. 03 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/16007/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить суд:
скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленого протоколом від 06.12.2024 № 28, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на позов відповідач пояснив, що надані позивачем документи не підтверджують наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Відповідач зазначає, що позивачем не надано документів що підтверджують наявність у батька позивача статусу особи з інвалідністю ІІ групи, а також не надано доказів на підтвердження того, що мати позивача об'єктивно не може здійснювати догляд за батьком позивача (своїм чоловіком), ненадання відомостей про інших не військовозобов'язаних та військовозобов'язаних осіб.
Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
11.10.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з письмовою заявою, в якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". У зазначеній заяві вказав на відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
До заяви в якості додатків приєднано: нотаріально завірені копії паспорта громадянина України, дата видачі 06.03.2019, картки платників податків; паспорта батька заявника серії НОМЕР_1 , довідки 104 замість військового квитка, висновку медико-соціальної експертної комісії сер.МСЕ № 0107226; пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ; свідоцтва про укладення шлюбу від 24.02.1993 серії НОМЕР_4 ; свідоцтва про укладення шлюбу від 06.11.1976 серії НОМЕР_5 ; свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 ; свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ; посвідчення від 15.12.2008; картки платника податків ОСОБА_1 ; картки платника податків ОСОБА_2 ; паспорта ОСОБА_2 .
Зазначена заява направлена на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначене звернення отримане відповідачем, що останнім не заперечується.
Вказане звернення позивача відповідач залишив без задоволення, про що ухвалив оформлене протоколом № 28 від 06.12.2024 рішення, що мотивоване наданням позивачем документів, які не підтверджують наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини 1статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 , який діє до теперішнього часу.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ).
У статті 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.8 ст. 4 Закону № 3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з абз. 2 ч.1 ст.22 Закону № 3543-ХІІ громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється Законом України Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 7 ст. 1 Закону № 2232-XII закріплено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно ч.9 ст.1 № 2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Поряд з цим ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено право осіб на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
За правилами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
З аналізу вищезазначених норм випливає, що Законом № 3543-XII визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, що є вичерпним та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб'єкт владних повноважень міг прийняти відповідне обґрунтоване рішення.
Як випливає з матеріалів справи, позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації відповідно до пункту 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як особа, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю II групи за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (у подальшому - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до п.2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з п.п.8 п.1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів") призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у ст.7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем особисто направлено відповідачу заяви та приєднані до неї документи засобами поштового зв'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що під час звернення до відповідача із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем надано, зокрема належним чином звірену копію довідки серії МСЕ - № 0107226, яка підтверджує, що батько позивача ОСОБА_3 , 1950 р.н., є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково.
Суд враховує, що у відзиві на позов відповідач зазначає, що станом на дату розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 з наявних документів встановлено, що позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 . Згідно перевірки ДРАЦС щодо актового запису про народження зазначено, що ОСОБА_1 є другою дитиною зазначеного подружжя. При цьому сестра позивача (дочка ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відтак відповідач визнає той факт, що позивач є єдиною дитиною ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Суд також відхиляє посилання відповідача на ненадання позивачем документа, що підтверджує факт смерті ОСОБА_5 , оскільки такі твердження спростовуються пунктом 11 опису вкладення до листа, в якому надійшли від позивача документи щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Принагідно суд зауважує, що навіть ненадання позивачем зазначеного вище документа не може визнаватись достатньою підставою для відмови в оформлені позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки ТЦК мають власний доступ до таких даних.
У відзиві на позов відповідач також зазначає, що іншою підставою для прийняття спірного рішення про відмову в оформленні довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації стало ненадання позивачем документів що підтверджують наявність у батька позивача статусу особи з інвалідністю ІІ групи.
Зазначені доводи відповідача спростовуються наявним в матеріалах справи описом вкладення до листа, в якому надійшли від позивача документи щодо оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема до заяви приєднано нотаріально завірену копію висновку МСЕК серії МСЕ № 0107226, в якому безстроково встановлено ІІ групу інвалідності (пункт 5 опису).
Однією з підстав для спірної відмови відповідач вказав ненадання позивачем доказів на підтвердження того, що мати позивача об'єктивно не може здійснювати догляд за батьком позивача (своїм чоловіком).
Суд погоджується з такими доводами відповідача та зазначає, що позивачем під час звернення до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано жодного документа на підтвердження тієї обставини, що мати позивача (дружина ОСОБА_3 ) не може здійснювати догляд за останнім з за станом здоров'я.
Приєднані до позовної заяви медичні документи не надавались відповідачу для вирішення питання про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Дані документи були надані до суду.
Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача із заявою в жовтні 2024 року, проте документи, які підтверджують неможливість здійснювати догляд дружиною ОСОБА_3 за останнім за станом здоров'я датовані груднем 2024 року, що унеможливлювало їх подачу разом із заявою про надання відстрочки.
Відповідно до положень пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі:
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Відповідно до абз.8 п.11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач за наслідками розгляду отриманих від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права прийняв обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Оскільки відповідач належним чином розглянув заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняв оформлене протоколом № 28 від 06.12.2024 рішення, яке за змістом та формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також в повному обсязі відображає об'єктивні результати аналізу поданих ініціатором звернення документів, суд не вбачає підстав для скасування такого рішення.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_8 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.О. Чеснокова