справа №380/1512/25
з питань забезпечення позову
28 лютого 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Яворівського міського голови Грабовського Ігоря Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Яворівського міського голови Грабовського Ігоря Андрійовича, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Яворівської міської ради Львівської ради №7415 від 30 грудня 2024 року «Про дострокове припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Яворівського міського голови №06-14/1004 від 30 грудня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Яворівського міської ради Львівської області;
- стягнути з Яворівської міської ради Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.
26.02.2025 представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Яворівській міській раді Львівської області вносити зміни у рішення Яворівської міської ради Львівської області № 29 від 21.12.2020 року «Про затвердження структури, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області», а саме в частині виведення зі структури апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що розпорядженням Яворівського міського голови від 17 лютого 2025 року №06-15/24 «Про скликання LXXIV сесії Яворівської міської ради (VIII демократичного скликання)» скликано LXXIV сесію Яворівської міської ради Львівської області VIII демократичного скликання 28 лютого 2025 року о 10:00 годині, в приміщенні сесійного залу Яворівської районної ради з наступним порядком денним, серед яких, зокрема, пункт 14 - Про внесення змін у рішення Яворівської міської ради Львівської області № 29 від 21.12.2020 року «Про затвердження структури, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області».
Так, на офіційному сайті Яворівської міської ради Львівської області були оприлюднені проекти рішень ради, зокрема «Про внесення змін в рішення Яворівської міської ради Львівської області №29 від 21.12.2020 року «Про затвердження структури, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області». Як вбачається з його змісту, що «...З метою упорядкування структури апарату Яворівської міської ради Львівської області, відповідно до ст.ст. 140-144 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», керуючись п.5 ч,1 ст.26, п.6 ч.4 ст.42, ч.4 ст. 54 та ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розглянувши пропозиції Яворівського міського голови ОСОБА_2 , щодо упорядкування структури апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області, Яворівська міська рада Львівської області, - вирішила: «Внести зміни у рішення Яворівської міської ради Львівської області № 29 від 21.12.2020 року «Про затвердження структури, загальної чисельності апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області», а саме: 1.1. Вивести зі структури апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області наступні посади:
- заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в кількості 1 (одна) штатна одиниця...».
Вважає, що у разі прийняття такого рішення Яворівською міською радою Львівської області, виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/1512/25 буде неможливим, а відтак, застосування заходів забезпечення позову у даній справі є абсолютно необхідними. Виведення зі структури апарату та виконавчих органів Яворівської міської ради Львівської області посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в кількості 1 (однієї) штатної одиниці призведе до того, що фактичне виконання рішення суду в частині поновлення на цій посаді позивача стане неможливим.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про вжиття заходів забезпечення позову, керується такими мотивами.
Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд згідно ч. 2 ст. 151 КАС України може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Також співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він зробив висновок про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2022 року у справі №580/5656/21 та від 28.02.2024 року у справі №380/14241/23.
Дослідивши підстави заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи суд встановив, що позивач не погоджується із рішенням Яворівської міської ради Львівської ради про дострокове припинення його повноважень як заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів рад та розпорядження Яворівського міського голови про його звільнення.
Вирішуючи подану заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.
Представник позивача посилається лише на ймовірність прийняття LXXIV сесією Яворівської міської ради рішення щодо упорядкування структури апарату та виконавчих органів шляхом виведення зі структури апарату посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Водночас, суд звертає увагу на те, що представник позивача не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не довів у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2023 року у справі №640/21737/21 та від 22 березня 2023 року у справі № 380/8301/22 зазначив про те, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Суд вважає, що сама лише незгода позивача із рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги виключно прогнозоване на майбутнє можливе (непідтверджене) порушення права позивача, суд зазначає, що вказані у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. 151 КАС України.
При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених представником позивача доводів.
Суд підкреслює, що при вирішенні питання про забезпечення позову повинні братися до уваги інтереси не тільки заявника (позивача), а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням чи незастосуванням відповідних заходів.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову є не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» підстави для повернення судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівської міської ради Львівської області, Яворівського міського голови Грабовського Ігоря Андрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Повний текст ухвали складено 28.02.2025 року.
Суддя Костецький Н.В.