішення про відмову в наданні дозволу на розробку землевпорядної документації без наведення вмотивованих доводів щодо відмови.
Наведений висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а, що враховується судом на підставі частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Водночас, оскаржуваним рішенням відповідача безпідставно та необґрунтовано відмовлено у наданні відповідного дозволу, чим порушено право позивача, передбачене Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток паїв", як власника частки (паю) на його виділення в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення позову в частині визнання такого рішення протиправним та, відповідно, його скасування.
Належним та достатнім способом захисту позивача у спірних правовідносинах суд вважає визнання протиправним і скасувати Рішення № 41 53 (а не 55, як про те вказує позивач) (позачергової) сесії 8 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської від 06.09.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку частку (пай) площею 3,13 ум. кад.га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області гр. ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 06.08.2024, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
У зв'язку із розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та триває до теперішнього часу.
Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII.
Зокрема, суд зазначає, що підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, під час дії воєнного стану, визначено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 23 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.
Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.
Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо повторного розгляду клопотання про надання дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою, що може мати наслідком надання такого дозволу, а тому відповідно до частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для відстрочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Київська, 51, смт Градизьк, Полтавська область, 39071, ЄДРПОУ 21063176) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати Рішення № 41 53 (позачергової) сесії 8 скликання Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської від 06.09.2024 "Про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку частку (пай) площею 3,13 ум. кад.га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області гр. ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.08.2024 з урахуванням висновків суду.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Київська, 51, с. Градизьк, Полтавська область, 39071, код ЄДРПОУ 21063176) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова