Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24.11.2010 р. № 2а- 13175/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
при секретарі судового засідання -Міхно А.О.,
за участі :
представника позивача - Носов К.В.,
відповідач - шепітько Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Торгівельна мережа №1"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
проскасування податкового повідомлення - рішення,-
Позивач, Приватне підприємство «Торгівельна мережа №1»звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 06.10.10 № 0001571540/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 14.838,1грн. (основний платіж -11.413,92 грн., штраф -3.424,18 грн.).
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в акті від 27.08.10 № 4059/15-409/3622502325 висновки податкового органу є помилковими. Господарські операції з ТОВ «Поллі-Харків»відповідають закону, є реальними та мають безпосереднє відношення до власної господарської діяльності ПП «Торгівельна мережа № 1», податковий кредит з ПДВ був сформований на підставі належно оформлених податкових накладних, а відтак ніякого заниження податку на додану вартість ПП «Торгівельна мережа №1»не допускала. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова, проти позову заперечував. Мотивуючи свої доводи, зазначав, що за викладені в акті порушення від 27.08.10 № 4059/15-409/3622502325 ПП «Торгівельна мережа № 1»правомірно притягнуто до відповідальності у вигляді визначення додаткового платежу по податковому зобов'язанню з ПДВ. Правочини, укладені між ПП «Торгівельна мережа №1»та ТОВ «Поллі-Харків»є нікчемними, бо ТОВ «Поллі-Харків»виписав ПП «Торгівельна мережа №1»податкові накладні без включення зобов'язань за цими податковими накладними до складу декларації з ПДВ. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просив ухвалити рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Позивач, Приватне підприємство «Торгівельна мережа №1»пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за №088476, набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 36225023, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч.3 ст.72 КАС України не доказуються перед судом.
27.08.2010р. працівниками Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства «Торгівельна мережа №1»з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Поллі-Харків», правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.
Результати проведеної перевірки оформлені актом від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023.
З посиланням на зазначений акт ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 06.09.10 № 0001341540/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 24 109,1 грн. (основний платіж -20.090,92грн., штраф -4.018,18грн.).
Відносно зазначеного правового акту індивідуальної дії позивачем була розпочата передбачена ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедура оскарження рішень податкових органів. За наслідками цієї процедури визначена первісним податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2010р. №0001341540/0 сума податкового зобов'язання була зменшена, у зв'язку з чим відповідач склав та з метою доведення нового граничного строку погашення податкового зобов'язання направив на адресу ПП «Торгівельна мережа №1»податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0001571540/1.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення згаданого податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023 висновок контролюючого органу про порушення ПП «Торгівельна мережа №1»п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення податкового кредиту з ПДВ в сумі 20.090,92 грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Поллі-Харків».
Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесений на його підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.
Згідно з матеріалами справи між позивачем, ПП «Торгівельна мережа №1»(в якості покупця), та ТОВ «Поллі-Харків»(в якості постачальника) 10.02.2010р. був укладений договір поставки № 181.
Відповідно до умов цього договору ТОВ «Поллі-Харків»зобов'язується протягом дії цього договору передавати позивачу у власність партії товару, а останній, зобов'язується приймати товар і оплачувати його в порядку, визначеному цим договором.
Оглянувши в судовому засіданні даний договір, суд не вбачає порушень закону в його укладенні, позаяк цей правочин був укладений правовими і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.
Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно-правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.
В судовому засіданні обставини наявності у сторін даного договору право і дієздатності юридичних осіб, правового статусу платників ПДВ визнані представником відповідача, яким надані суду пояснення, що ці обставини не слугували підставами для прийняття спірного податкового повідомлення -рішення.
Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки ПП «Торгівельна мережа №1»при укладанні з ТОВ «Поллі-Харків»договору від 10.02.2010р. ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Податковими накладними від 01.06.2010р. № 2402, від 03.06.2010р. №2448, від 04.06.2010р. № 2477, від 05.06.10 №2515, від 07.06.10 №2558, від 07.06.2010р. №2535, від 08.06.2010р. № 2570, від 09.06.2010р. № 2603, від 10.06.2010р. №2622, від 11.06.2010р. №2656, від12.06.2010р. №2691, від 14.06.2010р. №2722, від 15.06.2010р. №2768, від 16.06.2010р. № 2782, від 17.06.2010р. № 2823, від 18.06.2010р. №2843, від 19.06.2010р. № 2881, від 21.06.2010р. № 2914, від 22.06.2010р. № 2947, від 23.06.2010р. № 2977, від 24.06.2010р. № 3012, від 25.06.2010р. № 3043, від 26.06.2010р. № 3077, від 28.06.2010р. № 3135, від 29.06.2010р. №3174, від 30.06.2010р. №3185, а також видатковими накладними від 01.06.2010р. № 2402, від 03.06.2010р. №2448, від 04.06.2010р. № 2477, від 05.06.10 №2515, від 07.06.10 №2558, від 07.06.2010р. №2535, від 08.06.2010р. № 2570, від 09.06.2010р. № 2603, від 10.06.2010р. №2622, від 11.06.2010р. №2656, від12.06.2010р. №2691, від 14.06.2010р. №2722, від 15.06.2010р. №2768, від 16.06.2010р. № 2782, від 17.06.2010р. № 2823, від 18.06.2010р. №2843, від 19.06.2010р. № 2881, від 21.06.2010р. № 2914, від 22.06.2010р. № 2947, від 23.06.2010р. № 2977, від 24.06.2010р. № 3012, від 25.06.2010р. № 3043, від 26.06.2010р. № 3077, від 28.06.2010р. № 3135, від 29.06.2010р. №3174, від 30.06.2010р. №3185 підтверджується виконання зобов'язань за договором від 10.02.2010р. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Судом не встановлено дефектів походження, змісту чи форми цих документів, які б згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.1Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняли втрату цими документами юридичної сили і доказоності.
Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на їх фальшивість, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам господарських операцій, ні на відсутність у ТОВ «Поллі-Харків»статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості товарів, ні на несумісність зазначених в них товарів з власною господарською діяльністю ПП «Торгівельна мережа №1». В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ПП «Торгівельна мережа №1»збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів згідно з вищевказаними первинними документами, взаємопов'язаності ПП «Торгівельна мережа №1»та ТОВ «Поллі-Харків», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).
До матеріалів справи позивачем додані копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів на користь ТОВ «Поллі-Харків». Жодних доказів на спростування достовірності цих документів відповідачем до суду не подано.
При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій згідно з вищепереліченими первинними документами, відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.
З урахуванням викладеного вище, суд, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, не знаходить правових підстав для визнання правомірним висновку відповідача про нікчемність договору від 10.02.2010р., так як на підтвердження обставин неможливості з боку ТОВ «Поллі-Харків»виконати договір від 10.02.2010р., обставин того, що ПП «Торгівельна мережа №1»діяло без належної обачності, обставин обізнаності ПП «Торгівельна мережа №1»з умовами господарської діяльності ТОВ «Поллі-Харків»відповідачем не надано взагалі ніяких доказів, а судом самостійно існування таких доказів не виявлено.
З матеріалів справи слідує, що факт здійснення господарських операцій та факт здійснення безготівкових розрахунків, підтверджуються документально і відповідачем не спростовані.
Стосовно викладеного в акті від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023 судження податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з недекларуванням контрагентом позивача в податковій декларації своїх податкових зобов'язань з ПДВ, суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В розумінні норм Закону України «Про податок на додану вартість»позивач та ТОВ «Поллі-Харків»є окремими платниками податків, внаслідок чого несуть окрему юридичну відповідальність за вчинення порушень щодо повноти та достовірності справляння ПДВ.
Доказів стосовно наявності правових підстав для притягнення позивача, ПП «Торгівельна мережа №1»до юридичної відповідальності за діяння, вчинені його контрагентом - ТОВ «Поллі-Харків», матеріали справи не містять, так як відповідачем не було встановлено фактів умисного і свідомого укладення даними особами нікчемних правочинів, висновки акту перевірки від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023 не мотивовані посиланням на ст.228 Цивільного кодексу України. Між тим, суд зауважує, що відповідно до акту перевірки від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023 висновок відповідача про завищення ПП «Торгівельна мережа №1»податкового кредиту з ПДВ мотивується виключно посиланням на недекларування контрагентом позивача -ТОВ «Поллі-Харків»в податковій декларації за червень податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з визнанням цієї декларації недійсною, але ця обставина згідно з Законом України «Про ПДВ»не має жодного юридичного значення для формування податкового кредиту з ПДВ.
При вирішенні справи суд зважає на положення листа ДПА України від 29.09.2010р. №20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними», де указано, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Разом з тим, у спірних правовідносинах висновок відповідача про нікчемність правочину вмотивований виключно посиланням саме на розбіжності між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.
Додатково при вирішенні спору суд бере до уваги положення ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»запроваджено правило, відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Аналізуючи приписи чинного законодавства, суд доходить висновку, що в силу приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий орган при реалізації владних управлінський функцій контролю за правильністю і повнотою обчислення податків, зборів (обов'язкових платежів) обтяжений обов'язком самостійно перевірити дотримання платником податків механізму справляння певного виду податкового зобов'язання, що повністю кореспондує положенням ст.3 Закону України «Про систему оподаткування»в частині встановлення такого принципу побудови системи оподаткування як обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.
Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Таким чином, при проведенні перевірки правильності обрахування податкового зобов'язання з ПДВ органу державної податкової служби України належить одночасно перевірити і правильність визначення платником податків податкового зобов'язання згідно з Законом України «Про ПДВ», і правильність визначення платником податків податкового кредиту згідно з Законом України «Про ПДВ».
Водночас з цим, з акту від 27.08.2010р. №4059/15-409/36225023 випливає, що відповідач здійснив перевірку лише з питання правильності визначення податкового кредиту з ПДВ, а відтак, з огляду на приписи п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ»не забезпечив повноти перевірки правильності справляння податку на додану вартість.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оскільки перевірка діяльності позивача була проведена податковим органом без дотримання положень п.п.7.7. ст.7 Закону України «Про ПДВ», то висновки проведеної перевірки не можуть бути визнані обгрунтованими, а відтак не можуть слугувати законною підставою для винесення спірного правового акту індивідуальної дії.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що це податкове повідомлення - рішення порушує права і інтереси позивача, а тому підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Отже, понесені позивачем витрати у вигляді оплати судового збору, які згідно з ст.87 КАС України відносяться до судових витрат, підлягають стягненню на його користь в сумі 3,40грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-12, ст..ст.158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Торгівельна мережа №1" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 06.10.2010р. №0001571540/1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Торгівельна мережа №1" (місцезнаходження -Харківська область, м.Харків. вул.Морозова, буд.11, поштовий індекс - 61036; ідентифікаційний код -36225023) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 29.11.2010р.
СуддяА.В. Сліденко