03 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/2431/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про забезпечення доказів у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якій просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 з військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести актуальні персональні данні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності до інформації, що міститься у Тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного Серії НОМЕР_1 : «визнаний непридатним до військової служби та виключений з військового обліку за графою 2 статі 39 А, 67 В наказу МОУ 402/2008».
Разом з позовом представником позивача подано клопотання про забезпечення доказів, у якому просить забезпечити (витребувати) докази, а саме: відомість видачі військових квитків (тимчасових посвідчень) ІНФОРМАЦІЯ_4 за травень 2023 року та книгу протоколів засідань ВЛК з інформацією про військово-лікарські комісії, що проходились у травні 2023 року, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати дані документи до суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 призначено розгляд заяви представника позиваач про забезпечення доказів у справі №440/2431/25 у судовому засіданні 03 березня 2025 року.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати учасників справи, свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути клопотання у порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.
Розглянувши клопотання про забезпечення доказів суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1,2 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Стаття 115 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
За вимогами пунктів 4, 5, 6 частини 1 статті 116 у заяві про забезпечення доказів зазначаються: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
Отже інститут забезпечення доказів - вжиття адміністративним судом термінових (невідкладних) заходів щодо закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як доказів при розгляді публічно-правових спорів. Забезпечення доказів судом переслідує мету запобігання настанню наслідків, які ускладнюють чи унеможливлюють доступ до необхідних для вирішення адміністративної справи доказів.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Таким чином, заявник, звернувшись із заявою про забезпечення доказів, з огляду на обсяг обов'язків у суб'єкта владних повноважень щодо доказування в адміністративній справі, має навести фактичні обставини імовірного настання наслідків, які ускладнюють чи унеможливлюють доступ до необхідних для вирішення адміністративної справи доказів, які перебувають у такого суб'єкта.
Суд має забезпечити докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Отже застосування заходів забезпечення доказів можливе виключно у випадках наявності підстав передбачених частиною 1 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, заявником при зверненні до суду не надано суду достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження існування підстав для забезпечення доказів, доказів які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які б вказували про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Суд зауважує, що стаття 73 КАС України передбачає вимоги щодо належності доказів, які повинні враховуватись як під час їх оцінки, так і при вирішенні питання їх витребування для розгляду конкретної справи.
Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З зазначеного випливає висновок про те, що докази, які особа просить витребувати, повинні бути належними до справи, тобто обґрунтовувати доводи, які стосуються саме того предмету спору, щодо якого відкрите провадження у справі.
Як вбачається зі змісту клопотання представника позивача про забезпечення доказів, відповідачем не надавались певні документи, однак про обставини, які дають підстави вважати, що зазначені позивачем засоби доказування можуть бути втрачені або їх отримання (збирання чи подання) стане згодом неможливим або утрудненим, у своєму клопотання представник позивача не вказує.
Таким чином, у разі відсутності у справі певних документів, які можуть бути письмовими доказами, що мають значення для справи, учасник справи може заявити клопотання про їх витребування, якщо самостійно не може їх отримати з об'єктивних причин.
У той же час, у разі якщо відсутні підстави вважати або припускати, що відповідні засоби доказування можуть бути втрачені або збирання чи подання їх до суду стане згодом неможливим або утрудненим, суд не має законних підстав вирішувати це питання шляхом застосування процедури їх забезпечення.
Суд зауважує, що ототожнення понять витребування доказів та забезпечення доказів в даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим.
Суд наголошує, що наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
З огляду на викладене, виходячи з завдання адміністративного судочинства, цілей які спрямовані на вжиття заходів забезпечення доказів суд дійшов висновку, що підстави для застосування заходів забезпечення доказів передбачені частиною 1 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, отже і заява про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 5 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статями 77, 114-117, 243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення доказів - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва