27 лютого 2025 рокусправа №380/18188/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кухар Н.А.
за участю:
секретарів судового засідання Фінканін М.С., Хмелик І.А.
представника позивача Прокіпчук Л.І.
представника відповідача Білоус А.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» (79054, м. Львів, вул. Любінська, 97/4) з позовом до Головного управління ДПС України у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №35181/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №35186/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090);
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №35187/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090).
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки Головного управління ДПС у Львівській області, вказані в Акті перевірки від 15.07.2024 № 30026/13-01-07-04/39377343 є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, невірно застосовано норми матеріального права, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2024 року № 35181/13-01-07-04, від 13.08.2024 року № 35186/13-01-07-04, від 13.08.2024 року № 35187/13-01-07-04 є протиправними, безпідставними та необґрунтованими. Так, податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2024 року № 35181/13-01-07-04 встановлено завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 107 473 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2024 року № 35186/13-01-07-04 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 516 310 грн.; податковим повідомленням-рішенням від 13.08.2024 року № 35187/13-01-07-04 збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 1 148 584 грн. Здійснивши аналіз Акту перевірки № 30026/13-01-07-04/39377343 від 15.07.2024р. позивач стверджує, що в його тексті ніде не йдеться про конкретні порушення ТОВ «ВОЛПЕКС» норм Податкового кодексу України: позивачем не було допущено жодних порушень при підготовці та подачі Декларації з податку на додану вартість; податковий орган під час проведення перевірки прийшов до хибних висновків, оскільки ТОВ «ВОЛПЕКС» надав під час проведення перевірки всі необхідні первинні документи, які належним чином оформлені та підтверджують і обґрунтовують здійснені господарські операції; позивачем не було допущено жодних порушень, всі податкові зобов'язання та податкові кредити по ПДВ було задекларовано згідно чинного законодавства. Посилаючись на обгрунтування, наведені в позовній заяві, представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх заперечень посилався на те, що на порушення вимог п. 5, п. 6, п. 7 п. 19 П(С)БО 16, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 ПКУ ТОВ «ВОЛПЕКС» (внаслідок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 ( НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_4 ( НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_5 (2770605791), ФОП ОСОБА_6 (3226506158), ФОП ОСОБА_7 (2303414792)) занижено фінансовий результат до оподаткування за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 на загальну суму 12 620 397,00 грн. Таким чином, такі дії позивача призвели до заниження підприємством податку на прибуток за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 на загальну суму 2 271 671,00 грн. Відповідач стверджує, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Встановлені за результатами перевірки обставини, що свідчать про нереальне вчинення операцій з придбання підприємством послуг у вищевказаних ФОПах не дають права позивачу на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від вищевказаних ФОПів. Надані до перевірки ТОВ «ВОЛПЕКС» документи по взаємовідносинах з ФОПами, мають статус формально складених та не підтверджують реальність здійснення таких операцій. Крім цього, відповідач вважає, що позивачем безпідставно віднесено в травні 2022 року до податкового кредиту суму ПДВ в частині сплати ПДВ у розмірі 123 508,0 грн. як відшкодування вартості об'єкта фінансового лізингу. Представник відповідача, посилаючись на аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав повністю. Зазначив, що висновки Відповідача щодо нереальності наданих послуг є безпідставними та такими, що спростовуються документами, наданими Позивачем. Позивач стверджує, що відповідач у відзиві не навів жодних нових аргументів на обґрунтування своєї позиції, при цьому, позивач надав великий масив документації, яка повністю підтверджує реальність фінансово-господарських відносин із підприємцями, а позиція податкового органу з даного питання є необґрунтованою і такою, яка не відповідає фактичним фінансово-господарським правовідносинам.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити, представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.
22.10.2024 року, 05.11.2024 року, 11.11.2024 року, 28.11.2024 року відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі та клопотання про долучення доказів.
28.10.2024 року, 11.11.2024 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі.
22.01.2025 року позивачем подано до суду додаткові пояснення у справі.
Ухвалою суду від 29.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 10.12.2024 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
На підставі Наказу ГУ ДПС у Львівській області № 2295-ПП від 29.04.2024 р. та на підставі направлень ГУ ДПС у Львівській області №№ 6441, 6442, 6443, 6448, 6449, 6450, 6451, 6452, 6453 від 18.06.2024 р. в період з 18.06.2024 р. по 08.07.2024 р. проводилася документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» (далі - ТОВ, позивач) податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2017 по 31.03.2024, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 05.09.2014 по 31.03.2024. 15 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у Львівській області було складено Акт №30026/13-01-07-04/39377343 про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» податкового та валютного законодавства (далі - Акт №30026/13-01-07-04/39377343).
Не погоджуючись із Актом №30026/13-01-07-04/39377343, позивачем було направлено заперечення в порядку, визначеному ст. 86 Податкового кодексу України на даний Акт відповідачу. За результатами розгляду заперечення позивача постійно діюча комісія з розгляду спірних питань ГУ ДПС у Львівській області вирішила висновки акту перевірки вважати правомірними, а заперечення залишити без задоволення.
13.08.2024 року Відповідач виніс ряд податкових повідомлень-рішень, зокрема: Податкове повідомлення-рішення від 13.08.2024 року № 35181/13-01-07-04, яким встановлено завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 107 473 грн.; Податкове повідомлення-рішення від 13.08.2024 року № 35186/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 516 310 грн.; Податкове повідомлення-рішення від 13.08.2024 року № 35187/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 1 148 584 грн.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно п. 75.1., 75.1.3 ст. 75. ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).
Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).
У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа № 808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
У спорах щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, важливим є те, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Позивач надав суду відповідні первинні документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій свідчить про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Схожі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов: від 24 січня 2018 року (справа № 2а-19379/11/2670), від 28 жовтня 2019 року (справа № 280/5058/18), від 26 лютого 2020 року (справа № 826/1308/18), від 06 травня 2020 року (справа № 640/4687/19).
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 35181/13-01-07-04 від 13.08.2024р., яким встановлено завищення підприємством сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 107 473 грн., суд зазначає таке.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками документальної планової виїзної перевірки позивача та на підставі Акту перевірки № 30026/13-01-07-04/39377343 від 15.07.2024р.
Суд встановив, що в Акті перевірки № 30026/13-01-07-04/39377343 від 15.07.2024р. не згадано про порушення ТОВ «ВОЛПЕКС» норм Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення декларацій з податку на додану вартість на загальну суму 107 473,00 грн., в т.ч. за листопад 2019р. - 53 473,00 грн., за березень 2024р. - 54 000,00 грн.
Судом встановлено, що у листопаді 2019 року Позивачем було включено до Декларації з ПДВ податкове зобов'язання на суму 2 467 226,00 грн. До податкового кредиту було включено вхідний податковий кредит в розмірі 173 739,00 грн. за мінусом розрахунків коригування 89 314,00 грн. Разом 84 425,00 грн. Окрім того, внаслідок реєстрації митних декларацій в податковий кредит було включено суму в розмірі 1 222 349,00 грн. Разом податковий кредит за листопад 2019р. склав 1 306 744,00 грн. (1 222 349 грн. + 84 425 грн.). Розмір податкового зобов'язання за вказаний період становив 2 467 226,00 грн. Від розміру податкового зобов'язання в сумі 2 467 226,00 грн. віднімається податковий кредит в розмірі 1 306 744,00 грн. та виходить позитивне значення в сумі 1 160 452,00 грн. Від суми позитивного значення в розмірі 1 160 452,00 грн. віднімається сума від'ємного значення згідно Додатку 2 попереднього звітного періоду, а саме: червень 2019р - 100 135,00 грн., серпень 2019р. - 716 780,00 грн., жовтень 2019р. - 343 537,00 грн. Виходить до сплати - 0,00 грн.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що всі отримані податкові накладні та митні декларації були зареєстровані без порушення термінів реєстрації та віднесенні до податкового кредиту коректно. Жодних претензій щодо даних документів зі сторони контролюючих органів не було встановлено.
У березні 2024 року Позивачем було включено до Декларації з ПДВ податкове зобов'язання на суму 1 742 071,00 грн., від якого віднято розрахунки коригування на суму 24 375,00 грн. Загалом розмір податкового зобов'язання становив 1 717 696,00 грн. До податкового кредиту було включено вхідний податковий кредит на суму 199 489,00 грн. та суми реєстрації митних декларацій в розмірі 1 793 425,00 грн. за мінусом розрахунків коригування в сумі 45 440,00 грн. Разом податковий кредит становив суму у розмірі 1 947 474,00 грн. Таким чином, якщо від податкового зобов'язання в розмірі 1 717 696,00 грн. відняти податковий кредит в розмірі 1 947 474,00 грн. виходить від'ємне значення в сумі 229 778,00 грн., що збільшує від'ємне значення попереднього періоду, що переноситься на наступний місяць.
Таким чином, всі отримані податкові накладні та митні декларації були зареєстровані без порушення термінів реєстрації та віднесенні до податкового кредиту коректно. Жодних претензій щодо даних документів зі сторони контролюючих органів не було виявлено.
Тому суд погоджується із позицією позивача, що у вказаних періодах (листопад 2019р., березень 2024р.) ТОВ «ВОЛПЕКС» не було допущено жодних порушень при підготовці та подачі Декларації з податку на додану вартість.
Відповідач під час розгляду справи в суді не обґрунтовував законність зазначеного податкового повідомлення рішення жодними нормами законодавства та належними і допустимими доказами, пояснив, що в акті перевірки не описано дане порушення, що є опущенням перевіряючих.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 35181/13-01-07-04 від 13.08.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 35186/13-01-07-04 від 13.08.2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 516 310 грн., суд зазначає таке.
У спірному повідомленні-рішенні зазначено про те, що на порушення вимог п. 5, п. 6, п. 7, п. 19 П(С)БО 16, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України ТОВ «ВОЛПЕКС» (внаслідок проведення операцій без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 занижено фінансовий результат до оподаткування за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 на загальну суму 12 620 397,00 грн. Вказані дії ТОВ «ВОЛПЕКС» призвели до заниження підприємством податку на прибуток за період з 01.04.2017 по 31.03.2024 на загальну суму 2 271 671,00 грн.
Водночас відповідач вважає, що вищевказані ФОПи не надавали реальних послуг ТОВ «ВОЛПЕКС».
Взаємовідносини з вищевказаними підприємцями за суттю наданих послуг можна поділити на 3 групи:
1) Взаємовідносини з ФОПами, які надавали агентські послуги - ФОП ОСОБА_2 (прізвище до одруження ОСОБА_8 ), ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 ;
2) Надання послуг ФОП, який надавав експедиторські послуги для забезпечення перевезення товарів, що продавались позивачем в Україні - ФОП ОСОБА_1 ;
3) Надання послуг ФОПами, які надавали експедиторські послуги по перевезенню зовнішньоекономічних товарів, які імпортувались позивачем - ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 .
Позивачем було укладено відповідні договори з ФОП ОСОБА_2 (прізвище до одруження ОСОБА_8 ), ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , відповідно до яких відповідний ФОП надавав агентські послуги, спрямовані на реалізацію продукції Товариства третім особам, за що і отримував відповідну винагороду.
Реальність проведення операцій між ТОВ «ВОЛПЕКС» та відповідними ФОПами підтверджують Акти прийому-передачі наданих послуг та Звіти про посередницькі послуги агента, які містять підписи та печатки сторін та усі необхідні реквізити.
Суд встановив, що отримання актів прийому-передачі під час проведення податкової перевірки визнається відповідачем. До відповідних актів додавався звіт про посередницькі послуги агента за відповідний період, з якого вбачається найменування покупця товару, номер договору та дата його укладення, дата оплати по договору, сума оплати за товар, а також вказаний розмір комісії агента в процентному відношенні до суми реалізованого ним товару.
Суд зазначає, що акти прийому-передачі з даними ФОПами були складені належним чином, з них явно вбачається суть правовідносин. Відсутність основних засобів та/або працівників у ФОП не може автоматично свідчити про нереальність господарських операцій з ним, оскільки ФОП є формою індивідуального підприємництва з особливим спрощеним механізмом функціонування.
Обґрунтовуючи свої доводи про нереальність господарських операцій, відповідач вказує на те, що у контрагентів позивача відсутні основні засоби, трудові ресурси, інші об'єкти, які пов'язані з оподаткуванням тощо.
З цього приводу суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 09 січня 2025 року по справі № 160/11204/21 вказав: відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.
Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).
Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Відтак, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.
Надання агентських послуг спрямоване на реалізацію товару. В даному виді підприємницької діяльності не має значення, чи є в агента основні засоби, трудові ресурси, транспортні засоби тощо. Важливим є тільки те, який в нього рівень знань, особистих контактів, здібності та кваліфікація, а також наскільки професійно та ефективно він забезпечує реалізацію товару.
Таким чином, суд робить висновок про те, що вищевказані первинні документи підтверджують реальність наданих послуг.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/10402/17, у якій зазначено, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Однак критерієм зменшення бази оподаткування податку на прибуток є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою спірних послуг, потрібно надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання постачальником конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги.
У постанові від 12.08.2024 у справі № 640/36803/21 Верховний Суд зазначив: відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом… За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.
З огляду на вказане, позивачем надано суду детальні пояснення по проведених операціях в ракурсі кожного ФОП.
Щодо взаємовідносин ТОВ «ВОЛПЕКС» з ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає.
16.04.2018 р. між ТОВ «ВОЛПЕКС» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір на організацію перевезень вантажів № 1604/18, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_1 надавав послуги по організації в інтересах позивача транспортно-експедиційного обслуговування вантажів, пред'явлених для перевезення автомобільним транспортом.
Суд зазначає, що договором не встановлено обмежень виконавця щодо фактичного перевезення вантажів замовника. Виконавець згідно договору має забезпечити своєчасне і якісне перевезення вантажів замовника та несе за це відповідальність. При цьому, коло перевізників визначається на його розсуд. Тобто ФОП ОСОБА_1 забезпечував перевезення вантажів позивача та не був обмежений в праві безпосереднього перевезення.
Відповідно до п.8.1. Договору № 1604/18 від 16.04.2018 підтвердженням надання послуг є Акт прийому-передачі наданих послуг. Тобто первинним документом, який підтверджує факт надання послуг, є саме Акт, а не заявки на перевезення чи свідоцтв на право власності транспортних засобів, технічних паспортів, звітів водіїв про проведені роботи, як це вказано відповідачем в Акті перевірки. Крім цього, отримання відповідних актів прийому-передачі під час проведення перевірки визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 28.08.1996 р.; основний КВЕД: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; має в наявності ліцензії та в користуванні транспортні засоби; перебуває на обліку в податкових органах. Тобто ФОП ОСОБА_1 близько 28 років здійснює господарську діяльність, не перебуває в стані припинення, є платником ПДВ.
Відповідач не обґрунтував того, на якій підставі позивач може вимагати у своїх контрагентів копії свідоцтв на право власності транспортних засобів, технічних паспортів, звітів водіїв про проведені роботи, зважаючи на те, що відповідні водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем. Окрім того, відповідач нормативно не обґрунтовує, чому відповідні свідоцтва про право власності на транспортні засоби чи звіти водіїв є первинними документами, що підтверджують надання послуг між замовником та виконавцем робіт. Тобто відсутня норма, яка дозволяє позивачу вимагати від ФОП ОСОБА_1 надавати внутрішні звіти (типу Форма 20-ОПП), зобов'язати звітувати про наявні трудові ресурси, надавати свідоцтва на транспорт, звіти про роботу водіїв тощо.
Суд також не бере до уваги висновок посадових осіб відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.01.2018 по 31.12.2020 не мав транспортних засобів, оскільки регіональний центр МВС у Львівській області надав відповідь на запит ГУ ДПС у Львівській області від 23.09.2024 № 11069/5/13-01-05-02-07, яка підтверджує належність транспортних засобів вказаному ФОПу.
Суд наголошує, що додатковим підтвердженням реальності надання послуг перевезення вантажів Товариству зі сторони ФОП ОСОБА_1 є акти про надання послуг та товарно-транспортні накладні, підписані клієнтами - отримувачами товару. Вказані документи містять дату надання послуги, а також інформацію про товар, перевізника, транспортний засіб, вантажовідправника, вантажоодержувача тощо, на них проставлені підписи та печатки відповідальних осіб Товариства та клієнта (вантажоодержувача). Більше того, при здійсненні ФОП ОСОБА_1 перевезень в межах України реєструвались відповідні податкові накладні, які податковим органом не були зупинені, що свідчить про те, що в момент їх реєстрації зауважень щодо реальності операцій з боку відповідача не було.
Судом встановлено, що у трьох випадках ФОП ОСОБА_1 надавав експедиторські послуги пов'язані з перевезенням товарів, що імпортувались позивачем, а надання відповідних послуг підтверджувалось:
1. Митною декларацією №UA209190/2020/022006 від 24.08.2020 року, замовленням на перевезення вантажу від 20.08.2020, Рахунком на оплату №3086 від 20 серпня 2020 року на суму 17 000 грн., Актом надання послуг №3951 від 25 серпня 2020 року на суму 12 000 грн. та CMR №2142554/01 від 21.08.2020;
2. Митною декларацією №UA209190/2020/021462 від 18.08.2020 року, замовленням на перевезення вантажу від 17.08.2020, Рахунком на оплату №2997 від 17 серпня 2020 року на суму 17 000 грн., Актом надання послуг №3902 від 19 серпня 2020 року на суму 17 000 грн. та CMR №2140163/01 від 17.08.2020;
3. Митною декларацією №UA209190/2020/023229 від 03.09.2020 року, замовленням на перевезення вантажу від 31.08.2020, Рахунком на оплату №3217 від 01 вересня 2020 року на суму 17 000 грн., Актом надання послуг №4206 від 03 вересня 2020 року на суму 17 000 грн. та CMR №0011127 від 01.09.2020.
Факт подання під час проведення перевірки відповідних митних декларацій, ТТН та CMR, як документів, що підтверджують реальність господарських операцій, підтверджується самим Актом перевірки. Також опрацювання цих документів посадовими особами податкового органу підтверджується також додатком 4 (Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Волпекс» податкового та валютного законодавства…, а саме п.4 розділів Податкові зобов'язання по податку на додану вартість, Податковий кредит по податку на додану вартість, Висновок щодо повноти декларування податку на прибуток, від'ємного значення об'єкта оподаткування, в яких зокрема вказано, що опрацьовувались «банківські виписки, договора, контракти, видаткові накладні, податкові накладні, розрахунки коригувань, акт виконаних робіт (наданих послуг), акти прийому передачі, рахунки, ВМД, CMR, відомості по нарахуванню заробітної плати, тощо».
Таким чином, суд приходить до висновку, що вищевказані документи повністю підтверджує реальність фінансово-господарських відносин із вказаним підприємцем, а позиція податкового органу з даного питання є необґрунтованою та не відповідає фактичним фінансово-господарським правовідносинам.
Щодо взаємовідносин ТОВ «ВОЛПЕКС» з ФОП ОСОБА_3 та з ФОП ОСОБА_4
20.09.2017 р. між ТОВ «ВОЛПЕКС» та ФОП ОСОБА_3 було укладено Договір на організацію перевезень вантажів № 2009/17; 29.11.2016 р. між ТОВ «ВОЛПЕКС» та ФОП ОСОБА_4 було укладено Договір на організацію перевезень вантажів № 2911/16. Відповідно до умов даних Договорів ФОПи надавали послуги по організації перевезень вантажів у міжнародному сполученні та організовували транспортно-експедиційне обслуговування вантажів Товариства, пред'явлених для перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п.8.1. вказаних Договорів підтвердженням надання послуг є Акт прийому-передачі наданих послуг.
Таким чином, суд зазначає, що первинним документом, який підтверджує факт надання послуг, є саме Акт. Отримання відповідних актів прийому-передачі під час проведення перевірки визнається відповідачем.
Суд встановив, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 є незалежними підприємцями, які самі формують свої активи і механізми роботи, а тому відсутність чи незадекларованість основних засобів та відсутність працівників у ФОП не може автоматично свідчити про нереальність господарських операцій з ним, оскільки ФОП є формою індивідуального підприємництва з особливим спрощеним механізмом функціонування.
Відповідач нормативно не обґрунтовує того, на якій підставі позивач може вимагати у своїх контрагентів копії відповідних свідоцтв на право власності транспортних засобів, техпаспорта, звіти водіїв про проведені роботи, зважаючи на те, що відповідні водії не перебувають у трудових відносинах з позивачем. Також відповідач нормативно не обґрунтовував чому відповідні свідоцтва про право власності на транспортні засоби чи звіти водіїв є первинними документами, що підтверджують надання послуг між замовником та виконавцем робіт.
Крім цього, висновок посадових осіб відповідача про те, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 у відповідний період не мали транспортних засобів спростовується відповіддю регіонального центру МВС у Львівській області, отриманої на запит ГУ ДПС у Львівській області від 23.09.2024 № 11069/5/13-01-05-02-07.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що підтвердженням реальності надання послуг Товариству зі сторони ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є фактури, CMR, пакувальні листи, сертифікати якості та митні декларації, підписані іноземними постачальниками Товариства та митними органами Польщі. Вказані документи містять інформацію про товар, перевізника, транспортний засіб, вантажовідправника, вантажоодержувача тощо. На них проставлені підписи та печатки відповідальних осіб.
Також суд враховує, що при імпорті мінеральних добрив базою оподаткування митом та ПДВ згідно положень ст.279 МК України та ст.190 ПК України є митна вартість товарів. При цьому відповідно до підпункту 5 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Переважна більшість імпортних операцій мінеральних добрив позивачем здійснювалось на умовах поставки FCA. Таким чином, для розрахунку бази оподаткування ПДВ та мита до фактурної вартості, що була фактично сплачена за відповідні мінеральні добрива, додавались витрати на транспортування товару, які підтверджувались, зокрема, відповідними документами ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Факт подання під час проведення перевірки відповідних митних декларацій та CMR, як документів, що підтверджують реальність господарських операцій, підтверджується Актом перевірки. Також опрацювання цих документів посадовими особами податкового органу підтверджується додатком 4 (Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Волпекс» податкового та валютного законодавства…, а саме п.4 розділів Податкові зобов'язання по податку на додану вартість, Податковий кредит по податку на додану вартість, Висновок щодо повноти декларування податку на прибуток, від'ємного значення об'єкта оподаткування, в яких зокрема вказано, що опрацьовувались «банківські виписки, договора, контракти, видаткові накладні, податкові накладні, розрахунки коригувань, акт виконаних робіт (наданих послуг), акти прийому передачі, рахунки, ВМД, CMR, відомості по нарахуванню заробітної плати, тощо».
Таким чином, суд приходить до висновку, що вищенаведене повністю підтверджує реальність фінансово-господарських відносин із вказаними підприємцями, а позиція податкового органу з даного питання є необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним фінансово-господарським правовідносинам.
Враховуючи вищевказану інформацію, суд зазначає, що податковий орган під час проведення перевірки прийшов до хибних висновків, оскільки ТОВ «ВОЛПЕКС» надав усі необхідні первинні документи, які належним чином оформлені та підтверджують і обґрунтовують здійснені господарські операції.
Таким чином, Податкове повідомлення-рішення № 35186/13-01-07-04 від 13.08.2024р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно Податкового повідомлення-рішення № 35187/13-01-07-04 від 13.08.2024р. суд зазначає таке.
13.08.2024р. ГУ ДПС у Львівській області винесено Податкове повідомлення-рішення № 35187/13-01-07-04 Форма «Р», відповідно до якого ТОВ «ВОЛПЕКС» було збільшено грошову суму зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14060100» на загальну суму 1 148 584,00 грн., в т.ч. за податковим зобов'язанням - 918 867,00 грн., за штрафними санкціями - 229 717,00 грн.
Суд встановив, що визначена відповідачем у цьому податковому повідомленні-рішенні сума зобов'язання з ПДВ складається з трьох частин:
- сума ПДВ (722 716,00 грн.), яка була включена до податкового кредиту через нібито нереальність послуг наданих ФОП ОСОБА_1 ;
- сума ПДВ (180 217,00 грн.), яка була включена до податкового кредиту на підставі податкових накладних від ТОВ «КОМПАНІЯ «TET-ОКС» та ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД», реєстрацію яких було спочатку зупинено, а згодом на підставі рішення Комісії регіонального рівня реєстрацію таких податкових накладних в ЄPПH було проведено;
- сума ПДВ (123 508,00 грн.), яка була вказана в платіжній інструкції від 07.09.23 №4251 на оплату ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» як відшкодування вартості об'єкта фінансового лізингу.
Основною причиною виключення Відповідачем зі складу податкового кредиту сум ПДВ по ФОП ОСОБА_1 є їхня формальність, нереальність та юридична дефектність. Тобто, Відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 не надавав реальних послуг ТОВ «ВОЛПЕКС».
З цього приводу суд зазначає, що вказана позиція Відповідача є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсному стану справ. Вона спростовується аналогічними доказами та доводами, що й те саме зауваження відповідача щодо заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток при виконанні договору з даним контрагентом. Тобто реальність та дійсність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 було повністю підтверджено, про що вказано вище.
Щодо сум ПДВ, які включені були до кредиту на підставі податкових накладних від ТОВ «КОМПАНІЯ «TET-ОКС» та ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» суд зазначає таке.
Відповідно до норм ПКУ, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснювалася з урахуванням таких граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - в останній день (включно) даного календарного місяця;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У випадку реєстрації податкової накладної за рішенням суду або за рішенням Комісії ДПС - така податкова накладна реєструється днем її подачі на реєстрацію.
Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПКУ податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Суд встановив, що ТОВ «КОМПАНІЯ «TET-ОКС» подало на реєстрацію ПН № 26 від 21.06.2022р. (сума ПДВ 57 009,00 грн.). Реєстрацію даної ПН було зупинено, а 19.07.2022р. було прийнято рішення Комісії про її реєстрацію. Таким чином, ПН № 26 від 21.06.2022р. було зареєстровано в ЄРПН датою її подачі - 21.06.2022р. 20.07.2022р. Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за червень 2022р., де включив до складу податкового кредиту вказану суму ПДВ у розмірі 57 009,00 грн.
ТОВ «КОМПАНІЯ «TET-ОКС» подало на реєстрацію ПН № 30 від 25.07.2022р. (сума ПДВ 69 208,00 грн.). Реєстрацію даної ПН було зупинено, а 02.08.2022р. було прийнято рішення Комісії про її реєстрацію. Таким чином, ПН № 30 від 25.07.2022р. було зареєстровано в ЄРПН датою її подачі - 25.07.2022р. 20.08.2022р. Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за липень 2022р., де включив до складу податкового кредиту вказану суму ПДВ у розмірі 69 208,00 грн.
ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» подало на реєстрацію ПН № 2 від 16.02.2023р. (сума ПДВ 54 000,00 грн.). Реєстрацію даної ПН було зупинено, а 16.03.2023р. було прийнято рішення Комісії про її реєстрацію. Таким чином, ПН № 2 від 16.02.2023р. було зареєстровано в ЄРПН датою її подачі - 16.02.2023р. 20.03.2023р. Позивач подав податкову декларацію з ПДВ за лютий 2023р., де включив до складу податкового кредиту вказану суму ПДВ у розмірі 54 000,00 грн.
Отже, ТОВ «ВОЛПЕКС», згідно норм чинного законодавства України, правомірно включив суму в розмірі 180 217,00 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди.
Відповідач під час розгляду справи в суді не обґрунтовував законність зазначеного податкового повідомлення рішення нормами законодавства та належними і допустимими доказами.
Щодо суми ПДВ (123 508,00 грн.), яка була вказана в платіжній інструкції від 07.09.23 №4251 на оплату ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» як відшкодування вартості об'єкта фінансового лізингу суд зазначає таке.
12.05.2022р. між ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» (Первісний боржник), ТОВ «ВОЛПЕКС» (новий боржник) та ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" було укладено трьохсторонній Договір про переведення боргу № 12/05-2022/1, відповідно до умов якого ТОВ «ВОЛПЕКС» отримало від ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» автомобільвартістю 1 819 091,31 грн. в т.ч. ПДВ 303 181,89 грн. згідно видаткової накладної №1 від 12.05.2022р.
В рамках операції ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» було зареєстровано податкову накладну № 1 від 12.05.2022р. Станом на 12.05.2022 року заборгованість перед ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" становила 1 052 375,27 грн. Погашення цієї заборгованості відбувалось щомісячно згідно договору про переведення боргу.
Суд встановив, що у вересні 2023 заборгованість перед ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" була повністю погашена. При цьому, жодного ПДВ не виникало, оскільки це були операції з погашення боргу, а тому податкові накладні не реєструвалися та не включалися до податкового кредиту.
ТОВ «ВОЛПЕКС» придбало Автомобіль у ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» за 1 819 091,31 грн. в т.ч. ПДВ 303 181,89 грн., а заборгованість перед ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" становила 1 052 375,27 грн., тобто у ТОВ «ВОЛПЕКС» виник борг перед ТОВ «ВОЛПЕКС-ЗАХІД» в розмірі 766 716,04 грн., який був оплачений в повній сумі згідно платіжного доручення № 3251 від 20.05.2022 року.
Суд звертає увагу, що податкову накладну № 4 від 12.05.2022 року на суму ПДВ 303 182,00 грн. ТОВ «ВОЛПЕКС» включило собі у податковий кредит в червні 2022 року, а не у травні 2022 року, як зазначено в Акті перевірки. Більше того, податкового кредиту в розмірі 123 508,00 грн. немає в декларації ні за травень, ні за червень, немає і в деклараціях за інші періоди.
Таким чином, суд приходить до висновку, що окрім податкової накладної № 1 від 12.05.2022р., виписаної на підставі видаткової накладної № 4 від 12.05.2022 року на суму 1 819 091,30 грн. в т.ч. ПДВ 303 182,00 грн., по даних операціях не було включено до податкового кредиту жодних інших накладних, зокрема в травні 2022 року. Сума 303 182,00 грн. була включена в податковий кредит в червні 2022 року (додаток 1 до податкової декларації, розділ ІІ №49).
Також суд погоджується з тим, що факт виділення в платіжній інструкції від 07.09.23 №5234 суми ПДВ не свідчить, що позивач відніс цю суму до податкового кредиту у відповідних податкових деклараціях, оскільки віднесення відповідних сум до податкового кредиту здійснюється не шляхом зазначення відповідних сум в платіжних інструкціях, а шляхом відображення їх в податкових деклараціях.
Таким чином ТОВ «ВОЛПЕКС» не було допущено жодних порушень, всі податкові зобов'язання та податковий кредит по ПДВ було задекларовано згідно чинного законодавства, а тому Податкове повідомлення-рішення № 35187/13-01-07-04 від 13.08.2024р. являється протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.08.2024 року № 35181/13-01-07-04, від 13.08.2024 року № 35186/13-01-07-04, від 13.08.2024 року № 35187/13-01-07-04 є протиправними та такими, що порушують права позивача, які можуть бути відновлені шляхом скасування оскаржуваних рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 24 224,00 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 24 224,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн., докази на підтвердження яких позивач має надати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №35181/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №35186/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області.
Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №35187/13-01-07-04 від 13.08.2024 року Головного управління ДПС у Львівській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» (79054, м. Львів, вул. Любінська 97/4, код ЄДРПОУ 39377343) 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири)00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛПЕКС» (79054, м. Львів, вул. Любінська 97/4, код ЄДРПОУ 39377343).
Відповідач: Головне управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.03.2025 року.
СуддяКухар Наталія Андріївна