Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26.11.2010 р. № 2-а- 14623/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.
за участю: представника позивача -Маслов Л.К.
представника відповідача- Караульна Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутелектротехніка"
до Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова
про визнання протиправними дій, скасування рішень про невизнання декларацій ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районні м. Харкова (надалі по тексту - відповідач) від 21.10.2010р. № 22878/10/28-317про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010р. та від 05.11.2010р. № 24042/10/28-317 про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств позивача за 9 місяців 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення про невизнання декларацій прийняті за відсутності законних підстав та не у передбачений законом спосіб.
На думку позивача зазначені рішення порушують його права та законні інтереси та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з урахуванням поданих уточнень та просив їх задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, вважаючи оскаржувані в даній справі рішення цілком законними та обґрунтованими.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників процесу, доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що 20.10.2010р. позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року із визначеною в ній сумою податку до сплати.
Дану декларацію з податку на додану вартість відповідач отримав 20.10.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення .
21.10.2010р. відповідачем прийнято рішення, згідно якого зазначена декларація прийнята зі статусом “не визнано, як податкова декларація”, з пропозицією надати нову податкову декларацію з наявністю обов'язкових реквізитів: прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації.
Також судом встановлено, що 05.11.2010р. позивачем подано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року, яку відповідач отримав 05.11.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення .
05.11.2010р. відповідачем прийнято рішення у формі листа, в якому визначено, що зазначена вище декларація з податку на прибуток підприємств прийнята зі статусом “не визнано, як податкова декларація” та надано пропозицію подати нову податкову декларацію з виправленими показниками.
Судом вбачається, що в обох випадках підставою для не визнання податкової декларації стала відсутність прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, а щодо декларації з податку на прибуток підприємств також те, що додаток К1/1 надано на двосторонньому аркуші, що, на думку відповідача, є порушенням п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. № 143, порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 із змінами та доповненнями.
Проте суд з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до приписів абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз. 1 преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
З системного аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що підстави, повноваження та спосіб дій відповідача стосовно прийняття та визнання податкових декларацій регулюються Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Пункт 4.1 ст. 4 Закону визначає, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації; прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу; відмова прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування будь-яких передумов щодо такого прийняття прямо заборонена.
Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”визначено вичерпний перелік підстав невизнання податкової звітності, яка отримана контролюючим органом в якості податкової декларації: відсутність обов'язкових реквізитів, відсутність підпису відповідних посадових осіб, відсутність печатки платника податків.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені декларації з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства містять обов'язкові реквізити, підпис та скріплені печаткою підприємства.
Крім того, на наявність підстав, визначених п.п. 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, не посилається і відповідач у своїх рішеннях.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність у декларації прочерків у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації, не може бути підставою для невизнання її як податкової звітності, оскільки відповідно до п.п.3.3. п. 3 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 (у редакції наказу ДПАУ від 17.03.08 №159) із змінами, внесеними наказом ДПАУ від 12.05.10. №313 декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності.
Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
Суд зазначає, що відповідач не повідомив позивача де саме, на його думку, в деклараціях мають бути прочерки.
З копій декларацій позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства вбачається, що у рядках, де відсутні дані для заповнення, проставлені прочерки.
Для кожного рядка податкової декларації, в якому прописуються цифрові показники, встановлено окремий код (з №1.1 по №28.3, так само в додатках). Пункт 5.2 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.97. №166 так само визначає обов'язковість прочерків лише для рядків про оборот чи податок, а не у місцях для позначок.
Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що прочерк взагалі не може вважатися обов'язковим реквізитом податкової декларації, відповідно, його відсутність не тягне правових наслідків у вигляді невизнання декларації.
Реквізити, в загальному розумінні цього поняття, є відомостями, що вказують на певні фактичні дані, а не на їх відсутність. Поняття обов'язкових реквізитів та прочерків розмежовуються також і в абз. 1 ч. 1 п.п. 4.5. п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України”, затверджених наказом ДПА України від 31.12.08. №827, зі змінами внесеними наказом ДПАУ від 08.07.10. №493.
Обов'язковість прочерків в рядках декларації, де немає даних для заповнення, передбачена виключно для усунення можливості внесення в зміст декларації непомітних виправлень, що захищає права, насамперед, позивача і жодним чином не ускладнює читання, розуміння змісту декларації та нарахування податку контролюючим органом.
Виходячи з того, що прочерки не можна вважати обов'язковими реквізитами, їх відсутність не перешкоджає нарахуванню та сплаті податку, а також беручи до уваги, що позивачу не роз'яснено належним чином в яких місцях, на думку відповідача, слід було проставити прочерки, останні присутні у всіх нумерованих рядках декларації, де немає даних для заповнення, пропозицію відповідача, стосовно виправлення (поставлення прочерків) декларацій суд вважає такою, що не відповідає вимогам підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем правомірність своїх рішень суду обґрунтовано не доведено, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем рішень дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.
а підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова від 21.10.2010р. № 22878/10/28-317про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» за вересень 2010р. та від 05.11.2010р. № 24042/10/28-317 про невизнання податкової декларації з податку на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» за 9 місяців 2010 року.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Побутелектротехніка» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.
< Сума задоволення >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 29 листопада 2010 року.
Головуючий Суддя Архіпова С.В.