28 лютого 2025 рокусправа № 380/9402/24
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 29.01.2024 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2020 року по 2024 рік, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 29.01.2024 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, матеріальної допомоги (скрута) за 2020, 2021, 2022, 2023, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня року у розмірі 2481,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01 січня 2024 року у розмірі 3028,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.06.2023 по 31.12.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати такої заборгованості.
Ухвалою від 03.05.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з серпня 2017 року по січень 2023 року проходив військову службу та перебував на усіх видах забезпечення Військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що під час проходження військової служби та звільнення із неї відповідачем з порушенням норм законодавства здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення. Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» внесено зміни, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, який викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Відповідачем при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача застосовувалася саме ця норма. Також, вказав, що примітки до додатків до Постанови №704 за своїм змістом лише роз'яснюють механізм обчислення посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання.
Також посилаючись на відсутність підстав для виплати компенсації. Оскільки право на компенсацію виникає лише після набрання судовим рішенням законної сили та у разі несвоєчасної виплати відповідачем визначених сум, зазначає що позовні вимоги є передчасними і не підлягають задоволенню.
Щодо виплати додаткової грошової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023, відповідач зазначає, що відповідно до наказу командира позивач отримав виплату в повному обсязі, пропорційно періодам здійснення підготовки персоналу. Просить відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-
У період з 03.10.2017 по 29.01.2024 позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.01.2024 №30 у зв'язку зі звільненням за станом здоров'я позивача було виключено зі списків особового складу.
06.02.2024 позивач звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 03.10.2017 по день виключення зі списків особового складу. Також позивач просив надати довідку про нараховане грошове забезпечення за період з 03.10.2017 по 29.01.2024.
У відповідь на запит Військова частина листом від 22.02.2024 повідомила про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення у зв'язку з відсутністю фінансування. Водночас зазначено, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року. Згідно з розрахунками відповідача, право на індексацію грошового забезпечення виникло у грудні 2018 року за індексом 3,7%, обчисленим наростаючим підсумком з квітня 2018 року.
Вважаючи дії відповідача щодо нарахування грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Із 01.03.2018 п.4 Постанови № 704 було викладено у редакції п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Пунктом 4 Постанови № 704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, тобто посадовий оклад визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Натомість, як зазначалось відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, а не встановлений законом на 1 січня календарного року, зокрема у 2020 - 2023 роках.
Таке правове регулювання мало місце до 12 травня 2023 року.
В подальшому, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, виклавши його в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 12.05.2023 розмір посадового окладу, окладів за військовими (спеціальними) званнями позивача повинен розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. ».
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
У період із 03.10.2017 по 29.01.2024, позивачу нараховувався та виплачувався основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року,
З огляду на вищенаведене, заявлена вимога підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не визначення в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 включно розміру посадового окладу та окладу зі військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, згідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за вказаний період.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Пунктом 3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
При цьому вимоги в частині здійснення перерахунку грошового забезпечення з 20.05.2023 до 29.01.2024 є необґрунтованими, оскільки з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, яка набрала чинності 20.05.2023, та передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Стосовно позовної вимоги зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги (скрута) за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п.1, 6 Розділу 23 Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір цієї допомоги визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою на день підписання наказу про її надання.
Як було встановлено судом вище, позивачу було виплачено грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, матеріальну допомогу (скрута), компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразову грошову допомогу при звільненні за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки.
Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення, зокрема, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану основну відпустку та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій.
Зважаючи на те, що ці виплати обраховуються в розмірі місячного грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок зазначених виплат за 2020- 2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01 січня кожного відповідного року.
Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовну вимогу щодо перерахунку виплат за 2020- 2023 роки, а в частині виплат за 2024 рік, з огляду на відсутність підстав та належного обґрунтування, суд вважає за необхідне відмовити в даній частині.
Щодо позовної вимоги нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ), компенсація надається у випадку, якщо затримка виплати доходів триває один і більше календарних місяців, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами в контексті цього Закону розуміються грошові доходи громадян, які вони отримують на території України, і які не мають разового характеру, зокрема пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата, грошове забезпечення та інші види доходів.
Згідно зі статтею 3 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення нарахованої, але не виплаченої громадянину суми доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції за період невиплати цього доходу. Інфляція місяця, за який виплачується дохід, не враховується.
Стаття 4 цього Закону встановлює, що виплата компенсації громадянам здійснюється в тому ж місяці, в якому відбувається виплата заборгованості за відповідний період.
Отже, компенсація частини доходів може бути надана лише у випадку, коли такі доходи були нараховані, але затримані в їх виплаті. Оскільки позивачу не було нараховано відповідну суму доходів, не спостерігається затримки в їх виплаті, що є необхідною умовою для компенсації, тому суд прийшов до висновку, що така позовна вимога є безпідставною.
Аналогічний висновок був висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх постановах від 20 жовтня 2022 року (справа № 140/862/19), 28 листопада 2023 року (справа № 420/18163/21) і 11 січня 2024 року (справа № 200/7529/20-а), які також враховувалися при вирішенні цього спору.
Тож, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація проводиться лише у разі затримки виплати нарахованих доходів. Враховуючи, що нарахування та виплати позивачу в потрібному розмірі не було здійснено, позовна вимога про компенсацію втрати доходів не є підставною.
З наведеного випливає, що для виникнення права на компенсацію є необхідність у порушенні строків виплати нарахованих доходів. У разі несвоєчасного виконання рішення суду, компенсація виплачується відповідно до судового рішення. Тому позовні вимоги є передчасними і підлягають відмові.
Щодо виплати додаткової винагороди за період з 01.06.2023 по 31.12.2023 суд зазначає наступне:
Пункт 2 Розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» встановлює, що під час дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачується в розмірі від 15 000 до 30 000 гривень.
Ця винагорода призначена для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), пропорційно часу, витраченому на підготовку та навчання персоналу (у розрахунку на місяць).
Згідно з додатком до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2024 №10-АД “Про виплату додаткової винагороди керівному та інструкторському складу військової частини», пунктом 99 Списку інструкторського складу (офіцерський склад) зазначено, що капітан ОСОБА_1 має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 25 000 грн за періоди здійснення підготовки персоналу, зокрема з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023.
Судом встановлено з картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2023 рік, що премія захисникам виплачена в сумі 30000, 00 грн у січні 2023 року, в сумі 30000,00 грн у лютому 2023 року та у сумі 23225,76 грн у жовтні 2023 року.
Разом з тим, відсутні докази виплати додаткової винагороди в розмірі 25 000 грн за періоди здійснення підготовки персоналу, зокрема з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 згідно наданого наказу відповідачем від 03.01.2024 №01-АД.
Відповідач доказів виплати до матеріалів справи не надав.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовільнити позовні вимоги в даній частині шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, -
постановив:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2 Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні з 29.01.2020 по 19.05.2023 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в період з 2020 року по 2023 рік, за які такі допомоги нараховувалися та виплачувалися.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022, матеріальної допомоги (скрута) за 2020, 2021, 2022, 2023, компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023 одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні; законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня року у розмірі 2481,00 гривні, Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року у розмірі 2684,00 гривні відповідно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) за період з 08.06.2023 по 14.06.2023 та з 04.09.2023 по 12.09.2023 додаткову грошову винагороду передбачу постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 для військовослужбовців, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) у розмірі від 15 000 до 30 000 гривень, з урахуванням виплачених сум.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 28.02.2024.
СуддяКоморний Олександр Ігорович