28 лютого 2025 рокусправа № 380/46/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі, -
Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79; ЄДРПОУ: 24980799) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба заборгованість у розмірі 63 137 (шістдесят три тисячі сто тридцять сім) грн. 67 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 проходив навчання та військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил у період 06.08.2024 - 25.10.2024 на посаді курсанта. 06.08.2024 між позивачем та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання), за яким відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. 25.10.2024 контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Університету і відповідачем, було достроково розірвано. Проте, відповідач, в порушення умов контракту, не відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням. Вказане зумовило звернення позивача до суду.
Ухвалою від 08.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
10.01.2025 представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Суд 06.01.2025 звернувся із запитом до Єдиного державного демографічного реєстру за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). Згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 06.01.2025 №1010198 вказана особа проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 15.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Копію ухвали від 15.01.2205 відповідачу було надіслано рекомендованим повідомленням з поміткою про вручення, проте таке було повернуто до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пункту другого частини четвертої статті 124 КАС України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Абзацом другим частини четвертої цієї ж статті передбачено, що у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Разом з тим, частиною четвертою статті 126 КАС України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Згідно із пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Схожу позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.11.2024 у справі №990/69/24 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11.12.2024 у справі №160/8832/24.
Окрім цього, у постановах від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19 та від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи те, що суд вжив передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заходи щодо належного повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження у цій адміністративній справі, проте станом на час прийняття рішення у цій справі відзиву на позовну заяву від нього не надходило, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
06.08.2024 між Міністерством оборони України в особі Начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба бригадного генерала ОСОБА_2 та старшим солдатом ОСОБА_1 , укладено контракт, предметом якого є проходження військової служби у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Вказаним контрактом було, зокрема, передбачено, що відповідач зобов'язаний відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наказом начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (по стройовій частині) від 24.10.2024 №311 старшого солдата ОСОБА_1 , курсанта 313 навчальної групи (набору 2024 року) факультету зенітних ракетних військ університету (колишній військовослужбовець військової служби за контрактом), відповідно до підпунктів 3.2 та 3.4 Інструкції, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24 грудня 1997 року №490, відраховано від подальшого навчання за недисциплінованість та відповідно до пункту 36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 25 жовтня 2024 року припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, через службову невідповідність. Стягнуто суму у розмірі 69 137 грн. 67 коп. за період навчання в університеті, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 та пункту 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
26.10.2024 позивачем було складено загальний розрахунок коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №2533 на загальну суму 69 137 грн 67 коп., з яким відповідач був ознайомлений під особистий підпис.
У зв'язку з тим, що в добровільному порядку відповідачем витрати, пов'язані з його утриманням не було відшкодовано, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-XII).
За приписами вказаного Закону, зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України № 2232-XII, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Пунктом 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Згідно з пунктом 2.1.4. Порядку розрахунку витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до пункту 2.1.6. Порядку розрахунку витрат, до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Харківському національному університеті Повітряних сил ім. Івана Кожедуба у сумі 63 137,67 грн, що підтверджується: загальним розрахунком по грошовому забезпеченню, по продовольчому забезпеченню, по медичному забезпеченню, по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих носіїв на загальну суму 69 137,67 грн.
Згідно з пунктами 7-8 Порядку № 964, у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку, а сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби.
Відповідно до п.1 (абз.6) Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, укладеного між Міністерством оборони України, в особі начальника Університету, і відповідачем від 06.08.2024, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання «відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу».
Відповідач ознайомився із загальним розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в Університеті, про що свідчить його власноручний підпис під Загальним розрахунком від 26.10.2024 №2533, довідкою про доходи від 25.10.2024, розрахунком коштів на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта по грошовому та по продовольчому забезпеченню, довідкою-розрахунком на відшкодування витрат комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, розрахунком коштів, пов'язаних з утриманням курсанта по медичній службі, проте добровільно відшкодовувати кошти, не пізніше 15 днів з дати видання наказу про відрахування, відмовився, оскільки особистий підпис щодо такого зобов'язання на зазначеному розрахунку не поставив.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали адміністративної справи містять докази належного повідомлення відповідача під підпис відшкодувати витрати, пов'язані із навчанням в Львівському державному університеті внутрішніх справ.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового звільнення з лав Збройних Сил України, відповідач на теперішній час зазначену вище суму коштів не відшкодував, що є підставою для задоволення позову повністю.
Відповідачем не подано відзиву по суті позовних вимог чи доказів погашення спірних витрат в розмірі 63 137,67 грн.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з утриманням у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (місцезнаходження: 61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79; ЄДРПОУ: 24980799) витрати, пов'язані із утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 63 137 (шістдесят три тисячі сто тридцять сім) грн 67 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна