Справа № 420/26069/24
03 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каравана Р.В., розглянув в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 19.08.2024 року звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 та на теперішній час виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Представник позивача звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити заявнику індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Відповідачем 1 позивачу надано довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з якого вбачається, що у період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Вважаючи вказані дії відповідача 1 протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - Відповідач 1) з поданим позовом не погодилась. У поданому до суду відзиві вказує, що позивач отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 через військову частину НОМЕР_1 . Зазначає, що посада яку обіймав позивач за час походження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , у січні 2008 року взагалі не існувала, оскільки в січні 2008 року не існувало самої військової частини НОМЕР_1 , а отже за цією посадою не міг були встановлений буд-який посадовий оклад, з урахуванням якого можливо було б здійснити розрахунок індексації грошового забезпечення. Вказує, що розглянувши лист Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Міністерство соціальної політики своїм листом від 17.03.2023 № 3246/0/2-23/51 наголосило, що відповідно до постанови № 1013 індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації мав розраховуватися з січня 2016 року. При цьому, Міністерство соціальної політики на законодавчому рівні наділено повноваженнями надавати роз'яснення щодо застосування Порядку № 1078 (п. 14 Порядку № 1078), на відміну від суду чи позивача. Вважає, що військова частина НОМЕР_1 щодо позивача діяла виключно у правовому полі, сумлінно дотримуючись вимог законодавства, протиправних дій відносно нього не вчиняла, а відтак у задоволенні його позову до військової частини НОМЕР_1 слід відмовити повністю.
Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач 2) з поданим позовом не погодилась. У поданому до суду відзиві вказує, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Постановою №1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Вважає, що законних підстав для врахування базового місяця січень 2008 року при проведенні нарахування та виплати Позивачу індексації грошового забезпечення в період з 23.11.2016 по 28.02.2018 у Відповідача немає, а також протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову в бездіяльності військової частини НОМЕР_2 відносно Позивача - відсутня.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 КАС України та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄРДПОУ НОМЕР_3 ) надати до суду в десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали належним чином засвідчені копії документів, що стосуються предмета спору, а саме наказів щодо зарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) до списків особового складу та всіх видів забезпечення, про звільнення і виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, довідку щодо нарахування та виплати позивачу в період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця та доказів того, що саме цей місяць є базовим.
27.08.2024 Військовою частиною НОМЕР_1 засобами системи «Електронний суд» подано заяву про заміну первісного відповідача на військову частину НОМЕР_2 (зареєстровано канцелярією суду 28.08.2024). В обґрунтування вказаної заяви вказано, що дійсно військова частина НОМЕР_2 донедавна перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 та позивач отримував грошове забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 через військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 залучено військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до участі у справі як другого відповідача.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд, дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 259 від 23.11.2016 старшого матроса ОСОБА_1 , призначену наказом командувача Військово-Морських сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 липня 2016 року № 145-РС на посаду бухгалтера 1-ої категорії фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , яка прибула з військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_3 , для подальшого проходження служби, з 23 листопада 2016 року зарахувати до списків особового складу частини та на всі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Як вбачається з довідки розрахунку суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.11.2016 по 19.11.2018 з 01.05.2018 в/ч НОМЕР_2 знята з фінансового забезпечення у в/ч НОМЕР_1 та зарахована на власне фінансове забезпечення.
Наказом Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) старшого матроса військової служби за контрактом ОСОБА_1 , бухгалтера (1-ої категорії) фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 19 листопада 2018 року № 37-РС у запас за пунктом «ґ», п.п.2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», (за сімейними обставинами), як (військовослужбовці-жінки, які мають дітей (дитину) віком до 18 років) 19 листопада 2018 року, та на теперішній час виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 20 листопада 2018 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Представник позивача звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити заявнику індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року.
Листом військової частини НОМЕР_2 від 17.06.2024 №693 позивачу надано довідку про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення колишнього військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 23.11.2016 по 19.11.2018 від 15.06.2024 №231 та розрахунок суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 23.11.2016 по 19.11.2018, з якого вбачається, що у період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивачу була розрахована станом на 01.01.2016, однак фактично виплачена не була.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає та враховує наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015, що діє з 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
Законом України №76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вказана частина статті 5 діє в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року, а саме проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015, визначено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Отже з аналізу вказаної норми вбачається, що базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
При цьому, лише Порядок №1078 в редакції, що діяла до 01.12.2015 містить таке визначення, як «базовий місяць», в редакції після 01.12.2015 вказаний термін не застосовується.
Суд зауважує, що пункт 5 Порядку №1078 в редакції, після 01.12.2015 викладено у наступній редакції «У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.»
Таким чином, починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Водночас, слід зазначити, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені Постановою № 1013. Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.
Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 3 Постанови № 1013 визначено, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Як вже було зазначено вище, індексація відноситься до однієї з соціальних гарантій громадян.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно з Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами (абзаци другий, третій статті 1).
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Отже постановою Кабінету Міністрів України № 1013 було чітко визначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
При цьому, на переконання суду, прийняття Кабінету Міністрів України постанови № 1013, якою було істотно змінені порядок та умови проведення індексації були викликані об'єктивними обставинами.
Так, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими.
При цьому, в наслідок збройної агресії російської федерації проти України в економіці держави з об'єктивних причин виникли значні негативні процеси, що викликали значний ріст інфляції.
Так у 2014 році інфляція складала у січні - 100,2; лютому - 100,6; березні - 102,2; квітні - 103,3; травні - 103,8; червні - 101,0; липні - 100,4; серпні - 100,8; вересні - 102,9; жовтні - 102,4; листопаді -101,9; грудні - 103,0. Інфляція за 2015 рік складала у січні - 103,1; лютому - 105,3; березні - 110,8; квітні - 114,0; травні - 102,2; червні - 100,4; липні - 99,0; серпні - 99,2; вересні - 102,3; жовтні - 98,7; листопаді - 102,0; грудні - 100,7. Як свідчать вказані показники, значний ріст інфляції виник саме після 20 лютого 2014 року, а отже негативні процеси в економіці виникли саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
При цьому, необхідно врахувати, що відповідні індекси інфляції враховувались під час нарахування та виплати інфляції діючим державним службовцям та військовослужбовцям за правилами, які були чинними до прийняття Постанови № 1013.
Судом також враховано, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Отже, такий значний ріст інфляції та негативні процеси в економіці викликали необхідність у внесенні змін у порядок та умови проведення індексації, а саме шляхом збільшення порогу індексації з 101 до 103 відсотків та чіткої прив'язки визначення початку здійснення індексації до підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
На переконання суду, оскільки під час прийняття Постанови №1013 не було збільшено посадові оклади військовослужбовців, виникли передумови для формування відповідної категорії спорів та відповідної практики Верховного Суду, який в постанові від 19.05.2022 року по справі №400/103/21 зазначив, що він погоджується з висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що з урахуванням п.5 Порядку №1078 індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто, січня 2008 року.
Вказаний правовий висновок було здійснено Верховний Судом виходячи з того, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року по лютий 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Отже, відповідно до приписів Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
На переконання суду, вказана правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки під час її формування Верховним Судом не було враховано, що збільшення грошових доходів військовослужбовців у спірний період відбулось не за рахунок збільшення посадових окладів, а за рахунок збільшення додаткових видів грошового забезпечення, а саме премій. При цьому таке збільшення мало постійний характер, оскільки було визначено нормативно-правовим актом Міністерства оборони України.
Так, з метою виконання приписів пункту 3 Постанови № 1013 щодо підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. для перевищення суми індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року для початку нарахування індексації з січня 2016 року, Міністерством оборони України було прийнято наказ від 27.01.2016 № 44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році», яким з 01.01.2016 значно підвищився розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 2 наказу від 27.01.2016 № 44 щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) виплачувати з розрахунку:
основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років);
надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50 відсотків;
премія:
військовослужбовцям на посадах рядового, сержантського та старшинського складу, яким встановлено посадовий оклад за:
I тарифним розрядом- 680 відсотків посадового окладу,
II тарифним розрядом- 680 відсотків посадового окладу,
III тарифним розрядом- 630 відсотків посадового окладу,
IV тарифним розрядом- 575 відсотків посадового окладу,
V тарифним розрядом- 540 відсотків посадового окладу,
VI тарифним розрядом- 515 відсотків посадового окладу,
VII тарифним розрядом- 485 відсотків посадового окладу,
VIII тарифним розрядом- 470 відсотків посадового окладу,
IX тарифним розрядом- 455 відсотків посадового окладу,
X тарифним розрядом- 425 відсотків посадового окладу.
Військовослужбовцям на посадах офіцерського складу (крім військовослужбовців апарату Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України (в тому числі структурних підрозділів, що утримуються за примітками до штату Генерального штабу), інших органів військового управління та військових частин, установ, організацій, зазначених у додатку до наказу), - 450 відсотків посадового окладу.
З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 вказані протиріччя щодо застосування п. 5 Постанови №1078 в редакції, після 01.12.2015 були зняті, оскільки було збільшено розмір посадового окладу військовослужбовців з одночасним зменшенням розміру їх премій, які виплачувались згідно наказу від 27.01.2016 № 44.
Вказані висновки суду підтверджуються положеннями Законів України «Про державний бюджет» на 2015 та 2016 роки. Так згідно бюджету на 2015 рік на оплату праці в Міністерстві оборони України було закладено 17 664 753,5 тис. грн., а на 2016 рік було закладено 28 289 151,8 тис. грн., тобто збільшення видатків на оплату праці військовослужбовців склало більше ніж на 10 млрд. грн.
При цьому, згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» на оплату праці в Міністерстві оборони України було закладено 29 653 312,9 тис. грн., а згідно Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» на оплату праці в Міністерстві оборони України було закладено 34 427 875,7 тис. грн.
Отже, основне збільшення заробітної плати військовослужбовців відбулось саме в 2016 році, тобто після прийняття істотних змін в Порядок №1078.
Суд не може ігнорувати вказану обставини, оскільки за приписами статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, тобто за загальним принципом індексації необхідно враховувати повну суму доходів особи.
Про необхідність врахування загального збільшення грошового забезпечення з урахуванням всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), а не лише посадового окладу свідчать також положення Прикладу 2 Додаток 4 до Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013), де прямо зазначено, що у зв'язку з підвищенням посадового окладу під час порівняння суми підвищення заробітної плати та суми індексації повинні враховуватися всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру виплати.
Отже, з урахуванням значного підвищення щомісячного грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2016 року внаслідок прийняття наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 № 44, суд дійшов висновку, що під час визначення величини приросту споживчих цін необхідно застосовувати індекси споживчих цін починаючи з січня 2016 року.
Судом також враховано, що у Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.
Відповідно до частини 1 статті 27 Бюджетного кодексу України до законопроекту, прийняття якого призведе до зміни показників бюджету, суб'єкт права законодавчої ініціативи зобов'язаний додати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки). Якщо такі зміни показників бюджету передбачають зменшення надходжень бюджету та/або збільшення витрат бюджету, до законопроекту подаються пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що принцип збалансованості бюджету має визначальне значення для належного функціонування всією бюджетної системи, оскільки в іншому випадку держава може втратити можливість належного забезпечення виконання завдань і функцій, які здійснюються всіма органами державної влади, в тому числі військових формувань.
При цьому, на переконання суду, під час прийняття постанови №1013 Кабінетом Міністрів України не було збільшено посадові оклади військовослужбовців виключно у зв'язку з тим, що на момент її прийняття в бюджеті були відсутні фінансові ресурси для підвищення пенсій військовим пенсіонерам.
Як свідчить розміщений у відкритому доступі Звіт Пенсійного фонду України за 2016 рік (міститься за посиланням https://www.pfu.gov.ua/content/uploads/2017/12/0-Peredmova-ta-zmist-do-Zvitu-pro-robotu-Fondu-u-2016-rotsi.pdf) станом на 01.01.2016 пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» отримувала 639 491 особа, тобто підвищення посадових окладів військовослужбовців призвело б до необхідності підвищення пенсій вказаній категорії осіб.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 зазначив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Приймаючи до уваги, що постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704, якою було збільшено посадові оклади діючих військовослужбовців була прийнята 30 серпня 2017 року, а набула чинності лише 01 березня 2018 року, відповідні фінансові ресурси з'явились лише в 2018 році.
Також Кабінетом Міністрів України у цей же період була прийнята постанова від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Про обґрунтованість вказаних висновків суду свідчать і показники Закону України «Про державний бюджет» на 2017 та 2018 роки. Так, на 2017 рік в бюджеті на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду було закладено 133 695 115,0 тис. грн., а на 2018 рік - 149 972 490,1 тис. грн., отже пряма бюджетна підтримка Пенсійного фонду була збільшена на 16 млрд. гривень, що свідчить про наявність фінансових ресурсів на підвищення пенсій вказаній категорії пенсіонерів.
Судом також враховано, що згідно п. 5 Порядку №1078 в редакції, до 01.12.2015 базовим місяцем для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
(1) підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
(2) зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Отже, до 01.12.2015 базові місяці могли переглядатись не залежно від підвищення виключно посадових окладів, а й внаслідок звичайного зростання грошових доходів населення, в тому числі військовослужбовців, які могли відбуватись за рахунок збільшення інших постійних складових грошового забезпечення, а не виключно посадових окладів.
На переконання суду, повний перегляд процедури та порядку індексації грошових доходів населення з прив'язкою виключно до факту підвищення посадового окладу, яке відбулось з прийняттям Постанови № 1013 та застосування її положень до правовідносин з 01.01.2008 не відповідає принципу правової визначеності та суперечить положенням частини 1 статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Щодо застосування нових законів до триваючих правовідносин, то у Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 зроблено висновок про те, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
При цьому не вважається зворотною дією застосування закону або іншого нормативно-правового акта щодо триваючих правових відносин, якщо цей акт застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (це так звана безпосередня дія нормативного акта в часі).
Суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Відповідно до пункту 2 частини першої вказаної Постанови №899, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони від 15.11.2010р. №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.2012р. за №1540/21852, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція №595).
Відповідно до п. 2.2. наказу Міністра оборони від 15.11.2010р. №595 військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту):
з 01 квітня 2013 року - до 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 вересня 2013 року - до 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Виходячи з вказаних положень вказаного нормативно-правового акту, можна дійти висновку, що січень 2014 року міг виступати останнім базовим місяцем згідно приписів п. 5 Порядку №1078 в редакції, до 01.12.2015, оскільки саме в ньому відбулось зростання грошових доходів військовослужбовців без перегляду їх мінімальних розмірів.
Отже, з урахування положень статті 58 Конституції України правила нарахування індексації за Постановою № 1013 повинні застосовуватись виключно з 01.01.2016 року, особливо з урахуванням того, що у вказаній постанові прямо зазначено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правих та фактичних підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.
У той же час, як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок в період з 23 листопада 2016 по 28 лютого 2018 індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалась з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 р, однак фактично вказана індексація виплачена не була.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що з метою захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Суд не приймає до уваги доводи Військової частини НОМЕР_1 , що він не є належним відповідачем по вказаній справі у спірний період, оскільки як свідчить наявний в матеріалах справ наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 259 від 23.11.2016 позивача було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 . При цьому, з матеріалів справи вбачається, що військова частина в/ч НОМЕР_2 була знята з фінансового забезпечення у в/ч НОМЕР_1 та зарахована на власне фінансове забезпечення з 01.05.2018, тобто у спірний період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року грошове забезпечення нараховувалось та виплачувалось саме Військовою частиною НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України).
Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на всі встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.
У даному разі, судом задоволено основну вимогу позивача про визнання протиправними дій відповідача, а тому часткове задоволення похідної вимоги щодо обраного позивачем місяця нарахування індексації не впливає на розподіл судових витрат у цій справі.
Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про задоволення основної позовної вимоги, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись статтями 2, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 листопада 2016 року по 28 лютого 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з застосуванням обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_4 .
Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ НОМЕР_5 .
Суддя Роман КАРАВАН